Справа № 534/2147/24 Номер провадження 11-кп/814/873/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
15 квітня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024170520000337 за апеляційною скаргою прокурора Горішніплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 на ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 листопада 2024 року,
встановила:
Цією ухвалою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12024170520000337 від 24.05.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Качканар Свердловської області Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України повернуто прокурору для приведення його у відповідність з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Своє рішення суд мотивував тим, що під час підготовчого судового засідання судом встановлено, що обвинувачений недостатньо володіє державною мовою, якою здійснюється кримінальне провадження. Обвинувальний акт та додані до нього документи на російську мову не перекладалися. Тому суд дійшов висновку, що обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для приведення його у відповідність до вимог КПК України.
На ухвалу суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свою апеляційну скаргу обґрунтував тим, що суд може повернути обвинувальний акт прокурору лише у разі його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.
Стверджує, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 складений відповідно до ст. 291 КПК України та суд у своєму рішенні не зазначає, у чому саме полягає невідповідність обвинувального акту встановленим нормам КПК України.
Зазначає, що судом було самостійно залучено перекладача для здійснення перекладів обвинуваченому в судовому засіданні. При цьому сам обвинувачений такого клопотання не заявляв, а чинне законодавство не передбачає призначення перекладача за відсутності відповідного клопотання учасника провадження.
Вказує, що перекладач потрібен у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі у розв'язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна на ведення свого захисту та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача. Тобто перекладач надає мовно-комунікативні послуги, а не правову допомогу.
У той же час, звертає увагу, що ОСОБА_8 є громадянином України, має місце реєстрації в Україні та фактично проживає на території України тривалий час, зокрема у м. Горішні Плавні в 1990 році отримав середню спеціальну освіту. Крім цього під час досудового розслідування про необхідність залучення перекладача не заявляв, у протоколі роз'яснення права на захист власноручно зазначив, що здійснюватиме захист самостійно.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку своєї апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
На підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього закону.
Перелік відомостей, які обов'язково має містити обвинувальний акт, зазначено в ч. 2 ст. 291 КПК України.
Проте, місцевий суд, не зазначаючи в ухвалі про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, а лише вказавши, що обвинувачений не володіє державною мовою, якою здійснюється кримінальне провадження та відсутність перекладу обвинувального акта на російську мову, повернув його прокурору.
Такі висновки суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору з огляду незалучення перекладача під час досудового розслідування є безпідставними.
Необхідно зазначити, що участь перекладача у кримінальному провадженні зумовлена конституційною засадою рівності перед законом і судом (ч. 2 ст. 24 Конституції України, ст. 10 КПК України), за якою, серед іншого, не допускається привілеїв чи обмежень (в т.ч. й у процесуальних правах, передбачених КПК України) за мовними ознаками.
Проявом принципу «рівності можливостей», згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, розглядаються й права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, закріплені у підпунктах «а», «е» п. 3 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі Конвенції):
а) бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього;
e) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.
Згідно зі ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом (частини 1 і 3).
Залучення перекладача для проведення процесуальних дій має на меті забезпечити особам, які беруть участь у кримінальному провадженні та не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, можливість користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють (п. 18 ч. 3 ст. 42, п. 9 ч. 1 ст. 56, п. 11 ч. 3 ст.64-1, п. 4 ч. 1 ст. 66 КПК України).
Як зазначено у ч. 1 ст. 68 КПК України, у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
При цьому кримінальним процесуальним законом не регламентовано самого порядку залучення перекладача, зокрема не встановлено й безумовного обов'язку слідчого судді, суду, прокурора, слідчого самостійно (за відсутності відповідного клопотання з боку учасника провадження) залучати перекладача.
Відповідно ж до ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків і вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що питання про дотримання вимог ст. 29 КПК України щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положень ст. 6 Конвенції.
Як вбачається з матеріалів провадження та не заперечувалося учасниками провадження ОСОБА_8 є громадянином України, зареєстрований та проживає в м. Горішні Плавні Полтавської області.
За твердженням прокурора ОСОБА_8 фактично проживає на території України тривалий час в м. Горішні Плавні, а у 1990 році отримав середню спеціальну освіту.
Згідно з аудіозаписом судового засідання в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 не заявляв клопотання про залучення перекладача, але проти його залучення не заперечував.
Як убачається з матеріалів справи в судовому засіданні в суді першої інстанції, у ОСОБА_8 не було складнощів у розумінні української мови, він самостійно висловлював свою думку щодо питань, які вирішувалися в судовому засіданні.
Також колегія суддів звертає увагу, що за ухвалою місцевого суду від 01.10.2024 було залучено перекладача для обвинуваченого, проте подальше судове засідання було продовжено без його участі.
За таких обставин і враховуючи те, що сам ОСОБА_8 не вказував про необхідність залучення перекладача під час розгляду вказаного кримінального провадження, у суду першої інстанції не було об'єктивних підстав для залучення перекладача за власною ініціативою.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду не вбачає жодних даних, які би свідчили про обмеження за мовними ознаками ОСОБА_8 у його процесуальних правах.
Крім цього відсутні дані, що судом було перевірено з якого часу ОСОБА_8 проживає на території України та є громадянином України, і чи дійсно він в 1990 році отримував середню спеціальну освіту у навчальному закладі м. Горішні Плавні Полтавської області.
Більше того, вказані в ухвалі підстави для повернення обвинувального акта прокурору не узгоджуються з нормами чинного законодавства, оскільки суд не зазначає про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України. Таких невідповідностей не встановлено і колегією суддів апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність передбачених ст. 291 КПК України підстав для повернення обвинувального акта.
У зв'язку з вказаним апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Горішніплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 листопада 2024 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4