Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1259/24 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.
Категорія 53 Доповідач Шевчук А. М.
16 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №285/1259/24 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Семенька Василем Михайловичем,
на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 грудня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Літвин О.О. у м. Звягелі,
У березні 2024 року ОСОБА_1 через представника (адвоката) Семенька В.М. звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 . Просила стягнути з відповідача 42 285 грн у відшкодування майнової шкоди, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 червня 2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , який буксирував напівпричіп KRONE SDR 27, д.н.з. НОМЕР_2 (далі по тексту автомобіль DAF), під керуванням водія ОСОБА_3 , та BMW, д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок якої належний ОСОБА_1 автомобіль BMW отримав механічні пошкодження. Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2022 року в справі №285/3524/22 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Водій ОСОБА_4 є найманим працівником у відповідача ФОП ОСОБА_2 . Вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_3 , становить 232 330 грн, утилізаційна вартість автомобіля складає 62 045 грн. Діючий на момент ДТП поліс ОСЦПВВНТЗ від 16 листопада 2021 року передбачає відшкодування розміру страхової суми за шкоду, заподіяну майну, - 130 000 грн, та вказана сума виплачена страховою компанією ОСОБА_1 21 жовтня 2022 року. Відповідач має виплатити ОСОБА_1 суму збитків, яка не покрита виплатою страховика, що складає 42 285 грн (234 330 - 130 000 - 62 045). Окрім того, з часу ДТП водій або відповідач (роботодавець) жодних коштів у відшкодування завданих збитків не пропонували. Під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 зазнала надзвичайно сильного психологічного стресу, перенесла сильний страх через неочікуваність і раптовість ДТП. Вона боялася за своє здоров'я і навіть життя. Це пережите відчуття страху тривалий час не залишало її, заставляло нервувати, викликало почуття тривоги, негативно впливало на психологічний стан та самопочуття.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду першої інстанції, через адвоката Семенька В.М. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції при винесенні рішення безпідставно не звернув увагу на доводи позивача, не надав належної оцінки поданим позивачем доказам та не врахував судову практику і висновки Верховного Суду. На підставі оцінки КТЗ та згідно з експертним висновком від 31 серпня 2023 року №2885 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_3 , становить 234 330 грн. Залишкова вартість в пошкодженому стані автомобіля згідно з висновком складає 62 045 грн. Згідно з діючим полісом ОСЦПВВНТЗ №ЕР-206821969 розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000 грн. Зазначена сума виплачена позивачу 21 жовтня 2022 року. За таких обставин, відповідач має виплатити суму збитків, яку не покрила страхова компанія, а саме, 42 285 грн. Суд першої інстанції безпідставно не звернув увагу на те, що позивач не повинна повторно звертатися до страхової компанії із окремою заявою про здійснення виплати за договором добровільного страхування. Вона подавала заяву до страхової компанії, яка вирішила здійснити виплату саме на суму 130 000 грн. Чинним законодавством не передбачено необхідності (або обов'язку) потерпілої подавати окрему заяву до страхової компанії про здійснення виплати за іншим договором. У реквізитах платежу страховою компанією не визначено згідно з яким договором проведена виплата за страхове відшкодування від ТДВ «СК «Гардіан» у сумі 130 000 грн за пошкоджений BMW, д.н.з. НОМЕР_4 . Суд першої інстанції мав стягнути матеріальні збитки з відповідача. Натомість питання регресу зворотної вимоги про повернення даних коштів (у т.ч. на основі договору добровільного страхування) має в подальшому вирішуватися виключно між страхувальником та страховиком в межах договірних відносин. Визначену суму моральної шкоди у розмірі 20 000 грн позивач вважає мінімальною компенсацією за перенесені душевні страждання. Висновок суду першої інстанції про те, що позивач не має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки на момент події ОСОБА_1 рухалася по трасі на технічно несправному автомобілі, який не набирав оберти, є безпідставними та необґрунтованими.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача адвокат Семенька В.М. апеляційну скаргу підтримав, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.152,153). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з наступних підстав.
За положеннями п.1 частини першої ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2022 року в справі №285/3524/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.14). Постанова набрала законної сили 23 серпня 2022 року.
Зі змісту постанови слідує, що водій ОСОБА_3 29 червня 2022 року на 227 км+760м автодороги Київ-Чоп, керуючи автомобілем DAF, д.н.з. НОМЕР_5 , і буксируючи напівпричіп KRONE SDR 27, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечну швидкість руху, не дотримався дистанції і здійснив зіткнення з автомобілем BMW, д.н.з. НОМЕР_6 , чим порушив п.п.2.3,12.1,13.1 Правил дорожнього руху. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.
Отже, вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП та заподіянні шкоди доведена.
Відповідно до частини першої cт.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Водій ОСОБА_3 є найманим працівником у відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом допиту водія в якості свідка у кримінальному провадженні №12022060530000727 від 20 жовтня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та постановою про закриття даного кримінального провадження від 26 жовтня 2023 року.
Окрім того, факт перебування водія ОСОБА_3 на час настання ДТП у трудових правовідносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та виконання ОСОБА_3 трудових обовязків учасниками справи визнається, а тому ці обставини доказуванню в силу частини першої ст.82 ЦПК України не підлягають.
Згідно з оцінкою колісного транспортного засобу, за наслідками якої складено відповідний експертний висновок від 31 серпня 2023 року №2885, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_3 , яким є позивач, у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 29 червня 2022 року, становить 232 330 грн; утилізаційна (залишкова) вартість в пошкодженому стані цього автомобіля складає 62 045 грн (а.с.24-38). За таких обставин, належить до відшкодування майнова шкода у сумі 170 285 грн.
Чинне законодавство не забороняє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об'єкта з різними або з одним страховиком.
Так, на момент пригоди автомобіль DAF, яким керував ОСОБА_3 , був застрахований у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-206821969, строком дії з 22 листопада 2021 року до 21 листопада 2022 року, та за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту від 16 листопада 2021 року №DCV-0012904-ЛВ3, строком дії з 22 листопада 2021 року до 21 листопада 2022 року (а.с.22-23). Страхова сума за полісом обов'язкового страхування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000 грн, а за договором добровільного страхування - 50 000 грн. Предметом договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з його цивільною відповідальністю за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася під час дії договору.
Отже, загальна страхова сума, на яку застрахована цивільна відповідальність ФОП ОСОБА_2 , як власника автомобіля DAF, за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 180 000 грн (130 000+50 000).
Позивач звернулася до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування щодо події ДТП та остання 21 жовтня 2022 року виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 130 000 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку позивача (а.с.54-55).
Відповідно до частини першої ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 Закону України «Про страхування»).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування. Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (ст.6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ст.999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст.7 Закону України «Про страхування». До них, зокрема, відноситься страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року №147/66/17 сформульований висновок, згідно з яким, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст.1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст.1194 ЦК. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Страховою компанією на виконання договору обов'язкового майнового страхування позивачу сплачено страхове відшкодування лише у розмірі 130 000 грн, яке не покрило всю суму заподіяного ОСОБА_1 матеріального збитку.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталася до страховика відповідача та отримала відмову у виплаті решти страхового відшкодування суми 42 285 грн за договором добровільного страхування, а відразу пред'явила вимогу до відповідача, тобто страхувальника, який застрахував свою відповідальність.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення майнової шкоди у сумі 42 285 грн пред'явлені до неналежно відповідача, оскільки сума за страховими полюсами за заподіяну майнову шкоду становить 180 000 грн, а страховою компанією виплачено лише 130 000 грн.
Правова позиція, яка висловлена ВС КЦС у постанові від 15 липня 2020 року в справі №309/2088/16-ц не можна вважати релевантною до спірних правовідносин, оскільки у цьому випадку поліси укладені у одній страховій компанії, а не у різних.
Стосовно відмови у стягненні на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн, то колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
За положеннями ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 виснувано, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до правової позиції, яка відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19, абзац другий частини третьої ст.23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 завдана майнова шкода у зв'язку з пошкодженням її автомобіля, а тому враховуючи характер та обсяг душевних страждань позивача, пов'язаних із пошкодженням її майна та психологічний стрес, який пережила позивач під час зіткнення автомобілів (страх за життя), колегія суддів доходить висновку про те, що сума у розмірі 5 000 грн є достатньою для відшкодування позивачу моральної шкоди та відповідатиме критеріям розумності та справедливості, враховуючи також, що автомобіль позивача не набирав обертів, як визнала сама ОСОБА_1 у постанові про закриття кримінального провадження.
Відповідно до положень ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди скасовується та у цій частині ухвалюється нове про часткове задоволення, яким стягується з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн, у а стягненні решти суми моральної шкоди відмовляється. У решті рішення залишається без змін.
За нормами частини тринадцятої ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами ст.141 ЦПК України з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 125 грн судового збору, що пропорційно розміру суми, яка стягується у відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Семенька Василем Михайловичем, задовольнити частково.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 грудня 2024 року в частині відмови у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
У решті рішення залишити без змін.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 125 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України.
Головуюча Судді: