печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4578/25-ц
пр. 2-612/25
20 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В. секретар судового засідання Корнелюка Б.В справа №757/4578/25-ц учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН», про стягнення 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов'язання, - представник позивача - адвокат Дугінов Д. А. представник відповідача - адвокат Кобзар Ю. Б. В С Т А Н О В И В:
У січні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») на користь ОСОБА_1 53 424, 66 доларів США у якості 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором №SAMDNWFD0070028501100 від 06.12.2023 року за період із 06.06.2024 року по 26.12.2024 року; стягнути судові витрати. В обґрунтування позову зазначено, що 06.12.2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070028501100, на виконання якого відкрито рахунок № НОМЕР_1 , на який було внесено 500 000, 00 доларів США. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2022 року, справа №757/222/20-ц, позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором №SAMDNWFD0070028501100 від 06.12.2023 року суму вкладу у розмірі 500 000, 00 доларів США, проценти за період з 07 травня 2014 року по 28 грудня 2019 року у розмірі 170 961, 24 доларів США, три проценти річних за період з 29 грудня 2019 року по 13.11.2020 року у розмірі 13 191, 78 доларів США, що еквівалентно 482 404, 93 грн без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку; у задоволенні інших позовних вимог - відмовлено, стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 10 510 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 14.03.2023 року, справа №757/222/20-ц, апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Д. А. та АТ КБ «Приватбанк» - задоволено частково, рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2022 року, справа №757/222/20-ц, в частині стягнення 3 % річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України - змінено шляхом виключення з тексту резолютивної частини рішення вказівки: «що еквівалентно 482 404, 93 грн без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку», в іншій частині рішення - залишено без змін. Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.08.2023 року, справа №757/222/20-ц, касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» - залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року - залишено без змін. Вказує, що незважаючи на те, що рішення у справі №757/222/20-ц набрало законної сили АТ КБ «ПриватБанк» не виконує рішення суду, кошти за вказаним договором позивачу не перераховані, а отже позивач має беззаперечне право стягнення на його користь 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахованих на розмір вкладу протягом строку позовної давності за весь час прострочення виконання зобов'язання, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Встановлено строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження, протягом якого відповідач має право направити: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, роз'яснено третій особі строк на подання пояснень щодо позову протягом десяти днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження. Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачу та третій особі направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи. 10.03.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що внаслідок укладання між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» Договору переведення боргу б/н від 17.11.2014 року та переведення боргу за зобов'язаннями Банку щодо виплати коштів за договором банківського вкладу, який є предметом у даній справі, АТ КБ «ПриватБанк» на цей час не несе зобов'язань за таким договором, а ТОВ «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» є Новим боржником за даним договором банківського вкладу. Таким чином, у зв'язку з тим, що АТ КБ «ПриватБанк» з 17.11.2014 року не є боржником за договором, який є предметом спору, отже відсутні підстави для задоволення позову. Також вказує, що позивач здійснює розрахунок 3 % річних за період з 06.06.2024 по 26.12.2024, однак в Печерському районному суді м. Києва знаходиться на розгляді позов ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за Договором № SAMDNWFD0070028501100 від 06.12.2013 за період з 14.11.2020 по 05.06.2024 року (№ справи: 757/26180/24-ц), ОДНАК, до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК). 14.03.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній не погоджувався з доводами представника відповідача, однак зазначив, що рішеням Печерського районного суду міста Києва у справі 757/222/20-ц було виконано 27 грудня 2024 року. Строк стягнення 3% річних у справі 757/4578/25-ц заявлено за період з 06 червня 2024 року по 26 грудня 2024 року. Печерським районним судом міста Києва розглядалась справа 757/26180/24-ц яка є подібною до цієї справи, але строк вимагається стгянення 3 % річних за договором № SAMDNWFD0070028501100 від 06.12.2013 обмежено до 05.06.2024 р та зазначив, що строк позовної давності у справі не порушено. Учасники справи належним чином повідомленні про дату та час розгляду справи, тому суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами та постановити рішення. Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку. За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України). За частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Судом встановлено, що 06.12.2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 депозитний договір №SAMDNWFD0070028501100, на виконання якого було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , на який було внесено 500 000, 00 доларів США. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2022 року, справа №757/222/20-ц, позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором №SAMDNWFD0070028501100 від 06.12.2023 року суму вкладу у розмірі 500 000, 00 доларів США, проценти за період з 07 травня 2014 року по 28 грудня 2019 року у розмірі 170 961, 24 доларів США, три проценти річних за період з 29 грудня 2019 року по 13.11.2020 року у розмірі 13 191, 78 доларів США, що еквівалентно 482 404, 93 грн без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку; у задоволенні інших позовних вимог - відмовлено, стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 10 510 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 14.03.2023 року, справа №757/222/20-ц, апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Д. А. та АТ КБ «Приватбанк» - задоволено частково, рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2022 року, справа №757/222/20-ц, в частині стягнення 3 % річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України - змінено шляхом виключення з тексту резолютивної частини рішення вказівки: «що еквівалентно 482 404, 93 грн без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку», в іншій частині рішення - залишено без змін. Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.08.2023 року, справа №757/222/20-ц, касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» - залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року - залишено без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Згідно з ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). З огляду на те, що позивач правомірно сподівався на належне виконання договору вкладу з відповідачем, а обов'язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах з позивачем діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами позивача вже після передачі їх на депозит, отже вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача, позивач не може бути відповідальною за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ним виконані умови укладених угод. За змістом положень статей 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення грошової суми в іноземній валюті здійснюється у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України). При цьому, стаття 625 ЦК України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання і з огляду на правову природу трьох процентів річних, передбачених частиною другою цієї статті, як особливої міри відповідальності, їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті Україні - гривні. Крім того, вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, так само слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності. Наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за статтею 625 ЦК України не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа №6-1286цс16). При вирішенні питання про стягнення річних нарахованих, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, від 06.02.2019 року у справі №175/4753/15-ц, яким роз'яснено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Отже, після розірвання договору банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов'язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема вкладу, не суперечить чинному законодавству. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві. Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17. Так, як встановлено в судовому засіданні та не спростовано відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» у рамках справи № 757/222/20-ц ОСОБА_1 було присуджено: 500 000, 00 дол. США вкладу, 170 961, 24 дол. США відсотків за період з 07 травня 2014 року по 28 грудня 2019 року; 13 191, 78 дол. США 3 % річних за період з 29 грудня 2019 року по 13 листопада 2020 року, однак на час звернення до суду із позовом (05.06.2024 року) рішення суду у справі № 757/222/20-ц виконано не було. Доказів виконання рішення суду відповідачем не надано. Таким чином, враховуючи те, що рішення у справі №757/222/20-ц, яке набрало законної сили, не виконано, кошти за вказаним договором позивачу не перераховані, позивач має право стягнення на його користь 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахованих на розмір вкладу протягом строку позовної давності за весь час прострочення виконання зобов'язання. Разом із тим, представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності. Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу). Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Відповідна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19). Таким чином розрахунок 3 % річних з 06 червня 2024 року по 26 грудня 2024 року: 500 000,00 дол. США х 3 % х / 365 х 204 дні = 8383,56 дол. США. Оскільки грошове зобов'язання між сторонами виражене в іноземній валюті - доларах США, тому при розрахунках процентів та інших стягнень за основу судом береться розрахунок заборгованості в доларах США. Вказане відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволення шляхом стягнення із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов'язання за договором №SAMDNWFD0070028501100 від 06.12.2023 року за період із 06 червня 2024 року по 26 грудня 2024 у розмірі 8383,56 доларів США. Суд також зазначає, що суми коштів, які підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача, зазначені без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку, виходячи із наступного. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України (далі - ПК України), яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України). Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено статтею 164 ПК України. Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі -ПДФО) включаються, зокрема пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 ПК України). До пасивних доходів, які оподатковуються ПДФО, належать, зокрема, проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках. Доходи у вигляді процентів, нараховані на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці оподатковуються відповідно до норм п. 170.4 ст. 170 ПК України. Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю; б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання; Згідно з пп. 174.4.1 п. 170.4 ст. 170 ПК України податковим агентом платника ПДФО під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування, тобто банківська установа. Отже, податковий агент, згідно п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Податкового кодексу України. При цьому, відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України. Відповідно абзацу «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати(перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим Кодексом України. Тому, з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про зазначення у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку. Щодо твердження АТ КБ «ПриватБанк» з приводу переведення боргу та те, що останній є неналежним відповідачем у справі та боржником за зобов'язанням, суд їх не бере до уваги, оскільки дане питання досліджувалось в рамках справи про повернення вкладу, де суд прийшов до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем, оскільки саме з нього було стягнуто кошти, які належать позивачу. З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову. Згідно з положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із задоволенням позову судовий збір у розмірі 3521,93 грн підлягає стягненню із відповідача на користь позивача. На підставі викладеного та керуючись ст. 99 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 192, 253, 256, 257, 261, 267, 524, 533, 625, 629, 631, 1058, 1060 ЦК України, ст. ст. 164, 165, 167, 170, 176, 180 ПК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 133, 141, 174, 258-259, 263-265, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В: Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН», про стягнення 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов'язання за договором №SAMDNWFD0070028501100 від 06.12.2023 року - задовольнити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов'язання за договором №SAMDNWFD0070028501100 від 06.12.2023 року за період із 06.06.2024 року по 26.12.2024 року у розмірі 8383,56 доларів США, без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3521,93 грн. Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570. Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН», адреса: вул. Січеславська набережна, 29-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38920700. Суддя Т.В.Остапчук