Справа №:758/14651/24
Провадження №: 1-кс/755/1382/25
"22" квітня 2025 р. м. Київ Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні заяву судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Подільського УП ГУНП у м. Києві,
17.04.2025 року до судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла заява судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Подільського УП ГУНП у м. Києві. Заява вмотивована тим, що ухвалою Київського апеляційного суду від 10.03.2025 року подання голови Подільського районного суду міста Києва задоволено та провадження за скаргою ОСОБА_4 не бездіяльність уповноважених осіб Подільського УП ГУНП в місті Києві, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, направлено для судового розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва. Вказана скарга з ухвалою Київського апеляційного суду від 10.03.2025 року надійшла до Дніпровського районного суду міста Києва 26.03.2025 року. Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 15.04.2025 року за скаргою ОСОБА_4 , слідчим суддю визначено ОСОБА_3 , вказану скаргу передано судді 16.04.2025 року. Вважає, що під час розподілу скарги ОСОБА_4 було порушено ст. 35 КПК України та розділ 2.3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджених Рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 року № 39, із змінами.
Підставою самовідводу є п.4 ч. 1 ст.75 КПК України, тобто обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні є зокрема наявність інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Також у своїй заяві суддя посилається на те, що приймаючи до уваги наведені вимоги законодавства, а також те, що при розгляді інших судових проваджень за скаргами ОСОБА_4 , суддею ОСОБА_3 приймались рішення щодо відмов у задоволенні скарг ОСОБА_4 , зокрема й на бездіяльність посадових осіб ГСУ Служби безпеки України, що полягає у невнесенні до СРДР відомостей про кримінальне правопорушення, вчинене суддею Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_5 (судова справа № №755/21712/15-к), у сукупності із проведенням автоматизованого розподілу цієї скарги із порушенням строку такого розподілу на понад 20 днів, а саме 15.04.2025 року наприкінці робочого дня о 17:45:23, коли на суддю ОСОБА_3 не було розподілено жодних кримінальних справ та матеріалів, суддя вважає, що розгляд даної судової справи у такому складі може викликати, зокрема у ОСОБА_4 , небезпідставні сумніви у її неупередженості.
У зв'язку з наведеним, суддя ОСОБА_3 вважає, що з метою недопущення сумнівів у неупередженості судді та з метою підвищення авторитету судової влади, за необхідне заявити самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_4 в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України на бездіяльність уповноважених осіб Подільського УП ГУНП в м. Києві щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 11.11.2024 року.
У судове засідання учасники кримінального провадження не з'явилися, повідомленні про розгляд заяви належним чином. Враховуючи вимоги ст. ст. 22, 26 та 81 КПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід у відсутність осіб, що не з'явилися, та приходить до наступних висновків. Як встановлено у судовому засіданні, ухвалою Київського апеляційного суду від 10.03.2025 року подання голови Подільського районного суду міста Києва задоволено та провадження за скаргою ОСОБА_4 не бездіяльність уповноважених осіб Подільського УП ГУНП в місті Києві, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, направлено для судового розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва.
Вказана скарга з ухвалою Київського апеляційного суду від 10.03.2025 року надійшла до Дніпровського районного суду міста Києва 26.03.2025 року.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 15.04.2025 року за скаргою ОСОБА_4 слідчим суддею визначено ОСОБА_3 , вказану скаргу передано судді. Згідно ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом. Згідно з положеннями ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. Статтею 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, а саме: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою. Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Частинами 1, 2 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Відповідно до положень ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Згідно з положеннями ч.3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі. Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей. При розгляді даної заяви про самовідвід відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя застосовує як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року) наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43). У своєму рішенні по справі «Фельдман проти України» Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п.97). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Тобто, наведене указує на те, що головна мета відводу (самовідводу) - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи . Для відводу (самовідводу) судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість при розгляді кримінального провадження. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні. У цій ситуації, виходячи з мотивів, які наведені суддею у заяві про самовідвід, не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість судді ОСОБА_3 чи її необ'єктивність при майбутньому розгляді скарги ОСОБА_4 . Отже на даний час, не встановлено підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК, які б унеможливлювали розгляд справи вказаним слідчим суддею та викликали необхідність її відводу. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що на даний час відсутні підстави для відводу судді а тому заява про самовідвід не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 75, 80, 81, 321, 352, 353, 369-372, 376, 395 КПК України, Законом України «Про судоустрій та статус судді», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд
У задоволенні заяви судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Подільського УП ГУНП у м. Києві - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1