Номер провадження 2/754/2690/25
Справа №754/1137/25
Іменем України
22 квітня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва
у складі головуючої судді Гринчак О.І.
за участю секретаря судових засідань Нагорної М.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Зміст позовних вимог
У січні 2025 року позивач - ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 263600,00 грн боргу, інфляційні втрати у розмірі 118713,71 грн та 50% річних від простроченої суми, що становлять 387094,79 грн, а також судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що факт укладення договору позики, а також отримання ОСОБА_2 від позивача визначеної грошової суми підтверджується підписанням сторонами договору позики. Згідно з умовами договору позики відповідач бере в борг у позивача грошові кошти в розмірі 263 600,00 грн, що на день укладання цього договору становило 10000 доларів США, які зобов'язався повернути до 04 лютого 2022 року.
Станом на дату подання цієї заяви та позову відповідач заборгованість не повернув.
Позивач стверджує, що відповідач повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення в розмірі - 118 713,71 грн та 50% річних від простроченої суми - 387 094,79 грн.
Повідомлення учасників про розгляд справи
Позивач під час розгляду справи підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви на адресу його зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), проте поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». В силу положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що поштове відправлення вручено відповідачу та він є повідомленим про розгляд справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
04.11.2021 між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2250.
За умовами вказаного договору позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові гроші в сумі 263 600,00 грн, що за домовленістю між сторонами є еквівалентом суми 10000,00 (десять тисяч дол. США) (із розрахунку 28,36 грн за 1 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на день отримання позики). Передачу грошей здійснено до підписання цього договору. Факт підписання договору позичальником буде свідчити про отримання ним усієї вказаної у договорі грошової суми та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання (п.1).
Відповідно до п. 2 договору позики сторони за цим договором домовились про те, що:
а) договір позики є безпроцентним;
б) остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 04 лютого 2022 року включно.
Згідно з п. 3 договору позики у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 50 процентів річних від простроченої суми:
в) виконання зобов'язання за договором має здійснюватися готівкою у межах міста Києва шляхом вручення грошей особисто позикодавцеві, якщо інше не буде додатково визначено (погоджено) письмовим розпорядженням позикодавця, яке має бути нотаріально засвідчено;
г) факт одержання повернутої позики підтверджується власноручною розпискою позикодавця (або особи, яка уповноважена на це позикодавцем з дотриманням умов підпункту "в" пункту 2 цього договору), складеною у письмові формі та нотаріально засвідченою. Або випискою з карткового рахунку позикодавця, при перерахуванні коштів на картковий рахунок. Без цих документів борг вважається таким, що не повернутий.
Доказів повернення відповідачем коштів позивачу матеріали справи не містять.
Щодо стягнення заборгованості
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до абзацу першого статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 й підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, провадження № 14-465цс18.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Як передбачено умовами договору, факт підписання договору відповідачем свідчить про отримання ним усієї вказаної у договорі грошової суми.
Частиною першою статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором позики матеріали справи не містять.
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (абзац перший частини першої статті 530 Цивільного кодексу України).
В силу положення статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Строк виконання договору позики від 04.11.2021 настав 04.02.2022, доказів виконання відповідачем умов договору позики матеріали справи не містять, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 263 600,00 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення відсотків річних та інфляційних втрат
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сторони у договорі позики від 04.11.2021 визначили сплату 50 процентів річних від простроченої суми у разі прострочення повернення позики.
Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв'язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.
Таким чином, починаючи з 24.02.2022 та до завершення введеного на території України воєнного стану, нарахування відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання не здійснюється.
Відповідач має перед позивачем невиконане грошове зобов'язання у розмірі 263600,00 грн.
Таким чином, враховуючи приписи п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, розрахунок 50 % річних та інфляційних втрат має бути здійснено за період з 05.02.2022 по 23.02.2022.
Сума річних втрат = сума заборгованості * 50 * кількість днів прострочення : 365 : 100.
263 600,00 * 50 * 19 : 365 : 100 = 6860,82 грн.
Інфляційні нарахування = сума боргу ? 101,600% (індекс інфляції за лютий 2022 року) / 100% - (сума боргу)
263 600,00 ? 101,600% / 100% - 263 600,00 = 4 217,60 грн.
Отже, позовна вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача 50 відсотків річних та інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у сумі 6860,82 грн та 4217,60 грн відповідно.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача відповідно до правил ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (274678,42*7694,09) /769408,50 = 2746,78 грн.
Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основну суму боргу у розмірі 263 600,00 грн, п'ятдесят відсотків річних у розмірі 6860,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 4217,60 грн, судовий збір у розмірі 2746,78 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , PHOKПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2025.
Суддя Деснянського
районного суду міста Києва Оксана Гринчак