ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6954/25
провадження № 1-кс/753/1005/25
"10" квітня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Дарницького УПГУНП в м. Києві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025100020001390 внесеного до ЄРДР від 07.04.2025 про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, українця, зареєстрований АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 , солдат військової частини НОМЕР_1 , не одружений, державні нагороди та пільги відсутні, на утриманні має двох малотлітніх дітей, не інвалід, не депутат, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України -
Суть питання, що вирішується ухвалою.
09.04.2025 слідчий СВ Дарницького УПГУНП у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням погодженим з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про застосовування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263КК України.
Встановлені судом обставини.
09.04.2025 відповідно до ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Дарницького районного суду м. Києва, було визначено слідчого суддю ОСОБА_1 та передано матеріали клопотання того ж дня.
Згідно даних клопотання вбачається, що СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування вище вказаного кримінального провадження.
В обґрунтування зазначеного клопотання слідчий зазначив, а прокурор в судовому засіданні підтримав, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у незаконному придбанні та носінні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується протоколами допиту свідків, огляду місця події, затримання, допиту підозрюваного, іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Також мають місце ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може незаконно впливати на свідків, оскільки знає їх анкетні дані; переховуватися від органів досудового розслідування або суду, враховуючи те, що наразі підозрюваний будучи військовим самовільно залишив місце служби та перебуває у розшуку, крім того в останнього відсутні міцні соціальних зв'язки, а також зважаючи на тяжкість можливого покарання.
Підозрюваний та захисник останнього пояснили, що підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, щодо підозрюваного не має інших кримінальних проваджень, зокрема і щодо СЗЧ. Крім того, наразі відсутня експертиза щодо предмету злочину, зокрема не встановлено чи є останній бойовою зброєю, а підозрюваний цього напевно не знає, про що повідомив у судовому засіданні.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення застосованого закону.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого злочину наразі підтверджується протоколами допиту свідків, огляду місця події, затримання, допиту підозрюваного, іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Обґрунтована підозра у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (IlgarMammadov проти Азербайджану, § 88; Erdagoz проти Туреччини, § 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, § 32).
Оцінюючи докази підозри ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом є достатні підстави вважати, що остання є обґрунтованою. Слідчий суддя критично оцінює пояснення підозрюваного стосовно того, що останній не знає про те чи є зброя бойовою або ні, оскільки підозрюваний тривалий час перебуває на військовій службі та є діючим військовослужбовцем, а тому такі пояснення на переконання слідчого судді не є правдивими та надані на підтвердження позиції захисникащодо відсутності експертного висновку для встановлення певної обставини та факту кримінального правопорушення. Однак враховуючи обставини, слідчий суддя вважає, що для обґрунтування ймовірності вичленення кримінального правопорушення на даний час доказів достатньо.
При встановленні наявності ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя не може орієнтуватися лише на суворість можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на низку інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko проти Росії, § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev проти Молдови, § 58). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Sulaoja проти Естонії, § 64).
Що стосується оцінки обставин, які дають підстави вважати, що має місце ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, то тяжкість обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення інших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (ibid., § 40).
Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (Selcuk проти Туреччини, § 34; Matznetter проти Австрії, § 9).
Відсутність роботи або сім'ї не дає підстав вважати, що особа схильна до повторного вчинення злочинів (Sulaoja проти Естонії, § 64).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину згідно ч. 5 ст. 12 КК України. ОСОБА_4 наразі будучи військовим самовільно залишив місце служби та перебуває у розшуку, крім того в останнього відсутні міцні соціальних зв'язки, а також зважаючи на тяжкість можливого покарання, суд вважає, що ризик втечі має вкрай високий ступень, оскільки відсутні стримуючи фактори належної поведінки.
Що стосується іншого заявленого ризику, то клопотання не містить будь яких обґрунтувань щодо нього, а лише фрази загального характеру.
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, §§ 55-56).
Постанова про тримання під вартою повинна містити конкретні підстави і встановлювала точну тривалість такого заходу (Meloni проти Швейцарії, § 53).
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду (Idalov проти Росії § 140). Це положення проголошує не тільки право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але також встановлює, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання» (Khudoyorov проти Росії, § 183; Lelievre проти Бельгії, § 97; Shabani проти Швейцарії, § 62).
Отже, суд повинен розглянути можливість застосування менш інтрузивних заходів, ніж тримання під вартою (Ambruszkiewicz проти Польщі, § 32).
Слідчий суддя вважає, що застосування такого запобіжного заходу, як тимчасове утримання підозрюваного під вартою, є найбільш доцільним і обґрунтованим забезпеченням кримінального провадження, оскільки інші запобіжні заходи, з урахуванням особи підозрюваного будуть не дієвими для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків з мотивів щодо ризиків, які наведені вище.
Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Idalov проти Росії § 140; Tase проти Румунії, § 40; Castravet проти Молдови, § 33; Belchev проти Болгарії, § 82).
При обґрунтуванні строку тримання під вартою шістдесят днів, прокурор в судовому засіданні не пояснив, у зв'язку з чим необхідно визначити саме такий строк, а тому слідчий суддя вважає, що строк повинен бути визначений у 30 днів і є об'єктивно виваженим та ймовірно достатнім для завершення досудового розслідування.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.ч. 1-4, п. 2. ч. 5 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на матеріальний стан підозрюваного, слідчий суддя вважає за можливим визначити підозрюваному заставу у мінімальному розмірі. В свою чергу, прокурор не надав будь яких обґрунтувань заявленому ним розміру застави.
Керуючись ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,
ст. ст. 177, 178, 182, 183,193-196, 206, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 діб, який відраховувати з 07.04.2025 по 07.05.2025.
Заставу визначити в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) спеціальний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 07.05.2025 обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися з населеного пункту де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1