Справа № 752/7518/25
Провадження №: 1-кп/752/1787/25
21 квітня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100000001255 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Києва, не судимого, не одруженого, зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Установлено, що ОСОБА_6 , 01 листопада 2024 року, приблизно о 23 год 37 хв., керуючи технічно несправним автомобілем марки BMW 525D реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому встановлено вітрове скло з світопропусканням 33,3 %, 32,6%, 33,6%, при допустимому 75%, рухаючись по проїзній частині вулиці Академіка Заболотного, у м. Києві, зі сторони вулиці Метрологічної в сторону проспекту Академіка Глушкова, в межах другої смуги (з чотирьох наявних в його напрямку), зі швидкістю 122,83±4,91 км/год, яка понад вдвічі перевищувала максимально дозволену на даній ділянці швидкість 50 км/год, наближався до регульованого світлофором пішохідного переходу позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» та пішохідними світлофорами Правил дорожнього руху України.
В цей час, проїзну частину вулиці Академіка Заболотного, по вказаному регульованому пішохідному переходу, в порушення вимог п. 8.7.3. (е) Правил дорожнього руху України, на червоний (забороняючий рух) сигнал пішохідного світлофору, перетинали в темпі бігу, один біля одного, пішоходи ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які рухались зліва направо, відносно напрямку руху вищезазначеного транспортного засобу.
Під час руху, ОСОБА_6 допустив порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.4, 12.9 (б), 31.4.7 (в) Правил дорожнього руху України, та п. 6.8.7 ДСТУ 3649:2010 «КОЛІСНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», відповідно до яких:
- п. 1.3: учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
- підпункт (б): бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;
- п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
- п. 12.9. Водієві забороняється:
- підпункт (б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил;
- п. 31.4.7 Інші елементи конструкції:
- підпункт (в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.
- п. 6.8.7 ДСТУ 3649:2010 «КОЛІСНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання». Світлопропускання вітрового скла має бути не менш ніж 75 %, а всіх інших стекол - не менше ніж 70%.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_6 виявились у тому, що він, будучи відповідальною особою за технічний стан автомобіля марки BMW 525D реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи зобов'язаним перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан транспортного засобу, усвідомлюючи, що автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, маючи об'єктивну змогу зовнішнім оглядом виявити, що вітрове скло транспортного засобу має покриття, яке обмежує оглядовість з місця водія, і погіршує його прозорість, що негативно впливає на безпеку дорожнього руху, достеменно знаючи, що при наявності такої технічної несправності експлуатація транспортного засобу категорично заборонена, 01.11.2024 проявив бездіяльність, розпочав експлуатацію транспортного засобу та керуючи технічно несправним автомобілем марки BMW 525D реєстраційний номер НОМЕР_1 , умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, усвідомлюючи, що на даній ділянці дороги максимально дозволена швидкість складає 50 км/год, маючи об'єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати швидкість в межах дозволеної, свідомо порушуючи швидкісний режим, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, створюючи небезпеку для руху, загрозу життю та здоров'ю громадян, усвідомлюючи, що своїми односторонніми діями створив умови, в яких позбавлений можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, рухаючись зі швидкістю 122,83±4,91 км/год, в момент виникнення небезпеки, у вигляді пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , (яких він своєчасно міг виявити на проїзній частині), застосував екстрене гальмування, але внаслідок значного перевищення максимально дозволеної швидкості руху, не зміг зупинити керований ним транспортний засіб до лінії руху пішоходів, поблизу АЗС «КLO», розташованої за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 13, виїхав на пішохідний перехід, де скоїв наїзд на останніх.
В результаті ДТП, пішохід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження від яких помер під час госпіталізації до КНП «КМКЛ № 17». Так йому були спричинені наступні тілесні ушкодження: рвано-забита рана по передньо-бічній поверхні тулуба праворуч, яка проникає в черевну порожнину, переломи ребер справа, без ушкодження пристінкової плеври та крововиливами в прилеглі м'які тканини без видимої клітинної реакції, не повний перелом тіла грудини, крововиливи під плеврою та в товщі легеневої тканини, черезкапсулярні розриви печінки з розмізченням її тканини з вогнищевими крововиливами на ділянках деструкції паренхіми печінки без видимої клітинної реакції, вікончастий розрив брижі товстого кишечника з крововиливом в брижу товстого кишечника, гемоперитонеум (150 мл темно-червоної рідкої крові), знижене кровонаповнення внутрішніх органів, смугасті крововиливи на ендокарді (плями Мінакова) при крововтраті, набряк-набухання головного мозку з діапедезними субепендімарними крововиливами в стовбуровому відділі мозку, синець та забита рана в лобно-скроневій ділянці голови зліва, рвано-забиті рани в області правої кисті та правого стегна з переходом на праву гомілку, садна на верхніх та нижніх кінцівках, синець в лобно-скроневій ділянці зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, та знаходяться у причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_8 .
Крім того, в результаті ДТП пішохід ОСОБА_9 отримала наступні тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки: забій обох легень, розрив правої легені з явищами правостороннього пневмотораксу (наявність в плевральній порожнині повітря), перелом 10 ребра зліва; забійна рана правої молочної залози; закрита травма живота: забій нирок, забій сечового міхура, макрогематурія; відкрита травма лівого ліктьового суглобу: перелом ліктьового відростку ліктьової кістки, множинні точкові рвані рани по тильній поверхні суглобу; відкрита травма таза: уламкові переломи правої клубової кістки зі зміщенням уламків, правої лонної та сідничної кісток зі зміщенням уламків, рвана-забійна рана правої клубової ділянки (дно рани крило клубової кістки); відрита травма правої гомілки: уламкові перелом обох (великогомілкової та малогомілкової) кісток в середній третині діафізів зі зміщенням уламків, рвано-забійні рани по зовнішній та внутрішній поверхні гомілки в середній третині (дно ран - уламки великогомілкової кістки), рвана рана по задній поверхні гомілки в проекції підколінної ямки. Комплекс вищезазначених ушкоджень, у клінічному перебігу призвів до розвитку небезпечних для життя явищ (гострий розлад кровообігу та масивна крововтрата (зниження артеріального тиску - відсутній, 80/40 мм.рт.ст.; гемаглобін 74 г/л еритроцити 2,25х10??(що потребувало проведення інфузійної терапії та переливання компонентів крові) шок важкого ступеню, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля марки BMW 525D реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 вимогам пунктів 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
Порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.4, 12.9 (б), 31.4.7 (в) Правил дорожнього руху України та ДСТУ 3649:2010 «КОЛІСНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» водієм ОСОБА_6 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, ОСОБА_6 порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_9 та спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.
2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав себе винним, вибачився перед потерпілими, щиро розкаявся, фактичні обставини справи не оспорював, а також підтвердив зазначене в обвинувальному акті.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 пояснив суду, що ввечері в темну пору доби їхав в сторону м. Теремки з перевищенням швидкості на зелене світло. Раптово вибігли дві людини, він максимально намагався запобігти наїзду, вивернув кермо праворуч, проте повністю не зміг уникнути зіткненню. Після ДТП одягнув жилет та став на дорогу, щоб інші машини не переїхали потерпілих, викликав швидку та надавав першу медичну допомогу потерпілим. Швидка допомога приїхала лише за пів години. В подальшому перебував з потерпілими в лікарні, повністю відшкодував витрати на лікування, понесену моральну шкоду. Щиро шкодує що так сталося, ще раз вибачився перед потерпілими.
Показання ОСОБА_6 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_9 та спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.
3. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 по справі № 944/5954/22 наведено тлумачення прояву щирого каяття обвинуваченого.
У вказаній постанові витлумачено, що при встановленні обставини, яка пом'якшує покарання, а саме щирого каяття, необхідно враховувати, що щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Крім того, у постанові від 28.02.2024 по справі № 183/2097/23 Верховний Суд зазначив, що щирим каяттям є відверта негативна оцінка винною особою своєї кримінально караної поведінки, визнання тих обставин, які їй ставляться в провину, а отже, характеризує її поведінку після вчинення злочину з позиції психологічної переорієнтації, коли вона справді засуджує свій вчинок та визнає його антисуспільний характер, про що мають свідчити відповідні об'єктивні дані.
З огляду на вказане, суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання допомоги потерпілим безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
4. Мотиви призначення покарання.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_6 суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив необережний злочин, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, неодружений, утриманців не має, є особою молодого віку.
Суд зауважує, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особи правопорушника.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023, винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.
Отже, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Як роз'яснено у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 винесеній у справі № 702/301/20, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 14.09.2023 за результатами розгляду справи № 524/12818/21, санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд («судова дискреція») залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.
З огляду на викладене, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, враховуючи відомості про особу обвинуваченого та його посткримінальну поведінку, а також те, що в діях потерпілих також наявні порушення ПДР, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у розмірі, наближеному до мінімального, що сприятиме запобіганню вчиненню останнім нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та буде достатнім для його виправлення.
Крім цього, ураховуючи наявність встановлених судом пом'якшуючих обставин, ставлення обвинуваченого до скоєного, суд вбачає підстави для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених ст. 76 КК України, тобто в умовах здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого протягом іспитового строку.
Підстав для незастосування до обвинуваченого додаткового покарання, враховуючи наслідки кримінального правопорушення, суд не знаходить, а тому суд вважає правильним застосувати до ОСОБА_6 додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.
На переконання суду, у даному випадку саме таке покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені, що не позбавляє права потерпілих, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідними позовами у порядку цивільного судочинства.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження - скасувати.
Документально підтверджені процесуальні витрати по справі на залучення експертів, у зв'язку з проведенням судових експертиз під час досудового розслідування - стягнути з обвинуваченого на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 368-370, 374-376 КПК України, суд
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Заходи забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2024 (справа №761/42065/24), а саме арешт на автомобіль марки BMW 525D державний номер НОМЕР_2 - скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- автомобіль марки BMW 525D, який зберігається на майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б - повернути власнику (законному володільцю).
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 27202 (двадцять сім тисяч двісті дві) гривні 67 копійок, а саме:
- судова автотехнічна експертиза № СЕ-19/111-24/64269-ІТ від 20.11.2024, технічного стану автомобіля BMW 525D реєстраційний номер НОМЕР_3 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок;
- судова фототехнічна експертиза № СЕ-19/111-24/64490-ФП від 06.11.2024, - 6367 (шість тисяч триста шістдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок;
- судова автотехнічна експертиза № СЕ-19/111-24/75684-ІТ від 30.12.2024 - 2785 (дві тисячі сімсот вісімдесят п'ять) гривень 65 (шістдесят п'ять) копійок;
- судова інженерно-транспортна експертиза № 11919/24-52 від 18.03.2025 - 14070 (чотирнадцять тисяч сімдесят гривень) гривень 32 (тридцять дві) копійок;
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1