Справа № 752/4426/24
Провадження № 1-кс/752/2830/25
Іменем України
10 квітня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва, клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021105060000898 від 14.05.2021р., -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням, у якому просить накласти арешт на на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2449407680000), що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:185:0006, яка фактично зареєстрована на місці розташування нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , та земельної ділянки під нею для забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні №12021105060000898 від 14 травня 2021 року та забезпечення заявленого цивільного позову, заборонивши вчиняти дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном; передати арештоване майно - нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2449407680000), яка фактично зареєстрована на місці розташування нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки під нею на відповідальне зберігання потерпілій (цивільному позивачу) у кримінальному провадженні - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), поклавши обов'язок забезпечити збереження майна до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку; заборонити будь-кому користуватися нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2449407680000), що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:185:0006, яка фактично зареєстрована на місці розташування нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки під нею, окрім потерпілої ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ).
В обгрунтування клопотання зазначає, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, відомості про яке 14.05.2021р. внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202115060000898, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст.
358, ч. 4 ст. 358 КК України. ОСОБА_4 набула статусу потерпілої сторони в даному кримінальному провадженні. 17.09.2024р. потерпілою було подано цивільний позов у даному кримінальному провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 62 025 000,00 грн. в якості відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненими кримінальними правопорушеннями. У межах даного кримінального провадження розслідуються обставини заволодіння в період часу з 12.05.2021р. по 04.02.2022р. шляхом шахрайських дій нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою під нею шляхом реєстрації іншого мйана за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі підороблених документів. Нежитлова будівля за адресою: м. Київ, пров. Памви Беринди (Реута Михайла) 24, належала на праві власності ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 2008 року (зареєстровано в КП КМБТІ, Номер реєстрової книги: 179-п, Номер сторінки в книзі: 280, Реєстровий номер: 9197-п), та була успадкована ОСОБА_4 на підставі заповіту після смерті ОСОБА_9 . Після смерті ОСОБА_9 протягом останніх 10 років до моменту реєстрації права власності на майно за ОСОБА_5 та подальше його фізичне захоплення потерпліа користувалась майном. При цьому Договір купівлі-продажу від 01.11.1996 року за №11-1668 (серії бланку ААА №792117), на підставі якого були внесені відомості до Державного земельного кадастру та проведена реєстрація права власності ОСОБА_5 на нерухоме майно та земельну ділянку є підробкою та не укладався ОСОБА_5 і ОСОБА_10 , а під вказаним номером в Реєстрі нотаріальних дій першої Київської державної нотаріальної контори за 1996 рік посвідчено договір між іншими сторонами та щодо іншого майна (договір купівлі-продажу між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , щодо 1/5 частини домоволодіння в АДРЕСА_2 ), що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Відповідно до даних БТІ будь-яке нерухоме майно за адресами пров. Павми Беринди (Реута Михайла), 22 не реєструвалось. Поштова адреса такому об'єкту не присвоювалась. Відповідно до даних Департаменту земельних ресурсів земельна ділянка КМДА за адресою: АДРЕСА_1 не реєструвались в тому числі з кадастровим №8000000000:82:185:0006, до якої було прив'язано об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 . Через досить короткий проміжок часу після реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, з метою його легалізації, ОСОБА_13 продав домоволодіння та земельну ділянку на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на підставі Договору посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_14 за реєстровим №4077,4076 від 12 листопада 2021 року з метою його легалізації та приховування скоєного злочину. Все вище зазначене дає підстави вважати, що ОСОБА_5 за пособництва державних реєстраторів прав на нерухоме майноно, маючи злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, незаконно заволодів майном, що належить ОСОБА_4 , шляхом використання підроблених документів, вартістю близько 1 500 000,00 доларів США (за курсом НБУ станом на дату подання позову становить 62 025 000,00 грн.), та в подальшому з метою приховування злочину переоформив вказане майно на ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів №766 від 25.09.2024 року, бланк серії ААА №792117, на якому виконаний нотаріальний посвідчений договір купівлі-продажу від 01.11.1996, не є відповідним безсумнівним бланкам аналогічного зразка, який знаходився в офіційному обігу. 18.03.2025 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Довгомостиська Львівської області, українцю, громадянину України, раніше не судимому у вказаному кримінальному провадженні було повідомлено про підозру у вчинені злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України. На думку адвоката, існує реальна потреба в накладенні арешту на нерухоме майно за вказаною адресою в межах здійснення досудового розслідування як доказ вчинення шахрайських дій та для забезпечення заявленого потерпіло цивільного позову у кримінальному провадженні. У той же час, як вказує адвокат, враховуючи ризик протиправного використання особами майна, на яке буде накладено арешт, існує також необхідність передачі даного майна на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 .
Вивчивши клопотання, матеріали, надані слідчому судді, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Із матеріалів клопотання вбачається, що СУ ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021105060000898, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у межах даного кримінального провадження розслідуються обставини, в тому числі, шахрайських дій групи осіб відносно належного майна ОСОБА_4 , що розташоване за адресою: м. Київ, пров. Памви Беринди, 24, що завдало матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.
Постановою слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_15 від 21.06.2024 року нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, пров. Памви Беринди (Реута Михайла), 22, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82::185:0006, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021105060000898, внесеному 14.05.2021р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обгрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 набула статусу потерпілої сторони в даному кримінальному провадженні.
17.09.2024 року потерпілою було подано цивільний позов у кримінальному провадженні № 12021105060000898 про стягнення солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 62 025 000,00 грн. в якості відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненим кримінальним правопорушенням.
18.03.2025 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Довгомостиська Львівської області, українцю, громадянину України, раніше не судимому у вказаному кримінальному провадженні було повідомлено про підозру у вчинені злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування
майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Оскільки кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, слідчий суддя вважає обґрунтовану потребу досудового розслідування, яка виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи осіб, визначений пунктом 2 частини 3 статті 132 КПК України.
Слідчий суддя у відповідності до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна враховує: правові підстави для арешту майна, а саме: наявність збитків, завданих ОСОБА_4 , наявність можливих дій з боку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Отже, вирішуючи питання про можливість накладення арешту на вказане у клопотанні майно, слідчий суддя бере до уваги розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та позицію потерпілої сторони щодо підстав накладення арешту на майно.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
У відповідності до частини 11 статті 170 КК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України встановлено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
З огляду на викладене та враховуючи наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, розміру завданої шкоди потерпілому та оскільки зазначена нежитлова будівля разом з земельною ділянкою є предметом зазначеного кримінального провадження та речовим доказом даного кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що виникла обґрунтована необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову).
Разом з тим, слідчий суддя не знайшов підстав для задоволення клопотання в іншій частині вимог.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175 Кримінального процесуального кодексу України, -
1. Клопотання задовольнити частково.
2. Накласти арешт на нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, пров. Памви Беринди (Реута Михайла) 22, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2449407680000), що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:185:0006.
3. В іншій частині клопотання відмовити.
4. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1