Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1365/24
Провадження № 3/499/72/25
Іменем України
21 квітня 2025 року селище Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Одеської області Погорєлов І. В., розглянувши матеріали, що надійшли від ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП, -
На розгляді у судді Іванівського районного суду Одеської області Погорєлова І. В. перебуває вищевказаний матеріал щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП.
За протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 579513 від 20.11.2024 року, водій ОСОБА_1 20.11.2024 року о 20 год. 10 хв. в с. Адамівка по вул. Степовій керував т/з марки ЗАЗ40307 р/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах з порожнини рота), від проходження на стан сп'яніння як на місці, так і в закладі охорони здоров'я відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 , будучин належним чином повідомлений про розгляд справи, не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи. До того ж, судом з метою повного і всебічного розгляду справи ОСОБА_1 піддавався приводу, однак як вбачається з листа ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області, виконати привід не виявилось можливим, оскільки ОСОБА_1 проходить службу в ЗС України.
Враховуючи принцип судочинства, закріплений в практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи те, що ОСОБА_1 був достовірно обізнаний про розгляд справи в суді, при цьому, у разі неможливості особисто брати участь в судових засіданнях не забезпечив присутність свого захисника, суддя з огляду на вимоги ч. 1ст. 268 КУпАП вирішив розглянути справу за відсутності цієї особи та на підставі наданих до суду матеріалів.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Так, статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння та відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на зазначений стан.
Так, ст. 35 Закону України Про Національну поліцію передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.
Відповідно до частини 1 вказаної статті поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до частини другої вказаної статті поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Проте, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачені законом підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Більш того, відеозапис з нагрудної боді камери поліцейського, долучений до матеріалів справи, взагалі не містить обставин зупинки транспортного засобу та його руху.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є: 1) керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) перебування цієї особи у стані сп'яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп'яніння.
У постанові від 20 лютого 2019 по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).
Верховний Суду справі№338/17роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст.251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч.2ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Свідки з метою фіксації вказаних обставин не залучалися.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів І технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
У п.п.1п.2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису», затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Крім того, згідно п.3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачу, приймання, використання нагрудних камер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затверджений наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03 лютого 2016 року №100 встановлює, що після активації нагрудної камери все спілкування повинно бути записано безперервно.
Згідно правової позиції Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №216/5226/16-а, якщо із відеозапису, наданого працівниками поліції, які складали протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності вбачається, що він є небезперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом.
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
Судом встановлено, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є повноцінним та безперервним, оскільки такий не містить обставин керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 та його законної зупинки з зазначенням підстави такої зупинки.
Суд звертає увагу, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та долучення доказів на підтвердження висунутого обвинувачення, належить до компетенції та обов'язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол, та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, а постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах, при цьому протокол про адміністративне правопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься, повинна ґрунтуватися на первинних доказах.
Відеозапис доданий до протоколу, що є об'єктивним доказом, не містить фіксування обставин руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , зупинки такого транспортного засобу з повідомленням ОСОБА_1 особи поліцейського та підстав зупинки транспортного засобу, а розпочинається з розмови працівника поліції та ОСОБА_1 , який вже вийшов з машини та стоїть біля багажника свого автомобіля. Далі слідує, що працівник поліції повідомляє про виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння та пропонує пройти огляд на стан сп'яніння або відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, на що ОСОБА_1 спочатку погоджується, але працівник поліції продовжив роз'яснювати право відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не роз'яснюючи при цьому наслідки такої відмови, вимагаючи від ОСОБА_1 відповіді чи відмовляється він від огляду, таким чином схиляючи особу до відмови від проходження огляду.
До того ж,працівниками поліції особу, що притягується до адміністративної відповідальності встановлено за посвідченням водія, однак на відеозаписі неодноразово повторюється й самими співробітниками поліції, що таке посвідчення водій «забув вдома», а відтак його із собою в останнього не було.
Регламентований ст.62 Конституції України принцип презумпції невинуватості звільняє особу від обов'язку доводити свою невинуватість, усі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Якщо правопорушник (обвинувачений) посилається на обставини, що свідчать про його невинуватість, то встановити або спростувати такі обставини повинна сторона обвинувачення. Показання правопорушника (обвинуваченого) підлягають оцінці за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах адміністративного чи кримінального провадження.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Суд зважає на всі обставини в їх послідовності та сукупності: відсутність зафіксованих обставин щодо керування транспортним засобом та його законної зупинки, встановлення особи водія за посвідченням водія, яке було відсутнє у останнього, навіювання необхідності відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, нероз'яснення працівниками поліції водію наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та не повідомлення про права та обов'язки особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведене, у зв'язку із тим, що не встановлені достатні докази для доведення поза розумним сумнівом вчинення водієм ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в суді і вичерпані можливості їх отримання, справа про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю складу в його діях адміністративного правопорушення.
Тобто, матеріал про адміністративне правопорушення не містить всіх конкретних даних про обставини вчинення адміністративного правопорушення, і у такому вигляді через його істотні недоліки не може бути предметом судового розгляду, оскільки викликає обґрунтовані сумніви, які відповідно до положень ч.3 ст.62 Конституції України, тлумачаться на користь водія ОСОБА_1 та не доводять його вину поза розумним сумнівом.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.247, ст.283, ст.285 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Іванівський районний суд Одеської області.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя:Ігор ПОГОРЄЛОВ