15 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/25374/24
Провадження № 22-ц/820/785/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Шевчук Ю.Г.,
учасники справи: представник апелянта Бейлик А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2025 року (суддя Карплюк О.І.) за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» укладено Договір добровільного страхуванням транспортного засобу (КАСКО) №06.02-40к131665.
15 жовтня 2019 року відбувся страховий випадок (загоряння застрахованого транспортного засобу) у зв'язку з чим 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
Листом від 15.04.2020 року відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування. Не погоджуючись із такою відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.03.2023 року, у справі №686/27537/20, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії та рішення оформлене листом вих. №3176 від 15.04.2020 р. ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо відмови у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 згідно Договору добровільного страхування транспортного засобу (Каско) від 09.01.2019 р.; стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 кошти страхового відшкодування у розмірі 1 488 512 грн., пеню у розмірі 148 851,20 грн., три відсотки річних у розмірі 109 899,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 574 687,46 грн., судові витрати 30 000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 90 000 грн., разом 2 441 950,51 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27.03.2024 року, у справі №686/27537/20, апеляційну скаргу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» залишено без задоволення: рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2023 року в частині задоволених позовних про визнання протиправними дії та рішення оформлене листом вих. №3176 від 15.04.2020 р. ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо відмови у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 згідно Договору добровільного страхування транспортного засобу (Каско) від 09.01.2019 р.; стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 коштів страхового відшкодування у розмірі 1 476 675,77 грн., пені у розмірі 147 667,58 грн., трьох відсотків річних у розмірі 109 025,96 грн., інфляційних втрат у розмірі 570 117,71 грн., судових витрат у розмірі 30 000 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 90 000 грн. та в частині відмови в задоволені позовних вимог залишено без змін; стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 10000 грн. витрат за проведення експертизи.
Станом на час розгляду вказаної справи стягнуто 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період з 16.04.2020 року по 01.10.2022 року, а страхове відшкодування у розмірі 1476675,77 грн. відповідач сплатив - 29.03.2024 року.
З огляду на викладене, із відповідача підлягає стягненню 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасну виплату страхового відшкодування до дня оплати страхового відшкодування, а саме, до 29.03.2024 року, в розмірі 65996,43 грн. - 3% річних, та 155641,02 грн. - інфляційні втрати.
Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку із порушенням відповідачем майнового права ОСОБА_1 йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 10 000 грн.
Із урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 три відсотки річних у розмірі 65996,43 грн., інфляційні втрати у розмірі 155641,02 грн., та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було виконано жодних вимог процесуального права, оскільки відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд не надав оцінки жодному доказу та не спростував жодних доводів позивача на обґрунтування позовних вимог. Судом не було взято до уваги ні положення ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ні актуальну судову практику Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, що в сукупності із положеннями закону підтверджують право Позивача на стягнення 3%, інфляційних витрат та моральної шкоди. Рішення не містить жодних вказівок, згадок чи відсилань до положень закону, фактичних обставин справи чи доказів, наданих сторонами, які спростовували б право позивача на стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 3% річних, інфляційних витрат та моральної шкоди.
Апелянт зазначає, що страховий випадок підпал ТЗ (загоряння автомобіля) відбувся 15.10.2019 р. після чого було зареєстроване кримінальне провадження. ОСОБА_1 було вчинено своєчасні та відповідні дії, зібрано та подано до страхової компанії цілу низку документів для отримання страхового відшкодування. Проте 15.04.2020 р. остаточно страховою компанією було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. В листопаді 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Судовий спір розглядався майже 4 роки (а з часу настання страхового випадку майже 5 років), за увесь цей час страхова компанія категорично заперечувала проти задоволення позову, ініціювавши цілу низку експертиз, останню комплексну, комісійну пожежно-технічну експертизу під час розгляду справи в апеляційному суді. Нарешті, 29.03.2024 р. набрало чинності рішення суду першої інстанції, яким судом було задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправними дії та рішення страхової компанії щодо відмови у виплаті страхового відшкодування та стягнуто страхове відшкодування. Внаслідок порушення прав позивача щодо невиконання відповідачем умов договору страхування та невиплати йому страхового відшкодування, позивачу було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, необхідності докладання додаткових зусиль, пов'язаних із відновленням становища, в тому числі наймати адвокатів за захистом його порушених прав.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, а позов таким, що переслідує мету надмірного збагачення за рахунок штрафних санкцій, що є самостійною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Щодо моральної шкоди відповідач зазначає, що відповідач ні за деліктними правовідносинами, ні за договірними правовідносинами не є суб'єктом, з якого може бути стягнута моральна шкода,оскільки ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» своїми діями не завдала позивачу моральної шкоди.
В судовому засіданні представник апелянта адвокат Бейлик А.Б. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, документ доставлено до електронного кабінету 11 березня 2025 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 і пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 09.01.2019 року між позивачем та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) форма № 06.02-40 к 131665, відповідно до якого ОСОБА_1 є страхувальником і вигодонабувачем.
15 жовтня 2019 стався страховий випадок, а саме, загоряння застрахованого автомобіля марки «BMW» моделі «730D» д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував в гаражному приміщенні, розташованому по вул. Озерній, 20 в м. Хмельницький, що підтверджується актом про пожежу від 15.10.2019 та 15.10.2019 внесено відомості про дану подію до ЄРДР (номер кримінальне провадження 12019240010004878).
15 квітня 2020 року відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії та рішення, оформлене листом № 3176 від 15.04.2020 Приватного акціонерного товариства «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо відмови у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 згідно Договору добровільного страхування транспортного засобу (Каско) від 09.01.2019. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 кошти страхового відшкодування у розмірі 1488512 грн., пеню у розмірі 148851,20 грн., три відсотки річних у розмірі 109899,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 574687,46 грн., судові витрати 30000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 90000 грн., разом 2441950,51 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27.03.2024 року, у справі №686/27537/20, апеляційну скаргу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» залишено без задоволення: рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2023 року в частині задоволених позовних про визнання протиправними дії та рішення оформлене листом вих. №3176 від 15.04.2020 р. ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо відмови у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 згідно Договору добровільного страхування транспортного засобу (Каско) від 09.01.2019 р.; стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 коштів страхового відшкодування у розмірі 1 476 675,77 грн., пені у розмірі 147 667,58 грн., трьох відсотків річних у розмірі 109 025,96 грн., інфляційних втрат у розмірі 570 117,71 грн., судових витрат у розмірі 30 000 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 90 000 грн. та в частині відмови в задоволені позовних вимог залишено без змін; стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 10000 грн. витрат за проведення експертизи.
Судове рішення набрало законної сили 27.03.2024 року.
ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» сплатило страхове відшкодування у розмірі 1 476 675,77 грн. на користь ОСОБА_1 - 29.03.2024 року, що не заперечується сторонами.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).
У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач має перед позивачем грошове зобов'язання, яке виникло з договору добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) форма № 06.02-40 к 131665, із 16.04.2020 року після відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування в сумі 1 476 625,77 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 02.03.2023 року та постановою Хмельницького апеляційного суду від 27.03.2024 року підтверджено наявність грошового зобов'язання ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перед ОСОБА_1 та підтверджено наявність його порушення, яке виникло на підставі договору страхування.
Страхове відшкодування в розмірі 1 476 625,77 грн. виплачено ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 29.03.2024 року.
Вказаними вище судовими рішеннями нараховані три проценти річних та інфляційній втрати за період з 16.04.2020 по 01.10.2022.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19).
Таким чином, що у розумінні наведених положень закону позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання, підтвердженого рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.03.2023 року у справі №686/27537/20.
З огляду на зазначене стягненню підлягають три проценти річних у розмірі 65996,43 грн. за період з 02.10.2022 року по 28.03.2024 року, та інфляційні втрати у розмірі 155641,02 грн. які нараховані за період з 02.10.2022 року по 28.03.2024 року.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Відповідно до положення частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.
Із матеріалів справи вбачається, що внаслідок порушення прав позивача щодо невиконання відповідачем умов договору страхування та невиплати його страхового відшкодування, позивачу було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, необхідності докладання додаткових зусиль, пов'язаних із відновленням становища, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., що відповідає принцами законності, об'єктивності, розумності та справедливості.
Зважаючи на вищезазначене, суд першої інстанції ухвалив рішення з неправильним застосування норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. З приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 65996,43 грн. за період з 02.10.2022 року по 28.03.2024 року, та інфляційні втрати у розмірі 155641,02 грн. які нараховані за період з 02.10.2022 року по 28.03.2024 року та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Про подання доказів понесення витрат на правову допомогу, але за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, роз'яснено судам і в пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У позовній заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Бейлик А.Б. зазначав попередній орієнтований розмір витрат на правову допомогу (25000 грн.) та необхідність їх розподілу.
25 січня 2024 року до суду першої інстанції надійшла заява від представника ОСОБА_1 адвоката Бейлика А.Б. з додатками на підтвердження витрат на правову допомогу в суді першої інстанції .
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бейлик А.Б. зазначав попередній орієнтований розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (15000 грн.) та необхідність їх розподілу.
02 квітня 2025 року до апеляційного суду надійшла заява про включення до судових витрат ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 15000 грн.
Тобто вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України заявником дотримані.
Щодо суті поданих заяв необхідно зазначити таке.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята-шоста статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі№ 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
На підтвердження обставин понесення в суді першої інстанції витрат на правову допомогу представник ОСОБА_1 - адвокат Бейлик А.Б., надав: копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 18.09.2024 року, копію договору про надання правничої допомоги від 10.01.2017 року, копію додатку №1 від 28.08.2019 року до договору про надання правничої допомоги від 10.01.2017 року до договору про надання правової допомоги від 06 березня 2024 року, додаток №1/25 до договору про надання правничої допомоги від 10.09.2024 року, копію Акта № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги (послуг) від 23 січня 2025 року до договору про надання правової допомоги від10.01.2017 року та Додатку №1/25 від 10.09.2024 року, а саме, звіт про витрачений час на надання правничої допомоги при підготовці до розгляду справи у суді першої інстанції та вартість в 25000 грн.
До заяви додано докази направлення вказаних документів до електронного кабінету ПрАТ « Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
24 січня 2025 року від представникаПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надійшло письмове клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності та нерозумності такого розміру.
На підтвердження обставин понесення в суді апеляційної інстанції витрат на правову допомогу представник ОСОБА_1 - адвокат Бейлик А. Б., надав: копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 25 лютого 2025 року, копію договору про надання правничої допомоги від 10.01.2017 року, додаткову угоду №1 від 28.08.2019 року до договору про надання правничої допомоги від 10.01.2017 року, додаток №2/25 від 28.01.2025 року до договору про надання правничої допомоги від 10.01.2017 року, копію Акта № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги (послуг) від 02 квітня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 10.01.2017 року та Додатку №2/25 від 28.01.2025 року, за яким адвокатом надається замовнику правнича допомога, розмір гонорару складає 15 000 грн. Гонорар сплачений Клієнтом у повному обсязі до укладення даного Акта.
До заяви додано докази направлення вказаних документів до електронного кабінету ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Заяви про зменшення витрат на правову допомогу від іншого учасника по справі до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що розмір заявлених представником ОСОБА_1 - адвокатом Бейликом А. Б., витрат на професійну правову допомогу в суді першої інстанції з урахуванням заяви про зменшення витрат на правову допомогу слід відшкодувати в розмірі 10 000 грн., в суді апеляційної інстанції -15000 грн., що відповідає критеріям реальності адвокатських послуг та обґрунтованості їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і пропорційні із складністю справи та виконаною адвокатом роботою в суді першої та апеляційної інстанціях.
Сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2779,65 грн. підлягає стягненню з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 три проценти річних у розмірі 65996,43 грн., та інфляційні втрати у розмірі 155641,02 грн. за період з 02.10.2022 року по 28.03.2024 року, моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а всього 226637,45 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства « Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 27779,65 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 квітня 2025 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк