Справа № 308/19483/24
11.04.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участі представника ГУПФ України в Закарпатській області - Ващука А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2024 року Першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень.
Стягнуто з першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Відповідно до постанови суду та протоколу про адміністративне правопорушення №0259 від 17.10.2024, - перший заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ОСОБА_1 , перебуваючи 11.09.2024 за місцем своєї роботи, що знаходиться за адресою: пл. Народна, 4 в м. Ужгороді, допустила порушення вимог статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та вчинила адміністративне правопорушення, а саме: неправомірно відмовила в наданні інформації на адвокатський запит №167 від 09.09.2024 адвоката Зайцевої О.П., діючої в інтересах гр. ОСОБА_2 , що є порушенням права на отримання інформації та документів відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.5 ст.212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду. Зазначає, що не погоджується із прийнятим судовим рішенням, вважає постанову незаконною, так як вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника ГУПФ України в Закарпатській області - Ващука А.С., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч.1 ст.9 КУпАП України.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п.4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до «Порядку оформлення головою ради адвокатів Автономне: Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радо:-членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення», затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №27 (далі-Порядок протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 212-3 КУпАП, частині порушення права на інформацію відповідно до Закону складають голова Ради адвокатів Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя та/або уповноважений(і) відповідною радою член(и) ради адвокатів (далі - уповноважена особа).
Згідно з Порядком при отриманні звернення адвоката, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати, уповноважена особа розглядає та перевіряє надані матеріали, за наслідками перевірки приймає рішення про складання протоколу чи рішення про відмову в складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення приймається після проведення перевірки, за умови відповідності адвокатського запиту, заяви та доданих матеріалів Закону. Перевірка може складатися з направлення письмових чи усних звернень до заявника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання додаткових пояснень.
Протоколи про адміністративні правопорушення складаються стосовно керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та підпорядкування, громадського об'єднання, їх посадових та службових осіб, а у разі його відсутності - стосовно особи, яка виконує його обов'язки, згідно з відповідним розпорядчим документом цього органу.
Уповноважена особа зазначає у протоколі всю наявну інформацію, що ідентифікує особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа та які положення законодавства цим порушено, чиї права порушені. Наявність триваючого правопорушення також відображається в протоколі. У разі вчинення повторного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-5 КУпАП, в протоколі зазначається відповідна кваліфікуюча ознака.
До протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, які є його невід'ємною частиною.
Кожен документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до «Порядку оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення-затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №27 (далі- Порядок) передбачено також право на захист посадової особи, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення.
Так, уповноважена особа зобов'язана ознайомити особу, стосовно якої складається протокол, відповідно до ст. 63 Конституції України з її правами обов'язками, передбаченими ст. 268 КупАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Про обізнаність з вищезазначеними правами і обов'язками, особа ставить протоколі свій підпис, а у разі відмови поставити підпис про це робиться відповідний запис у протоколі, який засвідчується підписом уповноваженої особи.
Особі пропонується надати письмове пояснення та зауваження за . вчиненого правопорушення, яке вноситься до протоколу і засвідчується підписом зазначеної особи.
Пояснення та зауваження можуть додаватись до протоколу окремо, про наробиться запис у цьому протоколі.
Письмові пояснення щодо факту порушення прав адвокатів, членів кваліфікаційно-дисциплінарних комісій, їх палат, особа, яка притягається ж адміністративної відповідальності, може подавати на письмові запити уповновноваженої особи.
У разі відмови особи від надання пояснень та зауважень по суті вчиненого правопорушення, уповноважена особа вносить до нього відповідний запис, який засвідчується її підписом.
Протокол підписується уповноваженою особою та правопорушником, а при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи від підписання протоколу уповноважена особа робить про це відповідний запис, який засвідчує своїм підписом та підписами свідків і потерпілих, у випадку їх наявності.
Правопорушник має право додати до протоколу пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підпису.
Другий примірник протоколу з матеріалами під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від отримання протоколу або у разі відмови проставити свої підписи у протоколі, другий примірник такого протоколу направляється вказаній особі рекомендованою кореспонденцією не пізніше трьох днів з моменту його складення.
Як вбачається з матеріалів - в порушення наведених норм, посадову особу Головного управління Пенсійного Фонду України ОСОБА_1 не було ознайомлено з її правами і обов'язками, оскільки Радою адвокатів Дніпропетровської області було надіслано вже складений протокол про адміністративне правопорушення.
Крім того, щодо суті правовідносин, які склалися між адвокатом О. Зайцевою та Головним управлінням Пенсійного Фонду України, слід зазначити наступне.
03.09.2024 на адресу Головного управління надійшов адвокатський запит Зайцевої О.П. №163 від 03.09.2024, (зареєстрований за вх. № 8714/8). У вказаному запиті було наведено нормативне обгрунтування порядку надання відповіді на адвокатський запит. До вказаного адвокатського запиту було долучено копію ордеру адвоката, який, в порушення вимог пп. 12.4. п. 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41 (у редакції від 19.05.2023 (рішення РАУ №32 ), було заповнено з недоліками, а саме - у графі «назва органу, у якому надається правова допомога» було зазначено «у всіх державних органах, а також установах, закладах, організаціях незалежно від їх форм власності, у судах загальної юрисдикції, першої та апеляційної інстанції».
Разом з тим, у відповідності до пп. 12.4. п. 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41 (у редакції від 19.05.2023 (рішення РАУ №32 ), ордер повинен містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно із актуальними висновками Верховного Суду, наведеними в постанові від 19.08.2024 по справі №591/6387/21: «У свою чергу, якщо в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" зазначено, що адвокат надає правову допомогу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування або ж узагальнено вказано "у всіх установах, підприємствах та організаціях України", такий ордер не можна вважати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.»
Окрім такого, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.08.2020 у справі № 911/2636/19.
Зокрема, було звернуто увагу на наступне: «17. Колегія суддів зазначає, що постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі N 9901/847/18, яка врахована судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, сформульований висновок про те, що з огляду на підпункт 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Рад адвокатів України від 17.12.2012 N 36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, при цьому, в ордері на надання правової допомоги має буз зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
Тобто вказаний висновок передбачає, що адвокат повинен зазначати конкретну назву органу у всіх випадках представництва інтересів особи у конкретних підприємствах, установах, організаціях (тобто, вказане стосується не лише назв судових органів).
У іншій постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справ 9901/939/18 зроблено висновок про те, що якщо в ордері не зазначено конкретної назви органу, у якому адвокат надає правову допомогу, такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. При цьому в ордері, який був предметом розгляду справі N 9901/939/18».
Виходячи з викладеного вище, ордер повинен містити назву конкретного органу якому надається правова допомога адвокатом.
Таким чином, відмова у наданні інформації була складена на підставі чинного законодавства та з урахуванням існуючої актуальної судової практики.
09.09.2024 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно надійшов адвокатський запит аналогічного змісту як попередній, за №167, (зареєстровано за вх. № 8871/8), на який було підготовлено відмову.
У вказаному адвокатському запиті Зайцева О.П. фактично спонукала управління до виконання рішення у справі 160/2405/24 та надала реквізити для повернення судового збору.
Разом з тим, частина перша статті 24 Закону України «Про адвокатуру та діяльність» встановлює, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідна, для надання правничої допомоги клієнту. Адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб). Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства. Тобто, метою відповіді на адвокатський запит є надання відповідної інформації ( крім інформації з обмеженим доступом).
Проте, чинним законодавством України не передбачено права адвоката спонукати отримувача адвокатського запиту (а саме орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи посадову особу як суб'єкта владних повноважень) та не встановлено порядку спонукання отримувача запиту до вчинення будь -яких дій чи утримання від їх здійснення.
Вказане випливає і з правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі 299/3792/17 від 22.07.2020, зокрема з пункту 22 даної постанови, яким наголошено, що частиною другою статті 1 України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що Постановою КМУ від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державних або місцевих бюджетів або боржників, згідно з пунктом 3 якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.
Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав та дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага