Справа № 301/3791/24
Іменем України
22 квітня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Кожух О.А., Джуги С.Д.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на заочне рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2025 року, повний текст якого складено 16 січня 2025 року, ухвалене суддею Гичка О.Б. в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
У листопаді 2024 року ТОВ «Споживчий Центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 13.04.2023 укладено Кредитний договір (оферти) № 13.04.2023-100002968. Позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 грн. строком на 28 днів. Відповідно до умов кредитного договору № 13.04.2023-100002968 від 13.04.2023 позичальнику надається Кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту - 13.04.2023; Сума Кредиту: 10 000 грн. 00 коп. Строк, на який надається Кредит - 28 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 10.05.2023; Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту. Період користування ставкою "Економ" - період фактичного користування кредитом, протягом якого застосовується фіксована процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх платежів (частини суми кредиту, нарахованих Процентів, Комісії), нарахованих на дату платежу, та закінчується в дату поточного чергового періоду (надалі-період "Економ"). Ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом першого чергового періоду та протягом періоду "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Ставка "Стандарт" - стандартна фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім першого чергового періоду та періоду "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту /залишку кредиту на кількість днів користування Кредитом/ залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Комісія, пов'язана з наданням кредиту (надалі - "Комісія") - 15% від суми кредиту та дорівнює 1500 грн. 00 коп. Розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію. Відповідно до Договору від 13.04.2023 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 10 000 грн. строком на 28 днів, ОСОБА_1 13.04.2023 отримано кредитні кошти у розмірі 10 000 грн.
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 10.05.2023, утворилась заборгованість у розмірі 15 280,03 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 грн., по процентам в розмірі 3 780,03 грн. та комісія 1 500,00 грн. чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №13.04.2023-100002968 від 13.04.2023 року в сумі 15 280,03 грн. та судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.
Заочним рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2025 року, повний текст якого складено 16 січня 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд вказав, що позивачем до позовної заяви не додано докази, які б підтверджували укладення договору позики між відповідачем та позивачем, узгодження розміру кредиту, умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплату відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу за невиконання умов Договору.
Крім цього, суд визнав подані позивачем докази неналежними, оскільки такі не стосуються обставин справи та не підтверджують заявлені позовні вимоги.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Споживчий Центр» подало апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції та просить скасувати таке і постановити нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
В своїх доводах позивач зазначає, що позивачем помилково було додано до позовної заяви копії договору та інших додатків, які не стосуються відповідача. Однак, судом першої інстанції даного факту не враховано та не витребувано належних доказів для того, щоб захистити порушене право ТОВ «Споживчий Центр».
Крім цього, позивачем було подано позов через підсистему «Електронний суд» та не долучено до його додатків доказів надіслання позовної заяви відповідачеві, однак суд першої інстанції на вказане не звернув уваги та не залишив позовну заяву без руху.
Разом з тим, належним доказом направлення документів учасникам справи може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним поштовим відділенням зв'язку.
Вказує, що подання доказів є обов'язком, а не правом позивача.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Апеляційним судом встановлено, що ТОВ «Споживчий Центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у сумі 15 280,03 грн.
Разом із позовною заявою долучено: довідка-розрахунок про стан заборгованості ОСОБА_2 , паспорт споживчого кредиту ОСОБА_2 , пропозиція про укладення кредитного договору(оферта) між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_2 , відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №03.02.2024-100002713 від 03.02.2024, інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_2 , квитанція від 03.02.2024 про перерахування коштів. Дані докази стосуються позичальника ОСОБА_2 , проте не стосуються відповідача ОСОБА_1 до якого позивається ТОВ «Споживчий Центр».
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 55 Конституції України закріплено основоположне право на судовий захист, яке полягає в оскарженні в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Крім того, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України зазначається, що в апеляційній скарзі можуть бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції(п. 5 ч. 1 ст. 365 ЦПК України).
Частиною 3 статті 367 ЦПК України передбачено можливість подання доказів лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У апеляційній скарзі ТОВ «Споживчий Центр» зазначає, що у матеріалах справи у зв'язку з технічною помилкою наявні додатки, які не відповідають та фактично не підтверджують факти викладені в позовній заяві.
Разом з тим, позивач вважає, що суд першої інстанції встановивши, що позивачем додані неналежні докази, не вжив заходів передбачених ч. 7 ст. 81 ЦПК України, тобто не витребував такі з власної ініціативи.
З позицією викладеною в апеляційній скарзі колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 83 ЦПК України прямо зазначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Дана норма імперативного характеру, оскільки місить в собі слово «повинні», а тому це є обов'язком позивача.
Стаття 77 ЦПК України стосується належності доказів. Зокрема, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Твердження позивача, що суд всупереч ч. 7 ст. 81 ЦПК України не витребував докази не заслуговують на увагу, оскільки саме позивач повинен подати належні докази, які будуть підтверджувати обставини справи на які він посилається, оскільки обов'язок довести дані обставини покладено саме на сторону, яка ініціює позов.
Суд може витребувати докази тільки у такому випадку, якщо сторона, яка не могла подати самостійно докази вжила всіх необхідних заходів та клопоче про витребування таких доказів судом або у випадку, коли у суду є об'єктивні підстави вважати, що учасники справи недобросовісно користуються своїми процесуальними правами щодо отримання таких доказів.
Щодо поданих доказів до апеляційної скарги слід зазначити, що в силу приписів частини 3 статті 367 ЦПК України апеляційний суд приймає докази, які не подавались у суді першої інстанції тільки у виняткових випадках їх об'єктивної неможливості подання, тобто з підстав, які не залежали від сторони.
Позивач обґрунтовуючи причини неподання таких посилається на технічну помилку, оскільки такі докази було подано через підсистему «Електронний суд», однак слід зазначити, що провадження Іршавським районним судом Закарпатської області відкрито ухвалою від 15.11.2024 та призначено справу на 04.12.2024 на 10 год 30 хв. Однак, у зв'язку з неявкою сторін судом відкладено розгляд справи на 13.01.2025 на 09 год 00 хв. Заочне рішення ухвалено судом 13 січня 2025 року, повний текст якого складено 16 січня 2025 року. Позов подано 09.11.2024, тобто з моменту ініціювання позовного провадження до моменту ухвалення оскаржуваного рішення минуло 2 місяці протягом яких позивач не звернув увагу на подання неналежних доказів.
Крім цього, позивач у прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу без виклику сторін та за відсутністю представника ТОВ «Споживчий Центр», що судом і було зроблено на підставі наявних в матеріалах справи доказах.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки подані позивачем докази не стосуються обставин справи та не підтверджують заявлені позовні вимоги.
Отже, на підставі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», залишити без задоволення.
Заочне рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2025 року, повний текст якого складено 16 січня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: