13.02.2025 Справа №607/19619/24 Провадження №2/607/704/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крет Юлія Михайлівна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,-
10.09.2024 позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крет Ю.М. звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, в якому просить визнати за нею право власності на 1/5 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право власності на 1/5 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Тернополі померла ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Лозова Тернопільського району Тернопільської області помер ОСОБА_5 .
Після смерті спадкодавців: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відкрилась спадщина на все належне їм майно, зокрема, на частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Спадкодавці, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , є батьками ОСОБА_1 .
Виконкомом Тернопільської районної Ради народних депутатів Тернопільської області 28 квітня 1989 року було посвідчено, що цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, що складається з 5-ти членів, головою якого є ОСОБА_5 , на праві особистої власності.
Станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору в АДРЕСА_1 , були: ОСОБА_5 , 1940 р.н., - голова двору, ОСОБА_6 , 1942 р.н. - дружина, ОСОБА_7 , 1975 р.н. - дочка, ОСОБА_2 , 1967 р.н. - дочка, ОСОБА_3 - 1988 р.н.
До того ж, позивач зазначає, що за матеріалами Тернопільського районного гозпрозрахункового бюро технічної інвентаризації станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_5 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок.
У Тернопільській районній державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа за №435/2021 від 16 вересня 2021 року, після смерті ОСОБА_6 , за заявою дочки померлої - ОСОБА_4 про прийняття спадщини за заповітом (земельної ділянки).
Також у Тернопільській районній державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа за №436/2021, після смерті ОСОБА_5 , за заявою дочки померлого - ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом від 16 вересня 2021 року за №1331.
17 червня 2024 року Державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на земельну ділянку, площею 0,25 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , дані відомості підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17 червня 2024 року.
Проте, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , Державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори було винесено постанову від 15 червня 2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
З матеріалів спадкової справи №435/2021 від 16 вересня 2021 року, після смерті ОСОБА_6 , слідує, що ОСОБА_6 склала заповіт, яким належний їй житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 і все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона згідно з законом буде матиме право заповіла позивачці, своїй дочці - ОСОБА_1 .
Також, з матеріалів спадкової справи №436/2021, після смерті ОСОБА_5 слідує, що ОСОБА_5 , склав заповіт, яким належний йому житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 і все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що йому буде належати на день смерті і на що він згідно з законом буде матиме право заповів позивачці, своїй дочці - ОСОБА_1 .
У зв'язку із не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, однак представник позивача, адвокат Крет Ю.М. подала заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, однак подали заяви про розгляд справи без їх участі, позов визнають та не заперечують проти його задоволення.
Відповідно до статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи визнання відповідачами позову, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що є усі законні підстави ухвалити рішення про задоволення позову.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.
Перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Суд, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Тернополі Тернопільської області, у віці 78 років, померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 12 квітня 2021 року, виданого виконавчим комітетом Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Лозова Тернопільського району Тернопільської області, у віці 81-го року , помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 11 травня 2021 року, виданого Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).
Після смерті спадкодавців: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відкрилась спадщина на все належне їм майно, зокрема, на частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Спадкодавці, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , є батьками ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_7 02 червня 2007 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 , у зв?язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 .
Виконкомом Тернопільської районної Ради народних депутатів Тернопільської області 28 квітня 1989 року було посвідчено, що цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, що складається з 5-ти членів, головою якого є ОСОБА_5 , на праві особистої власності, що підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок від 28 квітня 1989 року.
Станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору в
АДРЕСА_1 , були:
ОСОБА_5 , 1940 р.н., - голова двору;
ОСОБА_6 , 1942 р.н. - дружина;
ОСОБА_7 , 1975 р.н. - дочка;
ОСОБА_2 , 1967 р.н. - дочка;
ОСОБА_3 , 1988 р.н. - дочка, що підтверджується випискою із погосподарської книги №226 від 23 серпня 2024 року.
За матеріалами Тернопільського районного гозпрозрахункового бюро технічної інвентаризації станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_5 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 28 квітня 1989 року та записано в реєстрову книгу №1 за реєстровим №69, що стверджується інформаційною довідкою №1469 від 24 листопада 2021 року.
У Тернопільській районній державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа за №435/2021 від 16 вересня 2021 року, після смерті ОСОБА_6 , за заявою дочки померлої - ОСОБА_4 про прийняття спадщини за заповітом (земельної ділянки).
Також у Тернопільській районній державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа за №436/2021, після смерті ОСОБА_5 , за заявою дочки померлого - ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом від 16 вересня 2021 року за №1331.
17 червня 2024 року Державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на земельну ділянку, площею 0,25 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17 червня 2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-566 та витягом з Державного реєстру речових прав №383214536 від 17 червня 2024 року.
У зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори було винесено постанову №484/02-31 від 15 червня 2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме, видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на частки житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який виготовлений 23 листопада 2021 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_1 , житловий будинок, який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , з площею під забудову 302 м.кв., з них під основною будівлею 149 м.кв., а під господарськими, допоміжними будівлями і спорудами 153 м.кв.
З матеріалів спадкової справи №435/2021 від 16 вересня 2021 року, після смерті ОСОБА_6 , слідує, що ОСОБА_6 склала заповіт, яким належний їй житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по
АДРЕСА_1 і все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона згідно з законом буде матиме право заповіла позивачці, своїй дочці - ОСОБА_1 .
Крім того, з матеріалів спадкової справи №436/2021, після смерті ОСОБА_5 слідує, що ОСОБА_5 , склав заповіт, яким належний йому житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 і все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що йому буде належати на день смерті і на що він згідно з законом буде матиме право заповів позивачці, своїй дочці - ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1220, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статей 1217 та 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з положеннями ст. 1218, частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Як встановлено ч. 1, 2, 5 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.
Пленумом Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено щодо правовідносини, що виникли до прийняття 15.04.1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, що належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснювалося за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена колгоспного двору встановлювався з огляду на рівність часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних (ч.2 ст.123 ЦК УРСР).
Згідно із вимог чинного законодавства на час розгляду справи, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV, із змінами і доповненнями.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 15 названого Закону, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.
За п. 26 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, необхідними документами є ті, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, свідоцтво про право власності на спадщину, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, державний акт на право власності на земельну ділянку, рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також інші документи, визначені пунктом 27 Порядку.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Правовідносини щодо права власності на будинок регулюються нормативно-правовими актами, які були чинними на час їх виникнення, а саме, Технічними вказівками по веденню книжок погосподарського обліку в сільських радах, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 27 червня 1972 року, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 13 квітня 1979 року №112/5 , Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 12 травня 1985 року №5- 24/26, згідно з положеннями яких суспільна група господарства переважно встановлюється залежно від роду занять глави сім'ї. Глава сім'ї визначається в кожному конкретному випадку повнолітніми членами сім'ї за їхньою взаємною згодою. Залежно від роду занять глави сім'ї господарство відноситься до суспільної групи колгоспників, робочих, службовців, кустарів чи селян-одноосібників. Виняток із загального правила складають господарства, в яких проживають працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять глави сім'ї, відносяться до господарства колгоспників. Господарства пенсіонерів, які не мають працюючих членів сім'ї відносяться до тієї суспільної групи, до якої ці особи відносилися до переходу на пенсію.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається, виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до п. 20 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (затверджених ЦСУ СРСР 12 травня 1985 року №5-24/26) суспільна група господарства визначається у залежності від роду занять голови господарства (сім'ї). Такі ж вказівки по визначенню суспільної групи двору дані у Постанові Держкомстату СРСР від 12 травня 1990 року.
У частині 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Частинами 2, 3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентовано, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, а речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення, (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. № 6-54 цс 12).
Суд вважає, що в даному випадку мають місце обставини, передбачені ст. 392 ЦК України, оскільки позивач, будучи спадкоємцем майна померлої, дійсно набула право власності на частку нерухомого майна вищевказаного домоволодіння, що належало її померлій матері в порядку спадкування за законом, але яке не може оформити у позасудовому порядку із-за відсутності на цю нерухомість правовстановлюючих документів, оскільки право власності на спірне домоволодіння проходило формування згідно законодавства, чинного на момент утворення цього домоволодіння та до теперішнього часу, постійно змінювалося, та як вбачається з наданих суду доказів має статус колгоспного двору, право власності на який належало особам, які станом на 15.04.1991 проживали і були зареєстровані в цьому житловому будинку з погосподарськими спорудами і будівлями.
За вказаних обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги те, що зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити свої права та інтереси, оскільки її померлі батьки не отримали за життя правовстановлюючих документів на належне їм майно та не здійснили державної реєстрації свого права власності, зважаючи на відмову нотаріальної контори у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом та враховуючи визнання відповідачами позову, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом визнання за позивачем права власності на 1/5 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання за позивачем право власності на 1/5 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1264, 1268 Цивільного кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса зареєстрованого місця проживання:
АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Третя особа: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, адреса місця знаходження: вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 05466080.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич