Справа № 738/342/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/435/25
Категорія - про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Доповідач ОСОБА_2
22 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження:
засудженого ОСОБА_6
представника виправної установи ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції з Державною установою «Менська виправна колонія (№91)», матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2025 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, розлученого, який має неповнолітнього сина, до затримання офіційно не працюював, засудженого вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнено умовно-достроково на невідбутий строк покарання 1 рік 6 місяців 6 днів.
Задовольняючи клопотання установи виконання покарань, суд першої інстанції вказав, що засуджений ОСОБА_6 відбув 2/3 частини призначеного строку покарання, своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, у зв'язку з чим подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати, як таку, що суперечить нормам кримінального виконавчого законодавства та винесена з порушенням вимог ст. 413 КПК України, ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 ..
Вказує на те, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до осіб, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.
Процес виправлення та перевиховання засудженого має бути стабільним та послідовним, однак, засуджений ОСОБА_6 спочатку відбування покарання характеризувався посередньо, має лише одне заохочення, моральна шкода, стягнута із засудженого на користь потерпілого, не відшкодована, згідно з вироком суду вину у вчиненому він не визнав.
Згідно з висновком ступеню виправлення засудженого: оцінка вчинення повторного кримінального правопорушення - середня, агресивність - середній (високий) рівень, спрямованість - асоціальна, моральна нормативність - незгода із загальноприйнятими моральними нормами та стандартами, непостійність, мінливість, ігнорування обов'язків, безпринципність, неорганізованість.
Відповідно до вказаного висновку ОСОБА_6 має загальний підсумковий бал 70. Однак, такий висновок є лише підставою для представлення його до умовно-дострокового звільнення або заміни йому невідбутої частини покарання більш м'яким, а не безумовною підставою для задоволення такого клопотання.
Враховуючи, що 29 березня 2024 року комісією при МВК №91 відмовлено у заміні покарання більш м'яким видом покарання (ст. 82 КК України),оскільки засуджений не став на шлях виправлення, а отримання одного заохочення не може бути підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, апелянт вважає, що судом не були враховані всі вказані обставини в сукупності та залишено поза увагою, що засуджений не став на шлях виправлення, а відбутий ним строк покарання хоч формально і узгоджується з вимогами ст. 81 КК України, проте, в даному випадку, є недостатнім для об'єктивного висновку щодо виправлення засудженого.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, ухвалу суду просив скасувати та відмовити в умовно-достроковому звільненні ОСОБА_6 , щодо якого відсутні відомості, які б свідчили про те, що він став на шлях виправлення, засудженого та представника установи виконання покарань, які не погодились з думкою прокурора, ухвалу суду просили залишити без змін, звернули увагу на те, що ОСОБА_6 не мав жодного стягнення за увесь час відбування покарання, при цьому, має одне заохочення, його поведінка завжди була сумлінною, а тому він заслуговує на умовно-дострокове звільнення, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Положення ст. 81 КК України передбачають можливість для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, після фактичного відбуття певної частини покарання, при сумлінній поведінці і ставленні до праці, бути звільненими умовно-достроково від невідбутої частини покарання.
Саме по собі фактичне відбуття частини покарання, автоматично не зобов'язує суд звільнити особу умовно-достроково від покарання.
Однак, розглядаючи клопотання про умовно-дострокове звільнення суд зобов'язаний перевірити сумлінні поведінку та ставлення особи за увесь період відбування нею покарання, врахувати тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого в цілому, а не лише за певний період часу, як на цьому наголошує прокурор у своїй апеляційній скарзі.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_6 був засуджений вироком Комунарського районного суду міста Запоріжжя за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі. У строк відбування покарання зарахований строк перебування ОСОБА_6 під вартою в період з 07 січня 2018 року по 27 червня 2019 року. Початок строку відбування покарання йому обчислюється з 16 березня 2023 року.
Отже, на час розгляду клопотання ОСОБА_6 відбув більше 2/3 частини призначеного судом покарання. З 16 березня 2023 року ОСОБА_6 перебував в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, як особа, яка не допускала порушень режиму тримання, виконувала розпорядок дня, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, до суспільно-корисної праці не залучалась, не заохочувалася.
В ДУ «Менська виправна колонія (№91)» ОСОБА_6 відбуває покарання з 09 червня 2023 року, за час перебування в установі характеризується позитивно, дотримується норм, що визначають порядок відбування покарання, розпорядок дня колонії виконує, порушень не допускає, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Має заохочення, оголошене правами начальника установи, за виконання покладених на нього обов'язків робітника майстерні установи, додержання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці.
За увесь час відбування покарання ОСОБА_6 не має жодного стягнення, на профілактичному обліку не перебуває, залучений за програмою диференційованого виховного впливу «Духовне відродження», яку реалізує за планом у вільний час.
В силу вимог ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці доведе своє виправлення.
Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
ОСОБА_6 підтримує позитивні взаємовідносини з іншими засудженими, ввічливо ставиться до персоналу установи виконання покарань, бере активну участь в заходах соціально-виховного характеру, не конфліктний, прагне уникати конфліктних ситуацій, використовує конструктивні стратегії поведінки в конфлікті, самооцінка адекватна, має середній рівень агресивності, відсутнє вороже ставлення до оточуючих, наполегливий, принциповий та цілеспрямований, розуміє причини і наслідки, здатний пристосовуватися до нових умов, аналізує ситуацію, розуміє причини та наслідки, шукає шляхи її вирішення, прогнозує результати, здатен приймати особисті рішення та брати на себе відповідальність за них, конструктивно взаємодіє з оточуючими, наявні плани та цілі на майбутнє, висловлює бажання змінюватися, усвідомлює необхідність досягнення позитивних змін.
На засіданні комісії при МВК-91, з урахуванням позитивних відомостей про особу засудженого та його поведінку, 31 січня 2025 року було прийняте рішення погодити застосування до засудженого ОСОБА_6 пільги у вигляді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Висновок щодо ступеня виправлення засудженого вказує на те, що поряд із сумлінною поведінкою, ОСОБА_6 сумлінно ставився до праці, при цьому, з 07 вересня 2023 року залучений до суспільно-корисної праці з надання послуг з виготовлення сувенірних виробів на дільниці майстерень установи, приймає активну участь у роботах з благоустрою установи і прилеглих до неї територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_6 дійсно не визнавав вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, що в результаті судового розгляду призвело до перекваліфікації його дій на ч. 1 ст. 121 КК України, тобто для такої незгоди були об'єктивні причини, врахувавши які суд прийшов до висновку про недоведеність стороною обвинувачення пред'явленого обвинувачення.
Отже, не визнання винуватості ОСОБА_6 не може ставитись у провину засудженому, як намагається довести прокурор у даному провадженні, коли вирішується питання чи заслуговує він на умовно-дострокове звільнення після відбуття визначеної законодавцем частини покарання.
Більш того, вказуючи на певні розділи висновку щодо ступеня виправлення засудженого, прокурор не звертає увагу на те, що вони є суперечливими.
Так, відповідно до характеристики на засудженого, затвердженої начальником установи виконання покарань 31 січня 2025 року, оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки засудженого для суспільства оцінено, як низький. В той же час, у висновку щодо ступеня виправлення засудженого ризик повторного вчинення засудженим кримінального правопорушення оцінений, як середній.
Таким чином, в оцінці такого ризику колегія суддів приймає до уваги обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, особу засудженого, той факт, що раніше він до кримінальної відповідальності не притягувався, за час відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства з іншими засудженими не конфліктував, та приходить до висновку, що ризик повторного вчинення засудженим кримінального правопорушення дійсно є низьким.
Вказуючи на асоціальну спрямованість засудженого, середній рівень його агресивності та незгоду із загальноприйнятими моральними нормами, непостійність, мінливість та безпринципність, прокурор залишила поза увагою інші відомості, викладені у Висновку.
Так, засуджений орієнтований на широке коло спілкування, має високий рівень комунікабельності, розвинені комунікативні якості, неконфліктний, прагне уникати конфліктних ситуацій, використовує конструктивні стратегії поведінки в конфлікті, схильність до насильства оцінена, як низька, має про соціальну стратегію самоствердження, відсутня ймовірність вчинення насильницьких дій, відсутнє вороже ставлення до оточуючих, при цьому, ОСОБА_6 наполегливий, принциповий, ініціативний та цілеспрямований., має конструктивне ставлення до вирішення проблем, соціально-психологічно адаптований, що в сукупності суперечить тим відомостям, на яких акцентує свою увагу прокурор, не надаючи оцінку всім встановленим психологічним критеріям особи засудженого.
Факт відмови комісією в заміні умов на тримання засудженого на більш м'які, не може бути єдиним фактором, який вказує на те, що ОСОБА_6 не заслуговує на умовно-дострокове звільнення, при тому, що застосування пільги, передбаченої ст. 81 КК України, було погоджена всіма членами комісії державної установи, які вивчили відомості про особу засудженого та висновки щодо ступеня його виправлення.
За висновком комісії установи ОСОБА_6 став на шлях виправлення та має бути представлений до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
З огляду на всі встановлені обставини та відомості щодо особи засудженого, його поведінку за весь час відбування покарання в місцях позбавлення волі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що ОСОБА_6 став на шлях виправлення та може бути умовно-достроково звільнений від подальшого відбування призначеного покарання.
Наявність заборгованості щодо відшкодування моральної шкоди, яка була стягнута з ОСОБА_6 на корись потерпілого вироком суду, не розглядається судом при вирішенні питання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого, оскільки виконавчий лист про стягнення визначеної суми не надходив до Державної виправної установи, а тому несплата цієї суми не може ставитись у провину людині, яка відбувала покарання в місцях позбавлення волі.
Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Таким чином, висновок суду про те, що засуджений став на шлях виправлення ґрунтується на сукупності різних обставин, які вказують на певні позитивні зміни, які відбуваються в особистості засудженого та свідчать про те, що він істотно знизив ризик повторного вчинення правопорушення, перестав бути суспільно небезпечним та схвалює правові норми і підкоряється їм, тому що внутрішньо приймає їх зміст.
Якщо засуджений усвідомлює, що перед ним відкрита перспектива дострокового звільнення від відбування покарання і це залежить від нього самого, то можливість такого звільнення стимулює його прагнення до бездоганної поведінки і виправлення та є передумовою повернення до законослухняного життя.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час розгляду матеріалів справи в суді, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення не встановлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 424, 539 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2025 року, якою задоволено клопотання Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від подальшого відбування призначеного покарання, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12