21 квітня 2025 року Справа № 480/7723/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/7723/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , і, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 шодо невключення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку за 2023 рік та 2024 рік як учаснику бойових дій згідно п. 12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок, а військову частину НОМЕР_1 доплату ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2023 рік та 2024 рік як учаснику бойових дій згідно п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при звільненні з військової служби в порушення вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідач не включив суми додаткової винагороди, які позивач отримував щомісячно в складі місячного грошового забезпечення.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, не має регулярного характеру та виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за наявності певних умов, а саме: на період дії воєнного стану; пропорційно часу участі у відповідних заходах.
Відповідно до п.1 постанови № 168 додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто виплата винагороди залежить від певних умов та виплачується лише в означений період, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників) у відповідній сумі, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Отже, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується компенсація за невикористані відпустки, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану та її розмір не є сталим, тому відсутні правові підстави для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована компенсація за невикористану відпустку, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу відповідно до Постанови № 168.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач у період з 24.02.2022 по 31.05.2024, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 31.05.2024 № 168 позивача було звільнено, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення (а.с.9).
Відповідач протиправно не враховував щомісячну додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Позивач, вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Частиною 1 ст.2 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
В п.п. 2-4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ чітко визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром Оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Що стосується умов обчислення розміру компенсації за невикористані позивачем календарні дні щорічних основних відпусток, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд зазначає, що, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Зважаючи на викладене, відповідач при обчисленні розміру таких виплат (компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних відпусток, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій), повинен був урахувати суму винагороди, за умови отримання позивачем її перед звільненням.
Так, зі змісту Постанови № 168 вбачається, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена цією Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовців, виплата якої має регулярний щомісячний характер.
Посилання відповідача на те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виплачується виключно в період воєнного стану, а тому, має тимчасовий характер, суд вважає необґрунтованими, оскільки обмеження виплати вказаної додаткової винагороди строком дії воєнного стану в Україні не змінює правову природу такої винагороди, яка невід'ємно пов'язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни, та не свідчить про те, що така винагорода є разовим видом грошового забезпечення.
Суд наголошує, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, виплачується щомісячно, про що прямо зазначено у вказаній постанові.
Таким чином, додаткова винагорода, яка передбачена Постановою № 168 та належить до щомісячних одноразових додаткових видів грошового забезпечення включається до складу грошового забезпечення, як обрахункової величини для виплати грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпустки.
Так, Верховним Судом в постанові від 20 серпня 2024 року у справі № 420/693/23 сформовано висновок щодо питання, чи враховується передбачена постановою КМУ № 168 додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані щорічні додаткові відпустки, як учаснику бойових дій та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку.
Верховний Суд виходив з того, що на законодавчому рівні не міститься жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсацій, як за основну, так і невикористану додаткову відпустки.
Верховний Суд дійшов висновку, що до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу, тому, при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувався позивачу, починаючи з липня 2022 року і до дня його звільнення, а тому, така винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача, як розрахункової величини, з якого обчислюється розмір компенсацій невикористаної основної та додаткової відпустки.
Вказана позиція суду узгоджується також із позицію Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 01.04.2025 по справі №480/9352/24.
Разом з тим, суд звертає увагу, що військова частина НОМЕР_1 є розпорядником коштів третього рівня, здійснює фінансування грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям інших військових частин і на її фінансовому забезпеченні перебуває Військова частина НОМЕР_2 , де проходив службу позивач.
Так, механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військова частина), що утримуються з рахунок коштів Державного бюджету України визначено «Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» (далі Правила № 44), затвердженими наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280.
Згідно п. 1.3 Правил № 44 розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: Міністр оборони України - головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів другого рівня); командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів третього рівня).
Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином: головний розпорядник - через Департамент фінансів Міністерства оборони України; розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, командувань окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту; розпорядники коштів третього рівня - через фінансові органи військових частин.
Згідно, абз. 2, 4 п. 1.5 Правил № 44, військова частина, не включена до мережі розпорядника бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військових частин - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).
Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Одноразові додаткові види грошового забезпечення, у відповідності із абз. 9, 12 п. 4.3 Правил № 44, виплачуються після виникнення права на їх одержання (видання відповідного наказу про виплату). Витяги з наказів, довідки та інші документи, які підтверджують право військовослужбовців, працівників на одержання грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат, що подаються начальнику фінансового органу, підписуються (завіряються) посадовою особою, яка відповідає за облік особового складу, та скріплюється відтиском гербової печатки (печаткою для наказів) військової частини.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , а отже відповідно до абз. 4 п. 1.5 Правил № 44 обов'язок своєчасного оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів щодо нарахування грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат покладається на військову частину НОМЕР_2 , на обліку якої перебував позивач.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, як обрахункової величини при розрахунку позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити позивачу перерахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, як обрахункові величини.
Враховуючи те, що Військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу доплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, як обрахункової величини, з урахуванням виплачених сум.
Вказана позиція суду узгоджується з позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 03.01.2025 по справі №480/2559/22.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягаю задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався. Відтак, підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, як обрахункової величини, при розрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, як обрахункової величини, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити доплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, як обрахункової величини, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки, перерахованої з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, як обрахункової величини, з урахуванням виплачених сум.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька