21 квітня 2025 року Справа № 480/7358/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовною заявою до Сумської митниці (далі по тексту - відповідач), і просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Сумської митниці №UА805000202453 та №UA805000202454 від 30.05.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.05.2019 в інтересах позивача уповноваженою на декларування особою до Сумської митниці ДФС було подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA805180/2019/012598, відповідно до якої оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг легковий автомобіль FORD FOCUS з VIN - номером НОМЕР_1 . На початку червня 2024 року позивачеві стало відомо, що у його відношенні Сумською митницею складено податкові повідомлення-рішення №UA805000202453 та № UA805000202454 від 30.05.2024 за наслідками попередньо проведеної документальної невиїзної перевірки дотримання законодавства з питань державної митної справи за фактом митного оформлення вказаної МД. При цьому, Акт перевірки від 23.02.2022 №17/22/7.24-19/2874113997 разом з запереченнями позивач отримав 23.05.2024. Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення № UA805000202453 та №UA805000202454 від 30.05.2024 є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки транспортний засіб було оформлено за резервним методом визначення митної вартості, що у повній мірі відповідало вимогам частин 1 і 2 статті 64 МК України та ґрунтувалося на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, що була в наявності у митного органу. Також, підставою для проведення документальної перевірки було надходження інформації від правоохоронних органів, а не документи, визначені частиною 2 статті 351 МК України, що свідчить про проведення перевірки, тобто, не на підставі, визначеної законом, з порушенням вимог ст. 354 МК України. Проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи є незаконним, адже перевірку проведено під час дії мораторію на проведення таких перевірок, передбаченого п. 52-2 Підрозділу 10 “Інші перехідні положення» розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Також зазначає, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано 25% ставки штрафної санкції при визначенні податкового зобов'язання. Тобто, при розрахунку сум податкових зобов'язань митним органом завищено їх розмір на загальну суму щонайменше на 1474,21 грн. (2458,53 грн. (згідно спірного податкового повідомлення-рішення) - 984,32 грн (згідно розрахунку із застосуванням штрафу у розмірі 10%).
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог та зазначає, що 02.05.2019 митним постом "Центральний" Сумської митниці ДФС за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ № UA805180/2019/012598 здійснено митне оформлення товару «Легковий автомобіль, що був у використанні - 1 шт. Марка FORD; модель FOCUS. Ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення 2016. Модельний рік виготовлення 2016. Тип кузова седан. Колір сірий. Тип двигуна бензиновий. Робочий об'єм циліндрів двигуна 2000 см3. Потужність двигуна 118 кВт. Відповідає екологічним нормам "ЄВРО-5". Кількість місць сидіння, включаючи місце водія 5. Призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначені в акті митного огляду. При заповнені митної декларації, умови поставки згідно ІНКОТЕРМС не застосовувались. Одержувачем товару (графа 8 МД) є громадянин України ОСОБА_2 . Особою відповідальною за фінансове врегулювання (графа 9 МД) є громадянин України ОСОБА_1 . Декларування товару від імені декларанта ( ОСОБА_1 ) здійснювала уповноважена декларантом особа, ОСОБА_3 , яка відповідно до частини 5 статті 266 МКУ має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
За вказаною митною декларацією були сплачені до Держбюджету України відповідні митні платежі (ввізне мито, акцизний податок, податок на додану вартість).
При проведенні перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 02.05.2019 №UA805180/2019/012598, встановлено, що до митного оформлення декларантом/уповноваженою особою надавались: інвойс від 07.02.2019 № 23836210 на суму 2318,00 дол. США; коносамент від 28.02.2019 № ZIMUORF0864199-01 (контейнер TCNU2502512), доставка з порту GA (США) до порту м. Одеса (Україна); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.01.2019 № НОМЕР_2 ; довіреність від 10.04.2019 № ННТ805780; платіжний документ (квитанція про сплату митних платежів від 08.04.2019 №0.0.1318768050.1, платник: ОСОБА_1 , призначення платежу «попередня оплата за митне оформлення автомобіля»); інші документи, необхідні для митного оформлення.
За митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ 02.05.2019 № UA805180/2019/012598 здійснено митне оформлення товару.
Митна вартість товару визначена декларантом/уповноваженою особою за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) на рівні 2318,00 дол. США (еквівалент 61410,16 грн. за курсом Національного банку України на дату подачі МД: 1 дол. США = 26,49273700 грн.).
При цьому складовими визначеної декларантом митної вартості автомобіля є: сума продажу транспортного засобу: 1918,00 дол. США, у відповідності до інвойсу від 07.02.2019 № 23836210 в іноземній валюті, який зазначено у графі 44 митної декларації; послуги морських перевезень до кордону України (CIP Odessa): 400,00 дол. США, у відповідності до інвойсу від 07.02.2019 № 23836210 в іноземній валюті, який зазначено у графі 44 митної декларації. Загальні відомості щодо митного оформлення вказаного товару зведені в Додатку 1 до Акту перевірки, який є його невід'ємною частиною.
Сумською митницею отримано лист Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146вих-21 (вх. 2225/8.7 від 12.02.2021), в якому, крім іншого, надана інформація про транзакції з наданням копій платіжних доручень в іноземній валюті (вихідні через SWIFT), які здійснені громадянами на іноземні рахунки за товар та витрати на транспортування (з прив'язкою до марки та ідентифікаційного номера VIN транспортного засобу).
Листом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021, митниці додатково надано копії інвойсів на транспортні засоби та транспортні витрати, за якими фактично сплачувалися (перераховувалися) кошти у іноземній валюті на рахунки іноземних фірм (аукціони) та надано дозвіл митниці відповідно до статті 222 КПК України на використання цих даних.
За результатами опрацювання даної інформації встановлено, що через АТ КБ "ПриватБанк" за транспортний засіб FORD FOCUS ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 здійснено сплату коштів: за платіжним дорученням (наданим Сумській митниці згідно листа Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 (вх. 2225/8.7 від 12.02.2021)) від 08.02.2019 (SW24J208O93649) ОСОБА_4 здійснив сплату коштів у розмірі 1918,00 дол. США на рахунок IAA BUYER WIRES TWO WESTBROOK CORPORATE CENTER (10th fioor, US, WESTCHESTER IL 60154). Призначення платежу. Buyer 120906 Lot 23836210 buy car INVOICE 23836210 02.07.2019 2016 FOR D FOCUS SE VIN: НОМЕР_1 . Шляхом аналізу та співставлення відомостей платіжного доручення та копії інвойсу, отриманих від правоохоронних органів, з відомостями МД № UA805180/2019/012598 встановлено, що платіж був здійснений за купівлю транспортного засобу НОМЕР_3 FORD FOCUS ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 ; за платіжним дорученням (наданим Сумській митниці згідно листа Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 (вх. 2225/8.7 від 12.02.2021)) від 07.03.2019 (SW24J307O24505) ОСОБА_4 здійснив сплату коштів у розмірі 1560,00 дол. США на рахунок CARS WEST LLC (33753, WILD HORSE WAY, US, YUCAIPA, CA 92399). Призначення платежу: INVOICE 8050319 за транспортування автомобіля 2016 FORD FOCUS VIN: НОМЕР_1 , cont. TCNU2502512. Шляхом аналізу та співставлення відомостей платіжного доручення та копії інвойсу, отриманих від правоохоронних органів, з відомостями МД №UA805180/2019/012598 встановлено, що платіж був здійснений за транспортні послуги по доставці транспортного засобу - 2016 FORD FOCUS ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 , що прибув в контейнері TCNU2502512 та відповідає даним коносаменту (BILL OF LADING) від 28.02.2019 № ZIMUQRF0864199-01, наданого платником податку до митного оформлення, а саме: доставка з порту GA (США) до порту ODESSA (Україна): товар - 2016 FORD FOCUS (VIN): 1FADP3F27GL355995 ( в кількості 1 шт.), контейнер TCNU2502512.
Вище викладене свідчить про те, що матеріали, надані правоохоронними органами та використані при аналізі копій електронної декларації, стосуються транспортного засобу розмитненого за митною декларацією від 02.05.2019 № UA805180/2019/012598.
При аналізі копії електронної митної декларації від 02.05.2019 №UA805180/2019/012598 встановлено, що первинні документи, а саме: інвойс від 02.07.2019 за №23836210 на суму 1918,00 дол. США та інвойс від 05.03.2019 за №8050319 на суму 1560,00 дол. США, за якими фактично сплачувалися кошти через систему SWIFT за вищезазначеними платіжними дорученнями до митного оформлення не подавалися та у графі 44 МД не зазначені.
Таким чином, перевіркою встановлено недекларування в повному обсязі вартості доставки транспортного засобу до кордону України (порт Одеса), яка фактично сплачена, за платіжним дорученням від 07.03.2019 (SW24T307Q24505) у розмірі 1560,00 дол. США, та яка не врахована в повному обсязі декларантом при визначенні митної вартості товару.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Сумської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі наказу Сумської митниці Державної митної служби України від 09.02.2022 №51 “Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи» митницею проведено документальну невиїзну перевірку (а.с. 103).
Позивачу Сумською митницею направлено лист від 16.05.2024 №7.24-2/19/10/2434 з повідомленням про проведення з 16.02.2022 по 17.02.2022 документальної невиїзної перевірки (а.с. 95).
За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки було складено акт від 23.02.2022 №17/22/7.24-19/2874113997 про результати документальної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформлені товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 02.05.2019 №UА805180/2019/012598 (а.с. 72-77) (далі - акт перевірки від 23.02.2022).
Згідно висновку акту перевірки від 23.02.2022 документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення позивачем законодавства України з питань оподаткування платником податків:
1) частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58, частини 1 статті 257 та статті 368 Митного кодексу України, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 02.05.2019 №UА805180/2019/012598, наведеною у Додатку 2 до Акту перевірки, на загальну суму 3073,16 грн.
2) пункту 190.1 статті 190, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за митною декларацією від 02.05.2019 №UА805180/2019/012598, наведеною у Додатку 2 до Акту перевірки, на загальну суму 6760,95 грн.
Сумська митниця, розглянувши 29.05.2024 заперечення позивача від 23.05.2024 №б/н до акту документальної невиїзної перевірки від 23.02.2022 №17/22/7.24-19/2874113997 визнала висновки акту від 23.02.2022 правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України (а.с. 78).
На підставі акту перевірки від 23.02.2022 контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 30.05.2024 №UA805000202453, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 3841,45 грн, з яких 3073,16 грн податкове зобов'язання, 768,29 грн штрафні санкції (а.с. 109-110);
- від 30.05.2024 №UA805000202454, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на транспортні засоби, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами на суму 8451,19 грн, з яких 6760,95 грн податкове зобов'язання, 1690,24 грн штрафні санкції (а.с. 111-112);
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями №UА805000202453 та №UA805000202454 від 30.05.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Щодо законності проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача, суд зазначає, що 10.04.2008 Україна шляхом ратифікації Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - СОТ) приєдналася до Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ) чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень ГАТТ/СОТ. Згідно з частиною першою статті 8 ГАТТ держави-члени СОТ визнають скорочення до мінімуму обсягу і складності імпортних та експортних формальностей, а також зменшення і спрощення вимог щодо митної документації.
Відповідно до положень Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у редакції протоколу від 26.06.1999, до якого Україна приєдналася Законом України від 05.10.2006 № 227-V) основними принципами митного оформлення є мінімізація процедур митного контролю для випуску товарів.
Таким чином, на міжнародному та національному рівні закріплено принцип мінімального та вибіркового митного втручання на етапі пропуску та під час здійснення митного оформлення для скорочення часу на митні формальності з метою сприяння міжнародному товарообігу та суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності.
У той же час, відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті 7 ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання. Тому, разом з принципом мінімального втручання на етапі пропуску та митного оформлення в системному та логічному зв'язку для забезпечення повноти нарахування та сплати податків і зборів закріплено право митних органів здійснювати контрольні функції після операцій митного контролю та митного оформлення. Зазначене право митних органів закріплене у стандартному правилі розділу 2 Міжнародної Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, зокрема: митна служба має можливість достягнення платежів шляхом здійснення поглибленого аудиту після закінчення операцій митного контролю. Відповідно до пункту 4.14 зазначеної Конвенції у випадках, коли митна служба виявляє, що помилки, допущені в декларації на товари або при нарахуванні мита та податків, призведуть або призвели до стягнення чи призначення суми мита та податків меншої, ніж це встановлено законодавством, вона виправляє помилки та стягує недоплачені суми.
Статтею 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Частиною третьою статті 245 Митного кодексу України передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення, зокрема, документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:
- правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
- обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;
- правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
- відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Відповідно до статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.
Відповідно до частини другої статті 345 Митного кодексу України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Судом встановлено, що строки давності визначені ст. 102 Податкового кодексу України під час проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи митним органом було дотримано.
Матеріалами справи підтверджується, що спірна перевірка була призначена наказом Сумської митниці від 09.02.2022 №51 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 1ч. 3 ст. 345, п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України та інформації, наданої листом Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 (а.с. 94), листом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021 (а.с. 93).
Згідно листів Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 та Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021, зазначених правоохоронними органами, зокрема, надана інформація про трансакції з наданням копій платіжних доручень в іноземній валюті (вихідні через SWIFT), які здійснені громадянами (в тому числі і позивачем) на іноземні рахунки за товар та витрати на транспортування (з прив'язкою до марки та ідентифікаційного номера VIN транспортного засобу) та копії інвойсів (із засвідченням особою, на яку виписаний інвойс) на транспортні засоби та транспортні витрати, за якими фактично сплачувалися (перераховувалися) кошти.
Зокрема, митному органу було надано: платіжні доручення та інвойси за транспортний засіб (а.с. 83-88), що було придбано позивачем, а оскільки вказані платіжні документи та інвойси позивачем при здійсненні митного оформлення автомобіля митному органу не надавалися, суд доходить висновку про наявність підстав у контролюючого органу для призначення та проведення перевірки відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 1 ч. 3 ст. 345, п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України.
Відтак, твердження позивача про відсутність у відповідача підстав для проведення спірної документальної перевірки, суд вважає необґрунтованим.
Як зазначає відповідач, при проведенні перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 02.05.2019 №UA805180/2019/012598, встановлено, що до митного оформлення декларантом/уповноваженою особою надавались: інвойс від 07.02.2019 № 23836210 на суму 2318,00 дол. США; коносамент від 28.02.2019 № ZIMUORF0864199-01 (контейнер TCNU2502512), доставка з порту GA (США) до порту м. Одеса (Україна); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.01.2019 № НОМЕР_2 ; довіреність від 10.04.2019 № ННТ805780; платіжний документ (квитанція про сплату митних платежів від 08.04.2019 №0.0.1318768050.1, платник: ОСОБА_1 , призначення платежу “попередня оплата за митне оформлення автомобіля»); інші документи, необхідні для митного оформлення. Перелік наданих документів позивачем під час митного оформлення відображено у митній декларації від 02.05.2019 №UA805180/2019/012598 (а.с. 102).
За митною декларацією типу “ІМ 40 ДЕ» від 02.05.2019 №UA805180/2019/012598 здійснено митне оформлення товару “Легковий автомобіль, що був у використанні - 1 шт. Марка FORD; модель FOCUS. Ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення 2016. Модельний рік виготовлення 2016. Тип кузова седан. Колір сірий. Тип двигуна бензиновий. Робочий об'єм циліндрів двигуна 2000 см3. Потужність двигуна 118 кВт. Відповідає екологічним нормам "ЄВРО-5". Кількість місць сидіння, включаючи місце водія 5. Призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначені в акті митного огляду.» (код 8703239011 згідно з УКТ ЗЕД).".
Митна вартість товару визначена декларантом/уповноваженою особою за другорядним методом на рівні 2318,00 дол. США (еквівалент 61410,16 грн) за курсом Національного банку України на дату подачі МД: 1 дол. США = 26,49273700 грн.
При цьому, як зазначено в акті перевірки, що при здійсненні аналізу електронних митних декларацій та інформації отриманої за листами Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 та Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021, встановлено, що через АТ КБ "ПриватБанк" позивач здійснив сплату коштів за платіжним дорученням від 08.02.2019 (SW24J208O93649) у розмірі 1918,00 дол. США на рахунок IAA BUYER WIRES TWO WESTBROOK CORPORATE CENTER (10th floor, US, WESTCHESTER IL 60154) та від 11.02.2019 (SW24J307O24505) у розмірі 1560,00 дол. США на рахунок CARS WEST LLC ( НОМЕР_4 , WILD HORSE WAY, US, YUCAIPA, CA 92399). Зазначені платежі були здійснені за товар (транспортний засіб), логістичні, консультативні, транспортні послуги по доставці транспортного засобу - Марка FORD. Модель: FOCUS. Номер кузова (VIN): НОМЕР_1 в контейнері TCNU2502512.
Як зазначалося судом вище, дані платіжні документи позивачем до митного оформлення не надавалися всупереч вимог частини 2 статті 53 МКУ, якою передбачено подання для підтвердження заявленої митної вартості товарів, в тому числі, таких як: декларація митної вартості; рахунок - фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено. - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Враховуючи зазначене, під час перевірки правильності визначення митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 02.05.2019 №UA805180/2019/012598 після їх випуску, відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару як бази оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість.
Суд зазначає, що пунктом "а" та пунктом "b" частини 2 статті 7 Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) передбачено що:
а) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
b) під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої транзакції. ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або з порівнюваними кількостями, або із кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів визначено статтею 368 МКУ, частиною 2 цієї статті встановлено, що при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
Відповідно до пункту 1 та пункту 4 частини 1 статті 50 МКУ, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів та розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно частин 1 статті 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 2 статті 51 МКУ визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 2 статті 53 МКУ визначено документи, що подаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів, в тому числі, такі як: декларація митної вартості; рахунок - фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 10 статті 58 МКУ зазначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті такі як (не виключно): витрати, понесені покупцем (в тому числі комісійні на брокерська винагорода): витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України: витрати на страхування цих товарів.
Частиною 21 статті 58 МКУ зазначено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Частиною 1 статті 257 МКУ визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Згідно пункту 4 частини 5 статті 54 МКУ, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу.
Відповідно до частини 8 статті 264 МКУ з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Частиною 1 статті 55 МКУ визначено, що Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорт), приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 МКУ виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п.п. 54.3.6 п.54.3 ст. 54 ПКУ, у разі, якщо результати митного оформлення, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях, митний орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 279 МКУ, базою оподаткування товарів митом, що переміщуються через митний кордон України, на які Законом встановлено адвалорні ставки мита, є митна вартість товарів.
Відповідно ст. 278 МКУ, датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Згідно п. 190.1. ст. 190 ПКУ базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МКУ, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Відповідно п. 187.8. ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Виходячи із аналізу зазначених вище норм, суд доходить висновку, що не виявлення під час митного оформлення порушень законодавства, не може бути підставою для звільнення платника від сплати податків, якщо такі порушення були виявлені у подальшому.
Частиною 2 статті 293 МКУ, встановлено, що особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.
Таким чином, суд погоджується з висновками митного органу щодо заниження позивачем митної вартості товару, що призвело до порушення частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58 частини 1 статті 257 та статті 368 Митного кодексу України, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита та ПДВ за митною декларацією від 02.05.2019 №UA805180/2019/012598.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 05.12.2022 по справі №480/5941/21, від 23.10.2023 по справі №480/5585/22, від 09.11.2023 по справі №480/5974/22, від 23.01.2025 по справі №480/13960/21.
Стосовно посилання позивача щодо мораторію на проведення перевірок, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 345 Митного кодексу України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
З матеріалів справи, митна декларація від 02.05.2019 №UА805180/2019/012598 подана позивачем до Сумської митниці 02.05.2019, а отже строк для проведення перевірки та визначення грошового зобов'язання за її наслідками починається з дня наступного після подачі позивачем митної декларації №UА805180/2019/012598.
Суд зазначає, що Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX « Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, зокрема доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Зазначений Закон набрав чинності 18.03.2020.
Також зазначений пункт містить абзац 10 такого змісту: «На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу».
Законом України від 13.05.2020 №591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» в абзаці першому та десятому пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Отже, суд зазначає, що відповідно до зазначених норм на період дії карантину пов'язаного коронавірусною хворобою (COVID-19) було введено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок та зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.
Разом з тим, 23.05.2020 набрав чинності Закон України від 16.01.2020 №466- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким розмежовано поняття «контролюючі органи», повноваження та функції контролюючого органу та, зокрема, пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України доповнено абзацом третім такого змісту: "Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України".
Згідно п.п. 41.1.2. ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв'язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.
Виходячи із викладеного, мораторій щодо проведення перевірок встановлений підпунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України з 23.05.2020 не розповсюджувався на перевірки, що проводяться митними органами.
Відповідно до п.п. 102.3.2. п.102.3.ст.102 ПК України (в редакції Закон України від 16.01.2020 №466- IX) відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого: контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків.
Отже чином вказаний мораторій щодо проведення перевірок митним органом діяв з 18.03.2020 по 23.05.2020 (66 днів), відповідно і відлік строку давності, визначений ст.102 ПК України зупиняється на вказаний період.
Крім того, судом враховано, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження: Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Законом України від 24.03.2022 №2142-XI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» до Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI було внесено зміни, зокрема, відповідно до положень п.9-12 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2142-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» тимчасово, на період до припинення чи скасування воєнного, надзвичайною стану на території України документальні перевірки дотримання вимог законодавстві України з питань митної справи, у тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються. Акти (довідки) про результати документальних перевірок, зустрічних звірок, заперечення до актів перевірок та податкові повідомлення-рішення не надсилаються (не вручаються).
Законом України від 20.03.2024 № 3613-ІХ (набрав чинності з 16.05.2024) розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України віл 13.03.2012 №4495-VI було доповнено п.9-34, яким передбачається, що акти (довідки) про результати документальних перевірок, зустрічних звірок, заперечення до актів перевірок, податкові повідомлення-рішення, процедуру вручення яких не завершено до 24 лютого 2022 року, надсилаються (вручаються) до 1 липня 2024.року.
Враховуючи зазначене суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 30.05.2024 прийняті в межах встановлених законодавством строків, тому доводи позивача стосовно порушення відповідачем строку визначеного ст.102 ПК України, суд вважає помилковими.
Стосовно посилання позивача на неправомірне застосування до позивача штрафних санкції у відповідності до п.123.2 ст. 123 ПК України в розмірі 25 % у зв'язку із збільшенням основного розміру грошового зобов'язання, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України за вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу,
- тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно з п. 123.2 ст. 123 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.
При цьому згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто, з системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.
У свою чергу, як визначено п.112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Положення пункту109.3 статті 109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2 -123.3 та 123.5 статті 123 ПК України, пунктами124.2, 124.5 статті 124 ПК України, а також пунктами 125-1.2125-1.4 статті 125-1 ПК України. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.
Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПК України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.
Верховний Суд у постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 у справі № 520/18519/21, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21 сформулював висновки, за змістом яких обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу в підвищених розмірах є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що матеріали справи, та оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять мотивів встановлення в діях платника податку умислу. Під час судового розгляду справи відповідачем також не доведено про наявність такого умислу.
Тобто, відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до платника податку саме п.123.2 ст. 124 ПК України, положення якого передбачають накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання.
За умови не доведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акта перевірки та обставин справи, платник податків підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України із застосуванням штрафних санкцій за ставкою 10 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладено в постанові від 19 лютого 2025 р. Справа № 520/670/24, від 11 березня 2025 р. Справа № 520/37907/23, 31 березня 2025 р. Справа № 520/26139/24.
Крім того, судом враховується, що на час виникнення спірних правовідносин, а саме невірне відображення позивачем у митній декларації 02.05.2019 нормами ПК України не було передбачено підвищеного виду відповідальності при застосуванні штрафної санкції, як наявність умислу в діях платника податків. Матеріалами справи не підтверджується, що відносно позивача було порушено кримінальне провадження та в межах якого доведено та встановлено наявність умислу в його діянні у 2019 році під час здійснення митного оформлення транспортного засобу.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач дійсно 02.05.2019 невірно відобразив та визначив суму грошового зобов'язання, що є підставою для застосування п. 123.1 ст. 123 ПКУ та тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині застосування невірної норми Податкового кодексу України п. 123.2 ст. 123, що, в свою чергу, спричинило протиправне визначення відсоткового значення нарахованого штрафу 25%, замість належного застосування п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, що передбачає 10% штрафу від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладено в постанові від 09.11.2023 справи №480/5974/22.
Враховуючи те, що різниця між штрафними санкціями, нарахованими контролюючим органом оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, та штрафними санкціями, які мають бути застосовані до позивача складає 10% штрафних санкцій, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення №UА805000202453 від 30.05.2024 у частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 460,97 грн та №UA805000202454 від 30.05.2024 у частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1014,14 грн, є правомірними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, вимоги визнаються судом неправомірними та необґрунтованими.
Відповідно до ст. 139 КАС України враховуючи часткове задоволення позову, позивачу пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає відшкодуванню сума судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської митниці №UА805000202453 від 30.05.2024 у частині застосування до ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції у розмірі 460,97 грн та №UA805000202454 від 30.05.2024 у частині застосування до ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1014,14 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (м. Суми, вул. Ю. Вєтрова, 24, код ЄДРПОУ 44017631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_5 ) суму судового збору у розмірі 264,69 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета