21 квітня 2025 р. № 400/1951/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 20.02.2025 року № 948040147769; зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідача 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2), в якому позивач просив суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №948040147769 від 20.02.2025 року. про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви віл 13 лютого 2025 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 року - 3028.00 грн;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області провести перерахунок та виплату з 01 січня 2024 року судді у відставці Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у відповідному розмірі згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївський області від 04.02.2025р. за № 3/2-185/25, із врахуванням раніше виплачених сум довічного грошового утримання та встановленого з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 3028, 00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у лютому 2025 року він звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА у Миколаївській області про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2024 з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 3028.00 грн. Зазначена заява про перерахунок довічного грошового утримання розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Тернопільській області і залишена без задоволення з огляду на відсутність правових підстав. Позивач вважає відмову у задоволенні заяви протиправною і стверджує, що вимоги про перерахунок довічного грошового утримання узгоджуються з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік». Відтак, просить позов задовольнити.
04.03.2025 суд відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив сторонами строк для подання заяв по суті.
13.03.2025 на адресу суду від відповідача 2 надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на 2021, 2022, 2023 та 2024 роки не змінився в порівняні з розміром прожиткового мінімуму на 2020 рік, відповідно і не змінився розмір суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді. Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 04.02.2025 № 3/2-185/25. Також відповідач 2 звертає увагу суду на порушення позивачем строку звернення до суду з вимогами про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.01.2024 по 27.08.2024, які просить залишити без розгляду.
28.03.2025 до суду надійшов відзив на позов від відповідача 1. Мотиви, за яким відповідач 1 просить відмовити в задоволенні частини позовних вимог, а в іншій частині залишити без розгляду, аналогічні викладеним у відзиві відповідачем 2.
Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзиви відповідачів.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що не є спірним між сторонами.
13.02.2025 Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 04.02.2025 № 3/2- 185/25.
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 1.
Розглянувши подані заявником документи відповідач 1 20.02.2025 прийняв рішення № 948040147769 про відмову позивачу в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів становить 2102,00 грн, тобто на рівні 2020 року. Отже, зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2025 не відбулось.
Позивач не погодився з рішенням відповідача 1 про відмову у задоволенні заяви про перерахунок пенсії, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII).
За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).
Згідно із частиною першою статті 142 Закону № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно п. 1 ч. 3, ч.ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, прямо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас, статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років - 2563 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;
працездатних осіб - 3028 гривень;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Суд зазначає, що статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік разом із встановленням на 1 січня прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень (станом на 01.01.2024) був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого визначено в сумі 2102,00 грн, в той час, коли ані до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, ані до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму відповідні зміни не вносилися.
Тобто, Закон про Державний бюджет України на відповідний рік фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Однак, Закон про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми.
Конституція України не надає законам про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Суд також враховує, що Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21 вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 135 Закону № 1402-VIII та статті 7 Закону № 1082-IX при обчисленні суддівської винагороди, які у подальшому були підтримані Верховним Судом у постановах від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21.
Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.
Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Зокрема, у постанові від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21 Верховний Суд сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:
- Законом України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України Про судоустрій і статус суддів;
- зміна Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
Суд наголошує, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
При цьому, довідка від 04.02.2025 № 3/2-185/25 містить відомості про суддівську винагороду станом на 01.01.2024, обчислену виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн, що відповідає приписам Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 6 розділу ІV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України
Ураховуючи вищевикладене, доводи відповідачів про відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 02.02.2025 № 3/2-185/25 судом відхиляються.
За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.02.2025 № 948040147769 про відмову в перерахунку довічного грошового утримання позивача підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Вирішуючи питання щодо часу, з якого позивач має право на перерахунок щомісячного грошового утримання, суд зазначає, що пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року № 3-1 (далі Порядок №3-1) передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини 2 статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Як визначено пунктом 6 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Відповідно до п. 9 розділу IV. Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Отже, оскільки позивач мав право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024, суд висновує, що саме з цієї дати такий перерахунок має бути здійснений.
Суд вважає помилковим посилання відповідача 1 на наявність підстав для залишення позову в частині вимог до 28.08.2024 без розгляду. Як встановлено судом, для реалізації свого права на належний розмір довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся 13.02.2025 до органів Пенсійного фонду України з заявою, в якій просив провести перерахунок з 01.01.2024. Ця вимога узгоджується з наведеними вище приписами пункту 9 розділу IV Порядку № 3-1. Рішення про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання прийнято відповідачем1 20.02.2025. Отже, позивач звернувся до суду в передбачений процесуальним законом (статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України) строк, а саме, в шестимісячний строк з дня прийняття спірного рішення про відмову у перерахунку пенсії з 01.01.2024.
Крім того, за загальним правилом, суд повинен тлумачити національне законодавство у соціальній сфері таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості і розумності та, відповідно, у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи.
Також, суд звертає увагу, що згідно рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Разом із тим, суд звертає увагу, що згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В спірному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 20.02.2025 № 948040147769. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у цьому спорі є органом, що перераховує пенсію.
З урахуванням викладеного, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 04.02.2025 № 3/2-185/25, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.
Що стосується виплати призначеної пенсії, то відповідно до пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Тобто, в даному випадку повноваження щодо перерахунку позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ в Тернопільській області, проте обов'язок виплати пенсії залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Отже, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, перераховане згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 04.02.2025 № 3/2-185/25, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено в цілому, судовий збір в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, який прийняв спірне рішення.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 ЄДРПОУ 14035769) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.02.2025 № 948040147769 про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви від 13.02.2025 про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації у Миколаївській області № 3/2-185/25 від 04.02.2025.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 04.02.2025 № 3/2-185/25, якою враховано прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2024 року - 3028,00 грн, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, перераховане згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 04.02.2025 № 3/2-185/25, якою враховано прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2024 року - 3028,00 грн, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.
5. В іншій частині позову - відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко