м. Миколаїв
21 квітня 2025 р.справа № 400/1173/25
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005,
провизнання протиправним та скасування наказу від 23.01.25 р. № 69о/с; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач або ГУ НП в Миколаївській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Миколаївської областi від 23 січня 2025 р. № 69о/с, яким позивача звільнено із служби в поліції на підставі ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України “Про Національну поліцію», у зв'язку з реалiзацiю дисциплінарного стягнення у виді звiльнення із служби в поліції;
- поновити позивача на посаді поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № l відділення поліції № 2 Баштанського районного відділення поліції ГУ НП в Миколаївськiй областi;
- стягнути з ГУ НП в Миколаївській областi на користь позивача середнiй заробiток за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що спірним наказом відповідач безпідставно звільнив його з поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у не виході на службу без поважних причин. Позивач посилається на те, що його не ознайомлювали з наказом про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії, а також з висновком службового розслідування. Відповідачу були надані пояснення про те, що в дні, коли позивач не виходив на службу, він мав погане самопочуття та здійснював догляд за хворою матір'ю, але відповідач ці обставини не врахував. Крім цього, позивач в судовому порядку оскаржив наказ про переміщення до іншого підрозділу поліції, який був скасований рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/7997/24, у зв'язку з чим позивач вважав, що мав право не виходити на нове місце служби.
Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як пояснив відповідач, службовим розслідуванням було встановлено 32 випадки невиходу позивача на службу без поважних причин, при цьому, в ці дні позивач на лікарняному не перебував та не повідомляв безпосереднє керівництво поліції про свою непрацездатність. Оскарження в судовому порядку наказу про переміщення до іншого підрозділу поліції, не надавало позивачу права не виходити на службу. Відповідач наполягає, що вірно встановив фактичні обставини вчиненого позивачем дисциплінарного проступку та надав їм правильну правову оцінку, а застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції відповідає тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, який виключає можливість подальшої служби позивача в поліції.
Справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
За клопотанням представника позивача, у справі призначено судове засідання на 9 квітня 2025 р.
Від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.
Одночасно, позивач подав заяву про відкладення судового засідання, у зв'язку із необхідністю заміни свого представника.
Дана заява позивача була задоволена, а розгляд справи відкладено на 16 квітня 2025 р.
15 квітня 2025 р. позивач повторно подав заяву про відкладення розгляду справи, мотивуючи це своєю хворобою та неможливістю прибути в судове засідання.
Суд не вбачає підстав для задоволення такої заяви, з огляду на наступне.
Позивач не долучив до заяви будь-яких доказів своєї хвороби та/або доказів, які б свідчили про неможливість з'явитись в судове засідання.
Задовольняючи первинну заяву позивача про відкладення розгляду справи на 16 квітня 2025 р., суд надав позивачу цілком розумний і достатній строк для заміни свого представника, а тому судом були створені належні умови для можливості реалізації позивачем своїх прав під час судового розгляду шляхом особистої участі в судовому засіданні, або через свого представника.
Також судом взято до уваги, що позивач ніяк не обґрунтовує необхідність своєї особистої участі в судовому засіданні - доводи позивача з приводу протиправності наказу про звільнення викладені у позовній заяві, до якої ним додані докази і позивач не пояснює, які саме додаткові пояснення та/або докази він має намір надати на розгляд суду в судовому засіданні.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі “Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 7 липня 1989 р., заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні ЄСПЛ у справі “Тойшлер проти Германії» від 4 жовтня 2001 р. Судом наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Стаття 205 ч. 2 п. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності позивача та його представника.
Представник відповідача клопотав про розгляд справи в письмовому провадженні.
На підставі ст. 205 ч. 9 КАС України, суд розглянув справу в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд встановив наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.
ОСОБА_1 з червня 2021 р. і до моменту звільнення проходив службу в Національній поліції України.
Наказом ГУ НП в Миколаївській області від 12 липня 2024 р. № 586о/с позивача було переміщено з посади поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Баштанського районного відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області на рівнозначну посаду поліцейського відділення тактико-спеціальної підготовки батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Миколаївській області.
Даний наказ позивач оспорив в судовому порядку і рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2024 р. у справі № 400/7997/24 він був визнаний протиправним та скасований. Одночасно, суд поновив позивача на посаді поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Баштанського районного відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області з 15 липня 2024 р. В цій частині рішення суду допущено до негайного виконання (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/123580818).
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у названій справі не набрало законної сили у зв'язку з відкриттям П'ятим апеляційним адміністративним судом апеляційного провадження 27 січня 2025 р. (ухвала суду доступна за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/124745502).
В подальшому, наказом ГУ НП в Миколаївській області від 9 вересня 2024 р. № 782о/с ОСОБА_1 було переміщено на посаду поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Миколаївській області, звільнивши його з посади поліцейського відділення тактико-спеціальної підготовки цього ж батальйону.
Останній наказ позивачем не оскаржувався.
22 жовтня 2024 р. начальнику ГУ НП в Миколаївській області рапортом було доведено, що з 144 поліцейських батальйону поліції особливого призначення 36 поліцейських перебувають на лікарняному та запропоновано провести перевірку за даним фактом.
На підставі цього рапорту, з метою перевірки можливого порушення поліцейськими службової дисципліни щодо відсутності на службі, наказом ГУ НП в Миколаївській області від 19 листопада 2024 р. № 3031 ініційоване службове розслідування та утворена дисциплінарна комісія.
Наказом ГУ НП в Миколаївській області від 2 грудня 2024 р. № 3162 термін службового розслідування продовжено до 18 грудня 2024 р.
17 грудня 2024 р. ГУ НП в Миколаївській області складено висновок службового розслідування, яким відносно ОСОБА_1 встановлено, що 10 серпня 2024 р., 24 серпня 2024 р., 21 вересня 2024 р., 19 жовтня 2024 р., 31 жовтня 2024 р., 1 листопада 2024 р., 2 листопада 2024 р., 4 листопада 2024 р., 16 листопада 2024 р., 18 листопада 2024 р., 19 листопада 2024 р., 20 листопада 2024 р., 21 листопада 2024 р., 22 листопада 2024 р., 23 листопада 2024 р., 25 листопада 2024 р., 26 листопада 2024 р., 27 листопада 2024 р., 28 листопада 2024 р., 29 листопада 2024 р., 30 листопада 2024 р., 2 грудня 2024 р., 3 грудня 2024 р., 4 грудня 2024 р., 5 грудня 2024 р., 6 грудня 2024 р., 7 грудня 2024 р., 9 грудня 2024 р., 10 грудня 2024 р., 11 грудня 2024 р., 12 грудня 2024 р. та 13 грудня 2024 р. (всього тридцять два робочі дні) він на службу не виходив та не проінформував з цього приводу свого безпосереднього керівника.
Відповідач розцінив ці обставини як порушення ОСОБА_1 ст. 64 ч. 1 Закону України “Про Національну поліцію», розділу ІІ п. 1 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 р. № 1179, наказу Національної поліції України від 9 серпня 2022 р. № 568 “Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», п. 1 пп. 2 наказу Національної поліції України від 19 липня 2022 р. № 507 “Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», наказу ГУ НП в Миколаївській області від 5 грудня 2017 р. № 1570 “Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників ГУ НП в Миколаївській області», п. 2.20, п. 4.2 Посадової інструкції позивача, затвердженої 4 жовтня 2024 р. командиром БПОП (стрілецький) ГУ НП в Миколаївській області, порушення Присяги поліцейського.
Наказом ГУ НП в Миколаївській області від 3 січня 2025 р. № 15, на підставі ст. 1 ч. 3 п. 1, 4, 5, 8, 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 р. № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Вищевказаний наказ було реалізовано наказом ГУ НП в Миколаївській області від 23 січня 2025 р. № 69о/с, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції на підставі ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України “Про Національну поліцію».
Наказ від 23 січня 2025 р. № 69о/с доведено до відома позивача в той же день, про що свідчить його власноручний підпис під текстом наказу.
Відповідно до ст. 1 ч. 1 Закону України “Про Національну поліцію», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Стаття 18 ч. 1 п. 1, 2 Закону України “Про Національну поліцію» серед інших, покладає на поліцейського такі обов'язки:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Стаття 24 ч. 2 Закону України “Про Національну поліцію» передбачає, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Як визначено ст. 1 ч. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Статтею 1 ч. 3 п. 1, 4, 5 Дисциплінарного статуту передбачено що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
Відповідно до абзаців першого, другого та дванадцятого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 9 листопада 2016 р. № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Наведені норми Закону України “Про Національну поліцію» дають підстави для висновку про те, що служба в поліції є особливим видом державної служби, яка побудована на принципах ієрархічного підпорядкування та безумовного виконання наказів начальника. До поліцейських висуваються підвищені вимоги в частині несення служби, дотримання службової дисципліни та субординації, що є цілком закономірними вимогами зважаючи на завдання та функції органів поліції.
Згідно з ст. 19 ч. 1, 2 Закону України “Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
За приписами ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Як слідує з висновку службового розслідування, підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення із служби в поліції, послугували: а) відсутність позивача на службі протягом 32 робочих днів і б) неповідомлення керівництва поліції про неможливість виконання своїх службових обов'язків в ці дні.
Так, висновком службового розслідування встановлено, що позивач не виходив на службу протягом 32 днів. Це ж підтверджується і актом про відсутність працівника на службі від 17 грудня 2024 р., в якому зафіксовано, що ОСОБА_1 був відсутній на службі на території батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Миколаївській області 10, 24 серпня 2024 р., 21 вересня 2024 р., 19, 31 жовтня 2024 р., 1, 2, 4, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 27, 28, 29, 30 листопада 2024 р., 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13 грудня 2024 р.
Позивач цих обставин не заперечив, але пояснив, що в вищеперелічені дні він мав погане самопочуття, а також здійснював догляд за хворою матір'ю, але за медичною допомогою не звертався і листки непрацездатності не оформлював.
Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України 13 листопада 2001 р. № 455 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 р. за № 1005/6196 (далі - Інструкція № 455) передбачає, що:
тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності (п. 1.1.);
листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах (п. 1.3.1.);
у разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях (п. 2.1.);
листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі (п. 2.5.).
За змістом наказу ГУ НП в Миколаївській області від 6 серпня 2024 р. № 174 “Про упорядкування проходження документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність поліцейських у ГУ НП в Миколаївській області та перебування їх на лікування», у разі втрати працездатності поліцейський ГУ НП в Миколаївській області повинен відкрити листок непрацездатності та негайно письмово чи іншим способом проінформувати свого безпосереднього керівника про відсутність на службі, а також повідомити ДУ “Територіальне медичне об'єднання МВС України в Миколаївській області» про свою тимчасову непрацездатність (п. 2 цього наказу).
Отже, у разі коли поліцейський за станом здоров'я не може виконувати свої обов'язки, він зобов'язаний оформити листок непрацездатності та повідомити своє керівництво про неможливість виходу на службу через непрацездатність, тоді як не вихід на службу внаслідок непрацездатності, без оформлення листка непрацездатності, є порушенням службової дисципліни з боку поліцейського.
За приписами ст. 77 ч. 2 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вже наводилось судом вище, Інструкція № 455 визначає, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності, тобто єдиним допустимим доказом неможливості позивача вийти на службу внаслідок хвороби, є листок непрацездатності.
Позивач таких документів як відповідачу, так і суду не подав та пояснив, що не звертався за медичною допомогою і листки непрацездатності у встановленому порядку не оформлював, а тому суд відкидає відповідні аргументи позивача.
За вимогами ст. 77 ч. 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Твердження позивача про здійснення ним догляду за хворою матір'ю суд так само не приймає у зв'язку з їх бездоказовістю.
Стосовно посилань позивача на скасування судом наказу про переміщення, у зв'язку з чим він вважав, що мав право не виходити на службу, суд зауважує наступне.
Відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області від 12 липня 2024 р. № 586о/с, ОСОБА_1 було переміщено на посаду поліцейського відділення тактико-спеціальної підготовки батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Миколаївській області. 6 грудня 2024 р. Миколаївській окружний адміністративний суд даний наказ скасував та поновив з 15 липня 2024 р. позивача на посаді з якої його було переміщено - поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Баштанського районного відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області. В цій частині рішення суду допущено до негайного виконання.
Таким чином, з 15 липня 2024 р. позивач повинен був виходити на службу не до відділення тактико-спеціальної підготовки батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Миколаївській області, а до сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Баштанського районного відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області.
У зв'язку з цим висновки відповідача про те, що позивач протиправно не вийшов на службу до відділення тактико-спеціальної підготовки батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Миколаївській області 10 і 24 серпня 2024 р. є помилковими.
В той же час, 9 вересня 2024 р. ГУ НП в Миколаївській області наказом № 782о/с перемістило ОСОБА_1 на посаду поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Миколаївській області, звільнивши його з посади поліцейського тактико-спеціальної підготовки цього ж батальйону. Цей наказ позивач не оскаржував.
Не вдаючись до питання належного виконання ГУ НП в Миколаївській області рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2024 р. у справі № 400/7997/24 в частині поновлення позивача на посаді поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Баштанського районного відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області з 15 липня 2024 р., суд в межах предмету доказування в даній адміністративній справі констатує, що в силу наказу ГУ НП в Миколаївській області від 9 вересня 2024 р. № 782о/с, який є обов'язковим до виконання позивачем, останні був переміщений на посаду поліцейського батальйону поліції особливого призначення та зобов'язаний був з'явитись на службу до розташування цього підрозділу, у зв'язку з чим висновок відповідач про протиправну відсутність позивача на службі в цьому батальйоні після 9 вересня 2024 р. (21 вересня 2024 р., 19, 31 жовтня 2024 р., 1, 2, 4, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 27, 28, 29, 30 листопада 2024 р., 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13 грудня 2024 р., всього 30 робочих днів), є вірним.
Доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування, що виразилось у ненаданні йому для ознайомлення наказу про призначення службового розслідування і утворення дисциплінарної комісії, а також у ненаданні висновку службового розслідування, суд до уваги не приймає, так як Дисциплінарний статут не передбачає такого обов'язку з боку відповідача.
Стаття 18 Дисциплінарного статуту передбачає, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України “Про захист персональних даних», “Про державну таємницю» та іншими законами;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
5) користуватися правничою допомогою.
Відповідач надав суду копію письмових пояснень ОСОБА_1 від 13 грудня 2024 р., відібраних у нього в межах службового розслідування, в яких позивач підтвердив, що не виходив на службу у зв'язку з поганим самопочуттям, але листки непрацездатності не оформлював і не попереджав керівництво поліції про відсутність на службі. В цих поясненнях позивач свою провину визнав та просив не звільняти його з поліції.
Таким чином, позивач скористався правом на захист шляхом надання пояснень.
Підсумовуючи викладене, суд відзначає, що позивач, перебуваючи на посаді поліцейського, в умовах воєнного стану, протиправно не виходив на службу протягом тривалого часу, керівництво поліції про відсутність на службі та причини цього не повідомив, чим прямо порушив вимоги наказів, що безумовно є порушенням службової дисципліни в поліції.
Відповідач зробив вірний висновок про те, що такий дисциплінарний проступок несумісний з подальшою службою в поліції і єдиним видом стягнення, який відповідає тяжкості проступку, є звільнення позивача з поліції.
За встановлених обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішувалось, так як сторони не подали доказів їх понесення.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005, ЄДРПОУ 40108735) відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз