ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" квітня 2025 р. справа № 300/1105/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району), Комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Івано-Франківськ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) (відповідач-1), Комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Івано-Франківськ (відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Івано-Франківськ щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 30.04.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину (району) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.02.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину (району) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину (району) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину (району) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 30.04.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
Адміністративний позов мотивований тим, що позивач звернувся до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) із заявою про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 30.04.2023 з урахуванням посадового окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт. Однак, відповідач відмовив у виплаті грошового забезпечення, у зв'язку із відсутністю правових підстав. Позивач вважає таку відмову протиправною, адже з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Також зауважено, що прийняття постанови КМУ від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» врегулювало застосування розрахункової величини для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням з 12.05.2023, а відтак за період військової служби з 01.02.2020 по 30.04.2023 розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) скористалася правом подання відзиву на позовну заяву, в якому представник заперечує щодо задоволення позовних вимог. У відзиві вказано, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника). Всі види грошового забезпечення, як щомісячні основні та додаткові здійснювались на підставі наказів військового коменданта комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Івано-Франківськ. Підтвердженням зазначеного являється витяг за наказу (по стройовій частині) військового коменданта комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Івано-Франківськ від 09.04.2024 за № 81. Тобто розмір посадового окладу позивачу встановлювалися наказами військового коменданта комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Івано-Франківськ, на підставі витягів із зазначених наказів здійснювалось нарахування грошового забезпечення.
Комендатура військових сполучень залізничної дільниці та станції Івано-Франківськ правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Ухвалу про відкриття провадження від 24.02.2024 відповідачем-2 отримано 26.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.20).
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає, що відповідача-2 повідомлено належним чином про розгляд справи в суді, тому дана справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
Відповідно до витягу із наказу військового коменданта комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Івано-Франківськ від 09.04.2024 №81 ОСОБА_1 з 09.04.2024 виключено із списків особового складу комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Івано-Франківськ та всіх видів забезпечення (а.с. 7).
20.01.2025 позивач звернувся до командира Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) із заявою про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 30.04.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 9).
Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) листом від 17.02.2025 №3/278 повідомила, що грошове забезпечення та індексація грошових доходів виплачені згідно вимог чинного законодавства та наказів коменданта комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Івано-Франківськ. Підстави для перерахунку нарахованих та виплачених сум відсутні (а.с.10).
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Додатками 1 і 14 до Постанови № 704 встановлено відповідно тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з приміткою 1 до додатку 1 і приміткою 1 до додатку 14 Постанови № 704 (у редакціях, що застосовуються з 01.10.2020) відповідно посадові оклади за розрядами тарифної сітки і оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови № 704.
Пунктом 6 Постанови № 103 затверджено Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України. Зокрема, підпунктом 1 пункту 3 цих Змін було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 шляхом викладення його в новій редакції.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 826/6453/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою Міністерства соціальної політики України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.
Відповідно до частини дев'ятої статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині. Згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, на день виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови № 704 був чинним у редакції без врахування змін, що вносились до нього Постановою № 103.
Аналогічний правовий висновок щодо правових наслідків втрати чинності нормативно-правовим актом на підставі рішення суду міститься у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19.
Крім цього, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023, постановлено скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).
В абзаці третьому підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Правовим наслідком скасування Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункту 6 Постанови № 103, а також Постановою № 481 підпункту 1 пункту 3 змін, що вносилися до постанови Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою № 103, є те, що вказаний підпункт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.
Отже, на день виникнення спірних правовідносин абзац перший пункту 4 Постанови № 704 був чинним у редакції без врахування змін, що вносились до нього Постановою № 103, тобто у первинній редакції.
Разом з тим, згідно з пунктом 2 Постанови № 481 до абзацу першого пункту 4 Постанови № 704 внесено зміни, шляхом його викладення в новій редакції.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як наслідок, до дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) абзац перший пункту 4 Постанови № 704 був чинний у первинній редакції, тобто без врахування змін, що вносились до цього пункту Постановою № 103.
З огляду на зазначене суд прийшов до висновку, що під час проходження позивачем військової служби з 01.02.2020 по 30.04.2023 включно відповідач при нарахуванні та виплаті йому грошового забезпечення зобов'язаний був застосовувати абзац перший пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції, що була чинна до 19.05.2023 включно, а саме в такій:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.»
Тобто для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням використовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 15.03.2023 № 420/6572/22.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач-2 протиправно не застосував при обчисленні та виплаті позивачеві грошового забезпечення з 01.02.2020 по 30.04.2023 як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного року.
Відтак, наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності Комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Івано-Франківськ щодо ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 30.04.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, то суду зважає на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання бездіяльності відповідача протиправною можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
Відтак, з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.02.2020 по 30.04.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023 шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач має право на пільги відповідно до п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору.
З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 1 статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Івано-Франківськ щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 30.04.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину (району) (код ЄДРПОУ 08494013, вул. Національної Гвардії, 14Г, м. Івано-Франківськ, 76014) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за період з 01.02.2020 по 30.04.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023 шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.