Справа №:755/15694/24
Провадження №: 2/755/163/25
"21" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення переплати по аліментах,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 переплату по аліментах, стягнутих за період навчання ОСОБА_2 , за період з 16 червня 2022 року по 30 червня 2023 року у розмірі 201 449,36 грн та судові витрати.
Позов обґрунтовує тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року по справі № 755/7457/20 стягнуто із ОСОБА_1 на користь та утримання ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку/доходу щомісячно, починаючи з 28 травня 2020 року і до закінчення ОСОБА_2 навчання, тобто до 30 червня
2023 року, однак не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку. Вказане судове рішення звернуто до примусового виконання. Станом на дату звернення до суду виконавче провадження
№ НОМЕР_4 закінчено на підставі постанови Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10 липня 2023 року.
ОСОБА_2 навчався у Київському національному лінгвістичному університеті на підставі договору від 08 серпня 2019 року № 6528-0213 про надання освітніх послуг, укладеним із ОСОБА_3 . Згідно вказаного договору термін надання освітньої послуги встановлено з
01 вересня 2019 року по 30 червня 2023 року. Водночас, відповідно до наказу ректора Київського національного лінгвістичного університету від 16 червня 2022 року № 380-с ОСОБА_2 відраховано.
Оплата вказаних послуг навчання здійснювалася за рахунок ОСОБА_1 на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року по справі № 755/7457/20.
Відповідно до умов договору вартість освітньої послуги за четвертий рік навчання становить 35 610,00 грн (по 17 805,00 грн за І та ІІ семестр).
Таким чином, у зв'язку із відрахуванням ОСОБА_2 з навчального закладу, оплата за його навчання не здійснювалася. Тобто, ОСОБА_2 отримав переплату по аліментах за період з 16 червня 2022 року по 30 червня 2023 року на загальну суму 201 449,36 грн, оскільки право на утримання припинилося у зв'язку із припиненням навчання.
Отже, відповідач зберіг грошові кошти без достатньої правової підстави. Таким чином, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню переплата по аліментах на загальну суму 201 449,36 грн.
На підставі викладеного позов просив задовольнити та стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 201 449,36 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 вересня 2024 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, витребувано у Київського національного лінгвістичного університету: 1) інформацію та належним чином засвідчені документи про сплату замовником ОСОБА_3 та/чи одержувачем ОСОБА_2 вартості освітніх послуг за весь термін навчання з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2023 року на виконання пункту 5.2 договору від 08 серпня 2019 року № 6528-0213 про надання освітніх послуг; 2) у випадку нездійснення оплати освітньої послуги, передбаченої договором від 08 серпня 2019 року
№ 6528-0213 про надання освітніх послуг, інформацію та належним чином засвідчені документи, що підтверджують з якого і по який період не здійснено оплату замовником, одержувачем; 3) належним чином засвідчену копію договору від 08 серпня 2019 року № 6528-0213 про надання освітніх послуг та копію наказу ректора від 16 червня 2022 року № 380-с щодо відрахування ОСОБА_2 .
11 лютого 2025 року до суду від Київського національного лінгвістичного університету надійшла витребовувана інформація. Зокрема, надано копію договору від 08 серпня 2019 року № 6528-0213 про надання освітніх послуг, копію наказу від 16 червня 2022 року № 380-с «Про відрахування з університету», копію банківських виписок. Також зазначено, що оплата за надання освітньої послуги ОСОБА_2 здійснювалася ОСОБА_3 , здобувачем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у такому порядку: 06 серпня 2019 року у розмірі 18 000,00 грн, 24 січня 2020 року - 17 900,00 грн, 02 листопада 2020 року - 17 805,00 грн, 17 березня 2021 року - 10 000,00 грн, 29 квітня 2021 року - 7 515,00 грн, 14 листопада 2021 року - 6 000,00 грн, 15 листопада 2021 року - 6 900,00 грн та 6 000,00 грн, 24 квітня 2022 року - 9 000,00 грн. Станом на дату відрахування борг за договором про надання освітніх послуг складав 9 490,00 грн. Також ОСОБА_2 було надано можливість реструктуризації боргу та/або тимчасове переривання навчання з пролонгацією договору про надання освітніх послуг, але він не скористався жодною з можливостей.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що двічі направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня
2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Також Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11 сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.
Відповідно до свідоцтва про народження від 28 березня 2002 року серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 28 березня 2002 року зроблено відповідний актовий запис № 632. Батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3
08 серпня 2019 року між Київським національним лінгвістичним університетом, виконавцем за договором, та ОСОБА_3 , замовник за договором, для ОСОБА_2 , одержувач за договором, укладено договір № 6528-0213 про надання освітніх послуг, відповідно до умов якого виконавець за рахунок коштів замовника здійснює надання одержувачу освітньої послуги, а саме з підготовки фахівця за першим (бакалаврським) рівнем, форма здобуття освіти - денна, ступінь вищої освіти - бакалавр, спеціальність - 035 Філологія, спеціалізація - 035.069 Східні мови та література (переклад включно), перша - японська, освітньо-професійна програма - Японська мова і література та переклад, західноєвропейська мова.
Відповідно до пункту 5.2 договору загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить (без вартості виготовлення диплома та додатка до диплома) 142 440,00 грн. Вартість освітньої послуги за кожен рік навчання становить 35 610,00 грн, по 17 805,00 грн за кожен семестр.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року по справі
№ 755/7457/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь та утримання ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку/доходу щомісячно, починаючи стягнення з 28 травня
2020 року і до закінчення ОСОБА_2 навчання, тобто до 30 червня 2023 року, однак не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку.
На виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження
№ НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа від 28 серпня 2020 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва по справі № 755/7457/20, про стягнення з ОСОБА_1 на користь та утримання ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку/доходу щомісячно, починаючи з 28 травня 2020 року і до закінчення ОСОБА_2 навчання, тобто до 30 червня 2023 року, однак не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку, про що свідчить інформація про виконавче провадження від 05 серпня 2024 року.
10 липня 2023 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 Головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кидонь Є.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавцем встановлено, що аліменти стягнуто повністю згідно рішення суду.
З листа Київського національного лінгвістичного університету від 26 липня 2023 року
№ 597/01 встановлено, що ОСОБА_2 було відраховано з Київського національного лінгвістичного університету відповідно до наказу ректора від 16 червня 2022 року № 380-с.
У матеріалах справи наявна копія Наказу ректора Київського національного лінгвістичного університету від 16 червня 2022 року № 380-с «Про відрахування з Університету», яким ОСОБА_2 , студента ІІІ курсу денної форми здобуття освіти, групи Пяп01-19 факультету сходознавства, який навчається за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти, відраховано зі складу студентів університету 15 червня 2022 року за порушення умов договору від 08 серпня 2019 року № 6528-0213 «Про надання освітніх послуг». Підстава - порушення умов договору ОСОБА_2 , що підтверджується доповідною запискою декана факультету сходознавства ОСОБА_4 .
Суд враховує, що до матеріалів справи не долучено доповідну записку декана факультету сходознавства
ОСОБА_5 листа Київського національного лінгвістичного університету від 06 лютого 2025 року
вих. № 99/01, встановлено, що ОСОБА_2 оплата за надання освітньої послуги здійснювалася ОСОБА_3 , здобувачем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у такому порядку:
06 серпня 2019 року у розмірі 18 000,00 грн, 24 січня 2020 року - 17 900,00 грн, 02 листопада 2020 року - 17 805,00 грн, 17 березня 2021 року - 10 000,00 грн, 29 квітня 2021 року - 7 515,00 грн, 14 листопада 2021 року - 6 000,00 грн, 15 листопада 2021 року - 6 900,00 грн та 6 000,00 грн, 24 квітня 2022 року - 9 000,00 грн.
Університетом також зазначено, що станом на дату відрахування борг за договором про надання освітніх послуг складав 9 490,00 грн.
До матеріалів справи також долучено інформацію про рух коштів на рахунку Київського національного лінгвістичного університету, що відображає відомості про здійснення оплати за навчання ОСОБА_2 , дату здійснення платежів, їх суму та особу-платника.
З листа Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09 серпня 2023 року № 88478 встановлено, що за період з 16 червня 2022 року по 30 червня 2023 року з ОСОБА_1 стягнуто та перераховано на користь та утримання ОСОБА_2 186 025,60 грн.
До матеріалів справи також долучено довідку від 03 вересня 2024 року, вих. № 03-996, видану АТ «Просто», відповідно до якої із заробітної плати ОСОБА_1 за період з 16 червня
2022 року по 30 червня 2023 року сплачено аліментів на суму 168 508,56 грн.
Згідно довідки від 03 вересня 2024 року № 01/09, виданої АТ «Життя та пенсія» із заробітної плати ОСОБА_1 за період з 16 червня 2022 року по 30 червня 2023 року сплачено аліментів на суму 19 046,30 грн.
Відповідно до довідки від 03 вересня 2024 року № 01/09, виданої ДП «Р-Інтернет» із заробітної плати ОСОБА_1 за період з 16 червня 2022 року по 30 червня 2023 року сплачено аліментів на суму 13 894,50 грн.
Відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного із батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно із статтею 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
В постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року по справі № 346/103/17 вказано, що при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або в інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.
Як уже зазначалося раніше, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року по справі № 755/7457/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь та утримання ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку/доходу щомісячно, починаючи стягнення з 28 травня 2020 року і до закінчення ОСОБА_2 навчання, тобто до
30 червня 2023 року, однак не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку.
Стягнення аліментів на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від
20 липня 2020 року по справі № 755/7457/20 здійснювалося у примусовому порядку в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4.
Таким чином, правовою підставою для набуття відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів у вигляді аліментів було вказане рішення суду, яке передбачало обов'язок сплати позивачем ОСОБА_1 аліментів, водночас вказане рішення пов'язувало наявність такого обов'язку із сукупністю певних фактів: вік ОСОБА_2 (молодше 23 років) та здійснення ним навчання.
Таким чином, наявність права на отримання аліментів згідно рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року по справі № 755/7457/20 для ОСОБА_2 також обумовлювалося продовженням навчання у навчальному закладі та обмежувалося досягненням ним
23-річного віку.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 припинив навчання у навчальному закладі, оскільки його відраховано з Київського національного лінгвістичного університету відповідно до наказу ректора від 16 червня 2022 року № 380-с.
Таким чином, правова підстава для отримання аліментів відпала. Відомостей про зарахування до іншого навчального закладу ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Водночас, ОСОБА_2 не повідомив платника аліментів ОСОБА_1 та/або державного виконавця про втрату права на отримання аліментів відповідно до рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року по справі № 755/7457/20, продовжував отримувати грошові кошти за відсутності правової підстави, користуватися ними для власних потреб, не пов'язаних з отриманням освіти, що свідчить про недобросовісність його поведінки.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Аналіз наведеної норми права свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.
Водночас, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня
2019 року у справі № 753/15556/15 (провадження № 14-445цс18).
Суд у вказаній справі наголошує саме на принципі добросовісності, який є одним із основоположних принципів цивільного права. Добросовісність передбачає чесну та порядну поведінку сторін у цивільних правовідносинах. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
З матеріалів справи встановлено, що у період з 16 червня 2022 року по 30 червня 2023 року, тобто у період, коли правова підстави для отримання аліментів відпала, з ОСОБА_1 стягнуто та перераховано на користь та утримання ОСОБА_2 186 025,60 грн, що підтверджується листом Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09 серпня 2023 року № 88478.
Доказів сплати аліментів у більшому розмірі, зокрема, первинних документів бухгалтерського обліку у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зокрема, але не виключно, виписок з рахунку, платіжних квитанцій тощо, позивачем ОСОБА_1 не надано.
Таким чином, ОСОБА_2 набув грошові кошти у сумі 186 025,60 грн без достатньої правової підстави.
У свою чергу, слід зазначити, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті
79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню безпідставно набуте майно - грошові кошти у сумі 186 025,60 грн.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до квитанції від 06 вересня 2024 року № 5991-6145-9291-7915 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 014,49 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 860,25 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 1212, 1215 ЦК України, 189, 200, 201 СК України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення переплати по аліментах, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 переплату по аліментах у розмірі 186 025,60 грн (сто вісімдесят шість тисяч двадцять п'ять гривень
60 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 860,25 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят гривень 25 копійок).
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду виготовлено 21 квітня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова