Справа №:755/9845/24
Провадження №: 2/755/1153/25
"09" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі
Головуючого - судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Хіцької К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, Орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про позбавлення батьківських прав.
На обгрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували, мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з батьком, з 28 березня 2024 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Для дитини створені належні умови для проживання та повноцінного розвитку. Мати дитини, ОСОБА_2 , уклала шлюб з іншим чоловіком та проживає на території Російської Федерації, виїхала на постійне місце проживання ще до досягнення дитиною трирічного віку. 16 травня 2024 року ОСОБА_2 особисто підписала заяву, у якій зазначила, що не заперечує та надає згоду на позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підпис відповідача посвідчено нотаріально. Вихованням та розвитком дитини займається бабуся та тітка дитини, які готують дитину до зарахування до школи, вчать дитину говорити, читати та писати. Також дитина відвідує приватні додаткові заняття з англійської мови. Батько дитини працює, матеріально забезпечує і утримує дитину. Відповідач не надає матеріальної допомоги, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, з дитиною не спілкується, не дбає про її моральне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Дитина не отримує від матері належного виховання та жодного подарунку. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, не цікавиться її життям, не буде відвідувати дитину, оскільки буде проживати у Російській Федерації. Викладене свідчить, що відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов'язків. Крім того, відповідач певний час зловживала спиртними напоями, у нетверезому стані неодноразово приїздила до дитини, тимчасово з дитиною не проживала. Дитину виховують тітка та бабуся дитини.
На підставі викладеного позов просив задовольнити.
У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2024 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23 липня 2024 року на 11-00 год., витребувано у Служби у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області висновок щодо наявності або відсутності підстав позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено процесуальні строки.
У підготовчому засіданні 23 липня 2024 року представник позивача - адвокат Хіцька К.Г., заявила усне клопотання про витребування інформації у прикордонної служби про перетин кордону відповідачем, повідомила, що самостійно з клопотанням про витребування інформації не зверталася. З метою належного оформлення клопотання про витребування доказів та клопотання про допит свідків підготовче засідання відкладено на 24 вересня 2024 року на 11-00 год.
16 вересня 2024 року представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Хіцька К.Г., подала до суду клопотання про витребування доказів, у якому просила витребувати у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону ОСОБА_2 за період з 2020 року по травень
2024 року.
24 вересня 2024 року представник позивача - адвокат Хіцька К.Г., подала клопотання про приєднання до матеріалів справи копії закордонного паспорту відповідача ОСОБА_2 . Також наполягала на необхідності виклику до суду третьої особи з метою підтвердження доцільності позбавлення батьківських прав відповідача.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хіцької К.Г., про витребування доказів, витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України у період з 01 січня 2020 року по 01 травня 2024 року ОСОБА_2 . Підготовче засідання відкладено на 23 жовтня 2024 року на 10-30 год.
08 жовтня 2024 року на електронну пошту суду надійшла витребовувана інформація від Державної прикордонної служби України (повторно доставлено засобами поштового зв'язку 09 жовтня 2024 року) про перетин кордону ОСОБА_2 06 жовтня 2020 року через пункт пропуску «Бачівськ» у напрямку виїзду, та 07 жовтня 2020 року через пункту пропуску «Бачівськ» у напрямку «в'їзд».
23 жовтня 2024 року сторони у підготовче засідання не з'явилися, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином. Представник позивача - адвокат Хіцька К.Г., подала клопотання про витребування висновку у Служби у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача у порядку статті 19 СК України, судове засідання просила відкласти на іншу дату.
Наступне підготовче засідання призначено на 27 листопада 2024 року на 11-00 год.
24 жовтня 2024 року на електронну пошту суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Хіцької К.Г., про виправлення описки в ухвалі від 24 вересня 2024 року в частині зазначення періоду, за який підлягає витребуванню інформація. Файлу з протоколом підпису електронним цифровим підписом до клопотання не долучено.
26 листопада 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хіцька К.Г., подала до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із відсутністю висновку Служби у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області.
27 листопада 2024 року (вхід. № ЕП-13554) третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, на електронну пошту суду подала клопотання, у якому просила залучити до складу учасників справи Орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області та доручити Органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області надати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.
У підготовче засідання 27 листопада 2024 року сторони не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Конверт із судовою повісткою, що направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 , повернувся до суду неврученим з відміткою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хіцької К.Г., про відкладення підготовчого засідання, відкладено підготовче засідання у справі на 21 січня 2025 року, 10-00 год. Також задоволено клопотання третьої особи - Служби у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, та залучено до складу учасників справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, зобов'язано позивача ОСОБА_1 направити третій особі - Органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, копію позовної заяви з додатками, надати суду підтверджуючі документи.
Також вказаною ухвалою від 27 листопада 2024 року зобов'язано третю особу - Орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, надати висновок щодо наявності або відсутності підстав позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 грудня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Хіцькою К.Г., подано клопотання про витребування доказів, а саме у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України у період з січня 2020 року по червень 2024 року ОСОБА_2 у напрямку «в'їзд» та «виїзд».
Також 30 грудня 2024 року до суду надійшло клопотання адвоката Хіцької К.Г. про подання доказів, а саме: довідки з місця роботи від 06 травня 2024 року № 30, довідки з місця роботи від
30 грудня 2024 року № 15 та паперової копії інформації із додатку «Резерв+». Доказів на обґрунтування поважності причин пропуску подачі доказів до суду представником не надано, також не надано доказів направлення клопотання іншим учасника справи.
08 січня 2025 року до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Хіцької К.Г., про подання доказів, а саме копії Рішення виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області від 27 грудня 2024 року № 489 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 », до якого також додано копію висновку Органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Київської області.
13 січня 2025 року до суду надійшло клопотання представника третьої особи - Органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про долучення до матеріалів справи Рішення виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області від
27 грудня 2024 року № 489 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 », Акту обстеження матеріально-побутового стану сім'ї ОСОБА_1 від 29 листопада 2024 року, копії характеристики ОСОБА_3 від 28 листопада 2024 року № 146, копії супровідного листа Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 05 грудня 2024 року № 103008-4227 та акту обстеження умов проживання дитини від 02 грудня
2024 року № 257.
20 січня 2025 року на електронну пошту суду надійшло клопотання представника третьої особи - Органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про проведення підготовчого засідання, призначеного на 21 січня 2025 року на 10-00 год. без участі представника третьої особи, висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області від 27 грудня 2024 року № 489 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтримують в повному обсязі.
Підготовче засідання, призначене на 21 січня 2025 року на 10-00 год., знято з розгляду у зв'язку із перебуванням судді Хромової О.О. на лікарняному. Наступне засідання призначено на 19 лютого 2025 року на 14-30 год.
19 лютого 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хіцька К.Г., повторно подала до суду клопотання про витребування доказів, у якому просила витребувати у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону ОСОБА_2 за період з січня 2020 по червень 2024 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хіцької К.Г., про виправлення описки, повернуто суб'єкту звернення без розгляду, у зв'язку із порушенням встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року клопотання представника позивача - адвоката Хіцької К.Г., про витребування доказів задоволено частково, витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України у період з 01 травня 2024 року по 30 червня 2024 року ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , код держави - UKR. У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовлено у зв'язку із необґрунтованістю необхідності повторного витребування інформації за період з січня 2020 року по 01 травня 2024 року.
У підготовче засідання 19 лютого 2025 року сторони не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Хіцька К.Г., 19 лютого 2025 року подали заяви, у яких просили провести підготовче засідання без їх участі, проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду не заперечують.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 березня 2025 року на
16 годин 00 хвилин.
13 березня 2025 року до суду надійшла заява третьої особи Органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області про розгляд справи без участі їх представника.
У судове засідання 18 березня 2025 року сторони не з'явилися, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Водночас, на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 19 лютого 2025 року до суду витребовувана інформація не надходила, у зв'язку з чим представник позивача - адвокат Хіцька К.Г., 18 березня 2025 роху отримала копію ухвали про витребування доказів від 19 лютого 2025 року для повторного вручення Державній прикордонній службі України. Наступне судове засідання призначено на 09 квітня 2025 року на 10 год. 15 хв.
24 березня 2025 року до суду надійшла витребовувана інформація від Державної прикордонної служби України з інформацією про перетин кордону відповідачем ОСОБА_2 29 травня 2024 року через пункт пропуску «Рава-Руська» у напрямку виїзду (повторно надійшло засобами поштового зв'язку 25 березня 2025 року).
У судовому засіданні 09 квітня 2025 року позивач позов підтримав та просив задовольнити. Повідомив, що з відповідачем у зареєстрованому шлюбі не перебували, мають спільну дитину, вихованням і утриманням якої займається він сам. Відомості про батька дитини до актового запису про народження дитини було внесено на підставі статті 135 СК України. У 2020 році позивач визнав батьківство, тому отримали повторне свідоцтво про народження дитини. Дитина проживає з ним, бабусею та тіткою, зареєстрували її місце проживання у 2024 році. Документи в школу подавала відповідач. Мати дитини свідомо поїхала проживати до Російської Федерації, вона не впоралася із ситуацією, яка склалася. Позбалення батьківських права, серед іншого, необхідне у зв'язку тим, що у майбутньому позивач має намір подати заяву про переведення доньки до іншого навчального закладу, а згоди матері отримати не зможе, оскільки остання перебуває на території країни-агресора.
Представник позивача - адвокат Хіцька К.Г., позов підтримала та просила задовольнити. Додатково зазначила, що дитині вже 7 років, вона проживає з батьком. Проте, її вихованням займаються бабуся та вона, яка є тіткою для дитини та сестрою для позивача. Мати виїхала проживати до Російської Федерації, зробила це після початку повномасштабного вторгнення на територію України. Також матір подала нотаріальну заяву зі згодою на позбавлення батьківських прав. Дитині сказали, що мама поїхала на роботу. Нотаріус відмовилась посвідчувати інформацію, що відповідач має намір виїхати саме на територію Російської Федерації.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 09 квітня 2025 року не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Конверти з ухвалою про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви з додатками та конверти з повістками про виклик до суду, що направлялися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученими з відміткою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» про причини повернення - «за закінченням встановленого терміну зберігання». Конверт з повісткою про виклик до суду на 09 квітня 2025 року на 10 год. 15 хв. повернувся до суду не врученим з відміткою про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою». Правом на подання відзиву відповідач не скористалася.
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, у судове засідання 09 квітня 2025 року не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Правом на подання письмових пояснень по справі не скористалися.
Третя особа - Орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, у судове засідання 09 квітня 2025 року не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, у заяві від 13 березня 2025 року розгляд справи просили здійснювати без участі їх представника. Правом на подання письмових пояснень по справі не скористалися.
Вивчивши метріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.
З повторного свідоцтва про народження від 07 липня 2020 року серії НОМЕР_3 , виданого Рокитнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Рокитнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області складено відповідний актовий запис від 19 жовтня 2017 року № 187. Батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою від 06 червня 2024 року № 660, виданої виконавчим комітетом Рокитнянської селищної ради, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 4 особи: ОСОБА_5 (власник) з 23 травня 2008 року, ОСОБА_6 (дочка) з 30 жовтня 2004 року, ОСОБА_1 (син) з
13 грудня 2006 року та ОСОБА_3 (онука) з 28 березня 2024 року.
Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутового стану сім'ї від 07 червня 2024 року, складеного представниками Служби у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, проведено обстеження матеріально-побутового стану сім'ї ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім'ї: мати - ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 , пенсіонерка, працює бухгалтером, брат - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , водій, племінниця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахована до першого класу Рокитнянського ліцею № 3. Перевіркою встановлено, що будинок цегляний, наявне електро-, водо- та газопостачання. Будинок двоповерховий, наявно п'ять житлових кімнат. Кімнати обладнані згідно з призначенням, умови для проживання добрі. Для дитини виділено окрему кімнату, де встановлено ліжко, дві шафи для речей, письмовий стіл та місце для дозвілля. На момент перевірки дитина знаходилася під наглядом тітки та бабусі, батько перебуває на роботі. Місце перебування матері не відоме. Зі слів бабусі та тітки, мати залишила дитину близько місяця тому. Причину її відсутності представникам не повідомили.
За результатами перевірки зроблено висновок, що для дитини створені належні умови для проживання та повноцінного розвитку. Всім необхідним, відповідно до віку та сезону, дитина забезпечена.
Згідно довідки від 06 червня 2024 року № 149, виданої Рокитнянським ліцеєм
№ 3 Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно буде навчатися в 1 класі Рокитнянського ліцею № 3 Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області.
В матеріалах справи також наявна характеристика учениці 1-Б класу Рокитнянського ліцею
№ 3 ОСОБА_3 , 2017 року народження, від 28 листопада 2024 року, видана Рокитнянським ліцеєм
№ 3 Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області. Вказано, що ОСОБА_3 навчається у Рокитнянському ліцеї № 3 з 01 вересня 2024 року. Учениця зарахована до 1 класу за заявою батьків від 25 квітня 2024 року. Заяву писала мата ОСОБА_2 . З мамою вчителька розмовляла один раз по телефону. На перших батьківських зборах була присутня бабуся ОСОБА_5 . На свято Знань дитину привів тато ОСОБА_1 . Зі слів батька він перебуває на передовій, тому до школи ОСОБА_7 приводить і забирає тітка ОСОБА_6 . Також зазначено, що адаптаційний період - взаємини з однолітками, звикання до нових шкільних умов, режиму, давався не легко, оскільки дівчинка не відвідувала дитячий садок. Спілкування з іншими дітьми на російській мові також ускладнювало процес звикання дитини до школи. ОСОБА_7 проявляє інтерес до навчання, під керівництвом вчителя виконує завдання. На уроках активна, уважна. Дівчинка рухлива, жвава, емоційна. Дитина забезпечена всім необхідним, проживає з бабусею і тіткою.
Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутового стану сім'ї від 29 листопада 2024 року складеного представниками Служби у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, проведено обстеження матеріально-побутового стану сім'ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Власником будинку є ОСОБА_5 , його матір. Склад сім'ї: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мама ОСОБА_5 пенсіонерка, ІНФОРМАЦІЯ_4 , сестра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адвокат. Перевіркою встановлено, що будинок цегляний, складається з веранди, кухні, коридора, ванної, туалету та п'яти житлових кімнат. Електро, водо-, газопостачання наявне. Умови проживання в помешканні добрі. Кімнати обладнані згідно їх призначення. Для дитини виділено окрему кімнату, де встановлено окреме ліжко, дві шафи для речей, письмовий стіл для навчання та місце для дозвілля. На момент перевірки ОСОБА_7 була вдома. Дівчинка спілкується з мамою по телефону. Зі слів дитини вона пообіцяла приїхати після Нового року. Батько причину відсутності матері пояснив їй на доступному для дитини рівні. Мама пересилала дитині речі та подарунок. Зі слів батька, він ніяким чином не перешкоджає у спілкуванні дитини з матір'ю, навіть придбав для цього окремий телефон. Зі слів батька мати виїхала до міста Самари.
Для дитини створені належні умови для проживання та розвитку. Всім необхідним, речами, одягом, взуттям по віку та сезону дитина забезпечена.
Згідно акту обстеження умов проживання дитини від 02 грудня 2024 року, складеного спеціалістами Служби у справа дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, на підставі запиту Служби у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Під час відвідування за вказаною адресою двері ніхто не відчинив. В бесіді з сусідами встановлено, що на даний час у квартирі проживає ОСОБА_8 . У розмові з представниками служби ОСОБА_8 повідомив, що за вказаною адресою ОСОБА_2 близько трьох років не проживає, імовірно перебуває за кордоном.
Відповідно до довідки від 06 травня 2024 року № 30, виданої Приватним підприємством «Авен-Єзер», ОСОБА_1 працює на підприємстві водієм автотранспортних засобів з 01 травня 2024 року (наказ про прийняття від 30 квітня 2024 року № 49).
Також ОСОБА_1 займає посаду охоронника в Комунальному закладі Білоцерківської міської ради дитячого закладу оздоровлення та відпочинку «Лісова казака» (згідно наказу від 02 січня
2023 року № 02), що підтверджується довідкою від 30 грудня 2024 року № 15, виданою Комунальним закладом Білоцерківської міської ради дитячого закладу оздоровлення та відпочинку «Лісова казака».
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7, що вказано у паперовій копії інформації із додатку «Резерв+».
У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 від 16 травня 2024 року, у якій зазначено, що перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам'яті, та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, без будь-якого до того примушення або впливу тяжких обставин, фізичного і морального насильства чи погроз, вільно володіючи українською мовою, не заперечує та дає свою згоду на позбавлення її батьківських прав на її малолітню доньку - громадянку України ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із терміновим виїздом за кордон України на невизначений термін. Підпис ОСОБА_2 посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Аврамець С.П., зареєстровано у реєстрі за № 932.
Згідно відомостей про перетин державного кордону України, наданих Державної прикордонною службою України, ОСОБА_2 у період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2024 року перетинала державний кордон 06 жовтня 2020 року у напрямку «виїзд» та 07 жовтня 2020 року у напрямку «в'їзд через пункту пропуску «Бачівськ», а також 29 травня 2024 року через пункт пропуску «Рава-Руська» у напрямку «виїзд».
З висновку Органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Київської області, затвердженого Рішенням Виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області від
27 грудня 2024 року № 489, встановлено, що ОСОБА_1 зазначає, що його відносини з ОСОБА_2 носили формальний характер, мати дівчинки прийняла рішення поєднати життя з іншим чоловіком, який проживає на території країни-агресора, у місті Самара, на підтвердження чого посилається на документи, які не долучені до матеріалів позовної заяви. ОСОБА_3 зарахована до Рокитнянського ліцею № 3 за заявою батьків від 25 квітня 2024 року, заяву писала ОСОБА_2 , що спростовує твердження про порушення матір'ю права дитини на освіту. З мамою вчителька розмовляла по телефону, на перших батьківських зборах була присутня бабуся. На свято Знань дитину привів батько, повідомив, що перебуває на передовій, тому до школи ОСОБА_7 приводить та забирає тітка. Дитина проживає з бабусею і тіткою. 29 листопада 2024 року проведено обстеження матеріально-побутового стану сім'ї, встановлено, що умови проживання в помешканні добрі, кімнати облаштовані відповідно до призначення. Для дитини відведено окрему кімнату, в якій встановлено ліжко для сну, дві шафи для речей, письмовий стіл та облаштовано місце для проведення дозвілля. Тобто, створені належні умови для проживання та повноцінного розвитку дитини.
На момент перевірки малолітня ОСОБА_7 була вдома, тому з дозволу батька, у його присутності, спеціалістами проведено розмову з дитиною. Дитина повідомила, що спілкується з мамою по телефону, мама пообіцяла приїхати після Нового року, мама пересилала дитині речі та подарунок. Батько зазначив, що ніяк не перешкоджає у спілкуванні дитини з матір'ю, придбав для цього окремий телефон.
У висновку також зазначено, що обстежити умови проживання дитини за адресою матері:
АДРЕСА_2 , не вдалося. В квартирі мешканці відсутні. Зі слів сусідів,
ОСОБА_2 близько трьох років не проживає за місцем реєстрації. Батько ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , у телефонній розмові підтвердив, що його донька за вказаною адресою не проживає, імовірно перебуває за кордоном.
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_1 повідомив, що мати намагалася неодноразово залишити дівчинку та виїхати до країни-агресора з метою влаштування особистого життя, востаннє - у травні 2024 року, а надана нотаріальна згода на позбавлення її батьківських прав свідчить про відсутність у неї материнських почуттів до доньки. Водночас, ОСОБА_2 на засідання комісії не з'явилася, на телефонні дзвінки не відповідала, з'ясувати поважність причин відсутності та особисту думку щодо позбавлення її батьківських прав можливості не було.
Враховуючи від'їзд матері до країни-агресора, нотаріальну згоду на позбавлення батьківських прав, свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками, зокрема, виконувати та піклуватися про дитину, є наслідком винної поведінки та підставою для позбавлення її батьківських прав. Фактично мати самоусунулася від догляду, виховання та матеріального утримання дитини. Члени комісії рекомендували позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки.
З урахуванням викладеного виконавчий комітет Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, як органом опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною третьою статті 51 Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
При цьому, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, а також і санкція за протиправну винну поведінку батьків. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (частина перша статті 18 Конвенції про права дитини).
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини (частина перша статті 27 Конвенції про права дитини).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18 (провадження № 61-17898св20).
Між інтересами дитини й інтересами батьків має існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Стаття 8 Конвенції
1950 року не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) від
7 грудня 2006 року, заява № 31111/04 (пункт 54)).
Відповідно до положень статті 121 Сімейного кодексу України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини (стаття 133 Сімейного кодексу України).
Відомостей про перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з матеріалів справи не встановлено. Позивач вказану обставину підтвердив.
Згідно із частиною першою статті 126 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Як уже зазначалося раніше батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 187, що підтверджується відповідним повторним свідоцтвом про народження від 07 липня 2020 року серії НОМЕР_3 , виданим Рокитнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно статті 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17 червня
2021 року у справі № 466/9380/17 9 (провадження № 61-2175св20), ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрем, ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі № 127/10585/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року у справі
№ 522/20260/21).
Право батьків і дітей бути поряд один із одним становить основоположну складову сімейного життя. Заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції 1950 року. Це не означає, що таке втручання є порушенням відповідних прав. Порушення матиме місце тоді, якщо втручання відбулося або не згідно із законом, або не відповідає легітимним цілям, переліченим у пункті 2 цієї статті, або не є необхідним у демократичному суспільстві, зокрема пропорційним одній чи більшій кількості таких цілей.
Можливість позбавлення матері батьківських прав законом передбачене та може переслідувати мету захисту прав і свобод позивача, тобто якнайкращих його інтересів. Однак, допускаючи відповідність такого втручання у право відповідачки на повагу до її сімейного життя, слід перевірити, чи забезпечили суди, які задовольнили позов, баланс інтересів сторін.
Обов'язок доведення наявності такого ухилення її від виконання батьківських обов'язків, що може бути підставою для позбавлення батьківських прав, покладений на позивача (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 522/20260/21, від
21 травня 2024 року у справі № 303/801/23).
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що мати дитини ОСОБА_2 прийняла рішення змінити місце проживання і укласти шлюб з іншими чоловіком, який проживає у місті Самара, Російська Федерація. Вона неодноразово намагалася виїхати проживати до іншого чоловіка. При цьому, на момент виїзду на постійне місце проживання в іншу країну дитина не досягла трирічного віку. У 2024 році ОСОБА_2 з вказаною метою виїхала в Російську Федерацію.
На підтвердження заявленого позивач посилається на Акт про повернення від 06 жовтня
2020 року № 5259 та копію квитків на транспорт.
Суд враховує, що вказаних документів до матеріалів справи не долучено.
З наданої Державною прикордонною службою інформації встановлено, що ОСОБА_2 у період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2024 року перетинала державний кордон України три рази, а саме:
06 жовтня 2020 року через пункт пропуску «Бачівськ» у напрямку «виїзд», 07 жовтня 2020 року через пункту пропуску «Бачівськ» у напрямку «в'їзд», тобто, термін перебування за кордоном становив один календарний день, та 29 травня 2024 року через пункт пропуску «Рава-Руська» у напрямку «виїзд».
Відомостей про перетин державного кордону України ОСОБА_2 після 30 червня 2024 року до матеріалів справи не долучено, що виключає можливість стверджувати, що остання перебуває за межами території України. Відомостей на підтвердження місця проживання ОСОБА_2 на території будь-якої іншої країни, в тому числі на території Російської Федерації, до матеріалів справи також не долучено.
Доказів на підтвердження постійного проживання ОСОБА_2 на території Російської Федерації у місті Самара, укладення шлюбу з іншим чоловіком, створення сім'ї, до матеріалів справи не долучено.
Позивач також стверджує, що дитина від народження проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , однак, з долучених до справи документів встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована за вказаною адресою з 28 березня 2024 року, відомостей про місце проживання дитини до вказаної дати до матеріалів справи не долучено.
Під час з'ясування обставин справи ОСОБА_1 повідомив, що під час реєстрації народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану відомості про батька було внесено на підставі статті 135 СК України за вказівкою матері. Відомості про батька дитини - ОСОБА_1 внесено до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лише в липні 2020 року, у зв'язку з чим видано повторне свідоцтво про народження, копія якого міститься в матеріалах справи. Зазначив, що завжди вважав себе батьком дитини, але такої реєстрації своєчасно не здійснив, оскільки у відповідача була післяпологова депресія і позивач не хотів погіршувати стан здоров'я ОСОБА_2 .
Також на обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідач взагалі не спілкується з дитиною, не дбає про її самоусвідомлення, фізичний і духовний розвиток, не сприяє засвоєнню загальноприйнятих норм моралі, не надає доступу до культурних та інших цінностей.
Однак, з висновку Органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області встановлено, що ОСОБА_2 та дитина спілкуються в телефонному режимі, батько сам повідомив, що придбав для цього окремий телефон та не перешкоджає у спілкуванні матері та дитини. Також під час бесіди з дитиною працівниками служби у справах дітей встановлено, що мати пересилала для дитини речі та подарунки.
Позивач вказані обставини під час судового розгляду справи не заперечував.
Суд також враховує, що до матеріалів справи не долучено відомостей, які б свідчили про негативну характеритсику особи ОСОБА_2 , випадків вияву відповідачем аморальної чи антисоціальної поведінки, проявів жорстокості до дитини чи оточуючих, відомостей про притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності, тощо.
З матеріалів справи не встановлено чи звертався батько дитини з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину, відмови матері сплачувати кошти на утримання дитини, відсутність у неї майна та доходів, наявності заборгованості за аліментами, тощо.
Водночас, з долучених до матеріалів справи документів та пояснень позивача і представника встановлено, що останнім часом фактично утриманням, розвитком та вихованням дитини займаються бабуся дитини ОСОБА_5 та тітка ОСОБА_6 , з якими вона проживає.
Суд звертає увагу, що визначений позивачем період дослідження виконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 , а саме 2024 рік (оскільки доказів, які б стосувалися іншого періоду до матеріалів справи не долучено) не є визначальним для загальної оцінки належності виконання нею таких обов'язків, а обставини життя сторін у вказаний період не виключають можливість відновлення нормальних життєвих зв'язків доньки та матері (аналогічні висновки зазначені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 квітня 2024 року у справі № 553/449/20, від 20 листопада 2024 року по справі № 757/33144/22).
Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Однак, у постановах Верховного Суду від 20 березня 2024 року по справі № 204/2097/22, від
15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18 від
06 травня 2020 року по справі № 753/2025/19 також зазначено, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом, на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
За положенням частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
З наявного у матеріалах справи висновку вбачається, що Орган опіки та піклування не оцінив можливі причини невиконання відповідачем ОСОБА_2 батьківських обов'язків у період з весни
2024 року, зокрема, обмежене спілкування із донькою переважно телефоном, при цьому батько факту такого спілкування матері та дитини не заперечував. Також орган опіки та піклування не встановлював причини відсутності ОСОБА_2 , чи то виїзд на постійне місце проживання до іншої країни чи тимчасове вимушене переміщення, чи працевлаштування в іншій місцевості. Так само органом опіки та піклування не встановлено фактів свідомого нехтування батьківськими обов'язками, яке має систематичний та постійний характер; непроявлення інтересу до дитини; що особа матері становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. При цьому, у висновку зазначено, що факт особистої подачі ОСОБА_2 заяви про зарахування дитини до навчального закладу спростовує твердження позивача про порушення матір'ю права дитини на освіту. Також з висновку встановлено, що службою не здійснено обстеження житлово-побутових умов матері дитини, на засіданні комісії із захисту прав дитини мати присутня не була, власних пояснень не надавала. Відомостей про її належне повідомлення про проведення відповідного засідання комісії до матеріалів справи не долучено. Також надаючи оцінку обставинам справи службою не надано належної оцінки факту причинам фактичного виховання дитини саме бабусею та тіткою, не встановлено міру участі батька у житті дитини.
Суд також враховує, що обставин, які свідчать про необхідність застосування такого заходу впливу до матері дитини, результатів обстеження умов проживання дитини та її батьків, їх психологічних характеристик, стосунків між дитиною та її батьками, наявності з боку матері загрози для благополуччя малолітньої ОСОБА_7 , її здоров'я та психічного розвитку, позиції матері щодо виконання нею своїх батьківських обов'язків, а також відомостей про вжиття заходів для надання матері і дитині допомоги у підтримці стосунків у висновку не наведено.
Тому висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав не може бути підставою для застосування цього крайнього заходу.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини.
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що ОСОБА_2 систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Також умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, що передбачена пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази тривалого, систематичного та саме умисного, а не спричиненого тимчасовими життєвими обставинами, ухилення від виконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява
№ 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею
8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття
8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2021 року у справі
№ 243/13192/19-ц (провадження № 61-2237св21), у постанові від 18 лютого 2021 року у справі
№ 645/920/19.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від
21 лютого 2024 року у справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від
22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18.
На посилання обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що його відносини з матір'ю дитини ОСОБА_2 носили формальний характер, вони не споралися із ситуацією, що склалася, відповідач має наміри влаштувати особисте життя, створити іншу сім'ю.
Оскільки батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батька та дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22 (провадження
№ 61-18610св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18 (провадження № 61-1682св22), від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 (провадження № 61-7357св21)).
Окремо суд зауважує, що наявна у матеріалах справи заява ОСОБА_2 від 16 травня 2024 року, посвідчена Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Аврамець С.П., в якій вона надає згоду на позбавлення батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки згідно з положеннями частин другої, третьої статті 155 СК України, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 березня 2025 року по справі № 336/1230/23, від 25 лютого 2025 року по справі № 562/635/24, від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.
Зокрема у постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 Верховний Суд зазначив, що в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. З огляду на викладені норми права заява відповідача від 16 травня 2024 року, в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини. Отже, суд першої інстанції правильно відмовив у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки у цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме частині третій статті 155 СК України, та порушує інтереси дитини. Верховний Суд наголосив, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.
Суд також наголошує, що сам по собі факт відсутності заперечень відповідача проти позбавлення її батьківських прав не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки доказів про те, що це буде відповідати інтересам малолітньої дитини сторін до суду також не надано.
Згідно статті 3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, покладено на позивача.
При встановлених обставин, оцінюючи надані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту свідомого навмисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідомого нехтування такими обов'язками та остаточне небажання брати участь у житті дитини.
За таких обставин, суд прийшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно її доньки не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її матері батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини. Так само позивач не зазначив, яким чином наявність батьківських прав у відповідача щодо їх спільної дитини обмежує його права, як батька дитини, не навів фактів неможливості реалізації власних прав чи прав дитини, неможливості забезпечення інтересів доньки позивачем теж не наведено. Водночас, позивачем нічим не підтверджено посилання на труднощі у зміні навчального закладу дитиною, необхідності такої зміни, перешкоди у вільному переміщенні дитини територією України чи через державний кордон.
При цьому, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, хоч і здійсню це лише в телефонному режимі. Враховуючи психофізіологічний рівень розвитку дитини, наявність у дитини інтересу до матері, наявність спілкування між матір'ю та дитиною, збереження психоемоційного зв'язку між матір'ю та дитиною, відсутні підстави вважати, що подальше спілкування відповідача з донькою може призвести до виникнення порушення інтересів дитини.
Отже, у цій справі судом не встановлено умисної винної поведінки відповідача щодо ухилення від виховання дитини і свідомого нехтування нею своїми обов'язками, повного розірвання психоемоційних зв'язків з дитиною, відтак підстави для позбавлення батьківських прав, передбачені частиною другою статті 164 СК України, відсутні, оскільки позбавлення батьківських прав є виключною мірою, і допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Надані стороною позивача до суду докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування нею батьківськими обов'язками, її винну поведінку щодо доньки.
Таким чином, в цій конкретній ситуації, відсутні виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав з дотриманням статті 9 Конвенції про права дитини, статті
8 Конвенції (див. наприклад пункт 59 рішення Європейського Суду у справі «Ньяоре проти Франції»), і в такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», які є надзвичайно важливими.
З урахуванням встановлених обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 14, 19, 71, 81, 121, 150, 164, 165, 166, 193, 245, 246 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, Орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_4 .
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44402638, адреса місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 2, сел. Рокитне, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09601.
Третя особа - Орган опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04358997, адреса місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 2, сел. Рокитне, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09601.
Повний текст рішення виготовлено 18 квітня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова