м. Вінниця
21 квітня 2025 р. Справа № 120/81/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Позаштатної постійно діючої комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування протоколу зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Позаштатної постійно діючої військово-лікарська комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій, з урахуванням уточнення позовної вимоги, викладеної у заяві від 15.01.25 р., просив :
- "Скасувати рішення, оформлене протоколом засідання позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 №217/2948 від 29.10.2024 року, в частині на солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , винесено постанову ВЛК на підставі ст. 17б графи ІІ наказу МОУ №402«Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008. Придатний до служби у частинах забезпечення,ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення,охорони".;
-зобов'язати позаштатну постійно діючу військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 провести повторний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,з метою визначення придатності для проходження військової служби, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що проведено медичний огляд та визначено його придатність до військової служби. Із таким висновком позивач не погоджується вказуючи, що відповідач при проведенні ВЛК не дотримався вимог розділу 2 Положення №420.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення її недоліків.
16.01.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви,а саме уточнено суб'єктний склад та найменування оскаржуваного рішення, долучено докази сплати судового збору і докази направлення позовної заяви відповідачу.
Таким чином, представником позивача усунуто недоліки позовної заяви, виявлені судом під час перевірки позовної заяви на відповідність вимогам процесуального закону.
Ухвалою від 20.01.2025 р. відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.
З метою визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено для проходження медичного огляду позаштатною постійно діючою військово-лікарська комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На думку позивача, під час медичного огляду відповідач не дотримався вимог розділу II Положення №420.
Так, за результатами огляду, позаштатною постійно діючою військово-лікарська комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято протокол, оформлений довідкою військово-лікарської комісії від 29.10.2024 року за №217/2948 про придатність ОСОБА_1 (на підставі статті 17б графи ІІ наказу МОУ №402) до служби у частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
На думку позивача, оскаржуваний протокол не містить повної інформації щодо його стану здоров'я , оскільки комісією не взято до уваги хвороби позивача, що встановлені медичними висновками.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом з вимогою зобов'язати позаштатну постійно діючу військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 провести повторний огляд ОСОБА_1 з метою визначення придатності для проходження військової служби, з урахуванням висновків суду.
Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Суд, в межах розгляду справи, застосовує висновки Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16, який зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону № 2232-XII з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п. 2.1 Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Пунктом 2.4 глави 2 Розділу ІІ Положення № 402 визначені обов'язки та права ВЛК регіону.
Так, відповідно до пп. 2.4.5 п. 2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз'яснення з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Згідно із пп. 2.4.10 п. 2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
З аналізу наведених вище норм, суд доходить висновку, що постанова ВЛК щодо придатності позивача до військової служби, може бути оскаржена до Центральної військово-лікарської комісії.
Відповідно до глави 3 розділу 1 Положення № 402 вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України "Про звернення громадян", Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.
Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України "Про звернення громадян".
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_6 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
Разом з тим, позивачем не надано доказів його звернення зі скаргою про протиправність дій/бездіяльності членів позаштатної постійно діючою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 при проведенні медичного огляду ні до ВЛК регіону, ні до ЦВЛК. Тобто, позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду, натомість, оскаржує рішення позаштатної ВЛК з приводу його придатності до військової служби. Водночас, за приписами Положення №402 оскарженню у судовому порядку підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.
Окремо суд акцентує увагу й на способі захисту обраного позивачем, зокрема, просить визнати протиправною протокол засідання комісії № 217/2948 від 29.10.24 р., хоча, як видно з долучених до позову доказів, фактично документ з реквізитами № 217/2948 від 29.10.24 р. є протоколом засідання позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії.
Згідно з п. 2.1 Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Саме постанови можуть бути предметом оскарження.
Так, в протоколі засідання позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 №217/2948 від 29.10.2024 року лише задокументовано хід засідання та вказано, що відносно позивача прийнято постанову ВЛК з висновком про придатність позивача до військової служби.
Оскільки протокол засідання не є рішенням суб'єкта владних повноважень та актом індивідуальної дії, у розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), безпосередньо не створює ніяких правових наслідків, а тому відсутні підстави вважати, що прийняття оскаржуваного протоколу порушує права чи інтереси особи, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.
В контексті доводів позову про наявні у позивача захворювання суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 12.06.2020 по справі №810/5009/18, за яким надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки, як зазначено вище, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.
З огляду на викладене у своїй сукупності, суд доходить висновку про безпідставність заявлених вимог та про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи, що в задоволені позову відмовлено, підстави для присудження судового збору та судових витрат на користь позивача відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
в задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін НОМЕР_1 )
Відповідач: Позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )
Повний текст рішення сформовано 21.04.25 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна