ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
17 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4146/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2025, ухвалене суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 11.03.2025
у справі № 916/4146/24
за позовом: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради
до відповідача: Труфаненка Віталія Григоровича
про: стягнення 4372,93 грн,
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.03.2025 у справі № 916/4146/24 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали цієї справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів до суду апеляційної інстанції.
16.04.2025 матеріали цієї справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Разом з апеляційною скаргою позивачем подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що повний текст рішення він отримав лише 12.03.2025 о 19:21 год., а також те, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією росії проти України з 24.02.2022 об 05:30 год. введено воєнний стан, а дії країни агресора, у тому числі, спричинили пошкодження об'єктів розподілу електричної енергії, що потягнуло за собою проблеми з її постачанням, крім того, у період, що припав на процесуальний строк для подання апеляційної скарги ворог збільшив свою активність, що збільшило кількість сигналів повітряної тривоги у місті та області.
Також позивачем зазначено, що у наведений вище період, неодноразово припинялась робота будівлі адміністративного центру, в якій розміщуються приміщення позивача, у зв'язку із загрозою мінування.
Розглянувши заяву скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції складено та підписано 11.03.2025, отже кінцевим строком для подання апеляційної скарги на вказане рішення є 31.03.2025.
Частиною 2 статті 256 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З матеріалів цієї справи вбачається, що повний текст рішення суду 12.03.2025 був доставлений скаржнику в його електронний кабінет, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного документу.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. При цьому, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України).
З вищевказаної довідки вбачається, що документ був доставлений до електронного кабінету відповідача о 19:55 год.
За таких підстав, днем вручення відповідачу оскаржуваного рішення є 13.03.2025.
Отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 256 ГПК України, кінцевим строком подання апеляційної скарги є 02.04.2025.
Водночас, апеляційна скарга позивача була сформована через систему «Електронний суд» лише 04.04.2025 та зареєстрована у той же день, тобто з пропуском строку, встановленого як ч. 1, так і ч. 2 ст. 256 ГПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Дійсно, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який триває й на теперішній час.
Введення воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення особи і в певних випадках може створити перешкоди та труднощі, що унеможливлюють чи ускладнюють можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Однак, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Для визнання цієї підстави поважною слід брати до уваги, зокрема, територіальне місцезнаходження суду і скаржника, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість самого процесуального строку; час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини (висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі за № 585/2494/18).
У постанові від 10.11.2022 у справі за № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду виснує, що сам факт дії воєнного стану не зупиняє процесуальних строків та у пункті 47 постанови вказує, що «введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Відтак є недостатнім в клопотаннях про поновлення пропущених процесуальних строків посилання всього лише на факт дії воєнного стану на території України, адже воєнний стан не є безумовною перешкодою для здійснення правосуддя та не є безумовною підставою для зупинення судового процесу.
Право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Водночас, у даному випадку скаржником не доведено, що запровадження воєнного стану причинно-наслідковим зв'язком унеможливило виконання ним процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.06.2024 № 559/2655/23 (61-5860св24) звернув увагу на те, що воєнний стан на території України оголошено 24.02.2022 і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли РФ населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв'язку.
Розгляд справи відбувався вже у воєнний час і оскільки скаржник є юридичною особою та рівноправним учасником судового процесу, недотримання ним вимог процесуального закону в частині своєчасного подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням самого позивача.
Вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що апелянт об'єктивно не був позбавлений можливості своєчасно звернутись з апеляційною скаргою.
Щодо посилання скаржника на те, що у наведений вище період, неодноразово припинялась робота будівлі адміністративного центру, в якій розміщуються приміщення позивача, у зв'язку із загрозою мінування, колегія суддів зазначає, що ці доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Отже скаржник не довів, що обставини, на які він посилається, завадили йому своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію.
За таких обставин, колегія суддів зауважує, що причини пропуску строку, викладені скаржником в обґрунтування клопотання про його поновлення, не являються поважними.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Крім того, пунктом 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України визначено, що до обов'язкового числа документів, що додаються до апеляційної скарги, відносяться докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Згідно статті 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні.
Згідно частині 7 статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення (ч.1 ст. 259 ГПК України).
Згідно з частиною 2 статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно із ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В якості доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі скаржником додано квитанцію про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету Лапіна К.А. (як представника Труфаненка Віталія Григоровича).
Водночас, наявний в матеріалах цієї справи міститься ордер від 10.10.2024 серії ВН № 1415417 свідчить про наявність у адвоката Лапіна К.А. повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 лише у Господарському суду Одеської області.
Отже, даний ордер від 10.10.2024 серії ВН № 1415417 не є належним доказом наявності у адвоката Лапіна К.А. повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 саме у Південно-західному апеляційної господарському суді.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до апеляційної скарги не додано належних та допустимих, в розумінні статті 77 ГПК України, доказів надсилання її копії іншому учаснику справи, що свідчить про недотримання вимог п. 3 ч. 3 статей 258, 259 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За таких обставин, оскільки скаржником не виконано вимоги п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, апеляційна скарга відповідно до статей 174, 260 ГПК України підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 232-235, 262, 263, 267, 270 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду належних доказів надсилання апеляційної скарги іншому учаснику справи листом, а також заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2025 у справі № 916/4146/24, в якій вказати інші підстави для поновлення цього строку, - протягом 10-ти днів з дня вручення даної ухвали.
Попередити, що у разі невиконання вимог даної ухвали в частині надання доказів надсилання апеляційної скарги іншому учаснику справи апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику, а у випадку неподання заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали, або якщо вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними - суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська