ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
15 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3258/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
за участю представників учасників справи:
від прокуратури - Місюрко Г.А.,
від Ради - не з'явився,
від Департаменту - Карачковський П.П.,
від Громадської організації - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2025, ухвалене суддею Желєзною С.П., м. Одеса, повний текст складено 03.02.2025
у справі № 916/3258/24
за позовом: Київської окружної прокуратури міста Одеса в інтересах держави в особі:
1. Одеської міської ради
2. Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до відповідача: Громадської організації «Спортивний клуб осіб з інвалідністю «Одеса-Баскет»
про: стягнення 61835,11 грн, розірвання договору та зобов'язання повернути майно,
У листопаді 2024 року керівник Київської окружна прокуратура міста Одеса (далі прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі Рада) та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації «Спортивний клуб осіб з інвалідністю «Одеса-Баскет» (далі Громадська організація), в якому просив суд:
- стягнути з Громадської організації на користь на користь територіальної громади міста Одеса в особі Одеської міської ради заборгованості у розмірі 61835,11 грн;
- розірвати укладений 08.08.2008 між Департаментом та Громадською організацією договір оренди № 329/200 (далі договір оренди);
- зобов'язати Громадську організацію повернути територіальній громаді міста Одеса в особі Департаменту нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 164,6 м2 за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 11-А (далі нежитлове приміщення) у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона одержала його в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за період з січня 2021 по лютий 2022 року. Внаслідок цього територіальна громада м. Одеси значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору, що є істотним порушенням його умов, відповідно, достатньою підставою для його розірвання і зобов'язання орендаря повернути об'єкт.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сплачено суму боргу, на підтвердження чого надано суду відповідну платіжну інструкцію.
В письмових поясненнях Громадська організація зазначала, що у випадку розірвання договору вона втратить єдине можливе місце здійснення діяльності, у зв'язку з чим, відповідач просив суд розглянути питання врегулювання спору мирним шляхом.
Департаментом в свою чергу було підтверджено факт сплати відповідачем заборгованості за договором та зазначено, що ним підготується мирова угода.
З матеріалів цієї справи вбачається, що судом неодноразово оголошувались перерви у судових засіданнях, однак мирову угоду сторони не уклали.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 у даній справі у задоволенні позову прокурора відмовлено повністю.
Щодо сплати відповідачем в процесі розгляду справи заборгованості, суд зазначив, що у даному випадку відсутні підстави для закриття провадження у справі в цій частині, оскільки сторонами договору є Департамент та Громадська організація, а не Рада, а тому остання не має права вимагати у відповідача сплати оренди;
З приводу розірвання договору та зобов'язання повернути об'єкт, суд зазначив наступне:
- отримання орендної плати не було вирішальним критерієм передачі майна у користування Громадському об'єднанню, оскільки з моменту укладення договору Департаментом неодноразово зменшувалась орендна плата до 1 (однієї) гривні на рік, а з 24 лютого 2022 року відповідача взагалі було звільнено від орендної плати;
- прокурором не доведено істотного порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, оскільки отримання орендної плати вочевидь не має настільки важливого значення як для Департаменту, так і в кінцевому рахунку для міської ради;
- зі змісту довідки, складеної Управлінням з фізичної культури та спорту Одеської міської ради, можна встановити, що основним завданням відповідача є відновлення фізичних здібностей людей, які втратили кінцівки під час війни або за інших обставин, та допомога людям адаптуватися до нових умов життя.
- відповідач також реалізує проекти з адаптивного та ветеранського спорту, які без наявності нежитлового приміщення виконувати взагалі неможливо. Отже реалізація відповідачем проєктів, пов'язаних з адаптивним та ветеранським спортом, за поточної ситуації, є надзвичайно важливою для суспільства, в той час як пред'явлення прокурором позову таким інтересам суспільства не відповідає.
Не погодившись з рішенням суду, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
- враховуючи, що сума заборгованості з орендної плати була сплачена відповідачем під час розгляду цієї справи, суд першої інстанції повинен був закрити провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України;
- суд дійшов помилкового висновку про те, що прокурором не доведено порушення прав міської ради. Рада, як власник майна, має безумовне право на своєчасне отримання орендної плати. Встановлений договором обов'язок орендаря сплачувати орендну плату є захистом інтересів територіальної громади міста Одеси, і в разі невиконання цього обов'язку місцевий бюджет зазнає прямих фінансових втрат;
- суд дійшов помилкового висновку про відсутність у даному випадку істотного порушення умов договору оренди;
- рішення суду про відмову у задоволенні позову може призвести не тільки до негативних правових наслідків для територіальної громади міста Одеси, а також створити прецедент для інших недобросовісних орендарів.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.
03.03.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 за апеляційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 у справі № 916/3258/24 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 28.03.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз'яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу до розгляду на 15.04.2025 о 14:15 год.
Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
В судове засідання 15.04.2025 з'явився прокурор та представник Департаменту.
Представники Ради та Громадської організації в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.
Прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 у справі № 916/3258/24, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Представник Департаменту не наполягав на задоволенні позову, вкотре зазначивши, що відповідачем сплачено суму боргу.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, територіальній громаді міста Одеса в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належать нежитлові приміщення першого поверху, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 11-А, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20.03.2008 та інформаційною довідкою з Державного реєстру №379336080.
08.08.2008 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, найменування якого було в подальшому змінено на Департамент, (Орендодавець) та ГО «Спортивний клуб осіб з інвалідністю «Одеса-Баскет» (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 329/200, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 164,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 11-А.
Договір укладено на строк до 07.08.2009.
Згідно з п. 2.1 договору оренди орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 76 Закону Україні «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 № 786 з наступними змінами та доповненнями, та протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси від 08.08.2008. За орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 4000 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
Відповідно до п. 2.4 договору оренди Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Пунктом 4.7 договору оренди встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Положеннями п. 5.3 договору визначено, що у разі невнесення Орендарем орендної плати протягом 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди. У разі відмови Орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.
Згідно з п. 5.6 договору оренди за невиконання або неналежне виконання Орендарем обов'язків, передбачених п. 4.1, пп. а), г), е), м) п. 4.2, п. 4.3, 4.8, 4.9, 4.13 цього договору, Орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.
08.08.2008 об'єкт оренди було передано Орендарю, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі.
В подальшому, шляхом підписання додаткових угод, сторони неодноразово вносили зміни до договору, зокрема, щодо розміру орендної плати та строку дії договору, а саме:
- 09.10.2008 сторони, керуючись рішенням Ради №3480-V від 09.10.2008, визначили, що орендна плата з 09.10.2008 становить 1,2 грн (з ПДВ);
- 03.07.2009 сторони, керуючись рішеннями Ради №3480-V від 09.10.2008, №4182-V від 09.04.2009, встановили орендну плату з 10.09.2009 у розмірі 1,00 грн (без ПДВ);
- 29.10.2009 сторонами продовжено строк дії договору до 29.10.2011;
- 10.08.2011 сторонами продовжено строк дії договору до 08.08.2014;
- 11.09.2014 сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2014 та визначено, що розмір орендної плати за період з 08.08.2014 до 31.12.2014 становить 1,00 грн (без ПДВ);
- 12.01.2015 сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2015 та визначено, що розмір орендної плати за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 становить 1,00 грн (без ПДВ);
- 13.01.2016 сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2016 та визначено, що розмір орендної плати за період з 01.01.2016 до 31.12.2016 становить 1,00 грн (без ПДВ);
- 21.12.2016 сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2017 та визначено, що розмір орендної плати за період з 01.01.2017 до 31.12.2017 становить 1,00 грн (без ПДВ);
- 21.12.2017 сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2018 та визначено, що розмір орендної плати за період з 01.01.2018 становить 4609,69 грн;
- 04.04.2018 сторонами визначено, що розмір орендної плати за період з з 01.01.2018 до 31.12.2018 становить 1,20 грн;
- 29.12.2018 сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2019 та визначено, що розмір орендної плати за період з 01.01.2019 до 31.12.2019 становить 1,00 грн (без ПДВ), а з 01.01.2020 - 4225,93 грн;
- 23.12.2019 сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2020 та визначено, що розмір орендної плати за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 у розмірі 1 грн (без ПДВ), а з 01.01.2021 - 5331,52 грн;
- 05.03.2020 сторонами продовжено строк дії договору до 05.02.2023.
16.08.2022 Департаментом на виконання рішення Ради від 29.06.2022 № 969-УІП «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану» видано наказ № 538, яким звільнено Громадську організацію від сплати орендної плати за договором оренди на період дії воєнного стану.
25.09.2023 працівниками Департаменту за результатами обстеження нежитлового приміщення складено акт, зі змісту якого можна встановити, що приміщення використовується для проведення фізичних занять з людьми з інвалідністю, технічний стан майна задовільний. Додатками до вказаного акту є матеріали фотофіксації.
31.10.2023 Департамент звернувся до Громадської організації з претензією, в якій пропонував сплатити заборгованість за орендною платою у розмірі 81835,11 грн, розірвати договір оренди та повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі.
03.04.2024 Департамент повторно звернувся до Громадської організації з аналогічною претензією.
25.06.2024 працівниками Департаменту за результатами обстеження нежитлового приміщення складено акт, зі змісту якого можна встановити, що об'єкт оренди зачинений, доступ до приміщення відсутній, Орендар має заборгованість за орендною платою, приміщення не застраховано. Додатками до вказаного акту є матеріали фотофіксації.
Листом від 04.07.2024 Департамент у відповідь на звернення прокурора повідомив, що строк дії договору оренди згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 продовжено на період дії воєнного стану, заборгованість Громадської організації зі сплати орендної плати за період з 01.01.2021 до 30.06.2024 становить 61835,11 грн.
30.07.2024 Громадська організація сплатила на рахунок Департаменту 61835,11 грн заборгованості за договором оренди.
В матеріалах цієї справи міститься довідка Управління з фізичної культури та спорту Одеської міської ради від 01.11.2024 №01-26/331, в якій зазначено, що Громадська організація здійснює свою діяльність в місті Одесі вже понад 22 роки. Основним завданням організації є відновлення фізичних здібностей людей, які втратили кінцівки під час війни або за інших обставин, та допомога людям адаптуватися до нових умов життя. Організація активно займається реабілітацією через спорт та інші соціальні заходи. З метою виконання статутних завдань та обов'язків організація орендує приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 11А, яке є пристосованим для осіб з інвалідністю, на базі вказаного приміщення проходять тренування осіб з порушенням опорно-рухового апарату. Громадська організація також реалізує проекти з адаптивного та ветеранського спорту, які без наявності приміщення виконувати взагалі неможливо, в клубі сформована та успішно діє команда з баскетболу на візках, спортсмени-ветерани клубу брали участь у Чемпіонаті України з більярдного спорту серед чоловіків і жінок з порушеннями опорно-рухового апарату. Керівництвом організації за роки роботи набуто величезний досвід з питань спорту осіб з інвалідністю, адаптивного спорту, реалізації ефективних заходів підтримки для вразливих категорій осіб, реабілітаційної роботи з ветеранами, у зв'язку з чим, стале функціонування організації є надзвичайно важливим для міста Одеси за сучасних умов.
Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора стягнути з Громадської організації на користь Ради 61835,11 грн заборгованості зі сплати орендних платежів, розірвати укладений між Громадською організацією та Департаментом договорів оренди та зобов'язати Громадську організацію повернути Департаменту нежитлове приміщення у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона одержала його в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Підставою позову зазначено неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за період з січня 2021 по лютий 2022 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, прокурор просить стягнути заборгованість Громадської організації зі сплати орендних платежів саме на користь Ради.
Доводи скаржника в цій частині зводяться виключно до того, що Рада є власником об'єкта оренди.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).
Надаючи оцінку таким доводам скаржника, колегія суддів зазначає, що Орендодавцем та стороною договору оренди, про неналежне виконання якого заявлено позов в цій частині, а також фактичним отримувачем грошових коштів за користування об'єктом оренди, є саме Департамент, а не Рада.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для закриття провадження та необхідність відмови у позові в цій частині.
Щодо вимоги про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт.
Фактично, єдиною підставою для розірвання договору оренди, яка була наведена прокурором в обґрунтування позову в цій частині, є несплата Громадською організацією орендних платежів з січня 2021 по лютий 2022 року.
Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 651 цього Кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначено через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, і це відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У пунктах 88-93 постанови від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду зазначала наступне:
«Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч. 2 ст. 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору».
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Колегія суддів вважає, що отримання орендної плати не було основним та вирішальним критерієм при укладенні договору оренди та передачі нерухомого майна в користування Громадській організації, адже майже одразу після укладення цього договору та впродовж 12 років користування відповідачем цим приміщенням, розмір орендної плати для відповідача становив 1 (одна) гривня на рік, а з 24.02.2022 його взагалі було звільнено від сплати орендних платежів.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та визнається її учасниками, основною метою укладення договору було саме розміщення в нежитловому приміщенні комунальної форми власності громадської організації, основною метою і завданням якої є допомога та підтримка людей з інвалідністю.
Тобто саме сплата орендних платежів за договором вочевидь не мала (і не має) вирішального (істотного) значення для Департаменту, так і для Ради (власника приміщення), яка своїми рішеннями, власне, постійно і зменшувала її розмір до 1 (однієї) гривні, а згодом взагалі звільнила від її сплати на період воєнного стану.
Отже у даному випадку немає підстав вважати, що Департамент значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.
За таких підстав, досліджуючи обставини цієї справи щодо наявності критерію істотності порушення договору, колегія суддів зазначає, що у даному випадку відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення Департаментом як стороною договору мети договору та неотримання ним того, на що він розраховував, укладаючи договір.
Тобто у даному випадку колегією суддів не встановлено істотного порушення умов договору оренди.
Враховуючи вищевикладене, а також заінтересованість обох сторін у збереженні договору оренди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову прокурора про розірвання договору оренди та, як наслідок, зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржником не спростовані висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 у справі № 916/3258/24 залишити без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена 17.04.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська