Справа № 953/3593/25
н/п 1-кп/953/733/25
"21" квітня 2025 р.
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, яке внесене 08.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222130000003, у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Люботин, Харківської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 42025222130000003 від 08.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 23.04.2025 ухвалою слідчого судді від 20.03.2025.
Прокурор у підготовчому засіданні заявив клопотання, в якому просив продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу з підстав наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений та захисниця у судовому засіданні зазначили, що клопотання про продовження запобіжного заходу отримали і що таке можна розглядати.
Захисниця проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала, просила змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час або заставу в мінімальному розмірі для даного виду кримінального правопорушення, звернувшись з відповідним клопотання.
Вказане клопотання мотивоване тим, що обвинувачений тримається під вартою із застосуванням режиму, суворішого ніж для осіб, які відбувають призначене покарання, без належного медичного забезпечення; неприпустимим є обґрунтування необхідності продовження тримання під вартою тяжкістю злочину, оскільки тяжкість злочину сама по собі є недостатньою підставою; обвинувачений не має на меті переховуватися; його донька є інвалідом 2-ї групи, має цукровий діабет, важка форма та потребує сторонньої допомоги; під час затримання обвинуваченого в порядку ст. 208 КПК України останньому були спричинені тілесні ушкодження працівниками ГУНП в Харківській області, Державної прикордонної служби України та Державної міграційної служби України і після затримання останньому була діагностовано контузія слабкого ступеня, здійснити повноцінний огляд в слідчому ізоляторі не можливо в зв'язку з відсутністю лікарів, а саме лікаря офтальмолога; ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 25 січня 2025 року доручено адміністрації Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» організувати невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_5 , і відповідні документи направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань в Полтавській області. На теперішній час судово-медичного обстеження не проведено; недоведено продовження існування ризиків.
Також захисник у судовому засіданні вказала, що не дотримано формальних вимог глави 18 КПК України, не наведено ризиків, відсутні докази.
Обвинувачений проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченому та відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з таких підстав.
Слідчий суддя Люботинського міського суду Харківської області ухвалою від 25.01.2025 обрав ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування на 60 днів - до 23 березня 2025 року включно, з можливістю внесення застави у розмірі 454 200 грн.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 03.03.2025 ухвалу слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 25.01.2025 в частині визначення розміру застави стосовно підозрюваного ОСОБА_5 скасував. Визначив суму застави стосовно підозрюваного ОСОБА_5 у розмірі 170 розмірів прожиткового мінімуму, встановлених для працездатних осіб, що дорівнює 514 760 грн.
Слідчий суддя Люботинського міського суду Харківської області ухвалою від 20.03.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований у відношенні ОСОБА_5 , продовжив в межах досудового розслідування на строк до 23 квітня 2025 року включно, з можливістю внесення застави у розмірі 514 760 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Санкція частини 3 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 .
Також суд, у контексті дослідження оцінки ризику переховування, враховує, що відносно ОСОБА_5 розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженню № 12023221170004289 від 13.12.2023 за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 354, ч. 1 ст. 209 КК України Московським районним судом м. Харкова, що також підвищує відповідний ризик, оскільки наразі наявно два кримінальних провадження стосовно обвинуваченого.
Під час встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На цей час жоден свідок не допитаний, що дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченого або інших зацікавлених осіб, як на свідків, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.
Також достатньо обґрунтованими є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований та не має офіційних джерел отримання прибутку, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.
У цьому ж контексті суд враховує наявність кримінального провадження № 12023221170004289 від 13.12.2023 відносно ОСОБА_5 , яке розглядає Московський районний суд м. Харкова, яке було порушено до цього кримінального провадження, тобто наявність двох кримінальних проваджень щодо обвинуваченого.
Суд вважає, що прокурор довів недостатність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним вище. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на цей час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який. До того ж, вжитим запобіжним заходом передбачено альтернативу у виді застави, чим обвинувачений може скористатись.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.
Отже, оцінюючи у сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке є тяжкими кримінальним правопорушеннями, особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з встановленням альтернативи у виді застави.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак при оцінці можливості застосування іншого, більш м'якого, запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт у нічний час не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Суд, зважаючи на обставини кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , майновий, сімейний стан та особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тривалість перебування обвинуваченого під вартою, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України вважає за необхідне залишити ОСОБА_5 без змін визначений судом розмір застави в розмірі 514 760 грн, який є пропорційним, виходячи з ризиків, які доведені прокурором та встановлені нормами ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_5 , як обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
При цьому, у разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені п. 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України.
При цьому суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в цьому конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним покладених судом обов'язків у справі.
Доводи захисту щодо наявності в обвинуваченого хворої доньки, яка потребує сторонньої допомоги суд відхиляє, оскільки стороною захисту не надано доказів того, що остання потребує такої допомоги. Крім того, суд звертає увагу, що в останньої є матір - ОСОБА_6 , дружина обвинуваченого, яка може надавати допомогу доньці. Докази зворотного сторона захисту не надала.
Доводи захисника стосовно наявності у ОСОБА_5 проблем із зором (погано бачить на праве око) і неможливістю здійснити повноцінний огляд в слідчому ізоляторі, у зв'язку з відсутністю лікарів (лікаря офтальмолога) суд також відхиляє, зважаючи на таке.
Наявність захворювань, які унеможливлюють перебування підозрюваного в умовах СІЗО повинні підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи, щодо проведення якої підозрюваний має процесуальне право заявляти клопотання.
Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє суд процесуальної можливості враховувати зазначені доводи, без їх підтвердження певними висновками експертів, як підстави для скасування або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто, особам які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Стороною захисту також не надано доказів, що обвинувачений звертався з відповідним запитом щодо потреби консультації, огляду лікаря - офтальмолога. Посилання на усні не звернення не підтвердженні жодним доказом.
Будь-яких інших обставин, які б вказували, що цей захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , на цьому етапі розгляду кримінального провадження, не встановлено та стороною захисту не доведено.
Більш того, даних про неможливість ОСОБА_5 перебувати під вартою в умовах СІЗО, матеріали, надані суду, не містять та стороною захисту не надані.
З урахуванням викладеного, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисника слід відмовити.
Також, суд враховує, що ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 25.01.2025 доручено адміністрації Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» організувати невідкладне проведення судово-медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і відповідні документи зобов'язано направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань в Полтавській області.
При цьому на момент розгляду клопотань ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту не мають відповідних відомостей щодо проведення судово-медичного обстеження обвинуваченого, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність повторного доручення проведення такого обстеження. Також установа має забезпечити право обвинуваченого на отримання необхідної медичної допомоги та забезпечення можливості відповідного лікування згідно з встановленого діагнозу. Відомості щодо вжитих заходів направити до Київського районного суду м. Харкова.
Керуючись ст. 7, 177, 178, 182, 194, 314 - 317, 376 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42025222130000003 від 08.01.2025 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 19 червня 2025 року (включно).
Визначити суму застави у розмірі 514 760 грн (п'ятсот чотирнадцять сімсот шістдесят), які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UА 208201720355299002000006674 (справа № 953/6347/24 н/п 1-кс/953/5207/24) до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов'язки: 1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він мешкає - м. Харків, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; 4) утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Встановити строк дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу до 19 червня 2025 року включно.
Доручити адміністрації Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» організувати невідкладне проведення судово-медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , забезпечити право обвинуваченого на отримання необхідної медичної допомоги та забезпечення можливості відповідного лікування згідно з встановленого діагнозу. Відомості щодо вжитих заходів направити до Київського районного суду м. Харкова.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 21.04.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_7