Справа № 210/86/25
Провадження № 2/210/505/25
іменем України
16 квітня 2025 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Кучевасової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, -
Позивач ОСОБА_1 08 січня 2025 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. У шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 31 січня 2018 року шлюб було розірвано. До досягнення сином повноліття відповідач за судовим наказом сплачував аліменти на утримання сина. Примусове стягнення аліментів припинено у зв'язку з повноліттям сина. На даний час він навчається на денній формі навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Технологічний фаховий коледж Державного університету економіки і технологій» та у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги. Фактично одна мати здійснює утримання позивача, але її доходи не дозволяють самотужки утримувати позивача. Як зазначає в позові позивач, відповідач ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, інших дітей не має і тому може надавати матеріальну допомогу дитині.
Враховуючи викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до закінчення навчання.
Ухвалою суду від 28 лютого 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судовому засіданні 16 квітня 2025 року сторони присутні не були.
Представник позивача - адвокат Рясний В.Д. надав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.
Відповідач в судовому засіданні присутній не був, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за місцем реєстрації, зазначеному в позові, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Станом на дату розгляду справи, а саме 16 квітня 2025 року, відзив на позовну заяву від відповідача не надходив. З поштового повідомлення вбачається, що відповідач ОСОБА_2 відмовився від отримання судового повідомлення.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву не надав.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис №1. В графі батько зазначений « ОСОБА_2 », мати « ОСОБА_1 » (а.с.12).
Згідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Як вбачається з довідки Відокремленого структурного підрозділу «Технологічний фаховий коледж Державного університету економіки і технологій» від 02 січня 2025 року, ОСОБА_3 навчається на третьому курсі денної форми навчання, за спеціальністю 133 «Галузеве машинобудування» (наказ про зарахування №56 с/тр від 29.07.2022). Термін навчання по 30.06.2026 р. (а.с.20).
Однак, як зазначає позивач, як ОСОБА_3 виповнилось вісімнадцять років Відповідач не приймає участі в його утриманні, як дитини, яка продовжує навчання.
Відповідачем не надано суду відомостей щодо спростування заявлених позивачем обставин.
Згідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Статтею 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідачем не надано суду доказів, що його матеріальне становище не дозволяє йому допомагати своєму повнолітньому сину, який наразі навчається та потребує його допомоги.
Суд зазначає, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Повнолітній син відповідача продовжує навчання, не працює, оскільки навчання за денною формою навчання позбавляє останнього можливості працевлаштуватися та отримувати певний дохід, у зв'язку з чим є таким, що потребує матеріальної допомоги.
Відповідач, будучи працездатною особою, зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.
ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав доказів, які б підтверджували неможливість сплачувати аліменти на період навчання сина у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ст. 191 СК України).
Днем звернення позивача до суду є 08 січня 2025 року, оскільки саме цим днем датована позовна заява та подана до суду.
За таких обставин, враховуючи можливість відповідача надавати допомогу, потребу дитини в допомозі у зв'язку з навчанням, з урахуванням наявних у справі доказів, суд вважає необхідним задовольнити позов і стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , як дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років, починаючи з 08 січня 2025 року.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказала, що вона сплатила 10 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надала такі докази: договір про надання юридичних послуг від 07 січня 2025 року, ордер на надання правничої допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, розрахунок витрат на правову допомогу із зазначенням кількості витраченого часу, вартості однієї години та квитанцію про сплату коштів.
Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).
Цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Відповідач не подав заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Перевіривши надані докази на підтвердження понесених витрат, суд вважає їх частково обгрунтованими. Згідно акту наданих послуг Виконавець (адвокат) передав, а замовник (позивач) прийняв наступні послуги: консультація (2 години) - 2000,00 грн., розробка позовної заяви (6 годин) - 6000,00 грн., представництво інтересів в суді - 2000,00грн. Проте, як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, тобто явку сторні суд не визнав обов"язкою.
Тому суд не погоджується з витратами в частині представництва інтересів в суді.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Щодо судових витрат
Відповідно до вимог п.3 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та положень ст. 141 ЦПК України, позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі ст.ст. 16,180,188, 191, 199 Сімейного Кодексу України та керуючись ст.ст. 10,12, 19,23, 43, 49, 81, 133, 141, 258,259, 263-268,273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , як дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років, починаючи з 08 січня 2025 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави, судовий збір в розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.
Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 21 квітня 2025 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ),
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ( АДРЕСА_2 )
- третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ( АДРЕСА_1 ).
Суддя: О. В. Чайкіна