65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5230/24
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ 19480600)
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» (65055, Одеська обл., м. Одеса, вул. Нежданової, буд. 32; код ЄДРПОУ 02008342)
про стягнення 2 462 417,66 грн;
представники сторін:
від позивача - Валентинова О.М. (в режимі відеоконференції),
від відповідача - Тарановський Р.В.,
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» про стягнення 2 462 417,66 грн, з яких: 1 440 066,03 грн заборгованості за спожиту у січні - лютому 2022 р. електроенергію; 461 064,79 грн інфляційних втрат; 561 286,84 грн 15% річних.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині повної та своєчасної оплати поставленої електричної енергії у січні - лютому 2022 року.
Зазначає при цьому про віднесення відповідача з 01.01.2022 до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії». Факт споживання відповідачем електричної енергії у спірному періоді доводить звітами АТ «ДТЕК Одеські електромережі». Вказує, що на підставі даних оператора системи розподілу склав акти купівлі продажу електричної енергії за період січня та лютого 2022 року, а також виставив відповідні рахунки, які направив на електронну адресу відповідача. Стверджує, що відповідач порушив умови п. 2.1. договору, не здійснив своєчасну та повну оплату за спожиту електричну енергію, в результаті чого має заборгованість, яка станом на день подачі позову становить 1 440 066,03 грн. За прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач в порядку ст. 625 ЦК України та п. 7.4. комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 нарахував та заявив до стягнення 15% річних у розмірі 561 286,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 461 064,79 грн.
Ухвалою від 03.12.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду доказів уповноваження Валентинової Олени Миколаївни діяти від імені позивача в порядку самопредставництва відповідно до закону, статуту, положення чи трудового договору (контракту), або доказів того, що вказана особа діє як адвокат.
05.12.2024 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою від 10.12.2024 позовну заяву прийнято розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5230/24, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.01.2025, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
24.12.2024 представник позивача подав до суду заяву про продовження строку на подачу відзиву. Заяву мотивовано перебуванням представника з 16.12.2024 у щорічній відпустці на 14 днів.
02.01.2025 до суду надійшла заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд того ж дня задовольнив, про що постановив відповідну ухвалу.
Протокольною ухвалою від 13.01.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідача про продовження строку на подачу відзиву, встановивши відповідний строк - до 23.01.2025. Цією ж ухвалою суд відклав підготовче судове засідання на 27.01.2025.
24.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 153-157), згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне:
- відповідач був позбавлений можливості використати п. 5.12. договору, який передбачає можливість складення графіку погашення заборгованості, так як не знав та не міг знати про існування договору;
- договір почав діяти 01.01.2022, в той час як позивач лише 16.05.2022 направив на електронну пошту відповідача примірник договору;
- недоліки договору: відсутня дата договору (хоча виходячи з позиції самого позивача вона мала бути 01.01.2022); на 1-й сторінці договору відсутня інформація про особу (керівника) відповідача, на підставі чого він діє; на останній сторінці договору відсутнє найважливіше - підпис уповноваженого представника відповідача (його прізвище, ініціали, контактні дані); договір позбавлений волевиявлення другої сторони;
- позивач спочатку направляв на електронну пошту відповідача рахунки на оплату, що підтверджується скріншотами від 27.03.2022 та 25.04.2022, а згодом, лише в травні 2022, сам договір;
- тобто відповідач отримував рахунки, не знаючи про існування договору;
- додаткова угода до договору також не містить ні дати, ні номера, ні даних особи, з якою вона підписана, ні самого підпису;
- тотожні порушення містяться й в протоколі, актах купівлі-продажу електричної енергії, де відсутня інформація або будь-які дані про замовника та власне підпис особи;
- всі платіжні документи за 2022 рік направлялись виключно на електронну пошту відповідача;
- в усіх скріншотах, які надав позивач, міститься помилка щодо доставки документів; електронне листування між сторонами справи не може вважатись належним письмовим доказом, а роздруківка електронного листування не є електронним документом;
- позивачем направлялась вимога від 22.12.2023 за № 44.11-006618 про сплату штрафних санкцій на суму 653 072,45 грн та боргу на суму 1 440 066,03 грн на неналежну електронну пошту;
- відповідно до рішення Одеської обласної ради «Про зміну назви та затвердження нової редакції Статуту Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний онкологічний диспаснер» Одеської обласної ради» (далі КНП «ОООД» ООР») від 03.06.2022 № 431-VIII було вирішено змінити назву КНП «ОООД» ООР» на КНП «ОРКПЦ» ООР». Починаючи з 03.06.2022, електронна пошта підприємства змінилась з buh_oood@ukr.net та oood09@dh.od.ua на odessaonko@gmail.com;
- відповідно до п. 9.2. договору Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем термінів розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому договорі; будь-яких погоджень щодо укладення договору з боку сторін вчинено не було;
- позивач не надав до суду лист ДТЕК Одеські електромережі, звіт за лютий 2022 щодо фактичного відпуску електричної енергії;
- позивач виставляє дату вручення рахунків 27.02.2022 та 25.04.2022, однак це дата направлення рахунку при тому в спосіб, який не дозволяв прочитати зміст листа;
- в договорі між сторонами не передбачено стягнення 15 % річних;
- позивач посилається на документ під назвою Комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021, яка є додатком до договору. По-перше, даний документ не направлявся стороні та не був нею підписаний. По-друге, відповідно до його змісту він є додатком до договору, а так як договір мав бути датований 01.01.2022, додаток не може датуватися 08.10.2021. Тобто додаток до договору не може бути раніше самого договору. Позивачем не обґрунтовано в належній мірі застосування саме 15% річних, замість законодавчо встановлених 3%;
- так як позивач не має підтвердження отримання рахунку відповідачем, він має розраховувати відсотки річних та інфляційні втрати з урахуванням п. 6.1 комерційної пропозиції - з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду;
Протокольною ухвалою від 27.01.2025 відкладено підготовче судове засідання на 17.02.2025 у зв'язку з наміром представника позивача скористатися правом на подання відповіді на відзив.
30.01.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 173-176), де представник звертає увагу на визначений законодавством порядок укладення договору постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем. Зазначає, що відповідно до п. 3.1.7. гл. 3.1. розд. ІІІ ПРРЕЕ та п. 7.2. договору підписаний постачальником примірник договору надсилається споживачу у разі відповідного звернення останнього з вимогою надати письмовий примірник договору. Стверджує, що відповідач не звертався до позивача з проханням надати йому примірник договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». Зауважує, що рахунки на оплату електричної енергії за спірний період були направлені до зміни відповідачем електронної пошти. Покликаючись на п. 4.3. комерційної пропозиції до договору, представник позивача наголошує, що рахунки на оплату були направлені 27.03.2022 та 25.04.2022 на належну відповідачу адресу електронної пошти. Також вказує, що нарахування саме 15% річних передбачено п. 7.4. комерційної пропозиції.
12.02.2025 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с. 181-184), де наголосив, що позивач направив договір вже тоді, коли строк його дії був закінчений. На його переконання, дії позивача щодо направлення 16.05.2022 договору на електронну адресу відповідача свідчать саме про необхідність належного сповіщення споживача. З аналогічних підстав, що і у відзиві, заперечує проти нарахування 15% річних та інфляційних втрат.
Протокольною ухвалою від 17.02.2025 суд відклав підготовче судове засідання на 05.03.2025.
24.02.2025 від представника позивача та 25.02.2025 від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення по справі (а.с. 191-195; 199-205).
Протокольною ухвалою від 05.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2025.
26.03.2025 суд, заслухавши вступні промови представників сторін, оголосив перерву у судовому засіданні до 09.04.2025.
У судовому засіданні, яке відбулось 09.04.2025, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
09.04.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначення постачальника "останньої надії" здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Якщо конкурс не відбувся, Кабінет Міністрів України з метою забезпечення загальносуспільних інтересів може тимчасово, на строк до шести місяців, покласти обов'язки щодо виконання функцій постачальника "останньої надії" на електропостачальника державної форми власності, який відповідає кваліфікаційним вимогам та критеріям. Межі території здійснення діяльності постачальника "останньої надії" визначаються в умовах конкурсу. У межах території здійснення діяльності одного постачальника "останньої надії" не допускається провадження діяльності іншими постачальниками "останньої надії". Постачальник "останньої надії" призначається на строк до трьох років.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р "Про визначення державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії" (із змінами), на ДПЗД "Укрінтеренерго" були покладені спеціальні обов'язки, а саме виконання функцій постачальника "останньої надії" на період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2024 року на всій території України.
Пунктом 3 вказаного розпорядження рекомендовано Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго: 1) з 1 квітня 2019 р. укласти договори про постачання електричної енергії за вільними цінами з усіма споживачами, постачання яким здійснювалося з 1 січня 2019 р. постачальником "останньої надії", за умови відсутності у зазначених споживачів укладених з 1 квітня 2019 р. договорів про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником; врегулювати питання щодо заборгованості за електричну енергію перед державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, яка виникла у зазначених споживачів, шляхом укладення договорів про реструктуризацію заборгованості, що утворилася на 1 квітня 2019 р. за договором постачання електричної енергії "останньої надії"; 2) укласти договори про постачання електричної енергії за вільними цінами з усіма вугледобувними підприємствами державної форми власності або господарськими товариствами з видобутку вугілля, 100 відсотків акцій яких належать державі, за умови відсутності у зазначених підприємств (господарських товариств) укладених з 1 липня 2019 р. договорів про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
За даними АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанова НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 ПРРЕЕ, КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2022 р., що підтверджується листом АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» від 30.12.2021 р. № 101/19/03-8601 (а.с. 16-17).
В п. 6.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. № 312, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
Відповідно до ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
За положеннями ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
Так, з 27.12.2018 року на виконання положень ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою https://uie.kiev.ua/ розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; додаток 1 до договору Комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
Отже, позивач належним чином виконав вимоги ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", виклавши на своєму сайті умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення ч.1 ст. 634 ЦК України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Доводи відповідача про те, що він не знав і не міг знати про укладення договору суд розцінює критично, оскільки договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Так, з огляду на припинення постачання електричної енергії відповідачу попереднім електропостачальником у зв'язку зі спливом терміну дії відповідного договору, про що оператор системи розподілу повідомив позивача листом від 30.12.2021 № 101/19/03-8601, у разі не доведення відповідачем обставин щодо обрання ним іншого постачальника, аніж постачальника за договором "останньої надії", такий факт, як не отримання відповідачем від позивача будь-яких повідомлень, заяв чи пропозицій про укладення договору як з постачальником "останньої надії" не може свідчити про неукладення такого договору.
Крім того, доводи щодо не надсилання позивачем тривалий час (до 16.05.2022) примірника договору відповідачу суд не розцінює як такі, що впливають на факт укладення договору, оскільки, по-перше, як вже було зазначено, договір є укладеним 01.01.2022, тобто у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та, по-друге, положеннями пункту 3.1.7 глави 3.1. розділу ІІІ ПРРЕЕ та пп. 5 п. 7.2. договору встановлено, що електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку, на вимогу споживача, в той час як матеріали справи не містять такої вимоги з боку відповідача.
Доводи відповідача щодо недоліків договору (відсутня дата договору, на 1-й сторінці договору відсутня інформація про керівника відповідача та на підставі чого він діє, на останній сторінці договору відсутній підпис уповноваженого представника відповідача, його прізвище, ініціали, контактні дані тощо), суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач, як постачальник "останньої надії", здійснює постачання електричної енергії на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується регулятором, та є публічним договором приєднання, оприлюдненим позивачем на його офіційному веб-сайті.
Отже, типовий договір постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який є публічним договором приєднання, по своїй правовій природі не може містити тих реквізитів договору, про які зазначає відповідач.
Водночас, згідно пункту 3.1.7 глави 3.1. розділу ІІІ ПРРЕЕ якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному вебсайті електропостачальника, договір укладається у письмовій формі шляхом підписання сторонами цілісного документа або обміну документами у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та/або Господарським кодексом України та цими Правилами, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації.
Втім, відповідач не довів, що між ним та позивачем досягнуто згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційній пропозиції, розміщеній на офіційному вебсайті позивача.
Отже, доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів погодження з боку відповідача умов договору, а також щодо направлення позивачем договору електронною поштою лише 16.05.2022 не впливають на факт укладення договору з підстав, викладених вище по тексту рішення.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Пунктом 2.2 договору встановлено, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.
Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Відповідно до п. 3.3 договору умови надання послуг "останньої надії" споживачу повинні передбачати наступне:
- ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором;
- споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання цього договору.
Згідно з п. 3.4 договору електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється.
В п. 3.5 договору встановлено, що з першим рахунком за електричну енергію, який надає постачальник споживачу, постачальник має надати споживачу інформацію про:
- ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб);
- право споживача змінити постачальника.
Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не визначена цим договором.
Відповідно до п. 3.6 договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.
Згідно з п. 3.7 договору у разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником "останньої надії" вважаються прийнятими споживачем.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (комерційна пропозиція).
Відповідно до п. 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.
Згідно з п. 5.3 договору ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором.
В п. 5.6 договору передбачено, що інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування.
Відповідно до п. 5.7 договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Пунктом 5.8 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з п. 5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Відповідно до п. 5.11 договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.
У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені.
Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором.
Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.
Відповідно до п. 5.12 договору у разі виникнення у споживача заборгованості з постачання електричної енергії за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк, який узгоджується з строком припинення постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за цим договором, та надати довідку, яка підтверджує неплатоспроможність споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами графіку погашення заборгованості та дотримання його споживачем, не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором.
У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим договором.
Положеннями п.п. 2 п. 6.2 договору передбачено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Згідно з п. 9.2 договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі:
- порушення споживачем термінів розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі;
- відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.
В п. 9.3 договору зазначено, що постачальник відшкодовує споживачу збитки, понесені споживачем у зв'язку з припиненням постачання електричної енергії споживачу оператором системи на виконання неправомірного доручення постачальника, в обсягах, передбачених ПРРЕЕ.
Згідно з п. 9.6 договору постачальник не несе відповідальності за припинення споживачем дії цього договору у разі неприйняття споживачем своєчасно повідомлених постачальником (у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії") змін до цього договору, що викликані змінами регульованих складових ціни та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або щодо умов постачання електричної енергії.
В п. 13.1 договору зазначено, що договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.
Отже, відповідач є споживачем електричної енергії на умовах, визначених у вказаному договорі.
Суд з'ясував, що у період споживання відповідачем електричної енергії діяла Комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» з періодом дії з 01.11.2021 року.
Згідно пп. 4.1. п. 4 комерційної пропозиції споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
Відповідно до пп. 4.3. п. 4 комерційної пропозиції рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до п. 16.2. цієї комерційної пропозиції.
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Згідно пп. 16.2. п. 16 комерційної пропозиції у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти:
- постачальника - pon@uie.kiev.ua;
- споживача - зазначена на вебсайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику оператором системи розподілу (передачі).
Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.
Підпунктом 4.4. п. 4 комерційної пропозиції передбачено, що акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем.
Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач у триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.
У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності… До усунення розбіжностей сторони договору керуються даними, що зазначені в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснював постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
На підтвердження фактичного споживання відповідачем активної електричної енергії протягом спірного періоду позивачем надано до матеріалів справи звіти АТ "ДТЕК Одеські електромережі" щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) постачальника ДПЗД "Укрінтеренерго" (а.с. 41-43; 48-49).
Доводи відповідача щодо ненадання позивачем супровідного листа до звіту АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за лютий 2022 року, жодним чином не впливають на правильність визначених оператором системи розподілу обсягів споживання електроенергії, оскільки, по-перше, витяг зі звіту про фактичне споживання електричної енергії за лютий 2022 року підписано електронним цифровим підписом уповноваженої особи оператора системи, по-друге, відповідачем не надано доказів оскарження зазначених у звітах відомостей, а отже, такі дані щодо споживання електричної енергії, надані АТ "ДТЕК Одеські електромережі", як оператором системи розподілу, щодо обсягів електричної енергії є належними та допустимими доказами.
На виконання зазначеного договору та на підставі отриманих від ОСР даних про фактичне споживання відповідачем електричної енергії, позивачем складено та направлено на електронну пошту відповідача:
- Акт № 020622 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 р. від 31 січня 2022 року та рахунок № 000002008342/13/О01/28106 від 23.03.2022 р. на обсяг споживання електричної енергії - 127 577 кВт*год. на суму 711 132,56 грн (з ПДВ) (дата направлення на електронну пошту відповідача 27.03.2022);
- Акт № 022982 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2022 р. від 28 лютого 2022 року та рахунок № 000002008342/13/О02/30467 від 25.04.2022 р. на обсяг споживання електричної енергії - 135 928 кВт*год. на суму 728 933,47 грн (з ПДВ) (дата направлення на електронну пошту відповідача 25.04.2022).
Отже, як свідчать матеріали справи, з січня по лютий 2022 р. позивач поставив, а відповідач спожив 263 505 кВт*год електричної енергії загальною вартістю 1 440 066,03 грн.
Щодо доводів відповідача про неактуальність адреси електронної пошти, на яку позивач направляв рахунки, а також щодо помилки доставки електронного листа, суд зазначає наступне.
На 5-й сторінці відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, зокрема, таке:
- «… В свою чергу Позивач лише 16.05.2022 направляє на електронну адресу примірник договору.»;
- «… Особливу увагу звертає той факт, що Позивач направляв на електронну пошту Відповідача спочатку рахунки на оплату, що підтверджується скріншотами від 27.03.2022 та 25.04.2022. Тобто КНП «ОРКПЦ» ООР» ще не знаючи про існування договору спочатку отримало виставленні рахунки за нього, а згодом лише в травні 2022 сам договір.»;
- «Звертаємо увагу, що всі платіжні документи за 2022 рік направлялись виключно на електронну пошту Відповідача.».
Відповідач у відзиві спочатку дотримується позиції щодо отримання рахунків та договору на електронну пошту, а згодом по тексту цього ж відзиву зазначає про помилку доставки електронних листів. При цьому, як у випадку надсилання 16.05.2022 договору, так і при надсиланні 27.03.2022 та 25.04.2022 рахунків, позивачем використовувалася одна і та ж сама адреса електронної пошти відповідача - buh_oood@ukr.net (а.с. 39, 46, 52).
З цього приводу суд зазначає, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Так, у діях відповідача суд вбачає ознаки суперечливої поведінки, оскільки першочергово відповідач зазначає про отримання від позивача документів на електронну пошту, а потім покликається на помилку доставки електронних листів.
Крім того, з аналізу змісту скріншотів електронного листування суд зазначає, що доводи відповідача про помилку доставки електронних листів не знайшли свого підтвердження.
Також суд зазначає, що згідно пп. 4.3. п. 4 комерційної пропозиції рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі, зокрема, їх направлення на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до п. 16.2. цієї комерційної пропозиції. У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення. При цьому, згідно пп. 16.2. п. 16 комерційної пропозиції у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують адресу електронної пошти споживача, надану постачальнику оператором системи розподілу (передачі).
Так, до листа від 30.12.2021 № 101/19/03-8601, адресованого позивачу оператором системи розподілу, було додано звіт з інформацією про точки комерційного обліку відповідача, в якому, серед іншого, було зазначено саме ту адресу електронної пошти відповідача, на яку позивач здійснював направлення рахунків на оплату електричної енергії (а.с. 16-17).
Отже, позивач здійснив надсилання рахунків на належну адресу електронної пошти, дотримавшись порядку листування, визначеного в пп. 4.3. п. 4, пп. 16.2. п. 16 комерційної пропозиції.
Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Таким чином, господарський суд доходить висновку, що відповідач, будучи обізнаним про обсяг, вартість спожитої ним електричної енергії та необхідність її оплати, станом на момент звернення до суду позивачем із позовною заявою не здійснив відповідних розрахунків.
Отже, прийняття відповідачем електричної енергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлену електричну енергію відповідно до чинного законодавства, умов договору та комерційної пропозиції - протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання рахунків.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відтак, суд доходить висновку про існування у відповідача невиконаного зобов'язання з оплати за поставлену у січні-лютому 2022 р. електричну енергію на суму 1 440 066,03 грн, адже докази сплати відповідачем цієї суми в матеріалах справи відсутні. Несплатою позивачу вказаної суми за спожиту електричну енергію у встановлені строки за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 440 066,03 грн основного боргу.
За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання позивач відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.4. комерційної пропозиції нарахував та заявив до стягнення 461 064,79 грн інфляційних втрат та 561 286,84 грн 15% річних.
За зобов'язаннями січня 2022 р. 15% річних нараховано за період з 04.04.2022 по 22.11.2024, а інфляційні втрати - з 04.04.2022 по 31.10.2024).
За зобов'язаннями лютого 2022 р. 15% річних нараховано за період з 03.05.2022 по 22.11.2024, а інфляційні втрати - з 03.05.2022 по 31.10.2024.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та відсотків річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Пунктом 7.4. комерційної пропозиції визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Перевіривши запропонований позивачем розрахунок інфляційних втрат та 15% річних (а.с. 56), суд встановив його правильність та обґрунтованість.
Суд враховує висновки Великої Палати викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Тобто, за загальним правилом нараховані позивачем інфляційні втрати не підлягають зменшенню господарським судом.
За таких обставин нараховані за заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем не надано доказів понесених збитків у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань.
До того ж, у даному випадку відповідач є комунальним некомерційним підприємством, засновником якого є орган місцевого самоврядування, а основним видом діяльності відповідача є: 86.10. діяльність лікарняних закладів.
За таких обставин, справедливим у даному випадку є покладення на відповідача відповідальності у вигляді 3% річних замість 15%, у сумі 112 257,37 грн.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 1 440 066,03 грн заборгованості, 461 064,79 грн інфляційних втрат та 112 257,37 грн відсотків річних.
Суд також ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із тим, що судом зменшено відсотки річних з власної ініціативи, суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 29 549,01 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ 19480600) до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» (65055, Одеська обл., м. Одеса, вул. Нежданової, буд. 32; код ЄДРПОУ 02008342) про стягнення 2 462 417,66 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» (65055, Одеська обл., м. Одеса, вул. Нежданової, буд. 32; код ЄДРПОУ 02008342) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ 19480600) 1 440 066,03 грн заборгованості, 461 064,79 грн інфляційних втрат, 112 257,37 грн відсотків річних, 29 549,01 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 09 квітня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 18 квітня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков