"09" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 915/1439/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства "ОЛКРІС" (код ЄДРПОУ 34652010, 54058, м. Миколаїв, вул. Озерна (Червоних Майовщиків), буд. 47, кв. 22)
до відповідача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 20992104, 65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 32)
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Олег Кречмер
від відповідача: Анна Мокрова
Позивач Приватне підприємство "ОЛКРІС" звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до відповідача Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю рішення Комітету від 05.09.2024 у справі №65/38-10/2024 та безпідставністю накладення штрафу на позивача у зв'язку з неподанням інформації у визначений у вимозі строк.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2024 матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024 справу розподілено на розгляд судді Сулімовській М.Б.
Ухвалою від 14.01.2025 позовну заяву Приватного підприємства "ОЛКРІС" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
27.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, 28.01.2025 - клопотання про долучення доказів.
07.02.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про призначення експертизи.
11.02.2025 від відповідача надійшло заперечення на клопотання про призначення експертизи.
Ухвалою від 12.02.2025 клопотання Приватного підприємства "ОЛКРІС" про призначення експертизи прийнято до розгляду, відкладено підготовче засідання у справі на 26.02.2025.
24.02.2025 позивачем подано додаткові пояснення до клопотання про призначення експертизи, в яких останній також просить провести судове засідання 26.02.2025 без його участі.
Ухвалою від 26.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "ОЛКРІС" про призначення судової експертизи, закрито підготовче провадження у справі №915/1439/24 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 12.03.2025.
Ухвалою від 12.03.2025 відкладено судове засідання на 27.03.2025, визнано обов'язковою явку представника позивача в судове засідання.
Ухвалою від 27.03.2025 розгляд справи відкладено на 09.04.2025.
В судове засідання з'явились представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим, просить відмовити у задоволенні.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 09.04.2025 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, Адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 05.09.2024 у справі №65/38-10/2024 постановлено рішення №65/81-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
В п.1 резолютивної частини означеного рішення визнано дії Приватного підприємства "ОЛКРІС" (ідентифікаційний код юридичної особи 34652010, місцезнаходження: вулиця Озерна (Червоних Майовщиків), 47, квартира 22, місто Миколаїв, 54058), які полягали у неподанні інформації Південному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу від 07.02.2024 № 65-02/291 у встановлений строк, порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Згідно п.2, за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на Приватне підприємство "ОЛКРІС" накладено штраф у розмірі 66040,00 гривень.
Під час прийняття рішення Комітет виходив з наступного.
У зв'язку із розглядом справи №05-10/2024 про порушення Приватним підприємством "ОЛКРІС" (далі - ПП "ОЛКРІС") та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "СМАРТБУД" (ідентифікаційний код юридичної особи 43007381) (далі - ТОВ БК "СМАРТБУД") законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, під час участі у тендерних процедурах закупівель: UА-2020-07-24-002038-а; UА-2020-12-15-015210-с і UА-2021-04-12-004773-b, та відповідно до статей 3, 7, 17, 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", пунктів 3 та 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за № 291/5482 із змінами (далі - Положення про територіальне відділення), Відділенням надіслано на адресу ПП "ОЛКРІС" за його місцезнаходженням: вул. Озерна, 47, квартира 22, місто Миколаїв, 54058, вимогу в.о. голови Відділення про надання інформації від 07.02.2024 № 65-02/291 (далі - Вимога).
У Вимозі вимагалось у 20-денний строк з дня її одержання надати інформацію щодо господарської діяльності ПП "ОЛКРІС" та обставин участі у вказаних процедурах публічних закупівель.
Одночасно у Вимозі повідомлялось, що згідно з пунктами 13, 14 та 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", дії з неподання Відділенню інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі та подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою встановлену законом відповідальність, яка передбачена статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Крім того, ПП "ОЛКРІС" повідомлено, що відповідно до статтей 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо надання інформації є обов'язковими для виконання у визначені ним строки; суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, банківську, нотаріальну таємницю, податкову, статистичну звітність незалежно від її місцезнаходження, що перебуває у їх володінні та/або користуванні або доступна їм, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
Водночас, у Вимозі зазначено, що у разі відсутності можливості надання запитуваної інформації у визначений головою Відділення строк, не пізніше кінцевої дати на надання інформації, визначеної у вимозі, ПП "ОЛКРІС" може звернутися до Відділення з обґрунтованим клопотанням про продовження строку для надання інформації на вимогу, із поясненням причин неможливості надання запитуваної інформації у визначеній у вимозі строк.
Згідно з поштовим повідомленням №0600085701115 про вручення поштового відправлення Вимога вручена ПП "ОЛКРІС" - 20.02.2024.
Відповідно до листа Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта") від 11.04.2024 №1.10.004.-9739-24 (вх. №65-01/558-Кі від 12.04.2024) поштове відправлення №0600085701115, яким направлено Вимогу, вручено 20.02.2024 уповноваженому на одержання пошти ПП "ОЛКРІС" - Кречмеру Олегу Анатолійовичу під підпис, на підставі довіреності. Цим же листом АТ "Укрпошта" надана копія довіреності від 08.01.2024 №5 (терміном дії до 31.12.2024) та копія накладної про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0600085701115.
Останній день подання ПП "ОЛКРІС" інформації на Вимогу припадав на 11.03.2024.
Листом від 25.03.2024 №5 (вх. № 65-01/819 від 25.03.2024), тобто після встановленого строку для надання відповіді на Вимогу, ПП "ОЛКРІС" на адресу Відділення надіслано клопотання про продовження строку надання відповіді на Вимогу.
Листом від 27.03.2024 № 65-02/926 Відділенням повідомлено ПП "ОЛКРІС" про відсутність підстав для продовження строку надання відповіді на Вимогу, оскільки строк її надання закінчився на дату звернення ПП "ОЛКРІС" до Відділення з цього питання.
11.04.2024 на адресу Відділення від ПП "ОЛКРІС" надійшов лист від 05.04.2024 № 38 разом з додатками, відповідно до змісту якого ПП "ОЛКРІС" надало інформацію на питання пунктів 1-34 Вимоги.
Разом з тим документи, а саме: лист до ТОВ БК "СМАРТБУД" від 24.11.2021 № 231; договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2021 № 35 разом з додатком; угода від 01.05.2021 про розірвання договору № 6 від 22.12.2020; угода від 01.09.2020 про розірвання договору від 02.09.2019; угода від 01.09.2020 про розірвання договору від 26.12.2019; договір оренди складських приміщень від 18.06.2020, які містить додаток до зазначеного листа ПП "ОЛКРІС", не засвідчені належним чином, про необхідність чого ПП "ОЛКРІС" було повідомлено у тексті Вимоги.
У зв'язку з цим, листом від 12.04.2024 № 65-02/1172 Відділенням повернуто на адресу ПП "ОЛКРІС" лист від 05.04.2024 №38 (з додатками) із зазначенням про невідповідність положенням Інструкції з діловодства в Південному міжобласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету України та Правилам організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за № 736/27181.
10.06.2024 на адресу Відділення від ПП "ОЛКРІС" надійшов лист від 05.04.2024 № 38 (вх. №65-01/1594 від 10.06.2024) разом із засвідченими додатками, відповідно до змісту якого ПП "ОЛКРІС" надало інформацію на питання пунктів 1-34 Вимоги.
Отже, у встановлений строк ПП "ОЛКРІС" не надано Відділенню інформацію на Вимогу.
Неподання ПП "ОЛКРІС" інформації на Вимогу у встановлений строк ускладнювало виконання Відділенням завдань, визначених Законом України "Про Антимонопольний комітет України", зокрема, ускладнювало повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи № 05-10/2024, у зв'язку з чим останній дійшов висновку, що дії Приватного підприємства "ОЛКРІС" (ідентифікаційний код юридичної особи 34652010, місцезнаходження: вулиця Озерна (Червоних Майовщиків), 47, квартира 22, місто Миколаїв, 54058), які полягали у неподанні інформації Відділенню на вимогу від 07.02.2024 № 65-02/291 у встановлений строк, є порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення Антимонопольного комітету України строки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ПП "ОЛКРІС" зазначає, що рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.09.2024 №65/81-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач просить визнати його незаконним та скасувати.
Наполягає, що датою отримання ним Вимоги є 07.03.2024, а не 20.02.2024, як стверджує Відділення. При цьому зауважує, що на адресу Відділення направлено лист від 25.03.2024 № 5 з проханням про продовження строку надання інформації за Вимогою на 10 робочих днів, а саме до 09.04.2024. Вважає, що всі документи були надані своєчасно.
В свою чергу, відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що в матеріалах справи наведені докази та встановленні факти порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Так, предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання позивача таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", та накладення штрафу.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.09.2024 №65/81-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", ухваленого відносно позивача у справі №65/38-10/2024.
Для правової кваліфікації спірних правовідносин згідно пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вирішальним є встановлення саме факту неподання позивачем інформації на вимогу відповідача у встановлені строки (як це мало місце в даному випадку).
Обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи АМКУ повинен виконуватися суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом АМКУ справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб'єктів господарювання на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи АМКУ щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на АМКУ.
Близька за змістом правова позиція неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі №910/1589/17, від 17.09.2019 року у справі №904/332/19, від 24.10.2019 року у справі №904/781/19, від 19.12.2019 року у справі № 910/12403/18, від 16.06.2022 року у справі № 910/18734/20.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Законом України "Про захист економічної конкуренції", а також підзаконним нормативним актом - Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 №169-р), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299 (далі - Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про захист економічної конкуренції", законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", АМК є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу АМК обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в т.ч. роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови АМК, його заступників, державних уповноважених АМК, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень АМК, у спеціальних процесуальних засадах діяльності АМК, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників АМК на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань АМК відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
АМК будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів (ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Частиною 1 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК має повноваження, в т.ч., розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в т.ч. з обмеженим доступом тощо.
Частиною 3 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що АМК має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, в т.ч. з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків. Тобто, Комітет самостійно встановлює, яка інформація є необхідною для проведення дослідження ринку, суб'єкти господарювання не можуть самостійно визначати, яку інформацію потрібно надавати.
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких уповноважені особи АМК мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи АМК повинен виконуватися суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом АМК справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб'єктів господарювання на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи АМК щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на АМК.
Законодавчі акти України про захист економічної конкуренції не обмежують коло тих суб'єктів господарювання, у яких орган АМК може витребувати інформацію, лише тими особами, які беруть участь у певній справі.
Саме орган АМК визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб'єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Положеннями ст. 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що вимоги державного уповноваженого Комітету в межах його компетенції є обов'язковими для виконання у визначений ним строк; суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу державного уповноваженого Комітету подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
За визначенням ч.1 ст.1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", інформація - відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у т.ч. листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.
Згідно зі ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Так, згідно з пунктом 13 статті 50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації АМК, його територіальному відділенню у встановлені органами АМК, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Суд у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі АМК, його територіальному відділенню з'ясовує, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
Як встановлено судом вище, у зв'язку із розглядом справи №05-10/2024 про порушення Приватним підприємством "ОЛКРІС" (далі - ПП "ОЛКРІС") та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "СМАРТБУД" (далі - ТОВ БК "СМАРТБУД") законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, під час участі у тендерних процедурах закупівель: UА-2020-07-24-002038-а; UА-2020-12-15-015210-с та UА-2021-04-12-004773-b та відповідно до статей 3, 7, 17, 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", пунктів 3 та 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за № 291/5482 із змінами (далі - Положення про територіальне відділення), Відділенням надіслано на адресу ПП "ОЛКРІС" вимогу в.о. голови Відділення про надання інформації від 07.02.2024 № 65-02/291 (далі - Вимога).
У Вимозі вимагалось у 20-денний строк з дня її одержання надати інформацію щодо господарської діяльності ПП "ОЛКРІС" та обставин участі у вказаних процедурах публічних закупівель.
Згідно з пунктом 3 розділу 7 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вимога про надання інформації надсилається юридичним особам за їх місцезнаходженням, зазначеним у ЄДР, фізичним особам - за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування). Вимога додатково може бути надіслана за останнім відомим місцезнаходженням юридичної особи або задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи.
У разі якщо вимогу про надання інформації не вручено за місцезнаходженням юридичної особи чи останнім відомим задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи, орган Комітету/голова територіального відділення Комітету забезпечує розміщення вимоги про надання інформації на офіційному вебсайті Комітету. Зазначена вимога вважається такою, що вручена адресату, через десять днів із дня її розміщення на офіційному вебсайті Комітету.
Як слідує з матеріалів справи, Вимогу надіслано на адресу ПП "ОЛКРІС" за його місцезнаходженням: вул. Озерна, 47, квартира 22, місто Миколаїв, 54058.
Згідно з поштовим повідомленням №0600085701115 про вручення поштового відправлення, Вимога вручена ПП "ОЛКРІС" - 20.02.2024.
За умовами пункту 89 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку), реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред'явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина.
У пункті 96 Правил надання послуг поштового зв'язку визначено, що реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку
Згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.11), адресою місцезнаходження Приватного підприємства "ОЛКРІС" є: 54058, м.Миколаїв, вул.Озерна (Червоних Майовщиків), буд.47 кв.22. Керівником підприємства є Кречмер Олег Анатолійович.
Відповідно до листа Акціонерного товариства "Укрпошта" від 11.04.2024 №1.10.004.-9739-24 (вх. №65-01/558-Кі від 12.04.2024), поштове відправлення №0600085701115, яким направлено Вимогу, вручено 20.02.2024 уповноваженому на одержання пошти ПП "ОЛКРІС" - Кречмеру Олегу Анатолійовичу під підпис, на підставі довіреності. Цим же листом АТ "Укрпошта" надана копія довіреності від 08.01.2024 № 5 (терміном дії до 31.12.2024) та копія накладної про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0600085701115.
Таким чином, останній день подання ПП "ОЛКРІС" інформації на Вимогу припадав на 11.03.2024.
Водночас, у встановлений строк витребуваної інформації позивачем на Вимогу відповідача надано не було.
Суд наголошує, що у Вимозі зазначалося, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 та статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", неподання Відділенню інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Крім того, у Вимозі зазначалось, що у разі відсутності можливості надання запитуваної інформації у визначений головою Відділення строк - не пізніше кінцевої дати для надання інформації, визначеної у цій вимозі, ПП "ОЛКРІС" може звернутися до Відділення з обґрунтованим клопотанням про продовження строку для надання інформації на вимогу, із поясненням причин неможливості надання запитуваної інформації у визначений у вимозі строк.
Отже, ПП "ОЛКРІС" було проінформовано про правові наслідки неподання інформації у встановлений строк, подання недостовірної інформації або подання інформації в неповному обсязі.
Водночас, із клопотанням про продовження строку надання відповіді на Вимогу ПП "ОЛКРІС" звернулось до Відділення листом від 25.03.2024 №5, тобто після встановленого строку для надання відповіді на Вимогу.
Листом від 27.03.2024 №65-02/926 Відділенням повідомлено ПП "ОЛКРІС" про відсутність підстав для продовження строку надання відповіді на Вимогу, оскільки строк її надання закінчився на дату звернення ПП "ОЛКРІС" до Відділення з цього питання.
11.04.2024 на адресу Відділення від ПП "ОЛКРІС" надійшов лист від 05.04.2024 № 38 разом з додатками, відповідно до змісту якого ПП "ОЛКРІС" надало інформацію на питання пунктів 1-34 Вимоги.
Разом з тим документи, а саме: лист до ТОВ БК "СМАРТБУД" від 24.11.2021 № 231; договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2021 № 35 разом з додатком; угода від 01.05.2021 про розірвання договору № 6 від 22.12.2020; угода від 01.09.2020 про розірвання договору від 02.09.2019; угода від 01.09.2020 про розірвання договору від 26.12.2019; договір оренди складських приміщень від 18.06.2020, які містить додаток до зазначеного листа ПП "ОЛКРІС", не засвідчені належним чином, про необхідність чого ПП "ОЛКРІС" було повідомлено у тексті Вимоги.
У зв'язку з цим, листом від 12.04.2024 № 65-02/1172 Відділенням повернуто на адресу ПП "ОЛКРІС" лист від 05.04.2024 №38 (з додатками) із зазначенням про невідповідність положенням Інструкції з діловодства в Південному міжобласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету України та Правилам організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 22.06.2015 за № 736/27181.
10.06.2024 на адресу Відділення від ПП "ОЛКРІС" надійшов лист від 05.04.2024 № 38 (вх. №65-01/1594 від 10.06.2024) разом із засвідченими додатками, відповідно до змісту якого ПП "ОЛКРІС" надало інформацію на питання пунктів 1-34 Вимоги.
Отже, у встановлений строк ПП "ОЛКРІС" не надано Відділенню інформацію на Вимогу, протилежного суду не доведено.
При цьому, обґрунтовуючи свою позицію у даному спорі позивач наполягає, що Вимога про надання інформації від 07.02.2024 була отримана ПП "ОЛКРІС" 07.03.2024, а не 20.02.2024, як стверджує відповідач.
Так, визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки врегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.
За приписами частини першої, другої статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що вона покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У ході касаційного перегляду судових рішень Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Тож, з огляду на принцип змагальності суд не може вважати доведеною та встановленою обставину, про яку одна зі сторін справи лише стверджує.
Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стандарт "вірогідності доказів" не передбачає автоматичного нехтування судом обов'язку надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Нормами пунктів 1- 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Так, обставина отримання позивачем Вимоги про надання інформації саме 20.02.2024 підтверджена наявними в матеріалах справи - рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600085701115 уповноваженій особі ПП "ОЛКРІС" (а.с.123-зворот), листом Акціонерного товариства "Укрпошта" від 11.04.2024 №1.10.004.-9739-24, довіреністю ПП "ОЛКРІС" від 08.01.2024 №5 (терміном дії до 31.12.2024) та копією накладної про вручення рекомендованого поштового відправлення №0600085701115 (а.с.148-зворот - 151).
Водночас, позивачем до матеріалів справи не подано жодних доказів, які б підтверджували отримання Вимоги 07.03.2025 та спростовували доводи відповідача.
Підтверджуючи в судовому засіданні, що підпис на рекомендованому повідомленні належить ОСОБА_1 , останній заперечує обставину проставлення ним дати отримання поштового відправлення.
Проте, суд не приймає до уваги твердження представника позивача відносно того, що, можливо, дата отримання 20.02.2024 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0600085701115 була проставлена іншою особою, оскільки дана обставина позивачем не доведена, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Отже, пункт 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Таким чином, ненадання інформації у встановлені органом АМКУ строки відповідно до визначеного ним змісту, обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.
Відповідно до ст.59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 05.09.2024 №65/81-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" прийняте Адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Наведені обставини у сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "ОЛКРІС".
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд констатує, що доказами, зібраними у справі, доводиться, а запереченнями та поясненнями позивача не спростовується висновок Відділення про те, що зазначені вище дії ПП "ОЛКРІС" є порушенням, передбаченим п.13 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 21 квітня 2025 р.