Справа № 932/7977/23
Провадження № 2/932/2269/23
(Заочне)
16 квітня 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Ярощук О.В.,
за участі секретаря судового засідання- Кирилішиної В.Д.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін у залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -
установив:
Позивач ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 у якій прохала відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 2 430,28 грн., а також судові витрати.
Вимоги обґрунтувала тим, що між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ОСОБА_3 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АМ/4554612 від 15.06.2018 р., яким забезпечений транспортний засіб «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 .
24 листопада 2018 року о 16 годині 30 хвилин водій ОСОБА_2 , керував автомобілем ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в м. Дніпрі по вул. Шинна в районі будинку № 4, рухаючись заднім ходом не переконався в безпечності свого маневру, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль ЗАЗ д.н. НОМЕР_2 , який належить гр. ОСОБА_4 , чим завдав механічні пошкодження внаслідок ДТП. ОСОБА_2 став учасником ДТП, місце скоєння ДТП залишив, до поліції не повідомив.
Постановами Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 28.02.2019 у справі №200/155/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та ст. 122-4 КУпАП.
Згідно рахунку-фактури № АМ24890 від 09.04.2019 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 склала 9 072,96 грн. При цьому, ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» факт ДТП 24.11.2018 року було визнано страховим випадком. На підставі страхового акту співробітниками ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» зроблено розрахунок страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілого у розмірі 2 430,28 грн. Позивач вказує на те, що відшкодувавши матеріальну шкоду у розмірі 2 430,28 грн., заподіяну відповідачем внаслідок ДТП, що сталась 24.11.2018, ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» отримало право регресної вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування у розмірі 2 430,28 грн. Цивільно-правова відповідальність Відповідача, як водія транспортного засобу «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП буда забезпечена за Полісом АМ № 4554612, виданого ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», дійсного на дату ДТП, якому ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» повідомило про настання ДТП та надало йому необхідні документи.
27 серпня 2019 року ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ОСОБА_5 в розмірі 2 430,28 грн.
01 грудня 2021 між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №1/Т про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування збитків в порядку регресу, завданих первісному кредитору за договором страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до договору, в тому числі за договором страхування (поліс) № АМ/8137353 від 15.06.2018. Таким чином до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо стягнення страхового відшкодування у розмірі 2 430,28 грн. грн. Оскільки особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію здійснених витрат та понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.
Ухвалою судді 06.09.2023 відкрито провадження у справі.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.08.2024 матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Ярощук О.В.
Ухвалою судді 02.09.2024 р. справу прийнято до свого провадження, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Представник позивача до судового засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти винесення заочного рішення.
Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи.
Так, у призначене судове засідання відповідач не з'явився, про причини неявки не повідомив, правом надання відзиву не скористався.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, на офіційному веб-сайті Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
У відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.
У силу приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 28 лютого 2019 року по справі № 200/1555/19 провадження №3/200/693/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова набрала законної сили 12.03.2019 року, про що зазначено на копії відповідної постанови (а.с.7).
Також, постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2019 року у справі №200/1555/19 провадження №3/200/694/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого 122-4 КУпАП. Постанова набрала законної сили (а.с.8).
Розглядом адміністративної справи встановлено, що 24 листопада 2018 року о 16 годині 30 хвилин водій ОСОБА_2 , керував автомобілем ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в м. Дніпрі по вул. Шинна в районі будинку № 4 та рухаючись заднім ходом не переконався у безпечності свого маневру, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль ЗАЗ д.н.з НОМЕР_2 , який належав гр. ОСОБА_4 .
Згідно із приписами ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вина відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП 24 листопада 2018 року, а також обставини цієї ДТП не потребують доказування під час розгляду вказаної цивільної справи.
Водночас, за наслідками зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль марки ЗАЗ д.н. НОМЕР_2 .
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 28.03.2019 року на адресу Генерального директора ТДВ «Страхова компанія «Ю.Е.с.Ай» Ким Г.Г. подав повідомлення про дорожньо-транспорту пригоду відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (чинної на час виникнення спірних правовідносин) (а.с.10).
У той же час, статтею 33 чітко врегламентовані дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема:
33.1. У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний:
33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 повідомив про ДТП лише 28.03.2019 року, тобто із порушенням імперативних приписів ст. 33 (33.1.4) Закону № 1961-IV.
Окрім того, відповідно до п. 8 страхового акту №19.59.4554612-2204 від 08.07.2019 року дата настання страхового випадку зазначена як 29.01.2019 (а.с.12).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV ( в редакції Закону № 5090-VI від 05.07.2012, чинного на час виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. Тобто, настання страхового випадку - це дата ДТП.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, дата скоєння ДТП - 24 листопада 2018 року, отже і дата настання страхового випадку має бути 24 листопада 2018 року.
Враховуючи, що позивач у судове засідання не з'явилася та прохала розглядати справу за її відсутності, суд вважає, що дата страхового випадку у страховому акті від 08.07.2019 року не відповідає фактичній даті скоєння ДТП, інших відомостей суду не надано.
Подаючи позов із проханням відшкодувати 2430,28 грн. шкоди заподіяної ДТП, позивач посилається, що потерпілій особі ОСОБА_5 було відшкодовано зазначену суму, що підтверджується платіжним дорученням №7522 від 27.08.2019 року, яке суд оцінює критично, оскільки відшкодування відбулося на підставі страхового акту №19.59.4554612-2204 від 08.07.2019 у якому дата настання страхового випадку 29.01.2019 не відповідає як зазначалося вище фактичним обставинам скоєння ДТП 24.11.2028 року.
Окрім того, у повідомленні про ДТП від 28.03.2019, яке складене ОСОБА_4 на адресу генерального директора ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» вказано номер полісу ОСЦПВВНТЗ №8137353 (а.с.10), у той час як до матеріалів справи долучено полісу ОСЦПВВНТЗ №8137353 у якому зазначено, що строк дії поліса з 28.12.2018 по 27.12.2019, а дата укладення договору 27.12.2018 (а.с.15). Тобто, на час скоєння ДТП поліс №8137353 ОСОБА_5 видано ще не було.
Також суд звертає увагу на той факт, що акт (протокол) огляду транспортного засобу складено лише 28.03.2019 року, тобто через 4 місяці із дня вчинення ДТП, а тому суд фактично позбавлений можливості надати оцінку спричиненим пошкодженням та стверджувати, що вони були спричинені саме 24.11.2018 року (а.с.18)
У подальшому оцінюючі надані докази у своїй сукупності, суд зазначає, що у листі директора департаменту врегулювання збитків ТДВ «СК'Ю.Ес.Ай» (а.с.14), за змістом листа вбачається, що відшкодування шкоди ОСОБА_5 відбулося через ДТП, яка сталася саме 29.01.2019 року, що суперечить змісту постанов судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2019 року у справі №200/1555/19 (а.с.7,8).
За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За правилами ст. 1191 ЦК України, особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Разом із тим, суд зазначає, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
У своїй позовній заяві до суду позивач, інтереси якої представляє адвокат Капля А.С., прохала розглянути справу у її відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляла.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.
Згідно із ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За встановлених обставин, суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню, у зв'язку із недоведеністю позовних вимог та через значну кількість суперечливих доказів, поданих позивачем.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76,77, 80, 81, 83, 263, суд, -
вирішив:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.
Інформацію щодо справи, яка розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет - https://court.gov.ua/fair/sud4803/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua.
Відомості про сторін:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , Виписка з Єдиного реєстру юридичних осіб, IBAN НОМЕР_3 у «ПриватБанк», МФО 305299, РНОКПП: НОМЕР_4
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 16.04.2025 року.
Суддя Оксана ЯРОЩУК