вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
21 квітня 2025 рокуСправа № 912/1015/25
Суддя Господарського суду Кіровоградської області Кабакова В.Г., розглянувши матеріали заяви від 07.04.2025 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи,
Заявник звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із заявою на підставі ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства з вимогою відкрити провадження з приводу неплатоспроможності фізичної особи.
За ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Розглянувши зазначену заяву, суд дійшов висновку, що така заява підлягає залишенню без руху за таких підстав.
Статтями 162, 164 ГПК України та ст. 116 КУзПБ визначено вимоги щодо оформлення позовної заяви (заяви) та комплектність документів, які повинні додаватися до неї.
Частиною 5 ст. 91 ГПК України установлено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Так за Положенням про паспорт громадянина України затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92 № 2503-XII, Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, Постановою Кабінету міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2017 № 745, відповідність доданих до заяви копій паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також облікових карток платників податків, оригіналам таких документів повинна підтверджуватись підписами осіб, в яких ці документи знаходяться.
Проте, із доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додатків убачається, що вищевказані документи засвідчені адвокатом Савченко Л.В., що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 91 ГПК України.
Відповідно до ст. 115 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
За правилами ч. 1-3 ст. 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, зазначається виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, додаються:
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ установлено, що у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначається виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа повинна зазначити конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника та вказують на настання загрози його неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому), та надати на підтвердження зазначеного відповідні докази.
Заявник зазначає, що "... отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб...", "... внаслідок несприятливої економічної ситуації, що сталася в країні в останні роки, в тому числі через початок воєнної агресії з боку росії на території України з 24.02.2022 року, у боржника накопичилась певна кількість грошових зобов'язань, які не можуть бути виконані ним з причин недостатності грошового доходу та відсутності майна, яке може бути реалізоване з метою погашення всієї суми заборгованості...". Проте, до заяви не додано копії документів, що підтверджують викладені у заяві обставини, зокрема, щодо:
- витрачання коштів, отриманих від кредиторів, перед якими наявна заборгованість згідно з поданим деталізованим списком кредиторів (на що були витрачені отримані від кредиторів кошти з моменту отримання кредиту до дати звернення до суду);
- джерел, за рахунок яких заявник планував повертати отримані в позику кошти, укладаючи договори позики (кредиту);
- вчинення дій з реструктуризації боргу;
- здійснення платежів, пов'язаних з утриманням майна, яке перебуває у користуванні.
Крім того, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) (ч. 4 ст. 116 КУзПБ).
Так, план реструктуризації боргів може містити інформацію щодо черговості задоволення вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та дати; інформації про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); інформацію про всі доходи боржника, у т. ч. доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану; розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб (не менше прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні) тощо. План реструктуризації боргів може містити положення про: реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у т. ч. того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у т. ч. розміру та строків погашення боргів; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини; виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів. (ст. 124 КУзПБ).
Суддя вважає за необхідне зауважити, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 зазначив, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника-фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника-фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при відсутності результатів впровадження таких заходів забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на положеннях статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
До боржника-фізичної особи КУзПБ встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Задля отримання бажаного результату відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодексу України з процедур банкрутства покладає на боржника такі обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), тобто обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУзПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Верховний Суд в постанові від 13.05.2024, прийнятої за результатом розгляду касаційної скарги у справі № 922/5486/23, зазначив, що законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу України з процедур банкрутства принцип добросовісної поведінки боржника-фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження-соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у справі № 911/2140/22, від 15.02.2024 у справі № 904/7413/21, від 25.01.2024 у справі № 916/1575/21, від 18.04.2024 у справі № 920/1398/21).
Однак заявник не надав доказів на підтвердження наведених ним обставин, які спричинили його неплатоспроможність, зокрема, доказів щодо: перебування на утриманні у боржника будь-яких осіб; наявності хвороби чи стану, який може стати підставою для призначення особі статусу інваліда або призначення відповідного лікування; звернення до відповідних медичних установ із будь-якими скаргами на стан здоров'я, тощо. Тобто не обґрунтував природу і причини неплатоспроможності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23.
Так, у проєкті плану реструктуризації ОСОБА_1 не враховано винагороду арбітражного керуючого, з яким укладено Угоду від 31.03.2025.
Згідно з п. 11 ч. 3, ч. 5 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду. До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Заявник зазначає, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , однак в матеріалах заяви відсутня інформація та пояснення щодо власника зазначеного вище нерухомого майна, відомості про право користування заявником зазначеного вище нерухомого майна також не знайшли свого відображення в Деклараціях за 2022-2025 роки.
З поданих декларацій вбачається не відповідність їх формі затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5, а саме: не зазначено поштовий індекс проживання/перебування заявника; адреси установи за місцем роботи; не всі рядки декларацій мають заповнення - у Декларації станом на 01.03.2025 рядки 13,14 порожні; розділ XIV Декларацій містить прочерки при зявленні про грошові зобов'язання перед кредиторами та при наявності у власності автомобіля.
Надана ОСОБА_1 інформація щодо кредиторів з вказівкою на дати укладення відповідних кредитних договорів свідчать про наявність у боржника протягом 2022-2025 років фінансових зобов'язань, відомості щодо розміру яких підлягають внесенню до декларацій про майновий стан боржника, однак, в розділах ХІІІ "Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та інші витрати, у тому числі за межами України" декларацій, зазначена інформація відсутня.
Суддя, водночас, окремо зауважує, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період (постанови Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 01.09.2021 у справі № 917/2088/19, від 11.03.2025 у справі № 921/150/24).
Підсумовуючи зазначене, суддя звертає увагу заявника, що на стадії вирішення питання про прийняття заяви про неплатоспроможність фактично не здійснюється перевірка достовірності інформації, зазначеної заявником у деклараціях. Натомість суддя перевіряє лише відповідність поданої декларації формально затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 формі, що узгоджується з п. 11 ч. 3, ч. 5 ст. 116 КУзПБ та усталеною практикою Верховного Суду у справах про неплатоспроможність, яка фактично не дотримана.
Також суддею враховується, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно з п. 1-6 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
До заяви додано Угоду від 31.03.2025 укладену арбітражним керуючим Каратуном Є.Є. (свідоцтво №2017 від 09.11.2021), за умовами якої виплата винагороди здійснюється замовником безготівковим платежем на поточний рахунок (картковий рахунок) Арбітражного керуючого, зазначений в розділі VI цієї Угоди або в іншому обумовленому сторонами порядку (п. 2 р. ІІІ).
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У свою чергу, ст. 6 ЦК України, зокрема, визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
З наведеного можна зробити висновок, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи ч.2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Законодавством не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг арбітражного керуючого.
Проаналізувавши зазначене у сукупності із абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суддя дійшла висновку, що законодавцем надано право особі подати відповідну угоду лише в частині умов виплати арбітражному керуючому грошової винагороди, у зв'язку з чим, сторони вказаної угоди не можуть відступити від положень КУзПБ у цій частині в силу їх імперативності.
Таким чином, ОСОБА_1 не виконано вимог п. 1-6 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ стосовно надання копії угоди з арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття у випадку відсутності авансування передбаченої винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду або доказів авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 45 420,00 грн.
Ураховуючи викладене, зміст заяви ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 115-116 КУзПБ.
За таких обставин, зазначена заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху до виправлення недоліків та подання суду відповідних доказів.
Господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 3 ст. 37, ст. 117 КУзПБ).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись ст. 2, 9, 37, 113, 115-116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 74, 162, 164, 174, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя
1. Заяву від 07.04.2025 ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи залишити без руху.
2. Встановити ОСОБА_1 строк усунення виявлених недоліків при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство - десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
3. Встановити спосіб усунення недоліків шляхом надання суду:
належним чином засвідчені копії паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також облікових карток платників податків;
докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у сумі 45 420,00 грн або угоду про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений КУзПБ;
копії документів, що підтверджують викладені у заяві обставини ((зокрема, щодо: витрачання коштів, отриманих від кредиторів, перед якими наявна заборгованість згідно з поданим деталізованим списком кредиторів (на що були витрачені отримані від кредиторів кошти з моменту отримання кредиту до дати звернення до суду); джерел, за рахунок яких заявник планував повертати отримані в позику кошти, укладаючи договори позики (кредиту); вчинення дій з реструктуризації боргу; здійснення платежів, пов'язаних з утриманням майна, яке перебуває у власності заявника));
декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства (за звітні періоди), із заповненням всіх розділів та зазначенням відомостей щодо права користування нерухомими майном, де проживає заявник ( АДРЕСА_1 );
пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів, який відповідатиме вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства та за формою, передбаченою наказом Міністерства юстиції України від 24.10.2019 № 3258/5 "Про затвердження примірних форм плану санації боржника у справі про банкрутство та плану реструктуризації").
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
6. Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), адвокату Савченко Л.В. (до електронного кабінету).
Суддя В.Г. Кабакова