вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1349/25
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., перевіривши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Л" (08707, Київська обл. Обухівський район, с. Перше Травня, вул П. Гудима, 23, ЄДРПОУ 39633783)
до VELES TRADING sp Z.o.o (00-867, Republic of Poland, Warsaw, str. Chlodna,51/26, NIP 5242939953, Regon 521941073)
про стягнення боргу
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Л" до VELES TRADING sp Z.o.o (00-867, Republic of Poland, Warsaw, str. Chlodna,51/26, NIP 5242939953, Regon 521941073) про стягнення 681180,99 доларів США боргу за міжнародним контрактом №210624 від 08.07.2024.
Частиною 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.
Як вбачається з матеріалів, доданих до позовної заяви, а саме з копії міжнародного контракту №210624 від 08.07.2024 та додатків до нього, що долучені позивачем до позову, сторонами даного контракту питання щодо підсудності спорів за даним контрактом окремо не вирішувалось.
Відтак суд констатує, що сторони контракту №210624 від 08.07.2024 своєю угодою не передбачили підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Натомість з пункту 13.1 контракту №210624 від 08.07.2024 в редакції додаткової угоди №11 від 21.02.2025 вбачається, що сторони погодили лише застосування законодавства України за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим контрактом.
Принагідно суд звертає увагу позивача на те, що дослівне формулювання пункту 13.1 контракту №210624 від 08.07.2024 в редакції додаткової угоди №11 від 21.02.2025 не може бути протлумачене як погодження сторонами підсудності спорів за контрактом судам України, позаяк угода про підсудність справи з іноземним елементом судам України повинна бути чіткою і безумовною.
Натомість зі змісту пункту 13.1 контракту №210624 від 08.07.2024 в редакції додаткової угоди №11 від 21.02.2025, який має наступний дослівний зміст - "За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Контрактом Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним українським законодавством та судом", не вбачається, що сторони погодили підсудність справи про стягнення боргу з відповідача нерезидента судам України. Вбачається, що сторони погодили лише те, що лише в питаннях відповідальності за невиконання зобов'язань в межах контракту сторони будуть керуватись українським законодавством. Про яку саме "відповідальність передбачену судом" сторони домовились у вказаному пункті контракту суду теж не зрозуміло.
Інших положень щодо угоди про правозастосування чи країну суду надані до суду копії контракту не містять.
Питання відповідальності за порушення грошового зобов'язання у позові не ставиться, позаяк заявлено до стягнення лише основний борг.
Доказів та обгрунтцвань того, що поданий позов підпадає під випадки визначені положеннями ст. ст. 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" поданий позов не містить.
Отже, вбачається, що сторони не досягли домовленості про розгляд спору в судах України за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
З огляду на викладене, оскільки відповідач є нерезидентом та судом встановлено, що позивач не надав суду доказів наявності угоди сторін про передачу спору на розгляд судам України, а також враховуючи те, що означені правовідносини, що покладені в основу позову не підпадають під випадки визначені положеннями ст. ст. 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", суд констатує, що означений позов має бути поданий за місцем знаходження відповідача (Республіка Польща), а відтак є таким, що не підсудний судам України, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі в порядку п.1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. ст. 175, 234, 366 ГПК України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Роза-Л" (08707, Київська обл. Обухівський район, с. Перше Травня, вул П. Гудима, 23, ЄДРПОУ 39633783) у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Л" (08707, Київська обл. Обухівський район, с. Перше Травня, вул П. Гудима, 23, ЄДРПОУ 39633783) до VELES TRADING sp Z.o.o (00-867, Republic of Poland, Warsaw, str. Chlodna,51/26, NIP 5242939953, Regon 521941073) про стягнення боргу за контрактом №210624 від 08.07.2024.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.
Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 ГПК України.
Ухвалу підписано 21.04.2025
Суддя А.Ф. Черногуз