вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2025 р. Справа № 911/566/25
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»
до фізичної особи-підприємця Огороднікової Лариси Геннадіївни
про стягнення 218466,32 грн,
без виклику учасників справи
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 12.02.2025 до фізичної особи-підприємця Огороднікової Лариси Геннадіївни (далі - відповідач) про стягнення 218466,32 грн, з яких: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 67000,00 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 148101,09 грн; заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією - 3365,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачкою грошових зобов'язань за договором № 506326-КС-001 від 31.07.2024 про надання кредиту.
Разом з позовною заявою, ТОВ «Бізнес Позика», у пункті 2 прохальної частини позову виклало клопотання про витребування від АТ “Універсал Банк» документів з інформацією про емітента та рух коштів по банківській карті за період з 31.07.2024 (видача кредиту) по 06.08.2024 включно.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2025 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.
Клопотання позивача було задоволено частково та витребувано в АТ “Універсалбанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- відповідь банку з інформацією про підтвердження чи спростування, що держателем банківської картки (особою на чиє ім'я було емітовано банківську картку) № НОМЕР_1 , виданої (емітованої) Акціонерним товариством “Універсал Банк», є або була Огороднікова Лариса Геннадіївна (РНОКПП НОМЕР_2 );
- відповідь банку з інформацією про прізвище, ім'я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на банківський рахунок, який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_1 , виданої (емітованої) Акціонерним товариством “Універсал Банк», на яку Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) 31.07.2024 перерахувало грошові кошти в розмірі 67000,00 грн;
- виписку про рух коштів по банківському рахунку, який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_1 , виданої (емітованої) Акціонерним товариством “Універсал Банк», за період з 31.07.2024 по 06.08.2024 в розрізі виключно фінансових операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) та Огороднікової Лариси Геннадіївни (РНОКПП НОМЕР_2 ) - у випадку належності банківської картки № НОМЕР_1 Огородніковій Ларисі Геннадіївні (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
За змістом ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідачки про розгляд справи та про право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 17.02.2025 про відкриття провадження у справі № 911/566/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідачки, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно Витягу стосовно перевірки статусу відстеження поштового відправлення за номером 0601113757772, ухвала суду була повернута підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до частини першої статті 7 Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Одночасно, частинами першою, четвертою статті 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала суду про відкриття провадження у справі на адресу, яка внесена відповідачем до Єдиного державного реєстру, як його місцезнаходження, за відсутності іншої повідомленої відповідачкою адреси, на яку додатково могло б здійснюватися листування, може вважатись належним доказом відправлення ФОП Огородніковій Л.Г. копії ухвали суду.
У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідачки про розгляд справи та відповідачка не скористалась своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.
Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
04.03.2025 до Господарського суду Київської області від АТ “Універсал банк» надійшов лист №БТ/2000 від 25.02.2025 (вх. № 1686/25 від 04.03.2025), який містить запитувану судом інформацію стосовно Огороднікової Лариси Геннадіївни та виписку по рух коштів по картці НОМЕР_1 за період з 31.07.20247 по 06.08.2024 включно.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31 липня 2024 року Фізична особа-підприємець Огороднікова Лариса Геннадіївна (далі - позичальник) уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - кредитодавець) Договір про надання кредиту № 506326-КС-001 (далі за текстом - Договір або Кредитний договір).
Договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами відкриття кредитної лінії (надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям) ТОВ «БІЗПОЗИКА» (надалі за текстом - «Правила»), через Особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/.
Відповідно до п. 1 Договору кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у розмірі 67000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (далі - Договір). Строк кредиту складає 24 тижні; стандартна процентна ставка в день 1,50000000 (фіксована); знижена процентна ставка в день 1,15054478 (фіксована); комісія за надання кредиту 10050,00 грн.; загальний розмір кредиту 67000,00 грн; термін дії договору - до 15.01.2025; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 174240,00 грн.
Відповідно до п. 2 Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою вказаною в п. 1 Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Згідно п. 2.1 Договору, у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору (тобто 1,15054478 в день).
Відповідно п. 2.2 Договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору (тобто вдень 1,50000000). При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3. до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.
У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору.
Пунктом 3 Договору сторони встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка (Графік, починаючи з 14.08.2024 по 15.01.2025 сторони прописали в самому тексті п. 3 Договору). Позичальник зобов'язаний повертати кредит, проценти за користування кредитом та комісію у розмірах платежів та у терміни згідно графіку платежів, що передбачений цим пунктом Договору.
Пунктом 16 Договору закріплено, що інші умови цього правочину регулюються Правилами відкриття кредитної лінії (надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям), які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
Правилами відкриття кредитної лінії (надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям) ТОВ “Бізнес Позика» від 03.04.2024 визначено загальні положення та терміни, що використовуються при укладанні договору про надання коштів у кредит та інші умови.
Правила визначають порядок і умови відкриття Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» кредитної лінії (надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям), права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Договору, а також регулюють відносини, що виникають між кредитодавцем і фізичною особою-підприємцем-позичальником, які є сторонами Договору.
Правила є невід'ємною частиною Договору та разом з Договором про відкриття кредитної лінії (який також є невід'ємною частиною Договору) складають єдиний Договір (п.1.3 та п. 1.4 Правил).
Пунктом 5.4 Правил визначено, що укладаючи Договір, кредитодавець та заявник/позичальник визнають усі документи (зокрема, Договір), підписані з використанням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто, вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи Договір шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Заявник/Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (включаючи, істотними) умовами Договору (умовами цих Правил та Договором про відкриття кредитної лінії).
Пунктом 6 Кредитного договору, який підписали сторони, було визначено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір з вільним волевиявленням.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору 31.07.2024 ТОВ “Бізнес Позика» видала відповідачці кредит в загальному розмірі 67 000,00 грн на картковий банківський рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується також Витягом з анкети клієнта ФОП Огороднікової Л.Г; Інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» ТМ Platon від 04.02.2025 за № 09/02 (видача кредиту).
Видача кредиту відповідачці здійснювалась позивачем через партнера - ТОВ «ПрофітГід» (оператор послуг платіжної інфраструктури ТОВ «Платежі Онлайн», система Platon), з яким позивачем було укладено Договір про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 (Договір додано до позовної заяви разом із Протоколом підпису), пункти 1.1.1., 2.3.1. та 2.3.2. якого передбачають здійснення оператором платежів, використовуючи в якості джерела кошти, надані платниками (тобто позичальниками позивача, а також виконання розпоряджень позивача, які не суперечать чинному законодавству України).
Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону.
Частиною 2 ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників.
Частино 6 ст. 46 Закону встановлено, що надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність:
1) номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або облікового номера, який присвоюється контролюючими органами, або реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або
2) унікального ідентифікатора отримувача.
Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.
У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право:
1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;
2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
До укладення Кредитного договору ОСОБА_1 було належним чином ідентифіковано/верифіковано позивачем, а саме 31 липня 2024р. за допомогою відеоверифікації перевірки особи, яка звернулась за отриманням кредиту з особою, якій належить фінансовий номер телефону НОМЕР_3 та паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 (відеофайл розміщений на гугл-диску за коротким посиланням: https://surl.li/eiskwk та наданий позивачем в якості доказу до позовної заяви), що в повній мірі підтверджує факт звернення саме відповідачки за оформленням кредиту до ТОВ «БІЗПОЗИКА».
Заперечень щодо факту укладення вказаного вище договору від відповідачки до суду не надходило.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору 31.07.2024 ТОВ “Бізнес Позика» перерахувало на картку відповідачки за номером 4441111151358391 (шляхом її поповнення) кредитні кошти в сумі 67000,00 грн., що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань.
Також, в матеріалах справи наявна анкета клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи (https://my.bizpozyka.com/)), згідно якої номер банківського рахунку (банківської картки для перерахування коштів) ФОП Огороднякової Л.Г. зазначено як № НОМЕР_1 , на яку позивачем було перераховано кредитні кошти.
Поряд з цим, на виконання ухвали суду від 17.02.2025 АТ “Універсал банк» надало довідку (виписку) по вказаному рахунку за період з 31.07.2024 по 06.08.2024 про перерахування коштів у сумі 67000,00 грн. о 12:27 на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів від позивача.
Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Відповідачка в рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснила 1 (один) платіж по банківських реквізитах позивача на загальну суму 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 627604360 від 20 серпня 2024 року, виконаною АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Таким чином, самостійно зробивши один платіж з метою виконання умов Договору, відповідачка вчинив конклюдентні дії щодо визнання Договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за Договором про надання кредиту № 506326-КС-001 від 31.07.2024р. Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020р. по справі №127/23910/14-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93835763), а саме: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка зобов'язання за кредитним договором повністю та належним чином не виконала. Позивач зазначив, що станом на момент звернення до суду заборгованість відповідачки перед позивачем становить 218 466,32 грн, з яких:
- заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 67 000,00 грн;
- заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 148101,09 грн;
- заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією - 3365,23 грн.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України, які кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Поряд з цим, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності зі ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За статтею 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором. Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У відповідності зі ст. 3 Закону України “Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно частин першої та третьої статті 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України “Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 12 Закону України “Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).
Суд встановив, що Договір про надання кредиту №506326-КС-001 від 31.07.2024 підписано ФОП Огороднікова Л.Г. у відповідності до ст. 12 Закону України “Про електронну комерцію» та підтверджується наданою позивачем візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення електронного Договору про надання кредиту №506326-КС-001 від 31.07.2024 в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.
До укладення кредитного договору Огороднікову Ларису Геннадіївну було належним чином ідентифіковано/верифіковано позивачем, про що зазначалось вище та додано до матеріалів позовної заяви відеофайл.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Як встановлено в ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Як встановлено судом та не спростовано відповідачкою, позивачем належним чином виконано умови кредитного договору №506326-КС-001 від 31.07.2024 та перераховано відповідачці на карту 67000,00 грн кредитних коштів.
Враховуючи наведене та встановлені судом обставини, а саме: факт належності банківської платіжної картки відповідачці; факт наявності у позивача персональних даних відповідачки, зокрема, даних платіжної картки; факт перерахування грошових коштів на банківську платіжну картку відповідачки, що узгоджується з доказами, наданими позивачем, суд вважає, що докази, надані до матеріалів справи, свідчать про неналежне виконання відповідачкою умов укладеного з позивачем договору в частині повернення в повному обсязі отриманих кредитних коштів. Водночас, кредитний договір відповідачка у судовому порядку не оспорила, натомість отримала кредитні кошти, користувалась ними та частково погашала заборгованість за кредитним договором.
Таким чином, заборгованість відповідачки за отриманим та неповернутим кредитом на день розгляду справи складає 67000,00 грн, а тому позовна вимога про стягнення з відповідачки 67000,00 грн кредиту підлягає задоволенню.
Також, окрім суми неповернутого кредиту, позивач просить суд стягнути з відповідачки проценти за користування кредитом в розмірі 148101,09 грн. Вказані відсотки відповідно до наданого позивачем розрахунку нараховано станом на 15.01.2025.
Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як зазначалося вище, проценти за користування кредитом за цим договором є фіксованими та становлять: ставка стандартна - 1,500000% (фіксована) в день, знижена - 1,15054478% (фіксована) в день.
У разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами Графіку платежів, що наведений в пункті 3 Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки (1,15054478% в день (фіксована ставка).
У разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого Графіку (за виключенням дострокового повернення Кредиту), внаслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою (1,500000% (фіксована) в день); при цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого Графіком та до закінчення терміну дії Договору.
Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів.
При цьому, скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою (1,15054478% в день (фіксована ставка) та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою (1,500000% (фіксована) в день) на умовах, викладених в Договорі не є зміною його істотних умов.
Як слідує з матеріалів справи, відсотки були нараховані позивачем за загальний період з 31.07.2024 по 15.01.2025 та складають суму 161416,32 грн.
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування відсотків в межах строку кредитування, тобто за період з 31.07.2024 по 15.01.2025, який і був заявлений позивачем.
При цьому як вказувалось вище, 20.08.2024 платіжною інструкцією № 627604360 відповідачка частково здійснила платіж по банківських реквізитах позивача на загальну суму 20000,00 грн, частина з яких - 13315,23 грн була зарахована на погашення відсотків. Відтак, за вказаний період з 31.07.2024 по 15.01.2025 та нарахованих 161416,32 грн відсотків залишились неоплаченими 148101,09 грн (161416,32-13315,23).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру відсотків за користуванням кредитом з 31.07.2024 по 15.01.2025, суд встановив, що належні до сплати відсотки складають суму 148101,09 грн, які суд задовольняє в повному розмірі.
Крім того, у пункті 3 Договору визначена сума комісії за надання кредиту в розмірі 10050,00 грн. Згідно п. 3 Договору, в якому наведено Графік платежів за Договором, комісія повинна бути оплачена трьома платежами: 14.08.2024 - 2956,95 грн, 28.08.2024 - 3727,82 грн; 11.09.2024 - 3365,23 грн.
Правомірність нарахування комісії за надання кредиту та її стягнення позивачем узгоджується з підпунктом 14 пункту 2.1, пунктами 3.7, 6.4-6.6 Правил, якими передбачено, що комісія за видачу кредиту є складовою частиною плати за користування позичальником наданою йому сумою кредиту, нараховується одноразово при видачі кредиту та в дату його видачі, і не є платою за додаткові послуги кредитодавця або платою за таку його дію, як переказ (видача) коштів позичальнику.
Частковою оплатою, здійсненою відповідачкою в розмірі 20000,00 грн, про яку зазначалось вище, позивачем було зараховано частину грошових коштів в сумі 6684,77 грн в рахунок оплати комісії, відтак залишок неоплаченої суми комісії склав 3365,23 грн, яку і заявив до стягнення позивач. Зазначена сума є обґрунтованою та підтвердженою поданими доказами, тож підлягає до стягнення на рахунок позивача в розмірі 3365,23 грн.
Враховуючи вищевикладене, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» суд задовольняє повністю та з ФОП Огороднікової Лариси Геннадіївни підлягає до стягнення 67000,00 грн заборгованості за кредитом, 148101,09 грн заборгованості за процентами, 3365,23 грн заборгованості за комісією.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачку.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позовні вимоги повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця Огороднікової Лариси Геннадіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код 41084239): 67000 (шістдесят сім тисяч) грн 00 коп. заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом, 148101 (сто сорок вісім тисяч сто одну) грн 09 коп. заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами, 3365 (три тисячі триста шістдесят п'ять) грн 23 коп. заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією, 2621 (дві тисячі шістсот двадцять одну) грн 59 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін