ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2025Справа № 910/4825/25
Суддя Н.Плотницька, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" про вжиття заходів забезпечення позову, у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (04073, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок, 16 Б)
до Акціонерного товариства "Сенс Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100)
про визнання недійсним одностороннього правочину
Представники сторін: не викликались
17.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" з вимогами до Акціонерного товариства "Сенс Банк" про визнання недійсним одностороннього правочину.
Позовні вимоги обґрунтовано невідповідністю вчиненого відповідачем правочину у вигляді повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку положенням статті 203 Цивільного кодексу України, який в силу положень статті 215 названого Кодексу є підставою для визнання його недійсним.
Також, 17.04.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до умов якої просить суд забезпечити позов шляхом заборони Акціонерному товариству "Сенс Банк" вчиняти по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" № НОМЕР_1 дії щодо блокування видаткових операцій позивача щодо сплати податків до бюджету та виплати заробітної плати, а також дії щодо блокування прибуткових операцій по сплаті контрагентами лізингових платежів за договорами фінансового лізингу, та заборони Акціонерному товариству "Сенс Банк" закривати рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" № НОМЕР_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідач, не маючи мотивованих підозр (проведені фінансові операції не відповідають критерію підозрілих, а діяльність позивача не є фіктивною) та законних підстав, прийняв рішення про закриття рахунку, яке не відповідає нормам законодавства в сфері запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та як наслідок закриття банком єдиного банківського рахунку фактично заблокує нормальну господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна", що призведе до втрати подальших надходжень (у вигляді лізингових платежів від лізингоодержувачів), які після закінчення в Вищому антикорупційному суді судового процесу по вищезгаданій справі № 991/11063/24 підлягатимуть, як актив, стягненню в дохід держави.
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Разом із тим, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (даний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (даний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
При цьому обов'язок доказування необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заявник просить заборонити дії щодо блокування видаткових операцій позивача щодо сплати податків до бюджету та виплати заробітної плати, а також дії щодо блокування прибуткових операцій по сплаті контрагентами лізингових платежів за договорами фінансового лізингу та заборони Акціонерному товариству "Сенс Банк" закривати рахунок.
Суд не погоджується із доводами позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову, оскільки задоволення позову у цій справі матиме наслідком як раз (враховуючи анулювання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг від 15.12.2023 року та судову заборону від 09.10.2024 проводити будь-які банківські операції, що призведуть до зменшення залишку грошових коштів на вищевказаних рахунках, крім обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати) відновлення можливості здійснювати платежі до бюджету та виплачувати заробітну плату, оскільки інших дій, враховуючи названі обмеження, позивач вчиняти не може.
Верховний Суд вже неодноразово звертав увагу на недопустимість вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті
Заходи забезпечення позову, на яких наполягає позивач, фактично збігаються із задоволенням позову у цій справі, а станом на момент прийняття рішення щодо їх застосування, спір по суті не розглядається.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" про вжиття заходів забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, ст. 140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду(частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька