ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2025Справа № 910/1439/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Будсервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЦ «Алміс»
про стягнення 1 212 125, 22 грн.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт Будсервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЦ «Алміс» про стягнення 1 212 125, 22 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань, які виникли на підставі Договору будівельного підряду від 10.07.2019 № ЮС8-10/07/19-ПР, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у загальному розмірі 1 212 125, 22 грн.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Ухвалу суду відповідач не отримав, у зв'язку з відсутністю адресата.
03.03.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити.
03.05.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
10.07.2019 між позивачем (Генпідрядник) та відповідачем (Підрядник) укладено Договір підряду № ЮС8-10/07/19-ПР на виконання Підрядником комплексу підрядних робіт із закупівлі та доставки ресурсів (будівельних матеріалів, обладнання, устаткування тощо), монтажу та пусконаладки системи газозабезпечення житлових будинках № 8.1 та № 8.3. (надалі - «Роботи») при будівництві Об'єкту - «будівництво мікрорайонів І, ІІ, 1 п.к. ІІІ, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (І мікрорайон, 8 черга, житлові будинки № 8.1. та № 8.3.)» в обсягах та за цінами, визначеними у Додатках до даного Договору - «Договірна ціна № 1 та № 2».
Відповідно до п. 1.2. Договору роботи, що виконуються підрядником за цим Договором:
- забезпечення (доставка) всіх необхідних для виконання робіт ресурсів (будівельних матеріалів, обладнання, устаткування, інструментів тощо), будівельної машинної техніки, підіймальних механізмів, витратних матеріалів тощо;
- монтажні роботи з влаштування надземного газопроводу (надземний газопровід середнього тиску: прокладання трубопроводів газопостачання зі стальних безшовних труб діаметром 100 мм з пересувних помостів і драбин на висоті від підлоги або суцільного настилу більше 10 м; Надземний газопровід низького тиску: прокладання трубопроводів газопостачання зі стальних безшовних труб діаметром 200 мм, прокладання трубопроводів газопостачання зі стальних безшовних труб діаметром 150 мм; установлення вентилів, засувок, затворів, клапанів зворотних, кранів прохідних на трубопроводах зі стальних труб діаметром до 200 мм, монтаж хомутів, пневматичне випробування газопроводів, ґрунтування сталевих труб діаметром понад 50 мм тощо за два рази, фарбування сталевих труб діаметром понад 50 мм тощо за два рази, монтаж ШРП, монтаж ВОГ, виготовлення м/конструкцій опорних для встановлення шаф; газопровід н/т по котельній; роботи з контролю якості тощо);
- пусконалагоджувальні роботи з влаштування надземного газопроводу (установка подачі газоподібного палива, виготовлення режимних карт ШРП, система вимірювальна тиску, система вимірювальна температури тощо);
- забезпечення введення результатів робіт в експлуатацію з оформленням відповідних документів для/від відповідних контролюючих органів держнагляду України в межах компетенції підрядника згідно законодавства.
Відповідно до п. 2.1.6. Договору, генпідрядник зобов'язаний здійснювати оплату виконаних робіт в обсягах та в строки, що передбачені Договором.
Згідно п. 2.1.7. Договору, генпідрядник зобов'язаний після завершення виконання підрядником робіт в повному обсязі, прийняти їх за кінцевим Актом приймання-передачі виконаних будівельних робіт.
Пунктом 2.1.8. Договору визначено обов'язок генпідрядника розглянути та підписати Довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрати по формі № КБ-3 (надалі за текстом - Довідка № КБ-3) та Акт приймання виконаних будівельних робіт по формі № КБ-2в протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх отримання та/або в цей же строк надати підряднику обґрунтовані заперечення (мотивовану відмову), забезпечити оплату робіт підрядника у термін 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Акту № КБ-2в та Довідки № КБ-3.
Відповідно до п. 2.3.5. Договору, підрядник зобов'язаний виконувати роботи якісно, в повному обсязі, у відповідності з умовами договору та до проектної документації, законодавства та в строки, що передбачені договором.
Згідно п. 2.3.18. Договору, підрядник зобов'язаний подавати щомісячно генпідряднику виконані роботи по Акту № КБ-2в та Довідку № КБ-3. Підрядник надає на розгляд генпідряднику оформлені Акти № КБ-2в та Довідки № КБ-3 в 3-х примірниках для перевірки у термін не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа звітного місяця. Акти № КБ-2в та Довідки № КБ-3 повинні бути підписані представником технічного нагляду замовника будівництва в частині обсягів та якості виконаних робіт та керівником будівництва об'єкту (начальником дільниці) від генпідрядника. Акти № КБ-2в та Довідки № КБ-3, що не підписані вказаними уповноваженими особами від генпідрядника, до розгляду не приймаються. Разом з Актами № КБ-2в та Довідками № КБ-3 підрядник зобов'язаний передати повний комплект виконавчої документації згідно п. 2.3.22. Договору.
Строки виконання робіт по Договору становлять 100 (сто) календарних днів з дня перерахування генпідрядником авансового платежу підряднику (п. 3.1. Договору).
Ціна робіт погоджена та визначена сторонами у Додатках № 1, № 2 до Договору - «Договірна ціна № 1, № 2, які становлять невід'ємну частину цього Договору (п. 4.1. Договору).
Остаточна ціна робіт за даним Договором з вартістю ресурсів підрядника складатиме суму всіх підписаних сторонами згідно з умовами Договору договірних цін та/або суму всіх підписаних сторонами згідно з умовами даного Договору та підтверджених технаглядом замовника будівництва Актів № КБ-2в та Довідок № КБ-3, що посвідчують фактичний обсяг виконаних підрядником робіт (п. 4.4. Договору).
Згідно п. 4.5.1. Договору, аванс необхідний підряднику для виконання робіт, сплачується генпідрядником підряднику на підставі листа-заявки на фінансування, поданої підрядником та узгодженої генпідрядником.
Відповідно до п. 4.5.2. Договору, решту грошових коштів за виконані роботи генпідрядник сплачує на підставі Актів № КБ-2в та Довідки № КБ-3, які підписуються уповноваженими представниками сторін щомісячно. Акт № КБ-2в та Довідку № КБ-3 підрядник передає генпідряднику не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа звітного місяця. Генпідрядник протягом 10 (десяти) днів після отримання акту перевіряє його реальність та підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3).
На виконання умов Договору позивачем сплачено відповідачу авансований платіж в загальному розмірі 910 000, 00 грн., що підтверджується платіжна інструкція: від 29.04.2020 на суму 610 000, 00 грн; від 19.05.2020 на суму 200 000, 00 грн; від 22.05.2020 на суму 100 000, 00 грн.
Позивач вказує, що згідно п. 3.1. Договору та враховуючи авансові платежі, підрядник мав виконати роботи у період з 23.05.2020 по 31.08.2020 включно (100 днів). У відповідь на вимогу № 20/09/01 від 20.09.2024 підрядник вказав строки виконання договірних зобов'язань щодо закриття Актів виконання робіт за Договором, а саме до 30.10.2024. Однак, свої зобов'язання за договором у вказані строки не виконав, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарським судом встановлено порушення підрядником своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором підряду, а саме не виконання профінансованих замовником робіт у встановлені строки, а також ненадання жодного акта виконання підрядних робіт, з огляду на, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі авансових платежів у загальному сумі 910 000, 00 грн.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення сплачених позивачем відповідачу авансових платежів, як і належних доказів на підтвердження виконання відповідних робіт за договором, вимога позивача про стягнення з відповідача 910 000, 00 грн авансових платежів, визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки саме цей спосіб захисту відновить порушена право позивача.
Щодо доводів відповідача про виконання останнім робіт за спірним договором підряду, що підтверджується Актами про прийом завершеного будівництва об'єкту газопостачання, Актами приймання зовнішньої системи газопостачання та Актами приймання внутрішньої системи газопостачання, які долучені відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, господарський суд вважає їх неналежними докази на виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, з огляду на наступне.
Згідно із п. 3.1. Договору, строки виконання робіт по договору становлять 100 (сто) календарних днів з дня перерахування генпідрядником авансового платежу підряднику.
Відповідно до п. 2.3.18. Договору, підрядник зобов'язаний, подавати щомісячно генпідряднику виконані роботи за Актом № КБ-2в та Довідку № КБ-3. Підрядник надає на розгляд генпідряднику оформлені Акти № КБ-2в та Довідку КБ-3 в 3-х примірниках для перевірки у термін не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа звітного місяця. Акти № КБ-2в повинні бути підписані керівником будівництва на Об'єкті (начальником дільниці) генпідрядника та представником технічного нагляду замовника в частині обсягів та якості виконаних робіт. Акти № КБ-2в та Довідки № КБ-3, що не підписані вказаними особами від генпідрядника/замовника до розгляду не приймаються. Разом з Актами № КБ-2в та Довідками КБ-3 підрядник зобов'язаний передати повний комплект виконавчої документації згідно п. 2.3.22. Договору.
Згідно п. 5.2. Договору, приймання генпідрядником виконаних робіт в цілому (в повному обсязі) за договором здійснюється шляхом складання та підписання кінцевого Акту приймання-передачі будівельних виконаних робіт.
В тексті даного договору під «кінцевим Актом приймання-передачі будівельних виконаних робіт» розуміється Акт, підписаний уповноваженими представниками сторін, який посвідчує повне виконання всього обсягу робіт за договором. Підрядник надає кінцевий Акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного виконання робіт за договором, а генпідрядник зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання підписати цей Акт та надати його оригінал підряднику або надати письмову обґрунтовану (мотивовану) відмову (п. 5.3 Договору).
Сторони у договорі чітко визначили порядок підписання та вимоги щодо документів, які підтверджують факт виконання робіт по договору, зазначивши, що такими документами є Акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3.
Отже, такі документи як Акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 в сукупності є належними і допустимими доказами підтвердження/спростування факту виконання підрядником робіт за договором. Зазначений висновок вказаний у постанові ОП КГС ВС від 16.09.2022 № 913/703/20.
З урахуванням викладеного, долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву Акти про прийом завершеного будівництва об'єкту газопостачання, Акти приймання зовнішньої системи газопостачання та Акти приймання внутрішньої системи газопостачання, які позивач навіть і не підписував, не є належними та допустимими доказами на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду.
Господарським судом встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання за договором щодо виконання робіт, а саме не виконання їх в строки визначені договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.5. Договору у випадку порушення підрядником строків виконання робіт, як і кінцевого строку виконання робіт щодо їх етапів та/або черговості, визначених графіком виконання робіт, так і відповідно кінцевого строку виконання всього обсягу робіт за договором, останній зобов'язаний сплатити на користь генпідрядника неустойку у розмірі 2000, 00 (дві тисячі грн.) за кожен день такого прострочення та відшкодувати завдані таким порушенням обґрунтовані збитки.
В разі, якщо порушення строків виконання робіт за виною підрядника буде тривати понад 10 (десять) календарних днів, підрядник додатково сплачує на користь генпідрядника неустойку у розмірі 500, 00 (п'ятсот грн.) за кожен календарний день прострочення, починаючи з 11 (одинадцятого) дня прострочення (п. 8.5.1. Договору).
Оскільки обов'язок відповідача щодо виконання робіт не є грошовим зобов'язанням, а та обставина, що за порушення строку виконання робіт до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 2000, 00 грн за кожен день такого прострочення та додатково 500 грн за кожен день такого прострочення починаючи з одинадцятого дня прострочення виконання робіт, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов'язання, отже до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання (обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 245 000, 00 грн.
Господарський суд міста Києва, враховуючи викладене та здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, у заявленому розмірі.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 9928, 26 грн 3 % річних та 47 196, 96 грн інфляційних втрат.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором.
Відповідальність за порушення зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 47 196, 96 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку 3 % річних, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про його неточність, а тому за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 7086, 07 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн.
Частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В якості доказів понесення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, позивачем надано Договір про надання правничої допомоги від 26.02.2024, Додаткова угода № 9 від 30.01.2025 до Договору, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 07.12.2018 серія КС № 7280/10, Акт наданих послуг від 21.03.2025 на суму 50 000, 00 грн.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.01.2021 № 280/2635/20 відшкодування судових витрат на правничу допомогу у разі підтвердження їх обсягу надання послуг і виконання робіт, підлягають відшкодування незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати позивача на правничу допомогу у відповідності до пропорційного розміру задоволених позовних вимог у розмірі 49 882, 76 грн.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування доводів позивача.
За таких обставин суд, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 14 511, 40 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІЦ «АЛМІС» (02660, 01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ В'ЯЧЕСЛАВА ЛИПИНСЬКОГО, будинок 13, ідентифікаційний код 40243514) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» (04112, місто Київ, ВУЛИЦЯ ТИМОФІЯ ШАМРИЛА, будинок 4-В, приміщення 295, ідентифікаційний код 39778632) заборгованість у розмірі 910 000 (дев'ятсот десять тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 245 000 (двісті сорок п'ять тисяч) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 47 196 (сорок сім тисяч сто дев'яносто шість) грн 96 коп., три відсотки річних у розмірі 7086 (сім тисяч вісімдесят шість) грн 07 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 49 882 (сорок дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 76 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 511 (чотирнадцять тисяч п'ятсот одинадцять) грн 40 коп.
3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва