ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2025Справа № 910/1744/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Колесіної Людмили Дмитрівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про стягнення 754 841 грн. 08 коп.
Представники сторін: не викликались
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Колесіної Людмили Дмитрівни (надалі - відповідач) про стягнення 754 841 грн. 08 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у вересні 2023 ОСОБА_1 з метою купівлі із подальшою благодійною передачею ЗСУ дронів для відсічі російської агресії, в мережі інтернет на сайті http://safety.kiev.ua знайшов пропозицію щодо продажу FPV-дронів та їх комплектуючих.
25.09.2023 Нігматуллін М.Н. на підставі рахунку на оплату № 142 від 25.09.2023, отриманого від вказаного продавця, здійснив попередню оплату на загальну суму 661 200,00 грн за товар, на рахунок Фізичної особи-підприємця Колесіної Людмили Дмитрівни, що підтверджується квитанцією про оплату № 230561730 від 25.09.2023.
Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, не здійснив поставку визначеного сторонами товару в узгоджений строк. У зв'язку з цим, Нігматуллін М.Н. направив на адресу ФОП Колесіна Л.Д. вимогу № 15 від 25.03.2024, в якій просив поставити товар або повернути сплачені грошові кошти в розмірі 661 200,00 грн, в строк протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання вимоги.
В подальшому, 25.04.2024 з метою захисту свого порушеного права, Нігматуллін Н.Г. звернувся з позовною заявою до Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення з ФОП Колесіної Л.Д. попередньої оплати за товар.
Ухвалою Дніпровського районного суду № 755/7518/24 від 16.10.2024, залишеної в силі постановою Київського апеляційного суду від 30.01.2025, закрито провадження у цивільній справі, у зв'язку з підсудністю розгляду спору в порядку господарського судочинства.
А тому, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 661 200,00 грн - попередньої оплати за товар, 15 940,22 грн - 3% річних, 77 700,86 грн - інфляційних втрат та судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1744/25 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 20.02.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду з поміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
02.04.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зокрема відповідач просив суд поновити строк для подачі відзиву на позовну заяву та зазначив, що ухвалу про відкриття провадження у даній справі поштою не отримував, про розгляд справи дізналася з сайту «Судова влада України» - 24.03.2025, після чого відповідач приїхала до суду та особисто забрала ухвалу про відкриття провадження в приміщенні Господарського суду м. Києва, що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи. За таких обставин відповідач вважає, що пропустила строк не з своєї вини та вважає, що даний 15-денний строк на відзив підлягає поновленню.
Як зазначено вище судом, ухвала суду від 20.02.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду з поміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", в той же час, матеріалами справи підтверджено, що 25.03.2025 відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі № 910/1744/25 в приміщенні суду, про що зроблено відповідний запис Колесіною Л.Д. на конверті.
Відтак, судом встановлено, що відповідач отримав ухвалу суду 25.03.2025, відтак, строк для подачі відзиву на позовну заяву розпочався з дати отримання такої ухвали, тобто з 25.03.2025. Оскільки, відзив на позовну заяву подано відповідачем 02.04.2025, тобто у строки, визначені ухвалою суду від 20.02.2025, відповідно вказаний відзив долучається до матеріалів справи.
07.04.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивач подано відповідь на відзив.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу заперечення на відповідь на відзив.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
За доводами позивача, у вересні 2023 ОСОБА_1 з метою купівлі із подальшою благодійною передачею ЗСУ дронів для відсічі російської агресії, в мережі інтернет на сайті http://safety.kiev.ua знайшов пропозицію щодо продажу FPV-дронів та їх комплектуючих.
25.09.2023 ОСОБА_1 на підставі рахунку на оплату № 142 від 25.09.2023, отриманого від вказаного продавця, здійснив попередню оплату на загальну суму 661 200,00 грн на рахунок Фізичної особи-підприємця Колесіної Людмили Дмитрівни, що підтверджується квитанцією про оплату № 230561730 від 25.09.2023, за товар:
1. FPV-дрон камікадзе 1.3 DRONE UKRAINE SPIDER-2, вантажопідйомність 4,0 кг, кількістю 5 штук, загальною вартістю 115 000,00 грн;
2. Батарея для SPIDER-2, кількістю 10 штук, загальною вартістю 74 000,00 грн;
3. FPV-дрон камікадзе 1.3, кількістю 5 штук, загальною вартістю 136 500,00 грн;
4. Батарея для камікадзе, кількістю 5 штук, загальною вартістю 37 000,00 грн;
5. FPV-дрон камікадзе 5.8, кількістю 5 штук, загальною вартістю 99 500,00 грн;
6. Батарея для камікадзе, кількістю 5 штук, загальною вартістю 37 000,00 грн;
7. Комплект управління на 1.3 (максимальний), загальною вартістю 81 100,00 грн, з яких: пульт керування RADIOMASTER ТХ 16S, кількістю 1 штука, на суму 16 500,00 грн; FPV окуляри Skyzone Cobra v2, кількістю 1 штука, на суму 14 300,00 грн, виносна антена Military diversity longe range, кількістю 1 штука, на суму 37 700,00 грн, приймач-передавач 2w, кількістю 1 штука, на суму 11 500,00 грн, кабель 30 м, кількістю 1 штука, на суму 1100,00 грн;
8. Комплект управління на 5.8 (максимальний), загальною вартістю 81 100,00 грн, з яких: пульт керування RADIOMASTER ТХ 16S, кількістю 1 штука, на суму 16 500,00 грн; FPV окуляри Skyzone Cobra v2, кількістю 1 штука, на суму 14 300,00 грн, виносна антена Military diversity longe range, кількістю 1 штука, на суму 37 700,00 грн, приймач-передавач 2w, кількістю 1 штука, на суму 11 500,00 грн, кабель 30 м, кількістю 1 штука, на суму 1100,00 грн.
Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, не здійснив поставку визначеного сторонами товару в узгоджений строк. У зв'язку з цим, Нігматуллін М.Н. направив на адресу ФОП Колесіна Л.Д. вимогу № 15 від 25.03.2024, в якій просив поставити товар або повернути сплачені грошові кошти в розмірі 661 200,00 грн, в строк протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання вимоги.
В подальшому, 25.04.2024 з метою захисту свого порушеного права, Нігматуллін Н.Г. звернувся з позовною заявою до Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення з ФОП Колесіної Л.Д. попередньої оплати за товар.
Ухвалою Дніпровського районного суду № 755/7518/24 від 16.10.2024, залишеної в силі постановою Київського апеляційного суду від 30.01.2025, закрито провадження у цивільній справі, у зв'язку з підсудністю розгляду спору в порядку господарського судочинства.
Оскільки, як вказує позивача, станом на день підписання даної позовної заяви, ФОП Колесіна Л.Д. є обізнаною про наявність в неї грошового зобов'язання в сумі 661 200,00 грн., однак продовжує їх не повертати. А тому, позивач звернувся до суду з даним позовом до Господарського суду міста Києва.
В обґрунтування правової позиції позивач зазначає, що відповідач, отримавши у виді попередньої оплати по договору, укладеного в спрощений спосіб, грошові кошти в сумі 661 200,00 грн, належно не виконав своє зобов'язання щодо відповідної поставки товару, в порушення норм ст. 693 ЦК України не повернув позивачу попередньо переховані кошти, що є підставою для стягнення з відповідача 661 200,00 грн попередньої оплати за товар а також позивачем нараховано в порядку ст. 625 ЦК України 15 940,22 грн - 3% річних, 77 700,86 грн - інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позовні заяву проти позовних вимог заперечував, зазначивши при цьому, що позивач помилково визначив, що укладений договір поставки між сторонами, з якого і ніби виникли договірні відносини поставки, оскільки до позовної заяви не додано доказів, а саме договір поставки товару та товаро-транспортну накладну, з яких би вбачалось, що сторони погодили всі істотні умови поставки, яка малась відбутися та ціну, предмет, строки поставки товару. Письмова форма договору поставки не дотримана.
Також відповідач зазначив, що здійснює підприємницьку діяльність через інтернет магазин (дистанційним способом) на сайті http://safety.kiev.ua. А відтак, як вказує відповідач, здійснюючи замовлення через інтернет на сайті http://safety.kiev.ua покупець приймає публічну оферту відповідно до Договору публічної оферти, який розміщений на даному сайті.
Відповідно до умов даного Договору публічної оферти, Інтернет-магазин «ФОП Колесіна Л.Д.», розташований на доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_1 , іменоване надалі «Продавець», публікує Публічну оферту з продажу Товару дистанційним способом.
А в силу приписів статей 633, 641 Цивільного кодексу України умови публічної оферти та публічного договору є однаковими для всіх Замовників (Замовників).
Тому, за переконанням відповідача, у відповідності до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, реєстрація на сайті http://safety.kiev.ua є акцептом даної оферти, що прирівнюється до укладення договору на умовах розміщених на даному сайті.
Однак, як вказує відповідач з позовної заяви не зрозуміло чітко у який спосіб позивач уклав з відповідачем договір поставки, адже відповідно до умов публічної оферти укладання договорів такого виду не передбачено до укладання через сайт.
Зокрема, відповідач вказує, на те, що позивачем не зазначено дати замовлення, не підтверджено належними доказами оформлення замовлення товару через сайт http://safety.kiev.ua. Окрім того, умови поставки не визначені ні у позові, ні у жодному доказі.
Крім іншого, відповідач зазначає, що позивач направив письмову вимогу претензію лише 25.03.2024 року, а договір поставки про який зазначає позивач він уклав у вересні 2023 року, тобто після спливу 6-місячного строку. Даний факт, на думку відповідача, викликає елементи суперечливої поведінки позивача, оскільки позивач не звернувся відразу протягом 2-х тижнів чи 1-го місяця, а добросовісно очікував поставку 6 місяців.
А відтак на переконання відповідача долучені до матеріалів справи документи не підтверджують укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб, у зв'язку з чим вимога позивача є необґрунтованою.
Крім іншого, за доводами відповідача доданий до матеріалів позовної заяви рахунок на оплату № 142 від 25.09.2023 у верхній частині містить напис, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів і товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом. У розділі договір не вказано, що було укладено договір поставки.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару, як вказує відповідач, не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Вказане платіжне доручення, за доводами відповідача не містить дати одержання його банком та дати проведення банком, підпису банку та підпису платника (обов'язкових реквізитів, що підтверджують перерахування коштів позивачем відповідачу). А тому за переконанням відповідача, долучена до матеріалів справи копія рахунку не є належним та допустимим доказом списання коштів з рахунку позивача та перерахування їх на рахунок відповідача.
Крім того, відповідач зазначає, що позивачем у призначенні платежу в долученому платіжному дорученні-квитанції міститься посилання на рахунок № 142 від 25.09.23, проте вказана обставина не свідчить про факт укладання договору поставки в розумінні ст. 712 ЦК України, як це визначив позивач.
У зв'язку з чим, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
У відповіді на відзив, позивачем зазначено, що ані в письмових поясненнях представника відповідача, ані в долучених до них документах - відсутні докази на підтвердження передачі ФОП Колесіної Л.Д. товару (згідно з переліком у виставленому рахунку № 142 від 25.09.2023) Нігматулліну М.Н. або повернення останньому грошових коштів в сумі 661 200,00 грн. А відтак, станом на момент подачі відповіді на відзив, ФОП Колесіна Л.Д. продовжує незаконно утримувати грошові кошти позивача.
На спростування доводів відповідача щодо оформлення публічної оферти на сайті http://safety.kiev.ua, позивач зазначив, що Нігматуллін М.Н. не здійснював реєстрацію на сайті Інтернет-магазину, а тому відповідно до п. 4.6. даного Договору не є його стороною. Відповідні докази на заповнення інтернет-заяви Нігматулліним М.Н. відсутні у відповідача. За твердженнями позивача, отримання рахунку на оплату від ФОП Колесіної Л.Д. здійснювалось безпосередньо в магазині, за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 48г.
Крім іншого, позивач зазначив, що Нігматулліна М.Н. як сторона спрощеного договору поставки товару, то відповідно до наявних в матеріалах справи документів, останній здійснив оплату як фізична особа, а не як ФОП, а тому просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 638, ч. 1 ст. 640, ч. 1 ст. 641, ч. 1-2 ст. 642 Цивільного кодексу України).
Отже, чинним законодавством України передбачена можливість укладати господарські договори в спрощений спосіб.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач виставив позивачу (фізичній особі) рахунок на оплату № 142 від 25.09.2023, таким чином, здійснивши пропозицію позивачу укласти господарський договір.
Позивач, в свою чергу, здійснив попередню оплату у розмірі 661 200,00 грн на рахунок Фізичної особи-підприємця Колесіної Людмили Дмитрівни, що підтверджується квитанцією про оплату № 230561730 від 25.09.2023, таким чином, вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом договору було поставлення відповідачем обумовленого рахунком на оплату № 142 від 25.09.2023 товару.
З огляду на фактичні обставини та вищезазначені приписи законодавства, судом встановлено, що між сторонами було укладено в спрощений спосіб договір поставки товару шляхом надання відповідачем позивачу рахунку на оплату № 142 від 25.09.2023 та здійснення останнім на користь відповідача попередньої оплати у розмірі 661 200,00 грн.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу).
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, 28.03.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 15 від 25.03.2024, в якій просив поставити товар або повернути сплачені грошові кошти в розмірі 661 200,00 грн, в строк протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання вимоги.
Матеріалами справи підтверджується, що з метою захисту свого порушеного права, Нігматуллін Н.Г. звернувся з позовною заявою до Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення з ФОП Колесіної Л.Д. попередньої оплати за товар.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду № 755/7518/24 від 16.10.2024, яка залишена в силі постановою Київського апеляційного суду від 30.01.2025, встановлено, що: «Підставою цього позову є відносини між сторонами спору, які виникають з договору поставки товару - FPV - дронів та їх комплектуючих, з метою купівлі із подальшою благодійною передачею ЗСУ дронів для відсічі російської агресії,
Позивач наголошує у змісті позовної заяви, що факт виставлення ФОП Колесіною Людмилою Дмитрівною рахунків, які містять найменування товару, його кількість, та ціну та їх акцент Нігматулліним Максимом Нуровичем шляхом здійснення попередньої оплати, свідчить про укладання між сторонами правочину на поставку товару в спрощений спосіб.
З огляду на викладене, спірні правовідносини є господарсько-правовими, оскільки пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності, тому заявлені позивачем позовні вимоги, які пов'язані з виконанням зобов'язань за договором поставки, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства».
А тому, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Документів, які підтверджують поставку відповідачем товару або поверненням останнім попередньої оплати товару позивачеві у розмірі 661 200,00 грн матеріали справи не містять.
При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").
З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 661 200,00 грн не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 661 200,00 грн є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 15 940,22 грн - 3% річних та 77 700,86 грн - інфляційних втрат. Розрахованих за період з 25.04.2024 по 12.02.2025.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як встановлено судом, 28.03.2024 позивач звертався до відповідача з вимогою № 15 від 25.03.2024, в якій просив поставити товар або повернути сплачені грошові кошти в розмірі 661 200,00 грн, в строк протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання вимоги.
Таким чином, у відповідача (продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки. Аналогічного висновку дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 22.09.2020 № 918/631/19.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позовну заяву не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого обов'язку чи відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення грошових коштів.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колесіної Людмили Дмитрівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 661 200 грн 00 коп. - попередньої оплати за товар; 15 940 грн 22 коп. - 3% річних, 77 700 грн 86 коп. - інфляційних втрат та 11 322 грн 62 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.04.2025
Суддя Л.Г. Пукшин