ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2025Справа № 910/2903/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Дочірнього підприємства «Проектний інститут «Київський Промбудпроект» Державного Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд», м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледгранд», м. Київ
про стягнення 157 377,37 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Дочірнє підприємство «Проектний інститут «Київський Промбудпроект» Державного Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледгранд» про стягнення заборгованості в сумі 157 377,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором суборенди нерухомого майна Державного Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» №7/20 від 01.01.2020 в частині внесення суборендних платежів та компенсації вартості спожитих комунальних послуг й експлуатаційних витрат за період січень 2021 та з лютого 2022 по вересень 2022.
Ухвалою від 17.03.202524 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників судового процесу.
Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, судом було вчинено всі дії з метою належного повідомлення учасника судового процесу.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як встановлено судом відповідачем не здійснено реєстрацію електронного кабінету в підсистемі електронний суд.
Ухвала про відкриття провадження була направлена відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу, що вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Проте, конверт із судовою кореспонденцією повернувся до суду із відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
17.12.2019 між Державним публічним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Укрбуд» (орендодавець) та Дочірнім підприємством «Проектний інститут «Київський Промбудпроект» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №КП/20-003, за умовами п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна (додаток № 1), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. М.Коцюбинського, буд.1, що належить орендодавцю на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004р. № 897 та перебуває на його балансі.
У п.6.2 договору №КП/20-003 від 17.12.2019 визначено, що на власний ризик надавати приміщення (групи приміщень), які є складовою частиною майна в суборенду.
За актом від 01.01.2020 приймання-передачі в оренду нерухомого майна орендодавцем було передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. М.Коцюбинського, буд.1, загальною площею 2216,10 кв.м.
01.01.2020 між Дочірнім підприємством «Проектний інститут «Київський Промбудпроект» Державного Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ледгранд» (суборендар) було укладено договір №7/20 суборенди нерухомого майна Державного Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд», за умовами п.1.1 якого орендар передає суборендареві, а суборендар приймає на умовах суборенди в строкове платне користування приміщення площею та за цільовим призначенням згідно з актом приймання-передачі, що є додатком № 1 до нього договору, яке знаходиться в адміністративному будинку, розташованому за адресою: м.Київ. пул. М. Коцюбинського. буд. 1 та визначене на відповідній план-схемі, що є невід'ємною частиною цього договору (надалі іменується майно) та зобов'язується сплачувати орендареві плату за суборенду майна.
Згідно п.1.4 договору №7/20 від 01.01.2020 плата за користування майном здійснюються суборендарем щомісячно.
Відповідно до п.3.1 договору №7/20 від 01.01.2020 суборендний платіж за місяць суборенди є договірним і визначається згідно розрахунку розміру щомісячного платежу за суборенду майна. Зміна розміру суборенд них платежів оформлюється новим, узгодженим сторонами розрахунком розміру щомісячного платежу, який є невід'ємною частиною цього договору.
Суборендний платіж за кожний наступний місяць суборенди визначається шляхом коригування суборендного платежу за попередній місяць на індекс інфляції, який офіційно публікується у газеті "Урядовий кур'єр» (п.3.1.1 договору №7/20 від 01.01.2020).
Окрім сплати орендних платежів суборендар бере на себе зобов'язання сплачувати на користь орендаря компенсацію вартості спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат (надалі - компенсація) за щомісячним розрахунком, наданим орендарем. Кількісні показники компенсації визначаються пропорційно до займаної суборендарем площі на підставі показників загальнобудинкових вузлів обліку (лічильників) комунальних послуг та фактичних витрат орендаря, пов'язаних з експлуатацією будівлі, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг (п.3.1.2, 3.1.3 договору №7/20 від 01.01.2020).
У додатку №2 до договору сторони погодили розрахунок суми щомісячного платежу за суборенду в розмірі 9230,15 грн з урахуванням податку на додану вартість.
Суборендар протягом п'яти календарних днів, після отримання цього договору, сплачує суборендний платіж згідно наданого орендарем рахунку-фактури, який включає плату за відповідну кількість днів першого місяця суборенди із розрахунку розміру щомісячного платежу за суборенду майна (п.3.2 договору №7/20 від 01.01.2020).
У подальшому суборендар зобов'язаний сплачувати суборендні платежі за поточний місяць не пізніше двадцятого числа поточного місяця відповідно до узгодженого розміру щомісячного платежу та рахунку-фактури, який суборендар не пізніше п'ятого числа поточного місяця повинен отримати у орендаря. Несвоєчасне отримання суборендарем рахунку-фактур и у орендаря не звільняє суборендаря від зобов'язання вчасно сплачувати суборендні платежі (п.3.3 договору №7/20 від 01.01.2020).
У пункті 10.1 договору №7/20 від 01.01.2020 вказано, що цей Договір діє з 01 січня 2020 р до 30 листопада 2022 р, включно.
01.01.2020 орендарем було передано суборендарю за актом приймання-передачі в суборенду приміщення №309 третього поверху адмінбудівлі за адресою: м.Київ, вул.М.Коцюбинського, 1, площею 35,5 кв.м.
23.01.2021 сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №7/20 від 01.01.2020, згідно п.1 якої керуючись умовами договору суборенди №07/20 від 01.01.2020, суборендар повертає із строкового платного користування, а орендар приймає приміщення №309 третього поверху адмінбудівлі за адресою м.Київ. вул.М. Коцюбинського,1 згідно з актом передачі (повернення), що є додатком №3 до Договору.
У п.2 додаткової угоди №1 від 23.01.2021 сторони домовились, що керуючись умовами договору суборенди №07/20 від 01.012020, орендар передає суборендареві, а суборендар приймає на умовах суборенди в строкове платне користування приміщення №610, 611, 612 шостого поверху адмінбудівлі за адресою м.Київ, вул.М.Коцюбинського, 1 згідно з актом приймання-передачі, що є додатком №4 до договору.
Узгоджений сторонами новий розмір щомісячного платежу за суборенду нерухомого майна визначається розрахунком щомісячного платежу в додатку №5 до договору та є його невід'ємною частиною (п.3 додаткової угоди №1 від 23.01.2021).
Про повернення приміщення №309 третього поверху адмінбудівлі за адресою м.Київ. вул.М. Коцюбинського,1, сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі від 31.01.2021.
Про передачу в суборенду приміщень №610, 611, 612 шостого поверху адмінбудівлі за адресою м.Київ, вул.М.Коцюбинського, 1, контрагентами було складено акт приймання- передачі від 25.01.2021.
У додатку №5 до договору №7/20 від 01.01.2020 сторонами узгоджений новий розмір щомісячного платежу за суборенду нерухомого майна в сумі 23700 грн з урахуванням податку на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається, що приміщення №610, 611, 612 шостого поверху адмінбудівлі за адресою м.Київ, вул.М.Коцюбинського, 1, були повернуті суборендарем орендарю згідно акту - приймання передачі від 30.09.2022.
Як вказує позивач, відповідачем було допущено порушення своїх зобов'язань за договором №7/20 від 01.01.2020 в частині внесення суборенд них платежів та компенсації вартості комунальних послуг за періоди січень 2021 та з лютого 2022 року по вересень 2022 року включно, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледгранд» виникла заборгованість на загальну суму 157377,37 грн, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог. При цьому, суд виходить з такого.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як було встановлено судом, згідно п.1.4 договору №7/20 від 01.01.2020 плата за користування майном здійснюються суборендарем щомісячно.
Відповідно до п.3.1 договору №7/20 від 01.01.2020 суборендний платіж за місяць суборенди є договірним і визначається згідно розрахунку розміру щомісячного платежу за суборенду майна. Зміна розміру суборенд них платежів оформлюється новим, узгодженим сторонами розрахунком розміру щомісячного платежу, який є невід'ємною частиною цього договору.
Суборендний платіж за кожний наступний місяць суборенди визначається шляхом коригування суборендного платежу за попередній місяць на індекс інфляції, який офіційно публікується у газеті "Урядовий кур'єр» (п.3.1.1 договору №7/20 від 01.01.2020).
У додатку №2 до договору сторони погодили розрахунок суми щомісячного платежу за суборенду в розмірі 9230,15 грн з урахуванням податку на додану вартість.
Окрім сплати орендних платежів суборендар бере на себе зобов'язання сплачувати на користь орендаря компенсацію вартості спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат (надалі - компенсація) за щомісячним розрахунком, наданим орендарем. Кількісні показники компенсації визначаються пропорційно до займаної суборендарем площі на підставі показників загальнобудинкових вузлів обліку (лічильників) комунальних послуг та фактичних витрат орендаря, пов'язаних з експлуатацією будівлі, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг (п.3.1.2, 3.1.3 договору №7/20 від 01.01.2020).
Суборендар протягом п'яти календарних днів, після отримання цього договору, сплачує суборендний платіж згідно наданого орендарем рахунку-фактури, який включає плату за відповідну кількість днів першого місяця суборенди із розрахунку розміру щомісячного платежу за суборенду майна (п.3.2 договору №7/20 від 01.01.2020).
У подальшому суборендар зобов'язаний сплачувати суборендні платежі за поточний місяць не пізніше двадцятого числа поточного місяця відповідно до узгодженого розміру щомісячного платежу та рахунку-фактури, який суборендар не пізніше п'ятого числа поточного місяця повинен отримати у орендаря. Несвоєчасне отримання суборендарем рахунку-фактур и у орендаря не звільняє суборендаря від зобов'язання вчасно сплачувати суборендні платежі (п.3.3 договору №7/20 від 01.01.2020).
У додатку №5 до договору №7/20 від 01.01.2020 сторонами узгоджений новий розмір щомісячного платежу за суборенду нерухомого майна в сумі 23700 грн з урахуванням податку на додану вартість.
Судом також було встановлено, що 01.01.2020 орендарем було передано суборендарю за актом приймання-передачі в суборенду приміщення №309 третього поверху адмінбудівлі за адресою: м.Київ, вул.М.Коцюбинського, 1, площею 35,5 кв.м.
За наслідками укладення додаткової угоди №1 до договору, сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі від 31.01.2021 про повернення приміщення №309 третього поверху адмінбудівлі за адресою м.Київ. вул.М. Коцюбинського,1.
Про передачу в суборенду приміщень №610, 611, 612 шостого поверху адмінбудівлі за адресою м.Київ, вул.М.Коцюбинського, 1, контрагентами було складено акт приймання- передачі від 25.01.2021.
З матеріалів справи вбачається, що приміщення №610, 611, 612 шостого поверху адмінбудівлі за адресою м.Київ, вул.М.Коцюбинського, 1, були повернуті суборендарем орендарю згідно акту - приймання передачі від 30.09.2022.
Виходячи з умов укладеного між сторонами правочину та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку щодо виникнення у відповідача обов'язку із внесення суборендних платежів за січень 2021 та період з лютого по вересень 2022, строк виконання якого настав.
Наразі, судом враховано, що до суми заборгованості за договором №7/20 від 01.01.2020 було включено вартість спожитих комунальних послуг й експлуатаційних витрат за періоди січень 2021 та з лютого 2022 по вересень 2022.
Проте, суд розрахунком заборгованості в частині включення вартості спожитих комунальних послуг й експлуатаційних витрат за період з лютого 2022 по вересень 2022 не погоджується як з таким, що позбавлений належного доказового обґрунтування. При цьому, суд зазначає таке.
Умовами договору №7/20 від 01.01.2020 визначено, що окрім сплати орендних платежів суборендар бере на себе зобов'язання сплачувати на користь орендаря компенсацію вартості спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат (надалі - компенсація) за щомісячним розрахунком, наданим орендарем. Кількісні показники компенсації визначаються пропорційно до займаної суборендарем площі на підставі показників загальнобудинкових вузлів обліку (лічильників) комунальних послуг та фактичних витрат орендаря, пов'язаних з експлуатацією будівлі, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг.
Наразі, суд також зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Проте, всупереч наведеного вище, позивачем взагалі не наданого жодного доказу на підтвердження вартості спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат у лютому-вересні 2022. Зокрема, позивачем не представлено суду доказів понесення фактичних витрат, пов'язаних з експлуатацією будівлі (актів приймання-передачі наданих послуг, тощо).
Наразі, матеріалами справи підтверджується, що розмір вартості спожитих комунальних послуг й експлуатаційних витрат за січень 2011 (що також включений до загального розмір заборгованості) фактично визнано відповідачем шляхом підписання акту наданих послуг №ОУ-0000026 від 31.01.2021.
Одночасно, акти наданих послуг за період з лютого по вересень 2022 з боку суборендаря не підписано.
Жодних інших доказів, які б надали суду можливість перевірити обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення з відповідача відшкодування вартості спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат у лютому-вересні 2022, матеріали справи не містять, а отже, позовні вимоги в частині стягнення у складі заборгованості за договором на суму 28 637,36 грн підлягають залишенню без задоволення як такі, що позбавлені належного доказового обгрунтування.
За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову Дочірнього підприємства «Проектний інститут «Київський Промбудпроект» Державного Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледгранд» про стягнення заборгованості в сумі 157 377,37 грн, а саме на суму 128 740,01 грн (157 377,37 - 28 637,36).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20750 грн позивачем надано суду:
- ордер на надання правової допомоги;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- договір №321-24 від 13.12.2024 про надання правової (правничої) допомоги, укладений між Адвокатським бюро «Сергія Потьомкіна» та Дочірнім підприємством «Проектний інститут «Київський Промбудпроект» Державного Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»;
- додаток №1 від 13.12.2024 до договору №321-24 від 13.12.2024, за умовами якого клієнт доручає, а Бюро зобов'язується надати наступні види правової (правничої) допомоги:
підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДГРАНД» заборгованості зі сплати орендної плати, а також будь-яких інших платежів за договором суборенди № 7/20 нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» від 01.01.2020 року; представництво клієнта у суді першої інстанції за вище позовом; надання інших видів правової допомоги, пов'язаних безпосередньо з предметом даного додатку, зокрема, але не виключно: збір доказів, направлення претензій від імені клієнта до боржника, реалізація наданих законом процесуальних прав тощо. Для надання обумовленої у даному Додатку до Договору правової (правничої) допомоги Клієнт надає Бюро усі належні для того права та повноваження, обмеження повноважень відсутні. Сторони домовились про фіксований розмір гонорару Бюро за послуги, що надаються на підставі даного Додатку до Договору, Загальна вартість послуг за даним Додатком до Договору становить 20 750,00 гри, без ПДВ. Строк оплати гонорару: Замовник оплачує вартість послуг в наступні строки:
30% від розміру гонорару, обумовленого у п. 2 Додатку-до « 31» грудня 2024 року.
30% від розміру гонорару, обумовленого у п. 2 Додатку - протягом 15 календарних днів з дати відкриття провадження у справі за позовом, визначеним у п. 1 Додатку до Договору.
40% від розміру гонорару, обумовленого у п. 2 Додатку - протягом 15 календарних днів з дати ухвалення судом рішення по суті спору у справі за позовом, визначеним у п. 1 Додатку до договору.
Щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховано правову позицію Великої палати Верховного Суду, яку висловлено у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21. Зокрема, таке.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
У постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 Великої Палати Верховного Суду також наголошено, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Наразі, за висновками суду, надані позивачем докази, є належними та достатніми доказами підтвердження понесення в межах розглядуваної справи витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20750 грн.
Відповідачем заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу подано не було.
Враховуючи висновки суду щодо часткового задоволення позову, судовий збір та витрати позивача на професійну правову допомогу покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Проектний інститут «Київський Промбудпроект» Державного Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледгранд» про стягнення заборгованості в сумі 157 377,37 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледгранд» (03056, м.Київ, пр..Берестейський, буд.37, ЄДРПОУ 41097625) на користь Дочірнього підприємства «Проектний інститут «Київський Промбудпроект» Державного Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (01030, м.Київ, вул.Коцюбинського, 1, ЄДРПОУ 33350792) заборгованість в сумі 128 740,01 грн, судовий збір в розмірі 2477,01 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 974,20 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 21.04.2025.
Суддя В.В. Князьков