ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2025Справа № 910/1754/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 63 419,28 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 63 419,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 25.02.2020, в частині нарахування збору за зберігання при накопиченні маршрутного поїзда № 091101.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
25.02.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що списання з особового рахунку позивача збору за зберігання вантажу у розмірі 89 369,28 грн, тобто списання коштів не було безпідставним, а таким, що відповідало умовам укладеного між сторонами Договору та було волевиявленням позивача, з огляду ненадання заперечень у порядку п. 4.9 Договору.
25.02.2025 представником позивача подано відповідь на відзив.
Відповідач в свою чергу, правом на подання заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26.06.2020 Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - перевізник, позивач) на веб-сайті http://uz-cargo.com оприлюднено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - Договір), як публічну пропозицію для укладення договору.
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пунктів 1.5., 1.6., 1.7. Договору договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов'язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договір з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція про укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису. Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі - замовник, відповідач) подало Акціонерному товариству «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001, в якій виразило волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України.
Згідно пункту 1.10 Договору, договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору.
26.06.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» надіслало ТОВ СП «Нібулон» повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
У відповідності до пункту 12.1 Договору, договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.
26.11.2021 Залізницею оприлюднено нову редакцію Договору, яка введена в дію з 01.12.2021.
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Згідно з пунктом 2.1 Договору замовник зобов'язаний, зокрема (пункт 2.1.4), сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором, із сум внесеної передоплати за кодом платника; самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагона за межами України та інших послуг перевізника; (пункт 2.1.5.) відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; (пункт 2.1.7) у строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості; підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.
Відповідно до п. 2.3 Договору перевізник зобов'язаний, зокрема, (пункт 2.3.2.) приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів; (пункт 2.3.5.) складати документи, передбачені пунктами 1.3, 1.4 та розділом 4 Договору щодо нарахування сум платежів.
Пункт 3.1 Договору передбачає, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються відповідно до умов Збірника тарифів.
Згідно з пунктом 3.4 Договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника).
Оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділі 14 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника.
Відповідно до пункту 5.1 Договору у випадку відсутності або недостатності на особовому рахунку замовника коштів у розмірі, необхідному для оплати провізних та інших платежів, додаткових послуг, перевізник має право припинити надання послуг за Договором, у тому числі приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно зі ст. 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на замовника за затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу. При наявності заборгованості перевізник має право відповідно до ст. 51, 62 Статуту залізниць України затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості.
Пункт 7.3 Договору визначає, що позовна давність за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
У відповідності до п. 10.3 Договору документи направлені перевізником замовнику для підписання і не підписанні останнім (у тому числі з внесеними зауваженнями але не підписаними), вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими замовником у строк, встановлений нормативно-правовими актами або Договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення, окрім випадків надання замовником заперечень до них в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення перевізником документів замовнику, у т. ч. автоматизованими системами перевізника і з застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт не стосується порядку укладення та внесення змін до Договору, визначених в розділі 9 Договору.
Відповідно до пункту 13 Договору невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема:
- додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами";
- додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів" (далі - Додаток).
Згідно з пунктом 1 Додатку 1-4 на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Відповідно до пункту 2 Додатку 1-4 станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
Пункт 3 Додатку 1-4 передбачає, що для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
Відповідно до пункту 4 Додатку 1-4 в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.
Пункт 5 Додатку 1-4 передбачає, що на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзда та відправлення на станцію призначення.
Згідно з пунктом 6 Додатку 1-4 початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику.
Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагона перевізником (пункт 7 Додатку 1-4).
Відповідно до пункту 8 Додатку 1-4 час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
За умовами п. 9 Додатку 1-4 за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення);
- за затримку вагонів замовника - платежі, пов'язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів;
- за затримку власних вагонів перевізника - платежі, пов'язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4 Договору.
Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (пункт 10 Додатку 1-4).
Так, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 091101 зі станції Глобине Південної залізниці на станцію Чорноморська (експ.) Одеської залізниці із вантажем (зерно кукурудзи), що підтверджується перевізними документами № 444420511 та № 44420529 та Відомостями вагонів до них.
За час накопичення маршрутного поїзда № 091101 станцією Глобине Південної залізниці нараховано:
- збір за зберігання вантажів у розмірі 63 419,28 грн. (з ПДВ), що підтверджується Накопичувальною карткою № 22110188 та Переліком № 20221124.
Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про безпідставність списання з особового рахунку ТОВ СП «Нібулон» коштів у сумі 63 419,28 грн. за зберігання вантажу, оскільки затримка вагонів відбулась не з вини позивача, а внаслідок їх накопичення для формування маршрутного поїзда, що, на переконання позивача, не може вважатись одностороннім порушенням зобов'язань зі сторони замовника послуги, в зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, як встановлено судом вище, відповідно до відомості плати за користування вагонами № 11090141, накопичувальної картки № 22110188 від 22.11.2022 відповідачем здійснено нарахування збору за зберігання вантажів.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зокрема, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Положеннями пункту 9 Правил зберігання вантажів, зокрема, передбачено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
У постанові від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: «накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина ТОВ СП «НІБУЛОН». За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ «Українська залізниця», а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ «Українська залізниця» з метою формування маршрутного потягу».
Враховуючи зазначене, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від відповідача через наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях відповідача з метою формування маршрутного потягу, грошові кошти в розмірі 63 419,28 грн. списані з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, безпідставно та поза межами договору.
Приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
З огляду на те, що відповідачем безпідставно списана сума грошових коштів з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами спору договору, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення коштів у розмірі 63 419,28 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальність сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 1, ідентифікаційний код 14291113) грошові кошти в розмірі 63 419 (шістдесят три тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 21.04.2025
Суддя О.А. Грєхова