ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.04.2025Справа № 910/13873/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра»
до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
про зміну кредитного договору,
Представники сторін:
від позивача: Биченко А.О. (в режимі відеоконференції),
від відповідача: Гордієнко В.А.,
У листопаді 2024 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» із такими позовними вимогами:
1) визнати обставини збройної агресії російської федерації проти України з 24.02.2022 року, бойові дії та тимчасову окупацію у Луганській та Донецькій областях, неможливість переміщення ТОВ «СОКОЛІВСЬКІ НАДРА» (код ЄДРПОУ 34086384) на територію контрольовану владою України - форс-мажорними обставинами, які сторони кредитного договору № 34086384-КД-4 від 18.02.2022 під час укладання не могли передбачити та які призвели до неможливості здійснення основного виду господарської діяльності і як наслідок неможливості виконання зобов'язань за кредитним договором № 34086384-КД-4 від 18.02.2022 ;
2) внести зміни до умов кредитного договору № 34086384-КД-4 від 18.02.2022 шляхом внесення до розділу 8 «Прикінцеві положення» додаткового пункту 8.12 у редакції, наведеній у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 (суддя Привалов А.І.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» і додані до неї документи повернуто заявнику з підстав п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у даній справі скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
У зв'язку з перебуванням судді Привалова А.І. у відпустці, справу № 910/13873/24 передано на повторний автоматизований розподіл, за результатами якого для розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» визначено суддю Трофименко Т.Ю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі № 910/13873/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в частині вимоги про визнання обставин збройної агресії російської федерації проти України з 24.02.2022 року, бойових дій та тимчасову окупацію у Луганській та Донецькій областях, неможливість переміщення ТОВ «СОКОЛІВСЬКІ НАДРА» (код ЄДРПОУ 34086384) на територію контрольовану владою України - форс-мажорними обставинами, які сторони кредитного договору № 34086384-КД-4 від 18.02.2022 під час укладання не могли передбачити та які призвели до неможливості здійснення основного виду господарської діяльності і як наслідок неможливості виконання зобов'язань за кредитним договором № 34086384-КД-4 від 18.02.2022.
Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
04.02.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зміну кредитного договору, відкрито провадження у справі № 910/13873/24 та призначено підготовче засідання на 03.03.2025.
18.02.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
25.02.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
03.03.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі № 910/13873/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 задоволено вказану вище заяву представника позивача про участь у судових засіданнях у справі № 910/13873/24 в режимі відеоконференції.
В підготовче засідання 03.03.2025 з'явилися представники позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача.
У зв'язку із заявленим усно представником відповідача клопотанням про відкладення підготовчого засідання для надання часу для підготовки заперечень на відповідь на відзив та долучення нових доказів по справі, відсутністю заперечень представника позивача щодо вказаного клопотання, суд на місці постановив задовольнити вказане клопотання представника відповідача, відкласти підготовче засідання на 26.03.2025 та встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом семи днів з дати підготовчого засідання (03.03.2025).
11.03.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
14.03.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
17.03.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
25.03.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких, зокрема, викладено клопотання про витребування доказів.
В підготовче засідання 26.03.2025 з'явилися представники позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача.
Представник позивача просив долучити до матеріалів справи докази, подані із додатковими поясненнями від 17.03.2025, поновивши пропущений процесуальний строк для їх подання. Представник відповідача не заперечував щодо долучення поданих позивачем нових доказів до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 26.03.2025 суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про визнання поважними причини пропуску позивачем строку для подання доказів із додатковими поясненнями від 17.03.2025, поновлення пропущеного процесуального строку та долучення доказів до матеріалів справи.
Також в підготовчому засіданні 26.03.2025 представник позивача надав суду пояснення щодо викладеного у додаткових поясненнях від 25.03.2025 клопотання про витребування доказів, просив задовольнити дане клопотання. Так, відповідно до вказаного клопотання позивач просив витребувати від АТ КБ «Приватбанк» рішення кредитного комітету щодо укладання кредитного договору № 34086384-КД-4 між сторонами в рамках кредитної програми 5-7-9.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення вказаного клопотання.
За результатами розгляду викладеного у додаткових поясненнях від 25.03.2025 клопотання позивача про витребування доказів, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про залишення цього клопотання без задоволення на підставі ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не було обґрунтовано неможливість його подання у визначений законом строк з незалежних від нього причин.
Представник позивача також просив долучити до матеріалів справи додаткові пояснення від 25.03.2025 та долучені до цих пояснень докази, просив поновити пропущений процесуальний строк для подання доказів. Представник відповідача заперечував щодо долучення до матеріалів справи доказів, поданих із додатковими поясненнями від 25.03.2025.
За результатами розгляду клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів та долучення доказів, поданих із додатковими поясненнями від 25.03.2025, до матеріалів справи, суд на місці постановив вказані докази позивача не брати до уваги на підставі ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не обґрунтовано неможливості їх подання у визначений цим Кодексом строк з незалежних від нього причин.
Крім того, в підготовчому засіданні 26.03.2025 представник відповідача просив долучити до матеріалів справи подані із запереченнями на відповідь на відзив докази, поновити пропущений процесуальний строк для їх подання. Представник позивача з приводу задоволення вказаного клопотання представника відповідача поклався на розсуд суду.
Розглянувши вказане клопотання представника відповідача, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про визнання поважними причин пропуску відповідачем процесуального строку для подання доказів, поновлення відповідного строку та долучення до матеріалів справи поданих із запереченнями на відповідь на відзив доказів.
Також представник відповідача підтримав подане 14.03.2025 клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Представник позивача заперечував щодо задоволення вказаного клопотання відповідача.
Розглянувши клопотання відповідача про долучення доказів від 14.03.2025, на місці постановив залучити до матеріалів справи відповідні докази (рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/12023/24).
Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті на 09.04.2025.
В судове засідання 09.04.2025 з'явилися представники сторін.
Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, які підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову.
В порядку ч. 1 ст. 233 ГПК України в судовому засіданні 09.04.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
18.02.2022 між Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» (надалі - Банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» (надалі - позивач, позичальник) укладено Кредитний договір № 34086384-КД-4 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов пунктів 1.1-1.3 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Усі істотні умови кредитування наведені у Розділі А цього Договору - «Істотні умови кредитування» (п. 1.3. Кредитного договору).
Відповідно до п. А.1. Кредитного договору, вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія, яка надається у формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту.
Пунктом А.2. Кредитного договору визначено ліміт, який становить 3 330 224,13 грн, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 3 196 537,51 грн на рефінансування Кредитного договору № 34086384-КД-1 від 31.10.2019; у розмірі 133 706,62 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5., 2.2.12. цього договору.
Термін повернення кредиту визначено - 01.10.2024 (п. А.3 Кредитного договору).
Рахунком для обслуговування кредиту є рахунок НОМЕР_1 (у гривні), отримувач АТ КБ «Приватбанк», МФО 304795, код ЄДРПОУ 34086384 (IBAN - НОМЕР_2 ) (п. А.4. Кредитного договору).
В п. А.5. Кредитного договору передбачено, що зобов'язання позичальника забезпечуються: договором застави транспортних засобів № 34086384-Д3-4/1 від 18.02.2022; договором застави обладнання № 34086384-ДЗ-4/2 від 18.02.2022; договором поруки № 34086384-ДП-4/1 від 18.02.2022.
Згідно з положеннями підпунктів 2.1.1., 2.1.2. п. 2.1. Кредитного договору Банк зобов'язується відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у п. А.4. цього договору; надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, у межах суми, обумовленої п. 1.1. цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.1., 2.2.12. цього договору. Для отримання кредиту (або його частини - траншу) позичальник зобов'язується не пізніше дати отримання кредиту, що планується, надати до Банку попередню вимогу в довільній формі із зазначенням суми кредиту та терміну його надання. Зобов'язання з видачі кредиту або його частини згідно з умовами цього договору виникають у Банку із дня надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п. 2.4.2. та з урахуванням п. 1.1. цього договору.
Позичальник відповідно до підпунктів 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3. п. 2.2. Кредитного договору зобов'язується використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1. цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2., 2.2.16., 2.2.17., 2.3.2. цього договору.
За приписами п. 4.1 Кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16., 2.2.17., 2.3.2., 2.4.1. цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6., А.6.1. цього договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Відповідно до п. А.6. Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13.63% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13. цього Договору, Банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 16.63% річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.6. цього договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6. цього договору та дати початку її нарахування.
У випадку порушення позичальником грошового зобов'язання по сплаті кредиту позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 27.26% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом (п. А.7. Кредитного договору).
За умовами пунктів 2.3.6., 2.3.10. Кредитного договору Банк має право відмовити позичальнику у видачі кредиту або будь-якої частини за відсутності вільних грошових коштів, про що Банк письмово повідомляє позичальника, а також без попереднього повідомлення позичальника в односторонньому порядку відмовитися від надання передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у випадку погіршення фінансового стану, некредитоспроможності позичальника та(або) зниження вартості предмету застави/іпотеки, використання кредиту не за цільовим призначенням, у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, та(або) наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.
Сторони узгодили, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань (п.п. 6.1., 6.2. Кредитного договору).
Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом та цим договором порядку (п. 6.3. Кредитного договору).
Відповідно до п. 7.6. Кредитного договору виконання зобов'язань за цим договором здійснюється за місцем знаходження підрозділу Банку, який надав кредит.
Додатком № 1 до Кредитного договору є Графік зменшення поточного ліміту.
Також 18.02.2022 сторони уклали додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до умов п. 2 якої сторони погодили внесення змін до договору в частині визначення порядку погашення кредиту та платність за його користування в наступній редакції: за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додаткової угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 13.63% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 міс.) + 6%. У випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню Кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати (пункти 2.1-2.2 Додаткової угоди).
Відповідно до п. 2.10 Додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 договору позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних.
Ця Додаткова угода та кредитування згідно Порядку припиняє свою дію, в разі настання обставин, а саме: прострочення позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів за його користування понад 90 днів. З дати, що слідує за датою настання хоча б одної із перелічених вище обставин, а для абз. 1, 2, 3, 5 цього пункту Додаткової угоди - з дати виявлення обставини банком та/або фондом, позичальник здійснює погашення кредиту на умовах, визначених Договором (п. 4 Додаткової угоди).
Сторони в пунктах 5-6 погодили, що ця Додаткова угода є чинною з моменту її підписання сторонами та припиняє свою дію згідно обставин, визначених п. 4 цієї Додаткової угоди.
Водночас, судом встановлено, що в рахунок забезпечення виконання позивачем зобов'язань за Кредитним договором, 18.02.2022 між Банком та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 34086384-ДП-4/1 (надалі - Договір поруки), згідно з умовами п. 1.2. якого поручитель відповідає перед кредитором (Банком) за виконання зобов'язань за Кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник (позивач), включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Також 18.02.2022 між Банком (заставодержатель) та позивачем (заставодавець) укладено договір застави обладнання № 34086384-ДЗ-4/2 (надалі - Договір застави обладнання), предметом якого згідно з п. 1 є надання заставодавцем в заставу обладнання, опис якого зазначений в п. 6 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань позивача перед Банком, в силу чого останній має вищий пріоритет (переважне право) у випадку невиконання заставодавцем зобов'язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу обладнання переважно перед іншими кредиторами заставодавця. За цим договором заставою забезпечується виконання зобов'язань позивачем, що випливають з Кредитного договору № 34086384-КД-4 від 18.02.2022.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022, господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра», яка здійснювалась на території м. Сєвєродонецьк Луганської області (тимчасово окупована територія України), була призупинена.
На підтвердження обставин щодо зупинення виробничої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» надано накази вказаного товариства: № 24/02-1 від 24.02.2022 щодо зупинки роботи товариства, розробки плану консервації виробничої техніки, виробничих та складських приміщень; № 24/02-2 від 24.02.2022 про проведення повної консервації виробничої техніки, виробничих та складських приміщень; № 25/02-1 від 25.02.2022 про зупинку роботи всіх виробничих та адміністративних ділянок та переведення підприємства у режим вимушеного простою.
Як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» є: Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, ВУЛИЦЯ ДОНЕЦЬКА, будинок 37А. Крім того, відповідно до наданого позивачем в матеріали справи листа ГУ ДПС у Луганській області № 11285/6/12-32-12-01-06 від 13.09.2024, станом на 07.09.2024 позивач перебуває за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Луганській області, відомості щодо зміни податкової адреси після 24.02.2022 відсутні.
Крім того, позивач зазначив, що внаслідок збройної агресії РФ та бойових дій, які відбувались у м. Сєвєродонецьк, було пошкоджено офісну будівлю Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» та знищено значну частину бухгалтерських первинних документів, з приводу чого у Єдиному реєстру досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження № 12022100010002998 (надано відповідний витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Також позивачем вказано, що станом на 24.02.2022 все майно, яке є заставою за Кредитним договором, знаходилось на території Бахмутського району Донецької області, про що було повідомлено відповідача.
Відповідно до сертифікату Донецької торгово-промислової палати від 15.08.2023 № 1400-23-3594 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Товариству з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку із погашення кредиту та сплати відсотків за Кредитним договором № 34086384-КД-4 від 18.02.2022, укладеним із Банком, які настали 24.02.2022 та тривають станом на 15.08.2023, а саме: військова агресія РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року; активні бойові дії на територіях Луганської та Донецької обл; тимчасова окупація м. Сєвєродонецьк Луганської обл., с. Покровське Бахмутського району Донецької обл.
У зв'язку із зазначеними обставинами, позивач звертався до відповідача із листами від 24.11.2023 № 24/11-2 та від 27.12.2023 № 27/12-1, у яких просив відтермінувати строк виконання зобов'язань за Кредитним договором та продовжити строк його дії на строк дії форс-мажорних обставин, пов'язаних із збройною агресією РФ та тимчасовою окупацією території розташування Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» та його виробничих потужностей. У відповідь на лист позивача від 27.12.2023 № 27/12-1 Банк у листі від 04.03.2024 № 20.1.0.0.0/7-240206/28621 зазначив про неможливість надання позивачу реструктуризації за Кредитним договором та надав контакти відповідального співробітника Банку для вирішення питання про врегулювання боргу.
Водночас, позивачем надано в матеріали справи повідомлення-вимогу Банку від 21.12.2023 № 91031LGC0S2DX про дострокове повернення кредиту, у якій повідомлено про наявність у позивача простроченої заборгованості за Кредитним договором у загальному розмірі 3 934 786,35 грн та встановлено строк для виконання порушеного зобов'язання.
Позивач зазначає, що виконання ним своїх зобов'язань за Кредитним договором перед відповідачем стало неможливим через настання обставин непереборної сили, які неможливо було передбачити на дату укладання цього договору та які є істотними. За доводами позивача, у випадку його обізнаності із настанням таких форс-мажорних обставин, як повномасштабне вторгнення РФ, він би не укладав із відповідачем Кредитний договір на тих умовах, на яких його було укладено 18.02.2022.
До того ж, виходячи зі змісту п. 7.6. Кредитного договору, виконання зобов'язань за цим договором мало здійснюватись лише за місцезнаходженням відділення «Сєвєродонецьк-3» Луганської філії Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».
Таким чином, позивач вказує на наявність підстав для внесення відповідних змін до цього договору на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України, а саме до розділу 8 Кредитного договору, шляхом доповнення його пунктом 8.12. у такій редакції:
« 8.12. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за Договором, якщо таке невиконання стало наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажор), які виникли після укладення Договору в результаті подій надзвичайного характеру, які перебувають поза контролем Сторін та які при укладенні Договору не могла передбачити жодна зі Сторін.
Обставинами непереборної сили (форс-мажором) Сторони визнають надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: стихійні явища природного характеру, лиха біологічного, в тому числі епідемії, пандемії, техногенного та антропогенного походження, війну (оголошену та неоголошену), військові дії (збройну агресію), блокади, громадські хвилювання, масові заворушення, експропріації, примусові вилучення, рішення органів державної влади та місцевого самоврядування, неможливість доступу на частину території України (у тому разі тимчасова окупація) або обмеження такого доступу, проведення антитерористичних заходів, прояви тероризму, масові страйки, тощо.
У разі виникнення обставин непереборної сили, строки (терміни) виконання зобов'язань за Договором відкладаються до моменту закінчення дії таких обставин і їх наслідків.».
Відповідач заперечував щодо задоволення позову, зазначаючи, що кредитні кошти за Кредитним договором позивачу не були видані, а оскільки термін повернення кредиту визначено до 01.10.2024 відповідно до п. А.3. цього договору, Кредитний договір є припинений. При цьому, відповідач зауважує, що внесення змін до Кредитного договору, який є припинений, не допускається.
Позивач, у свою чергу, вказував на необґрунтованість тверджень відповідача про припинення Кредитного договору, посилаючись на надіслане останнім позивачу повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту від 21.12.2023 № 91031LGC0S2DX. Також позивач зауважив, що Кредитний договір укладено виключно на рефінансування Кредитного договору № 34086384-КД-1 від 31.10.2019, тобто відповідач не мав видавати грошові кошти за Кредитним договором № 34086384-КД-4 від 18.02.2022 безпосередньо на рахунок позивача, а такі кошти підлягали до зарахування в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 34086384-КД-1 від 31.10.2019.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що між сторонами склались правовідносини внаслідок укладення між ними Кредитного договору.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України), інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно з ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно з ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
Отже, за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
Так, позивач як на істотну зміну обставин за укладеним із відповідачем Кредитним договором, посилається на настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які підтверджені сертифікатом Донецької торгово-промислової палати № 1400-23-3594.
Однак, суд зазначає, що на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20.
На відміну від форс-мажору, істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).
У рекомендаціях Міжнародної ТПП щодо застосування форс-мажорних застережень та застережень про істотну зміну обставин (hardship) 2020 року (ICC Force Majeure and Hardship Clauses 2020), у яких враховано специфіку відносин у період пандемії, також звертається увага на різне визначення та різні правові наслідки форс-мажору та істотної зміни обставин. Розрізняються ці поняття і у Принципах УНІДРУА та Принципах Європейського договірного права.
Відтак форс-мажор (ст. 617 Цивільного кодексу України) та істотна зміна обставин (ст. 652 Цивільного кодексу України) є різними правовими ситуаціями, ст. 652 Цивільного кодексу України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого скаржник не довів відповідно до висновків суду апеляційної інстанції.
Крім того, внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов'язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.
У Принципах Європейського договірного права вказано, що якщо сторони не досягли згоди щодо врахування істотної зміни обставин у розумний строк, суд може припинити дію договору на дату та час, визначені судом, або змінити договір таким чином, щоб розподілити між сторонами справедливою мірою втрати та вигоди, які є результатом зміни обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 року у справі № 910/17639/21.
В той же час, судом встановлено, що заявлені позивачем за даним позовом позовні вимоги спрямовані на внесення змін до Кредитного договору щодо відтермінування виконання зобов'язань за цим договором до закінчення відповідних обставин непереборної сили, а також звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань, якщо воно стало наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажору), у даному випадку - збройної агресії РФ проти України та окупацією м. Сєвєродонецьк Луганської області, де розташоване підприємство позивача.
Разом з тим, судом встановлено, що кредитні кошти відповідачем за Кредитним договором позивачу не видавались, будь-яких доказів зарахування таких коштів на відповідний рахунок, вказаний у Кредитному договорі, позивачем суду не надано.
Доводи позивача про те, що кошти за Кредитним договором підлягали до зарахування в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 34086384-КД-1 від 31.10.2019, тобто відповідач не мав видавати такі грошові кошти безпосередньо на рахунок позивача, судом оцінюються критично, оскільки відповідачем надано в матеріали справи виписку по рахунку № НОМЕР_3 , відкритого для надходження погашень по Кредитному договору № 34086384-КД-1 від 31.10.2019, за період з 17.02.202 по 10.03.2025, з якої вбачається, що за весь указаний період кошти у розмірі 3 330 244,13 грн, визначеному в п. А.2. Кредитного договору № 34086384-КД-4 від 18.02.2022, не перераховувались. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували доводи позивача про видачу чи зарахування коштів на рефінансування Кредитного договору № 34086384-КД-1 від 31.10.2019 останнім суду не надано.
З наведеного слідує, що у позивача відсутня будь-яка заборгованість перед відповідачем за Кредитним договором. Зазначене підтверджено і відповідачем, який заперечив факт направлення позивачу будь-яких листів або вимог, наданих позивачем до матеріалів справи, зазначивши, що єдиним підписаним Банком листом був лист від 21.01.2024, наданий у відповідь на лист позивача від 27.12.2023 № 27/12-1. У вказаному листі відповідача від 21.01.2024 було зазначено, що відповідне звернення позивача від 27.12.2023 знаходиться в роботі.
Водночас, як вже зазначалось, умовами п. А.3 Кредитного договору передбачено термін повернення кредиту до 01.10.2024.
Таким чином, оскільки за своєю сутністю кредитний договір є позикою, а відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, відповідно, зобов'язання позичальника з повернення кредиту виникає не з моменту підписання кредитного договору, а з моменту отримання кредитних коштів.
Отже, враховуючи встановлені вище обставини, а також умови п. 6.2. Кредитного договору, за якими цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, суд доходить до висновку, що наразі цей договір не є діючим, оскільки кредит не було надано.
Відтак внесення змін до договору, зобов'язання за яким вже припинилися, вочевидь не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, адже припинення зобов'язання має остаточний характер, і чинне цивільне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов'язання.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для внесення змін до зазначеного договору в частині відтермінування виконання зобов'язань за Кредитним договором до моменту закінчення дії обставин непереборної сили на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зміну кредитного договору.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення: 18.04.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко