ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2025Справа № 910/1810/25
За позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури (вул. Предславинська,45/9,м. Київ,03150) в інтересах держави в собі Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133)
до 1. Акціонерного товариства "Укртелеком" (бульв. Шевченка Тараса, 18, м. Київ,01054)
2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 10, м. Київ,01001)
про зобов'язання вчинити дії.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасники справи:
Від прокуратури: Корж О.В.;
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача-1: Родіонова О.В.;
Від відповідача-2: Савченко А.Р.
Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі-прокуратури) в інтересах держави в собі Фонду державного майна України (далі-позивач) до Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" (далі-відповідача-1) та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-відповідача-2), в якому просив усунути перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом:
- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.02.2006 № 117-В "Про оформлення права власності на об?єкт нерухомого майна" в частині п. 5 додатку № 1 до цього наказу про оформлення за Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" права власності на будівлю виробничу АТС-216 площею 4568,9 кв. м по вул. Тургеневська (О. Кониського), 59 (літера А) в місті Києві (справа № 11002 від 04.07.2005);
- визнання незаконним та скасування свідоцтва Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.02.2006 серії ЯЯЯ № 355846 про посвідчення права власності Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766) на будівлю виробничу АТС-216 площею 4568,9 кв. м по вул. Тургенєвська (О. Кониського), 59 (літера А) в місті Києві;
- скасування рішення реєстратора КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" О. Рябоконь від 14.06.2006 про реєстрацію права власності Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" на будівлю виробничу АТС-216 (літера А) площею 4568,9 кв. м по вул. Тургеневська (О. Кониського), 59 в місті Києві у реєстровій книзі № 139П-290 за реєстровим № 8007-П;
- скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольги Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18.11.2016 індексний номер № 32434324, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 21560766) на комплекс будівель загальною площею 5199,3 кв. м, в тому числі, будівлю виробничу АТС-216 (літера А) площею 4660,4 кв. м по вул. Тургеневська (О. Кониського), 59 в місті Києві (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1088624480000, номер відомостей про речове право: 17508352);
- зобов'язання Акціонерне товариство "Укртелеком" (бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 21560766) повернути державі в особі Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 00032945) захисну споруду цивільного захисту - сховище № 111391 (нежитлові приміщення №№ 5 - 11, розташовані в підвалі літери "А") площею 54,8 кв. м по вул. Тургеневська (О. Кониського), 59 в місті Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання на 24.03.2025.
04.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов.
06.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшов відзив на позов.
10.03.2025 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» від представника позивача надійшли письмові пояснення.
11.03.2025 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
13.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
14.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/1810/25 до перегляду судового рішення по справі №918/938/23 у подібних правовідносинах у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Представник позивача 24.03.2025 у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник 24.03.2025 у підготовчому засіданні подав клопотання про доручення документів.
Прокурор 24.03.2025 у підготовчому засіданні заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача-1 про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача-1 у підготовчому засіданні 24.03.2025 підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача-2 у підготовчому засіданні 24.03.2025 поклався на розсуду суду щодо розгляду клопотання представника відповідача-1 про зупинення провадження у справі.
Суд 24.03.2025 у підготовчому засіданні відклав розгляд клопотання представника відповідача-1 про зупинення провадження у справі до встановлення фактичних обставин справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 відкладено підготовче засідання на 14.04.2025.
Представник позивача 14.04.2025 у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Розглянувши клопотання представника відповідача-1 про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.
Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що ухвалою Верховного Суду від 26.02.2025 передано справу №918/938/23 за позовом Заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Здолбунівсервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна в частині та повернення протирадіаційного укриття у комунальну власність на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв'язку з тим, що зроблений апеляційним судом висновок у вказаній справі про те, що заявлена прокурором вимога є вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), а тому на неї поширюється загальна позовна давність тривалістю 3 роки повністю відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.06.2024 у цій справі, а також у постанові від 11.09.2024 у справі №906/1052/22.
Поряд з цим, у низці інших постанов, а саме: від 08.11.2023 у справі №918/1141/22, від 12.06.2024 у справі №918/744/23, від 27.11.2024 у справі №922/221/24, від 11.12.2024 у справі №927/1089/23, від 16.01.2025 у справі №922/660/24 та від 29.01.2025 у справі №927/1128/23 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що вимога про повернення у державну чи комунальну власність протирадіаційних укриттів, які в процесі приватизації (корпоратизації) були зареєстровані за особами приватного права за наявності чіткої заборони щодо відчуження таких об'єктів є негаторною вимогою, виходячи з того, що у випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади у подібних правовідносинах слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння. Касаційний господарський суд також виснував, що приписи про застосування позовної давності на спірні правовідносини не поширюються, адже негаторний позов може бути пред'явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема, і шляхом усунення перешкод у користуванні цим майном.
З огляду на це, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 26.02.2025 у справі №918/938/23 виснував, що наразі у Касаційному господарському суді існує неоднозначний підхід до застосування статей 256, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України у спорах, пов'язаних із поверненням протирадіаційних укриттів з приватної у державну чи комунальну власність, що не відповідає вимогам єдності судової практики.
Таким чином, суд касаційної інстанції при розгляді справи №918/938/23 не погоджується із висновком, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №918/938/23 та від 11.09.2024 у справі №906/1052/22 (застосування статей 387, 391 Цивільного кодексу України щодо правової кваліфікації заявленого прокурором позову як віндикаційного) та з метою формування єдиної правозастосовчої практики вважає необхідним відступити від них, підтримавши інші наявні висновки, що викладені у постановах від 08.11.2023 у справі №918/1141/22, від 12.06.2024 у справі №918/744/23, від 27.11.2024 у справі №922/221/24, від 11.12.2024 у справі №927/1089/23, від 16.01.2025 у справі №922/660/24 та від 29.01.2025 у справі №927/1128/23.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
За умовами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно з частиною першою, пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що правовідносини у справах №910/1810/25 та №918/938/23 за сферою правового регулювання є подібними, а правовий висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №918/938/23 (зокрема, щодо застосування статей 256, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України в контексті визначення правової природи вимоги про повернення у державну/комунальну власність протирадіаційного укриття, яке в процесі приватизації (корпоратизації) було зареєстровано за особами приватного права за наявності чіткої заборони щодо відчуження такого об'єкта, а саме: чи є вона негаторною вимогою, на яку не поширюється позовна давність, або є віндикаційною вимогою, на яку поширюється загальна позовна давність тривалістю 3 роки) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у справі №910/1810/25, з метою сприяння забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з огляду на те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Акціонерного товариства "Укртелеком" та зупинення провадження у справі №910/1810/25 до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №918/938/23.
Керуючись ст.ст. 227, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Акціонерного товариства "Укртелеком" про зупинення провадження у справі № 910/1810/25 задовольнити.
2. Зупинити провадження у справі № 910/1810/25 до перегляду судового рішення по справі №918/938/23 у подібних правовідносинах у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
3. Запропонувати учасникам справи повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі № 910/1810/25.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повної ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано: 17.04.2025.
Суддя М.Є. Літвінова