61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
10.04.2025 Справа №904/4424/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Комерційна, 8, код ЄДРПОУ 00169845)
про стягнення 2533143,51 грн
Суддя Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Білогубова В.В.
У засіданні брали участь:
від позивача (в режимі відеоконференції): Курбанов А.В. - адв.
від відповідача (в режимі відеоконференції): Гребенар О.В. - адв.
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням змісту заяви б/н від 10.02.2025) до відповідача, Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», м.Краматорськ про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у розмірі 2203964,71 грн, а також 67448,42 грн - 3% річних, 261730,38 грн - інфляційних втрат.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №0525-03041-ПД від 01.01.2024 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за надані послуги за період з червня по серпень 2024 року, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2024 за вказаним позовом відкрито провадженні у справі №904/4424/24 за правилами загального позовного провадження, а у відповідності до ухвали від 30.10.2024, справу №904/4424/24 скеровано за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.
Згідно з ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.12.2024 вказану справу прийнято до провадження суддею Паляницею Ю.О.
Відповідач у запереченнях проти заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 12.02.2025 зазначав, що ним не визнаються позовні вимоги, посилався, зокрема, на наступне:
- в даній справі позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати, за період який вже заявлений в рамках розгляду справи №904/2975/24, за результатами розгляду якої Господарським судом Дніпропетровської області винесено рішення від 31.10.2024;
- позивач в обґрунтування вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, посилається на обставини встановлені в рішенні по справі №904/2975/24, проте зазначене рішення не набрало законної сили, зокрема, вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є акцесорними вимогами до вимог щодо стягнення основного боргу, розмір якого встановлений в зазначеному рішенні;
- заявлені позивачем у заявах від 24.12.2024 та 10.02.2025 позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на суму заборгованості за період з січня по травень 2024, яких не було в первинній позовній заяві, не є збільшенням розміру позовних вимог, а є фактично новою позовною вимогою, яка не була заявлена в первинній позовній заяві, у зв'язку з чим заяви про збільшення розміру позовних вимог є безпідставними та мають бути залишені судом без розгляду;
- матеріали справи не містять обґрунтованого розрахунку вказаної заборгованості з зазначенням: обсягу наданих послуг, періоду в яких ці послуги були надані, тарифу по якому ці послуги надавались, тощо;
- до матеріалів справи не надано рахунків за надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за спірні періоди, хоча вказані рахунки виставлялися та направлялися в кожному наступному місяці (після закінчення розрахункового періоду) та за відсутності вказаних доказів неможливо перевірити правильність проведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
05.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти обставин наведених відповідачем в запереченнях від 12.02.2025, з огляду на наступне:
- у встановлений судом строк відповідачем не надано відзив на позов, отже ним не надано заперечень проти позову;
- рішення по справі №904/2975/24 оскаржується відповідачем в частині відмови надання відстрочення виконання вказаного рішення суду та не оскаржується по суті;
- рішення по справі №904/2975/24 набрало законної сили;
- коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна і не підпадають під заборони, визначені ч.ч.4-5 ст.173 Господарського процесуального кодексу України, суд не має підстав для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог;
- додані до матеріалів справи акти наданих послуг, відповідно до яких у відповідача виник борг, підписані уповноваженою стороною відповідача, акт звірки, підписаний уповноваженими сторонами, доводять надання позивачем послуги за спірні періоди та обґрунтованість позовних вимог;
- в обґрунтування позову до позовної заяви додано первинну документацію - акти (в яких вказані обсяги), рахунки, розрахунок позовних вимог;
- в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення судового рішення необхідно відмовити, оскільки позивач належить до державного сектору економіки, забезпечує роботу об'єктів критичної інфраструктури та затримка отримання коштів стратегічним підприємством створює негативні фінансові ризики особливо в період військової агресії російської федерації, які могли бути направлені на відновлення пошкодженої критичної інфраструктури, а також призвести до глобальних криз, пов'язаних з функціонуванням всієї енергетичної системи, одночасно вже наявні рішення судів, що набрали законної сили, де сторонами були позивач і відповідач по даній справі, та борг за якими відповідачем не сплачено на теперішній час, що дає підстави вважати, що рішення, винесене за наслідками розгляду цієї справи, не буде виконано добровільно відповідачем протягом 12 місяців.
Ухвалою суду від 06.03.2025 закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 03.04.2025.
У зв'язку з надходженням 02.04.2025 заяви б/н від 02.04.2025 відповідача про відстрочення виконання рішення та необхідністю надання позивачу часу для ознайомлення з такою заявою, у судовому засіданні 03.04.2025 з розгляду справи по суті було оголошено перерву до 10.04.2025, про що постановлено ухвалу в протокольній формі.
Представник позивача у судове засідання 10.04.2025 з'явився (у режимі відеоконференції), позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання 10.04.2025 з'явився (у режимі відеоконференції), заперечував проти задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
01.01.2024 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за №0525-03041-ПД, шляхом подання заяви-приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, підписаної 20.12.2023 директором Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» Дегтярьовим О.П., з накладанням кваліфікованого електронного підпису та повідомленням позивача про приєднання до вказаного договору, дата акцептування 01.01.2024.
Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору (п.1.1 договору).
Цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим договором оператор системи передачі безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи об'єднаної енергетичної системи України з виробництва, передачі, забезпечення планових переліків електричної енергії по міждержавним лініям зв'язку об'єднаної енергетичної системи України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужності у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки. Послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12 (п.2.1 договору).
Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору (п.2.2 договору).
Ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п.3.1 договору).
Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється оператором системи передачі на офіційному веб-сайті. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою (п.3.2 договору).
Планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п.3.4 договору).
Пунктом 3.5 договору встановлено, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуг за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж до - 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Згідно з п.3.7 договору користувач здійснює розрахунок з оператором системи передачі за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих оператором системи передачі, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу, з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається адміністратором комерційного обліку протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець (оператор системи передачі) направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Відповідно до п.3.8 договору користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від оператора системи передачі за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення оператору системи передачі (адміністратору комерційного обліку) та постачальнику послуг комерційного обліку повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає оператору системи передачі повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей постачальником послуг комерційного обліку користувача надає адміністратору комерційного обліку актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
Цей договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні оператора системи передачі, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення (п. 13.1 договору).
Позивач на виконання умов договору протягом червня - листопада 2024 надав відповідачу послуги на загальну суму 2203964,71 грн, з урахуванням здійсненого протягом червня - липня 2024 врегулювання/коригування за розрахункові періоди березня - травня 2024 (656,01 грн), на підтвердження чого надано підписані сторонами електронно-цифровими підписами акти надання послуги:
- акт надання послуги №ДУА-0007795 від 30.06.2024 на суму 349242,92 грн з ПДВ;
- акт надання послуги №ДУА-0008560 від 31.07.2024 на суму 385109,52 грн з ПДВ;
- акт надання послуги №ДУА-0009326 від 31.08.2024 на суму 357449,95 грн з ПДВ;
- акт надання послуги №ДУА-0010100 від 30.09.2024 на суму 391985,41 грн з ПДВ;
- акт надання послуги №ДУА-0010860 від 31.10.2024 на суму 354377,35 грн з ПДВ;
- акт надання послуги №ДУА-0011625 від 30.11.2024 на суму 366455,57 грн з ПДВ.
Вказані акти підписані відповідачем та оскаржені ним не були.
Крім того, позивачем оформлено та направлено відповідачу наступні акти коригування, які не підписані з боку відповідача, проте не оскаржуються відповідачем, а отже вважаються прийнятими без розбіжностей:
- акт коригування №ДУА_К-0002123 (до акту надання послуги №ДУА-0005509 від 31.03.2024) від 25.06.2024 на суму зменшення вартості наданих послуг в розмірі 64,87 грн з ПДВ;
- акт коригування №ДУА_К-0002360 (до акту надання послуги №ДУА-0006287 від 30.04.2024) від 04.07.2024 на суму зменшення вартості наданих послуг в розмірі 514,35 грн з ПДВ;
- акт коригування №ДУА_К-0002499 (до акту надання послуги №ДУА-0007030 від 31.05.2024) від 09.07.2024 на суму зменшення вартості наданих послуг в розмірі 76,79 грн з ПДВ.
Про факт відправки свідчить прінтскрін відправки актів з АСКОД.
Сторони в договорі погодили можливість створення та обміну документами в Сервісі. Згідно пояснень позивача таким Сервісом є Система управління ринком.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).
Враховуючи умови спірного договору, строк оплати наданих послуг за вищезазначеними актами, є таким, що настав.
На час прийняття рішення, доказів оплати відповідачем вищезазначеної заборгованості до суду не надано.
Виходячи з наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 2203964,71 грн підлягає задоволенню.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач стверджує, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за надані послуги є необґрунтованою через недоведеність обсягів наданих послуг.
Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки наявні в матеріалах справи і наведені вище докази, зокрема, акти надання послуги, підписані обома сторонами, акти коригування, скріншоти з системі управління ринком свідчать, що відповідачу надавалися послуги відповідно до умов спірного договору. Відповідач в ході розгляду справи не стверджував, що ці послуги не надавалися, надавалися неналежної якості або не в повному обсязі. Матеріали справи також не містять доказів, які б свідчили про претензії відповідача щодо виконання позивачем зобов'язань за договором про надання послуг, які б мали місце у спірний період.
Позивач, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, просить стягнути 3% річних за невиконання грошового зобов'язання за період з 06.07.2024 по 05.02.2025 в розмірі 67448,42 грн та інфляційні втрати грошового зобов'язання за період липня - грудня 2024 в розмірі 261730,38 грн.
За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплату суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку втрат від інфляції, судом встановлено його арифметичну вірність, при перевірці розрахунку 3% річних судом встановлено, що їх розмір дорівнює 67448,41 грн, що на 0,01 грн менше, ніж заявлено позивачем.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
У зв'язку з наведеним, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних підлягають задоволенню на визначену позивачем суму у розмірі 261730,38 грн з одночасним частковим задоволенням вимог про стягнення 3% річних на суму 67448,41 грн.
Крім того, суд зазначає, що не бере до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати, за період який вже заявлений в рамках розгляду справи №904/2975/24, за результатами розгляду якої Господарським судом Дніпропетровської області винесено рішення від 31.10.2024, а також доводи відповідача, відповідно до яких позивач в обґрунтування вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат посилається на обставини встановлені в рішенні по справі №904/2975/24, яке не набрало законної сили, у зв'язку з наступним.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень предметом розгляду справи №904/2975/24 була заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0525-03041-ПД за період січня - травня 2024 на загальну суму 2340732,34 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2024, яке набрало законної сили 04.03.2025, позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 2340732,34 грн основного боргу, 18486,08 грн - 3% річних, 15060,88 грн - інфляційних втрат.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, в даній справі він пред'являє до стягнення 3% річних нараховані, зокрема, на суму боргу за порушення договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0525-03041-ПД, встановлену рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2024, проте у вказаному рішенні 3% річних розраховані за період з 19.01.2024 по 05.07.2024, в той час як в даній справі 3% річних розраховані за період з 06.07.2024 по 05.02.2025.
Аналогічно, інфляційні втрати нараховані, зокрема, на суму боргу за порушення договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0525-03041-ПД, встановлену рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2024, проте у вказаному рішенні інфляційні втрати розраховані за період лютого - травня 2024, в той час як в даній справі інфляційні втрати розраховані за період липня - грудня 2024.
Також суд бере до уваги, що відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, у зв'язку з чим, судом перевірено, що базою для розрахунку 3% річних та інфляційних втрат став розмір заборгованості відповідача перед позивачем, встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2024 по справі 904/2975/24, яке, як зазначалось вище, набрало законної сили.
Щодо доводів відповідача, відповідно до яких він зазначає, що заявлені позивачем у заявах від 24.12.2024 та 10.02.2025 позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на суму заборгованості за період з січня по травень 2024, яких не було в первинній позовній заяві, не є збільшенням розміру позовних вимог, а є фактично новою позовною вимогою, яка не була заявлена в первинній позовній заяві, та у зв'язку з чим заяви про збільшення розміру позовних вимог є безпідставними та мають бути залишені судом без розгляду, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.173 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
При цьому об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
У цьому висновку суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, неодноразово викладеної в постановах від 24.04.2023 у cправі №916/1522/22, від 04.04.2023 у cправі №911/1757/21, від 30.03.2023 у справі №910/4501/22, від 19.12.2022 у справі №921/318/22 та в інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18.
За змістом ч.1 ст.173 Господарського процесуального кодексу України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім цього, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у ч.1 ст.173 Господарського процесуального кодексу України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п'ятій вказаної статті (об'єднанні вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, щодо об'єднаних вимог законом визначена виключна підсудність різним судам).
За спеціальним правилом, викладеним у п.2 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу)
У той же час аналіз п.2 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України у системному співвідношенні з приписами ч.6 ст.173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами ч.6 ст.173 Господарського процесуального кодексу України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, наявність підстав для роз'єднання позовних вимог за правилами ч.6 ст.173 Господарського процесуального кодексу України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження.
Тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на п.2 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, наведених саме в ч.ч.4-5 ст.173 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у ч.ч.4-5 ст.173 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.
Подібні висновки містять постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 02.12.2020 у справі №908/420/20 та від 18.08.2023 у справі №910/21280/21.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову, зокрема, є вимога про стягнення 3% річних за період з липня 2024 по лютий 2025 та інфляційних втрат за період з липня 2024 по грудень 2024, які нараховані на суму боргу яка склалася за період з січня 2024 по травень 2024 за договором №0525-03041-ПД від 01.01.2024, та, 3% річних за період з липня 2024 по лютий 2025 та інфляційних втрат за період з липня 2024 по грудень 2024, які нараховані на суму боргу яка склалася за період з червня 2024 по листопад 2024 за договором №0525-03041-ПД від 01.01.2024, ці вимоги пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, є основними та похідними позовними вимогами.
У зв'язку з вищевикладеним, суд не бере до уваги зазначені доводи відповідача в цій частині.
Вирішуючи клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення на 12 місяців, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Зокрема, згідно з ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
За ч.1, ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Надання відстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, суд вважає, що відстрочка виконання судового рішення повинна надаватися боржнику у виняткових випадках. При оцінці виняткових обставин суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов'язковість виконання судового рішення (ст.ст.2, 18, 326 Господарського процесуального кодексу України). По суті вищенаведеної норми при відстрочці виконання судового рішення мова йде про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Таким чином, питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17 ).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження винятковості обставин надано звіт про фінансові результати за 2023 рік, постанову про арешт коштів боржника ВП№51837078 від 27.07.2022, постанову про арешт майна боржника ВП№51837078 від 05.09.2019 та довідку про дебіторську заборгованість споживачів та постачальників перед Приватним акціонерним товариством «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля».
Зі змісту звіту про фінансові результати за 2023 рік вбачається, що у порівнянні з аналогічним періодом у попередньому році знизився чистий дохід від реалізації продукції. Разом з тим, зазначений звіт не доводить неможливість або ускладнення виконання рішення суду.
Таким чином, наведені відповідачем обставини та надані докази, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають результати підприємницької діяльності заявника станом на кінець 2023 року, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
Разом з цим, відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо). Суд зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів.
Суд також зазначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.
Під час розгляду заяви відповідача про відстрочку, судом враховано стратегічний статус як відповідача так і позивача для забезпечення населення України та підприємств електричною енергією. Також враховано те, що заборгованість відповідача склалась ще у 2024 році, а рішення суду приймається у 2025 році.
У зв'язку з наведеним, проаналізувавши доводи відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, з'ясувавши правову позицію позивача, який заперечив проти клопотання відповідача, беручи до уваги час існування боргу, не доведення відповідачем винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду, відсутність доказів на підтвердження спроможності реального виконання судового рішення відповідачем після строку на який він просить відстрочити виконання рішення суду, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача б/н від 02.04.2025 про відстрочення виконання судового рішення по справі №904/4424/24 строком на 12 місяців.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 30397,72 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Комерційна, 8, код ЄДРПОУ 00169845) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) заборгованість у розмірі 2533143,50 грн, яка складається з основного боргу в розмірі 2203964,71 грн, 3% річних в розмірі 67448,41 грн та інфляційних втрат в розмірі 261730,38 грн, а також судовий збір в сумі 30397,72 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» про відстрочення виконання рішення - відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 10.04.2025.
Повний текст рішення складено 21.04.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця