вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.04.2025м. ДніпроСправа № 904/911/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд", смт. Дніпровське Кам'янського району Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", сел. Покровське Синельниківського Дніпропетровської області
про стягнення 53 187,77 грн, -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" заборгованість в розмірі 47 206,80 грн., інфляційні витрати в розмірі 4 104,02 грн., 3% річних в розмірі 845,80 грн., пеню в розмірі 1 031,15 грн.
Просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати та витрати на надану професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором №ТП-140-В від 25.06.2024 в частині своєчасної оплати за надані транспортні послуги.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 позовну заяву залишено без руху; Товариству з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати належним чином засвідчену копію Рахунку на оплату № 2 від 08.07.2024 на суму 10 173,60 грн. разом з ПДВ.
13.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доказами їх усунення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 у справі №904/911/25 доставлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" 18.03.2025 о 02:45, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали господарського суду від 17.03.2025) до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження".
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 у справі №904/911/25 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Станом на 21.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
25.06.2024 між Товариство з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (замовник) укладено договір № ТП-140-В на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п 1.1. якого перевізник зобов'язується протягом усього строку дії цього договору за завданнями замовника в обумовлені сторонами строки приймати довірений йому замовником вантаж, доставляти цей вантаж власним автомобільним транспортом до пункту призначення та видавати його визначеній замовником особі, яка має право на одержання такого вантажу, а замовник зобов'язується оплачувати належним чином надані перевізником послуги.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що нормативний час на завантаження 24 год., розвантаження 72 год. У разі простою при перевезенні винна сторона сплачує штраф в розмірі 1000 грн. по території України за кожну почату добу простою.
Відповідно до пункту 2.1. договору перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі письмової або усної заявки замовника, у якій зазначається вся необхідна для виконання умов цього договору інформація, а саме: найменування замовника; найменування та реквізити вантажовідправника; найменування та реквізити вантажоодержувача; інформація про вантаж (найменування, характеристика, кількість, об'єм, пакування, тощо); адреса, дата та час (години) місць завантаження і розвантаження вантажу; вартість послуги.
Відповідно до пункту 2.2. договору заявка на перевезення вантажів подається замовником не менше, ніж за одну добу до моменту подання автомобіля до пункту завантаження. У разі термінового перевезення вантажів за згодою сторін замовник подає, а перевізник приймає до виконання заявку в той самий день, але не менше, ніж за одну годину до моменту подання автомобіля до пункту завантаження. Перевізник протягом однієї години з моменту отримання заявки від замовника зобов'язується підтвердити прийняття заявки або надання відмови від її виконання з обов'язковим обґрунтуванням поважності причин такої відмови. У разі направлення перевізником на адресу замовника підписаної уповноваженою особою перевізника отриманої заявки, така заявка вважається погодженою сторонами і прийнятою до виконання перевізником, У разі відсутності у замовника жодної відповіді перевізника щодо заявки замовника протягом однієї години з моменту, отримання перевізником заявки, така заявка вважається не прийнятою до виконай перевізником та скасовується замовником автоматично.
Відповідно до пункту 2.3. договору сторони домовилися, що передача заявок і інших документів за цим договором може здійснюватися за допомогою електронної пошти. сторони для цього узгодили наступні реквізити:
Електронна пошта уповноваженого представника замовника: ІНФОРМАЦІЯ_1
Електронна пошта уповноваженого представника перевізника: ІНФОРМАЦІЯ_2
Сторони узгодили, що при зміні зазначених у цьому пункті адрес електронної пошти та/або відомостей про уповноважених представників, сторони можуть не оформлювати такі зміни шляхом укладання двосторонніх угод до договору. Про зміну таких відомостей достатньо направлення (в т.ч. на офіційну адресу електронної пошти) однією стороною іншій стороні повідомлення оформленого на фірмовому бланку за підписом керівника із засвідченням печаткою.
Відповідно до пункту 3.1.12. договору перевізник зобов'язаний протягом трьох календарних днів з дати передання вантажу вантажоодержувачу надати замовнику пакет документів на підтвердження факту вантажу, а також Акт виконаних робіт (послуг) для підписання.
Відповідно до пункту 3.2.6 договору замовник зобов'язаний здійснити своєчасну та повну оплату за послуги по перевезенню перевізнику в порядку та згідно умов, передбаченим цим договором.
Відповідно до пункту 4.1. договору надання послуг по цьому договору фіксується двостороннім Актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника то засвідчується печатками сторін та повинен містити наступну інформацію: найменування перевізника та замовника; Вантажовідправника та Вантажоодержувача; інформація про перевезений вантаж; дата і маршрут перевезення; інформація про транспортний засіб; вартість перевезення.
Відповідно до пункту 4.2. договору загальна сума цього договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами актів виконаній робіт (послуг). .
Відповідно до пункту 4.3. договору вартість послуг з перевезення узгоджується сторонами при оформленні заявки на перевезення до початку перевезення вантажів. Якщо вартість перевезення, визначена перевізником під час оформлення заявки не влаштовує замовника, останній мас право відмовитися під погодженої заявки до початку перевезення.
Відповідно до пункту 4.4. договору послуги вважаються виконаними належним чином, якщо вантаж доставлено у відповідності до умов узгоджених сторонами у відповідній заявці.
Відповідно до пункту 4.5. договору факт надання послуги з перевезення підтверджується: документами, що підтверджують передавання вантажу від вантажовідправника перевізнику, передавання вантажу перевізником вантажоодержувачу згідно чинного законодавства України, товарно-транспортною накладною, Актом виконаних робіт (послуг).
Відповідно до пункту 4.6. договору замовник оплачує вартість послуг з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку-фактури протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання замовником від перевізника належним чином оформлених документів згідно п, 4.5. цього договору. При здійсненні оплати замовник має право вартість послуг за рахунком-фактурою зменшити на суми заборгованості перевізника перед замовником відповідно до пунктів 5.3., 5.4.1, цього договору.
Відповідно до пункту 4.7. договору підставою для виставлення рахунку-фактури є дані підписаного сторонами Акту виконаних робіт (послуг), відмітки замовника у супровідних документах, а також акти, складені для підтвердження фактів, які можуть бути підставою для покладання на перевізника матеріальної відповідальності.
Відповідно до пункту 4.8. договору замовник має право затримати оплату перевезення, якщо будь-які документи, надані перевізником, не відповідають вимогам чинного законодавств України і/чи містять помилки або невідповідності, пропорційно кількості днів протягом яких такі помилки/чи невідповідності будуть виправлені та/або документи будуть приведені у відповідність до чинного законодавства України і передані замовнику.
Відповідно до пункту 4.9. договору у разі відсутності претензій у замовника до якості перевезення, замовник підписує наданий перевізником акт виконаних робіт (послуг). За наявності претензій щодо якості перевезення замовник надає перевізнику мотивовану письмову відмову від прийняття послуг. У разі наявності у замовника претензій щодо якості наданих перевізником послуг, строк оплати продовжується на кілька днів, протягом яких сторони врегульовують розбіжності.
Відповідно до пункту 9.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2025 року. Строк дії цього договору автоматично продовжується до 31 числа грудня місяця наступного календарного року якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення.
Відповідно до пункту 9.2. договору термін дії даного договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до даного договору. Закінчення терміну договору, а також його розірвання не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору, а також від виконання зобов'язань шо виникли під час дії договору.
Відповідно до пункту 9.3. договору зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами, або їх уповноваженими представниками та засвідчені печатками.
Відповідно до пункту 9.4. договору дострокове розірвання договору можливе лише за письмовою згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законодавством України.
Відповідно до пункту 9.5. договору цей договір може бути розірваний замовником в односторонньому порядку, про що замовник зобов'язується письмово повідомити перевізника не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до передбачуваної дати такого розірвання.
На виконання умов договору, у період з 11.07.2024 по 16.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" були надані послуги з перевезення вантажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" на суму 47 206,80 грн., що підтверджується актами надання послуг:
- №5 від 11 липня 2024 року на суму 10 173,60 грн. із ПДВ відповідно до якого виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): Послуги з перевезення пшениці врожаю 2024 року, пункт навантаження вул. Центральна, 18а, с, Отришки. Покровський р-ну, Дніпропетровської обл., пункт розвантаження вул, Будівельників, 129. смт. Васильківська, Дніпропетровської обл., автомобіль Мерседес НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2, 31,4 т., Замовник по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має;
- №6 від 12 липня 2024 року на суму 12 253,68 грн. із ПДВ відповідно до якого виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): Послуги з перевезення пшениці врожаю 2024 року, пункт навантаження прав, Заливний, смт. Покровське, Дніпропетровської обл., пункт розвантаження вул. Будівельників. 129, смт. Васильківка, Дніпропетровської обл., автомобіль Волво НОМЕР_2 . причіп НОМЕР_2, 37,82 т., Замовник по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має;
- №7 від 14 липня 2024 року на суму 12 512, 88 грн. із ПДВ відповідно до якого виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): Послуги з перевезення пшениці врожаю 2024 року, пункт навантаження прав. Заливний, смт. Покровське. Дніпропетровської обл., пункт розвантаження вул. Будівельників. 129, смт. Васильківка, Дніпропетровської обл.. автомобіль Волво НОМЕР_2 .. причіп НОМЕР_2, 38,62 т., Замовник по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має;
- №8 від 16 липня 2024 року на суму 12 266, 64 грн. із ПДВ відповідно до якого виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): Послуги з перевезення пшениці врожаю 2024 року, пункт навантаження лров. Заливний, смт. Покровське. Дніпропетровської обл., пункт розвантаження вул. Будівельників, 129. смт. Васильківка, Дніпропетровської області.. автомобіль Волво НОМЕР_2 . Причіп НОМЕР_2 37,86 т.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" були підписані товарно-транспортні накладні: №931065 від 10.07.2024, відомості про вантаж: пшениця урожаю 2024 року маса вантажу 31 560 кг, №922858 від 11.07.2024, відомості про вантаж: пшениця урожаю 2024 року маса вантажу 37 940 кг, №922864 від 13.07.2024, відомості про вантаж: пшениця урожаю 2024 року маса вантажу 38 720 кг, №922874 від 15.07.2024, відомості про вантаж пшениця урожаю 2024 року маса вантажу 38 000 кг,
На виконання умов договору, за надані послуги у період з 11.07.2024 по 16.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" рахунки на оплату: №5 від 11 липня 2024 року на суму 10 173, 60 грн. із ПДВ, №6 від 12 липня 2024 року на суму 12 253, 68 грн. із ПДВ, №7 від 14 липня 2024 року на суму 12 512, 88 грн. із ПДВ, №8 від 16 липня 2024 року на суму 12 266, 64 грн. із ПДВ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" не здійснило своєчасну оплату за надані послуги у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 47 206,80 грн., що і стало причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 47 206,80 грн. заборгованості, 4 104,02 грн. інфляційних витрат, 845,80 грн. 3% річних, 1 031,15 грн пені.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору № ТП-140-В на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом, факт надання послуг з перевезення вантажу, строк оплати, наявність прострочення оплати.
Перевезенням вантажів згідно з положеннями статті 306 Господарського кодексу визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
За своєю правовою природою заявка є договором перевезення, за яким згідно з частинами 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України та статті 909 Цивільного кодексу України - одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (стаття 4 Закону).
Відповідно до приписів статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно з частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" надані послуги з перевезення вантажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" на загальну суму 47 206,80 грн., що підтверджується актами надання послуг: №5 від 11 липня 2024 року на суму 10 173,60 грн., №6 від 12 липня 2024 року на суму 12 253, 68 грн., №7 від 14 липня 2024 року на суму 12 512,88 грн., №8 від 16 липня 2024 року на суму 12 266,64 грн.
Доказів сплати послуг з перевезення вантажу відповідачу на загальну суму 47 206,80 грн. відповідач до суду не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.
За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 47 206,80 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до пункту 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до договору, а у випадках неврегульованих умовами договору згідно діючого законодавства України. Сторони відшкодовують одна одній збитки, заподіяні неналежним виконанням своїх зобов'язань по цьому договору.
Відповідно до пункту 5.5. договору у разі порушення замовником строків оплати наданих перевізником послуг, крім випадків, передбачених пунктами 4.8., 4.9. та Розділом 6 цього договору, замовник зобов'язаний на вимогу перевізника сплатити пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у сумі 1 031,15 грн. за період з 22.07.2024 по 26.02.2025.
Відповідач контррозрахунку пені не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 1 031,15 грн. за період з 22.07.2024 по 26.02.2025 підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4 104,02 грн. за період з серпня 2024 року по січень 2025 року та 845,80 грн. 3% річних за період з 22.07.2024 по 26.02.2025.
Відповідач контррозрахунку 3% та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 845,80 грн. 3% річних за період з 20.06.2024 по 10.03.2025 та 4 104,02 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2024 по січень 2025.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача 53 187,77 грн (47 206,80 грн. заборгованості + 1 031,15 грн пені + 845,80 грн 3% річних + 4 104,02 грн інфляційних втрат).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 3 028,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що 26.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" та Адвокатом Ломакіним Володимиром Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №1.
Відповідно до пункту 1.1 договору предметом цього договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та умовах, визначених договором.
Згідно з пункту 1.2 договору на виконання п.1.1 даного договору клієнт надає право (уповноважує) адвоката здійснювати такі повноваження:
- представляти клієнта перед державними органами, банками, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та будь-якими фізичними особами.
- представляти клієнта в правоохоронних та контролюючих органах, органах місцевого самоврядування, органах нотаріату, органах Державної виконавчої служби, судах всіх інстанцій у тому числі місцевих судах (загальних господарських адміністративних), судах апеляційної та касаційної інстанції (загальних господарських адміністративних), Верховному Суді України, Конституційному Суді України з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, скаржнику, заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження та захиснику клієнта незалежно від його процесуального стану (потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, особа яка притягається до адміністративної відповідальності, свідок тощо).
Відповідно до пункту 2.1.1 договору адвокат зобов'язується надати правову допомогу клієнту із представництва та захисту прав та законних інтересів та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах організаціях всіх форм власності та підпорядкування відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору.
Відповідно до пункту 2.3.1. договору клієнт зобов'язується сплатити гонорар адвокату в розмірі та строк окремо погоджені між ними.
Відповідно до пункту 3.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення позитивного результату або виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату у справі для клієнта.
Відповідно до пункту 5.1 договору детальний перелік послуг а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат пов'язаних із виконанням цього договору, окремо обумовлюються сторонами та може визначатися додатковою(ми) угодою(ми) до цього договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" та Адвокат Ломакін Володимир Володимирович уклали специфікацію №1 витраченого часу адвоката відповідно до якої адвокатом були надані послуги: попереднє вивчення матеріалів, кількість годин 1, вартість послуг за годину, 1000,00 грн., загальна вартість послуг 1000,00 грн. Перша консультація, кількість годин 1, вартість послуг за годину 1000,00 грн., загальна вартість послуг 1000,00 грн. Вивчення документів, збір доказів, кількість годин 3, вартість послуг за годину 500,00 грн., загальна вартість послуг 1500,00 грн. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, кількість годин 3, вартість послуг за годину 1000, 00 грн., загальна вартість послуг. 3000,00 грн. Підготовка та подання позову до суду, кількість годин 2, вартість послуг за годину 1750,00 грн., загальна вартість послуг 3500,00 грн, разом 10 000,00 грн.
Сторонами погоджено, що гонорар підлягає сплаті після набрання законної сили рішенням суду.
28.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" та Адвокат Ломакін Володимир Володимирович уклали акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правової допомоги від 26.02.2025 відповідно до пункту 1 якого адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги щодо підготовлення до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення заборгованості за договором № ТП-140-В на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом, від 25.06.2024.
Відповідно до пункту 2 акту вартість послуг адвоката за цим актом складає 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень) 00 коп.
Відповідно до пункту 3 акту клієнт не має жодних претензій до якості наданих адвокатом послуг.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.
Господарський суд зазначає, що позовна заява у справі підписана представником позивача адвокатом Ломакіним Володимиром Володимировичем, документи, подані до позовної заяви завірені цим адвокатом, під час розгляду справи до суду надходили клопотання від представника позивача адвоката Ломакіна Володимира Володимировича.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання послуг на правничу допомогу у справі №904/911/25 Товариству з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" адвокатом Ломакіним Володимиром Володимировичем.
При цьому господарський суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката, справа не містить складних розрахунків.
Господарський суд, здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі (спір виник щодо виконання 1 договору, за 4 актами наданих послуг з перевезення) під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу; відсутність заперечень відповідача щодо заявленої до стягнення заборгованості та штрафних санкцій (відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов), господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/911/25 в розмірі 10 000,00 грн. та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, яка підлягає стягненню з відповідача, є 5 000,00 грн.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю " Відродження " про стягнення 53 187,77 грн задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (53600, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Покровське, вул. Центральна, буд. 17-А, ЄДРПОУ 30699186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-ТрансТрейд" (51650, Дніпропетровська область, Кам'янський район, смт. Дніпровське, вул. Шкільна, буд. 10, кв. 56, ЄДРПОУ 45492759) 47 206,80 грн. заборгованості, 4 104,02 грн., інфляційних втрат, 845,80 грн 3% річних, 1 031,15 грн пені, 3 028,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.04.2025
Суддя Ю.А. Бажанова