вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.04.2025м. ДніпроСправа № 904/1142/25
За позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, м. Слов'янськ Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", м. Дніпро
про стягнення 37 700,44грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Територіальне управління Державної судової адміністрації в Україні в Донецькій області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" вартості оплаченого, але не поставленого товару за договором у розмірі 34 780,00грн та неустойку у розмірі 2 920,44грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №51-066-СК про закупівлю товарів від 17 травня 2023 року в частині повної та своєчасної поставки товару.
Неустойка в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України нарахована відповідно до пункту 7.2. договору.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 справу №904/1142/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 19.03.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Ухвалу суду від 19.03.2025 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 19.03.2025 (о 20:30год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 34).
Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 04.04.2025. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
18 березня 2022 року між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №51-066-СК про закупівлю товарів (а.с. 8-9).
За умовами пунктів 1.1 - 1.5 договору продавець зобов'язується у 2023 році поставити покупцю бензин А-95, дизельне паливо (надалі - товар), а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах даного договору. Найменування товару: нафта і дистиляти за кодом ДК 021:2015 - 09130000-9 (скретч- картки/талони на бензин А-95 та дизельне паливо). Кількість товарів: бензин А-95 - 3000 літрів, дизельне паливо - 1000 літрів. Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Відпуск товару з АЗС здійснюється через скретч-картки/талони на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Ціна цього договору становить- 188 000,00 гривень (сто вісімдесят вісім тисяч гривень, 00 копійок) у т.ч. ПДВ (7%) 12299,07грн (дванадцять тисяч двісті дев'яносто дев'ять гривень 07 копійок). Ціна даного договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна за одиницю товару становить: бензин А-95 47,00грн з ПДВ, дизельне паливо 47,00грн з ПДВ (п. 3.2, 3.3 договору).
Розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно виставленого рахунка, після підписання видаткової накладної протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати фактичного отримання замовником скретч-карток/талонів та підписання сторонами видаткової накладної (п. 4.1 договору).
Строк поставки товарів: до 31.12.2023 (п. 5.1 договору).
Місце поставки - (передачі) товарів: 84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2 (п. 5.2 договору).
Передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС продавця шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явлені довіреними особами покупця скретч- картки/талону (п. 5.2.1 договору).
Скретч-картка/талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті/талоні об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках/талонах вважаються виконаними, при цьому продавець не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці/талоні (п. 5.2.2 договору).
За пунктом 5.3 договору покупець зобов'язується отримати товар до закінчення терміну дії скретч-картки/талону, який зазначено на ньому.
Строк дії скретч-карток - безстроковий (п. 5.4 договору).
Продавець зобов'язаний, зокрема забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1); забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом її цього договору (п. 6.3.2); у разі, якщо на АЗС отримання пального по паливних картках/талонах не відбулося з причин, незалежних від покупця, продавець має усунути такі причини та забезпечити отримання пального. Якщо причини не будуть усунені протягом 1 робочого дня, продавець має повернути на рахунок покупця кошти за ту кількість товару, яка не отримана (п. 6.3.3).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором (п. 7.1 договору).
Згідно пункту 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі за бюджетні кошти товару, що є предметом цього договору, продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент нарахування, від загальної вартості договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання за весь час його невиконання. Сплата неустойки не звільняє продавця від подальшого належного виконання ним своїх зобов'язань, передбачених цим договором.
У разі несвоєчасної поставки товару продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5% від суми невчасно поставленого товару за кожен день прострочення з дня строку поставки товару, але не нижче подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період нарахування (п. 7.3.1 договору).
Продавець згідно з чинним законодавством несе відповідальність у разі неотримання покупцем на АЗС пального по скретч-картках/талонах та неповернення коштів за неотриману кількість пального (п. 7.4 договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року (п. 10.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово на виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №51-066-СК про закупівлю товарів від 17.05.2023 був чинним протягом спірного періоду.
На виконання умов договору сторонами складено, підписано та скріплено печатками видаткову накладну №0051/0000667 від 17.05.2023 на суму 188 000,00грн на поставку 4000 літрів палива (а.с. 11).
Постачальником було надано покупцю специфікацію №0051/0000667-С відпущених скретч - карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0051/0000667 від 17.05.2023, а саме: 2710194300 дизпаливо, скретч-картка УкрДТ 20л, купюри - 20, у кількості 50 карток, у кількості 1 000 літрів; 2710124512 бензин А-95, скретч-картка УкрА95 20л, купюри - 20, у кількості 150 карток, у кількості 3 000 літрів (а.с. 13).
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 188 000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №92 від 19.05.2023 (а.с. 12).
Однак, відповідачем (постачальником) не виконано зобов'язання щодо повної поставки товару.
24.02.2025 ТУ ДСА України в Донецькій області складено акти №1, №2, №3, якими засвідчено, що оператор автозаправної станції "Авіас", на вимогу видати паливо для заправки автомобіля на підставі наданих скретч - карток / талонів, а саме бензину марки А-95 та дизельного палива, відповів відмовою (а.с. 5-6).
Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду за договором використано скретч-карток на бензин А-95 номіналом 3000 літрів (весь обсяг, передбачений договором), дизельного палива використано 260 літрів, 740 літрів дизельного палива вартістю 34780,00грн залишаються ненаданими.
Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, здійснено попередню оплату за товар, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення попередньої оплати у розмірі 34 780,00грн, що і стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору, строк дії договору, строк та порядок поставки, наявність/відсутність підстав для повернення попередньої оплати за договором.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Зі змісту спірного договору убачається, що цей договір містить елементи договору поставки (поставка обладнання) та договору на виконання робіт (монтаж, зборка та запуск в експлуатацію), тобто сторони уклали змішаний договір.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної №0051/0000667 від 17.05.2023 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною скретч-карток на пальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній №0051/0000667 від 17.05.2021.
Суд зазначає, що передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар, а саме: бензин А-95 у кількості 1 000 літрів та дизельне паливо у кількості 3000 літрів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карт.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 34 780,00грн, яка є предметом даного спору.
Відповідач, доказів належного виконання зобов'язань за договором не надав.
Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.
З підстав викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 34780,00грн, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в частині першій ст. 230 та частині шостій ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі за бюджетні кошти товару, що є предметом цього договору, продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент нарахування, від загальної вартості договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання за весь час його невиконання. Сплата неустойки не звільняє продавця від подальшого належного виконання ним своїх зобов'язань, передбачених цим договором.
Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 2 920,44грн за загальний період з 24.02.2025 (дата підтвердженої фактичної відмови продавця у наданні палива) до 14.03.2025 (а.с. 2 на звороті).
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 7.2 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028,00грн.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:
- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Ціна позову становить 37 700,44грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40грн (3028,00грн * 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №48 від 13.03.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 20, 25).
За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60грн (3028,00грн - 2 422,40грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 2 422,40грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення 37 700,44грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (ідентифікаційний код 39821153; вул. Мандриківська, буд. 47, оф. 206/2, м. Дніпро, 49600) на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (ідентифікаційний код 26288796; вул. Незалежності, 2, м. Слов'янськ, Донецька область, 84112) заборгованість у розмірі 34 780,00грн (тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят гривень 00коп.), неустойку у розмірі 2 920,44грн (дві тисячі дев'ятсот двадцять гривень 44коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40коп.), видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляд.
Рішення підписано - 21.04.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва