вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без руху
21.04.2025м. ДніпроСправа № 904/3426/24 (904/1778/25)
Суддя Мартинюк С.В., розглянувши матеріали
за позовом Ліквідатора ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнессервіс", смт Слобожанське Дніпропетровської області
про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів
в межах справи №№904/3426/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м.Харків
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП УКРАЇНА", м. Дніпро
про визнання банкрутом
Постановою господарського суду від 17.12.2021 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА". Припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Саутенка С.О. Визнано ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 17.12.2025. Ліквідатором ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" призначено арбітражного керуючого Саутенка С.О.
15.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича надійшла позовна заява (вх.№311/25 від 15.04.2025) визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.04.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/3426/24 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №904/3426/24 (904/1778//25).
15.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються, в тому числі, й документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, пп. 1, 2 ч.ч. 2, 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачуються 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, зокрема, з 1 січня 2025 року складає 3028,00 гривні.
Враховуючи, що предметом спору є вимога немайнового характеру (визнання недійсним договору) за яку підлягає сплаті сума судового збору у розмірі 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8 = 2422,40 грн) та майнового характеру (стягнення коштів у порядку реституції на суму 2 807 740,00 грн) за яку підлягає сплаті сума судового збору у розмірі 33 692,88 грн (42 116,10 грн х 0,8 = 33 692,88 грн).
Отже, враховуючи позовні вимоги майнового та немайнового характеру, позивач повинен був сплатити судовий збір у загальному розмірі 36 115,28 грн.
При цьому, позивачем разом з позовною заявою подано клопотання (вих. №01-34/381 від 14.04.2025) про відстрочення сплати судового збору до вирішення справи по суті.
Розглянувши подане клопотання ліквідатора банкрута (вих. №01-34/381 від 14.04.2025) про відстрочення сплати судового збору до вирішення справи по суті, господарський суд зазначає наступне.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Згідно зі статтею 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд враховує також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові ВП ВС від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, в якій визначено наступне:
"34. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
35. Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
36. Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
37. З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
38. Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
39. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
40. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
41. Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.".
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (п.45 постанови ВП ВС від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що приписи пункту 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" поширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами, та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.
Подібна за змістом правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі №910/9741/20, від 06.01.2021 у справі №927/579/19, від 20.08.2020 у справі № 910/6421/19, від 18.05.2020 у справі №910/704/19, від 24.01.2020 у справі №915/923/15.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Отже, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому відсутні підстави для відстрочення сплати судового збору.
Слід також зазначити, що перебування ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" в процедурі банкрутства на стадії ліквідаційної процедури не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання ліквідатора банкрута (вих. №01-34/381 від 14.04.2025) про відстрочення сплати судового збору до вирішення справи по суті.
З огляду на відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, ліквідатору ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" арбітражному керуючому Саутенко Сергія Олеговича необхідно усунути недоліки позовної заяви та надати до суду докази сплати судового збору.
Відповідно до п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. В задоволенні клопотання ліквідатора банкрута (вих. №01-34/381 від 14.04.2025) про відстрочення сплати судового збору до вирішення справи по суті - відмовити.
2. Позовну заяву ліквідатора ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича - залишити без руху.
3. Позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати докази сплати судового збору у розмірі 36 115,28 грн.
4. Роз'яснити, що у випадку невиконання позивачем вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили - 21.04.2025 та не підлягає оскарженню.
Суддя С.В. Мартинюк