вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.04.2025м. ДніпроСправа № 904/5255/24
За позовом Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1, код ЄДРПОУ 39389830)
до Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Вільногірськ, вул. Центральна, буд. 8, код ЄДРПОУ 36489096)
про стягнення 1 996 908,65 гривень
Суддя Дичко В.О.
Секретар судового засідання Жукова К.Д.
Представники:
від позивача: Кулик С.А., адвокат (довіреність № 007/25 від 19.12.2024)
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення 1 996 908,65 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 1 353 386,83 грн, пені в сумі 488 780,68 грн, інфляційних втрат у сумі 106 826,97 грн, 3% річних у сумі 47 914,17гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням Комунальним підприємством «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області зобов'язань з оплати послуг за договором № 151-2 від 24.01.2019 про надання послуг з приймання стічних вод за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/5255/24 та призначено підготовче засідання на 09.01.2025 о 10:00 год.
31 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області зазначає, що на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача, накладено арешт органами виконавчої служби за заявами позивача (примусове стягнення сум боргу за попередні роки), у зв'язку з чим Комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області не може здійснювати господарську діяльність та баланс підприємства має від'ємний показник, а борг із року в рік збільшується. Ураховуючи вищенаведене, відповідач просить зменшити розмір нарахованої пені та відстрочити виконання судового рішення на один рік.
07 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» надійшла відповідь на відзив. Позивач заперечує проти доводів Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської рали Дніпропетровської області. Вважає, що відповідач отримує прибуток від здійснюваної господарської діяльності та навмисно ухиляється від виконання зобов'язань перед Акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія». Указує, що пеня розрахована за менший період, ніж передбачено договором. Заперечує проти відстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 904/5255/24 на 28.01.2025 о 12:30 год.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 28.01.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі № 904/5255/24 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 18.02.2025 о 12:00 год.
У судовому засіданні 18.02.2025 заслухано вступне слово представника позивача та оголошено перерву до 18.03.2025 о 10:30 год.
11 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності учасника справи. Відповідач просить розгляд справи по суті проводити без участі представника Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.
У судовому засіданні 18.03.2025 досліджені докази у справі № 904/5255/24 та оголошено перерву до 10.04.2025 о 12:30 год.
31 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності учасника справи. Комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області просить розгляд справи по суті проводити без участі представника відповідача.
Представник Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», присутній 10.04.2025 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
У порядку абз. 1 ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.04.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення договору про надання послуг з приймання стічних вод, строк дії договору, умови надання послуг, порядок та строк оплати за надані послуги, наявність заборгованості, періоди прострочення.
24 січня 2019 року між Акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», від імені якого виступає філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - виробник), та Комунальним підприємством «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (далі - споживач) укладено договір № 151-2 про надання послуг з приймання стічних вод (а.с. 11-13, далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виробник бере на себе зобов'язання надати послугу з приймання від споживача стічних вод на свої каналізаційні споруди, відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України № 190 від 27.06.2008 року (зі змінами та доповненнями), а споживач зобов'язується оплатити надані послуги.
Згідно з пунктом 1.2 Договору виробник бере на себе зобов'язання надати послугу з приймання від споживача стічних вод на свої каналізаційні споруди в обсязі - 1 103 тис. м3 на рік.
Відповідно до пункту 2.1 Договору тариф на послуги з приймання стічних вод становить:
- тариф без ПДВ - 1,82 грн за м3, ПДВ - 0,36 грн, тариф з ПДВ - 2,18 грн за м3.
Згідно з пунктом 2.2 Договору сума Договору складає 2 404 540 (два мільйони чотириста чотири тисячі п'ятсот сорок гривень 00 коп.), у т.ч. ПДВ - 400 756,67 грн.
Відповідно до пункту 2.3 Договору у разі зміни уповноваженими органами цін (тарифів) на послуги вони є обов'язковими для сторін за цим Договором з моменту введення їх в дію уповноваженим органом.
Згідно з пунктом 3.1 Договору облік приймання стічних вод виробником здійснюється засобами вимірювальної техніки, які пройшли державну метрологічну атестацію (повірку).
Відповідно до пункту 3.2 Договору фактична кількість прийнятих стічних вод узгоджується в акті наданих послуг, який складається в останній день поточного місяця, підписується у двох примірниках уповноваженими представниками виробника і споживача та передається споживачу разом з рахунком.
Згідно з пунктом 3.3 Договору споживач протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання акта наданих послуг направляє виробнику підписаний акт наданих послуг або мотивовану відмову.
Відповідно до пункту 3.4 Договору у разі невиконання споживачем умов, зазначених у п. 3.3, акт наданих послуг вважається оформленим в односторонньому порядку та погодженим споживачем.
Згідно з пунктом 3.5 Договору у випадку відсутності засобів обліку, кількість прийнятих каналізаційних стоків дорівнює обсягу споживаної питної води споживачем, за винятком втрат при транспортуванні.
Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно з пунктом 4.2 Договору оплату за надані послуги з приймання стічних вод споживач здійснює на підставі рахунків на оплату, виставлених виробником, відповідно до акта наданих послуг.
Згідно з пунктом 4.3 Договору рахунки за надані послуги підлягають оплаті споживачем у національній валюті України - гривні.
Відповідно до пункту 4.4 Договору надані послуги підлягають оплаті споживачем протягом 30-ти календарних днів після закінчення місяця, в якому надавалися послуги.
Згідно з пунктом 4.5 Договору днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виробника.
Відповідно до пункту 4.6 Договору у разі виникнення у споживача заборгованості по оплаті за надані послуги, виробник зараховує кошти, що сплачує споживач, в рахунок погашення боргу, згідно з черговістю його виникнення, незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 Договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги повністю та у встановлений в цьому Договорі строк.
Згідно з пунктом 10.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та розповсюджується на правовідносини між сторонами, які виникли з 01.01.2019 р. та діє до 31.12.2019 року.
Відповідно до пункту 10.3 Договору Договір вважається переукладеним на кожен наступний рік на таких же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.
Згідно з пунктом 10.4 Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє жодну із сторін від виконання своїх зобов'язань по Договору та відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього Договору.
Відповідно до пункту 11.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 12.2 Договору, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.
Згідно з пунктом 12.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.
На виконання умов пункту 3.2 Договору сторонами підписані та скріплені їх печатками акти наданих послуг за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 в обсязі 619 682,608 куб.м на загальну суму 1353386,83 грн (а.с. 14-19):
- № ОУс-000048 від 31.01.2023, за яким позивачем прийнято в січні 2023 року 50007,405куб.м стічних вод на свої каналізаційні споруди на суму 109 216,18 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000096 від 28.02.2023, за яким позивачем прийнято в лютому 2023 року 50223,449куб.м стічних вод на свої каналізаційні споруди на суму 109 688,02 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000115 від 31.03.2023, за яким позивачем прийнято в березні 2023 року 50951,631куб.м стічних вод на свої каналізаційні споруди на суму 111 278,36 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000207 від 30.04.2023, за яким позивачем прийнято у квітні 2023 року 50589,805куб.м стічних вод на свої каналізаційні споруди на суму 110 488,14 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000263 від 31.05.2023, за яким позивачем прийнято у травні 2023 року 50683,439куб.м стічних вод на свої каналізаційні споруди на суму 110 692,63 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000315 від 30.06.2023, за яким позивачем прийнято в червні 2023 року 51983,991куб.м стічних вод на свої каналізаційні споруди на суму 113 533,03 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000381 від 31.07.2023, за яким позивачем прийнято в липні 2023 року 53699,023куб.м стічних вод на свої каналізаційні споруди на суму 117 278,66 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000451 від 31.08.2023, за яким позивачем прийнято в серпні 2023 року 53111,539куб.м стічних вод на свої каналізаційні споруди на суму 115 995,60 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000459 від 30.09.2023, за яким позивачем прийнято у вересні 2023 року 52435,361куб.м стічних вод на свої каналізаційні споруди на суму 114 518,83 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000569 від 31.10.2023, за яким позивачем прийнято в жовтні 2023 року 51967,736куб.м стічних вод на свої каналізаційні споруди на суму 113 497,54 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000587 від 30.11.2023, за яким позивачем прийнято в листопаді 2023 року 52334,954куб.м стічних вод на свої каналізаційні споруди на суму 114 299,54 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000657 від 31.12.2023, за яким позивачем прийнято у грудні 2023 року 51694,275куб.м стічних вод на свої каналізаційні споруди на суму 112 900,30 грн (з ПДВ).
Виробником виставлені на оплату наступні рахунки-фактури на загальну суму 1353386,83грн (а.с. 20-25):
- № ОУс-000048 від 31.01.2023 на суму 109 216,18 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000096 від 28.02.2023 на суму 109 688,02 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000115 від 31.03.2023 на суму 111 278,36 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000207 від 30.04.2023 на суму 110 488,14 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000263 від 31.05.2023 на суму 110 692,63 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000315 від 30.06.2023 на суму 113 533,03 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000381 від 31.07.2023 на суму 117 278,66 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000451 від 31.08.2023 на суму 115 995,60 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000459 від 30.09.2023 на суму 114 518,83 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000569 від 31.10.2023 на суму 113 497,54 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000587 від 30.11.2023 на суму 114 299,54 грн (з ПДВ);
- № ОУс-000657 від 31.12.2023 на суму 112 900,30 грн (з ПДВ).
Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» стверджує, що відповідачем зобов'язання за Договором не виконані, оплата за отримані послуги не здійснена.
Позивач звертався до Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області з претензіями № 234/734 від 16.03.2023, № 234/1018 від 11.04.2023, №218/1411 від 16.05.2023, № 234/1740 від 13.06.2023, № 234/2118 від 12.07.2023, № 234/2499 від 14.08.2023, № 234/2777 від 11.09.2023, № 234/3947 від 26.12.2023, № 234/542 від 15.02.2024 року. Зазначені претензії отримані відповідачем, відповідні докази долучені до матеріалів справи (а.с.26-46).
З огляду на вищевикладене, як указує Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», Комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області не виконало зобов'язання за Договором, не сплатило за надані послуги, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 1 353 386,83 грн, що і стало причиною виникнення спору.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов'язаннями, тому згідно з ч. 2 ст. 4, ст.ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за надані послуги з приймання стічних вод за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 року.
Ураховуючи вищевикладене, надані позивачем докази на підтвердження основної заборгованості Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області перед Акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в сумі 1 353 386,83 грн є більш вірогідними, тому позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 1 353 386,83 грн підлягає задоволенню.
Крім основної заборгованості, позивач за період з 03.03.2023 до 21.10.2024 нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 488 780,68 грн, інфляційні втрати в сумі 106 826,97 грн та 3%річних у сумі 47 914,17 гривень.
З приводу нарахування пені суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Договору виробник має право нараховувати у випадку несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законом та цим Договором.
Згідно з пунктом 11.2 Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за надані послуги. Споживач сплачує виробнику пеню, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання споживачем своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 11.2 Договору сторони погодили нарахування пені з першого дня прострочення до дня виконання споживачем своїх зобов'язань.
Ураховуючи вищенаведене, Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» нарахувало та заявило до стягнення пеню в сумі 488 780,68грн за період з 03.03.2023 до 21.10.2024 року. При цьому розрахунки здійснювались за кожним актом наданих послуг та рахунком-фактурою окремо.
Відповідач контррозрахунку пені до суду не надав, просив зменшити розмір нарахованої пені, посилаючись на складне майнове становище та дотримання балансу майнових інтересів сторін.
Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» проти зменшення розміру пені заперечує, вказує, що сторони знаходяться в однакових економічних умовах.
Перевіркою судом правильності розрахунку пені арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 488 780,68 гривень.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Аналогічні правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
При цьому вказано, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Указана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Перевіркою судом правильності розрахунку інфляційних втрат арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 106 826,97 грн підлягає задоволенню.
Щодо нарахованих 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Однак позивачем при нарахуванні 3% річних не враховано ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (30.09.2023, 30.12.2023 - субота, 30.04.2023, 30.07.2023 - неділя, тобто вихідні дні, граничними датами оплати були 01.05.2023, 31.07.2023, 02.10.2023, 01.01.2024, тому прострочення з 02.05.2023, 01.08.2023, 03.10.2023, 02.01.2024 року).
Ураховуючи вищевикладене, за період з 02.05.2023 до 21.10.2024 3% річних становлять 4922,41 грн (111 278,36 грн * 3% * 244 дні : 365 днів : 100%) + (111 278,36 грн * 3% * 295 днів : 366 днів : 100%);
- за період з 01.08.2023 до 21.10.2024 3% річних становлять 4 172,98 грн (113 533,03 грн * 3% * 153 дні : 365 днів : 100%) + (113 533,03 грн * 3% * 295 днів : 366 днів : 100%);
- за період з 03.10.2023 до 21.10.2024 3% річних становлять 3 662,86 грн (115 995,60 грн * 3% * 90 днів : 365 днів : 100%) + (115 995,60 грн * 3% * 295 днів : 366 днів : 100%);
- за період з 02.01.2024 до 21.10.2024 3% річних становлять 2 754,43 грн (114 299,54 грн * 3% * 294 дні : 366 днів : 100%).
За інші періоди 3% річних розраховані правильно.
Отже, позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 47 857,85 гривень.
З урахуванням установлених обставин, суд вважає позовні вимоги Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» такими, що підлягають частковому задоволенню та з Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь позивача підлягають стягненню 1 996 852,33 грн, у тому числі основна заборгованість у сумі 1 353 386,83 грн, пеня в сумі 488 780,68 грн, інфляційні втрати в сумі 106 826,97 грн та 3%річних у сумі 47 857,85 гривень.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення на один рік суд повідомляє наступне.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Таким чином, процесуальним законом передбачена можливість надання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду під час його ухвалення, при цьому відповідні підстави наведені у ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування в часі строку виконання рішення суду. Надання відстрочення судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої, ніж первинна, дати, з настанням якої та після завершення строку відстрочення рішення суду має бути виконано повністю.
Відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочення виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявність загрози банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було би звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Законодавець пов'язує відстрочення виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, що свідчать про неможливість виконання рішення суду чи істотно ускладнюють його виконання.
Винятковість обставин, які встановлюються судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені певними засобами доказування. Отже, особа, яка подала заяву (клопотання) про відстрочення виконання рішення суду, має довести наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять таке виконання неможливим.
Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватись з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання рішення суду з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересами кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви (клопотання) про відстрочення виконання судового рішення є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому мають досліджуватись та оцінюватись доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 905/271/24.
Заявляючи про відстрочення виконання рішення суду, Комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області посилається на скрутний фінансовий стан, накладення органами державної виконавчої служби за заявами Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача (примусове стягнення сум боргу за попередні роки), а також виключні обставини провадження діяльності підприємства в умовах воєнного стану.
Зокрема, Комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області зазначає, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням;
- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням.
Ураховуючи вищевикладене, відповідач просить суд урахувати відсутність у діях відповідача прямого умислу на порушення зобов'язань за Договором, оскільки невиконання зобов'язань виникло з об'єктивних причин, пов'язаних із важким фінансовим становищем через відсутність можливості користуватись своїми коштами.
Суд звертає увагу, що за практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в окремих справах проти України короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (наприклад, ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі «Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02).
У справі, що розглядається, Комунальним підприємством «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області надані достатні докази та наведені переконливі аргументи, які свідчать, що вказані у клопотанні про відстрочення обставини істотно ускладнюють негайне виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5255/24.
За таких обставин, відстрочення виконання рішення суду для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання судового рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання істотно ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення виконання рішення суду та погашення в повному обсязі заборгованості перед позивачем.
З огляду на вищенаведені обставини в сукупності, враховуючи принципи розумності та справедливості, зважаючи на те, що відстрочення виконання рішення суду узгоджується з практикою ЄСПЛ, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5255/24 на 9 місяців до 10.01.2026 року
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 23 962,22 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення 1 996 908,65 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Вільногірськ, вул. Центральна, буд. 8, код ЄДРПОУ 36489096) на користь Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд.1, код ЄДРПОУ 39389830) 1 996 852,33 грн (один мільйон дев'ятсот дев'яносто шість тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 33 копійки), у тому числі основну заборгованість у сумі 1 353 386,83 грн (один мільйон триста п'ятдесят три тисячі триста вісімдесят шість гривень 83 копійки), пеню в сумі 488 780,68 грн (чотириста вісімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят гривень 68 копійок), інфляційні втрати в сумі 106 826,97 грн (сто шість тисяч вісімсот двадцять шість гривень 97копійок), 3% річних у сумі 47 857,85 грн (сорок сім тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень 85копійок), судовий збір у сумі 23 962,22 грн (двадцять три тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні 22 копійки).
3. У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
4. Клопотання Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про відстрочення виконання рішення суду на один рік - задовольнити частково.
5. Відстрочити виконання рішення суду на 9 місяців до 10 січня 2026 року.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 21.04.2025.
Суддя В.О. Дичко