вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.04.2025м. ДніпроСправа № 904/543/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір
за позовом Фізичної особи-підприємця Переворської Олени Ігорівни, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", смт Покровське, Синельниківський р-н, Дніпропетровська обл.
про стягнення 684 538,33 грн.
Без участі представників сторін.
Фізична особа-підприємець Переворська Олена Ігорівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 642 689,50 грн., що складають суму заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № КО-049-В від 08.05.2024, 7 354,12 грн. - пені, 6 044,48 грн. - річних та 28 450,23 грн. - інфляції грошових коштів.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язаннь за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № КО-049-В від 08.05.2024 в частині повної та своєчасної оплати за надану у тимчасове користування сільськогосподарську техніку.
У межах визначеного законом строку, сторонам була надана можливість скористатись своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідач відзив на позов не надав, проте, останній був належним чином повідомлений про розгляд справи № 904/543/25, що підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду про відкриття проадження у справі від 17.02.2025) до електронного кабінету ТОВ "Відродження" 17.02.2025 19:41.
Ухвалою від 17.02.2025 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/543/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № КО-049-В від 08.05.2024 в частині повної та своєчасної оплати за надану у тимчасове користування сільськогосподарську техніку.
08.05.2024 Фізичною особою-підприємцем Переворською Оленою Ігорівною (далі - орендодавець, позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі - орендар, відповідач у даній справі) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № КО-049-В (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 зазначеного вище договору орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку разом з екіпажем (два спеціаліста орендодавця, які забезпечують безперебійну роботу техніки, керування нею та виконання технічних завдань орендаря) (далі - техніка), а орендар - прийняти в тимчасове платне користування техніку з екіпажем та сплачувати орендодавцю орендну плату.
Ознаки техніки, кількість та марка, її характеристики визначаються у додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною (пункт 1.2.).
Згідно з пунктом 2.2. договору техніка передається в оренду орендарю з метою проведення збирання врожаю.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що доставка техніки з екіпажем до орендаря та повернення техніки з екіпажем після закінчення строку оренди здійснюється силами та за рахунок орендодавця.
Передача техніки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору (пункт 3.2.).
Відповідно до пункту 4.1. договору передача сільськогосподарської техніки з екіпажем в оренду, а також повернення її з оренди, здійснюється на підставі актів приймання-передачі техніки.
У пункті 4.2. договору сторонами узгоджено, що строк оренди техніки з екіпажем орієнтовно складає з 10.06.2024 по 10.07.2024. Фактичні строки оренди техніки з екіпажем визначаються відповідно до актів приймання-передачі техніки, без внесення змін до умов договору. Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі.
Згідно з пунктом 5.1. договору орендна плата становить загальну вартість наданих послуг з оренди, сплачених орендарем орендодавцеві протягом дії договору на підставі актів виконаних робіт. Вартість орендної плати погоджується сторонами додатковими угодами до договору, які є його невід'ємними частинами.
Орендна плата визначається в акті виконаних робіт, що підписується сторонами протягом 5 робочих днів з моменту отримання його від виконавця або в цей же строк направити виконавцю обґрунтовану відмову від підписання акта (пункт 5.2. договору).
Пунктом 5.3. договору сторонами встановлено, що виплата орендної плати проводиться протягом 20 банківських днів після підписання сторонами акта виконаних робіт. Орендар має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого орендодавцем рахунку.
Відповідно до підпункту 6.3.2. пункту 6.3. орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендні платежі відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 7.1. договору повернення техніки проводиться за актом приймання-передачі за місцезнаходженням орендаря.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та укладається на строк до 07.05.2025, а в частині виконання - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 9.1.).
У матеріалах справи міститься додаток № 1 до договору, в якому сторонами узгоджено перелік техніки, що передається в оренду згідно договору, а саме, найменування та марка техніки (комбайн зернозбиральний СLAAS LEXION 480), реєстраційний/заводський номер (62658АЕ/54600755), номер двигуна (04-023077), рік випуску (2003), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, реквізити (ГУ Держпродспоживслужба в Дніпропетровській обл. 20.06.2023 року, серія НОМЕР_1 ).
Додатковою угодою № 1 від 13.05.2024 сторони погодили істотні умови договору та визначили вартість орендної плати, встановивши, що:
- техніка передається в оренду орендарю з метою проведення збирання врожаю;
- розрахунок орендної плати складає 1 350,00 грн. без ПДВ, за один гектар зібраної площі пшениці однією одиницею техніки;
- розрахунок орендної плати складає 1 350,00 грн. без ПДВ, за один гектар зібраної площі ріпаку однією одиницею техніки;
- загальна кількість наданих послуг з оренди фіксується актом виконаних робіт.
28.08.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, в якій прийшли до згоди погодити істотні умови договору та визначили вартість орендної плати, встановивши, що:
- техніка передається в оренду орендарю з метою проведення збирання врожаю;
- розрахунок орендної плати складає 1 100,00 грн. без ПДВ, за один гектар зібраної площі соняшника однією одиницею техніки;
- загальна кількість наданих послуг з оренди фіксується актом виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2024 позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду техніку з екіпажем (комбайн зернозбиральний СLAAS LEXION 480), реєстраційний/заводський номер (62658АЕ/54600755), номер двигуна (04-023077), рік випуску (2003), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, реквізити (ГУ Держпродспоживслужба в Дніпропетровській обл. 20.06.2023 року, серія ОМ № 236184), про що свідчить акт приймання-передачі техніки № 1 до спірного договору, підписаний сторонами та скріплений печаткою відповідача без зауважень та заперечень.
Відповідно до акта приймання-передачі (повернення) техніки № 2 орендар 07.07.2024 передав, а орендодавець прийняв з оренди зазначену вище техніку з екіпажем.
У подальшому, 09.09.2024 орендодавцем передано, а орендарем прийнято в оренду техніку з екіпажем комбайн зернозбиральний СLAAS LEXION 480), реєстраційний/заводський номер (62658АЕ/54600755), номер двигуна (04-023077), рік випуску (2003), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, реквізити (ГУ Держпродспоживслужба в Дніпропетровській обл. 20.06.2023 року, серія НОМЕР_1 ), про що свідчить акт приймання-передачі техніки № 3 до спірного договору, підписаний сторонами та скріплений печаткою відповідача без зауважень та заперечень.
Відповідно до акта приймання-передачі (повернення) техніки № 4 відповідач 05.10.2024 передав, а орендодавець прийняв з оренди зазначену вище техніку з екіпажем.
Так, виконуючи умови спірного договору, позивач у період з липня по жовтень 2024 надав відповідачеві послуги з оренди сільськогосподарської техніки на загальну суму 827 698,46 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями актів здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 08.07.2024 на суму 86 060,00 грн., № 2 від 08.07.2024 на суму 185 008,96 грн., № 3 від 07.10.2024 на суму 556 629,50 грн., які підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печаткою відповідача без заперечень та зауважень.
Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги з оренди сільськогосподарської техніки, здійснивши розрахунки частково в сумі 185 008,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3902 від 20.09.2024, копія якого залучена до матеріалів справи.
Звертаючись до суду з даним позовом ФОП Переворська Олена Ігорівна зазначає, що відповідач в повному обсязі не розрахувався за надані послуги з оренди сільськогосподарської техніки за спірним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 642 689,50 грн., що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги, заявлені позивачем, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини сторін у даній справі характерні для договору оренди.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом частини першої статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
За змістом частини першої - третьої, п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт надання позивачем послуг з оренди у період з липня по жовтень 2024 на загальну суму 827 698,46 грн. підтверджується наданими позивачем доказами і не спростований відповідачем.
Як вже було зазначено вище, у пункті 5.3. спірного договору сторони узгодили, що виплата орендної плати проводиться протягом 20 банківських днів після підписання сторонами акта виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги з оренди сільськогосподарської техніки, здійснивши розрахунки частково в сумі 185 008,96 грн. відповідно до платіжного доручення № 3902 від 20.09.2024.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів виконання зобов'язання за спірним договором щодо здійснення розрахунків за надану в оренду сільськогосподарську техніку в сумі 642 689,50 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми основного боргу слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 05.08.2024 по 02.02.2025 в сумі 6 044,48 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з серпня 2024 по грудень 2024 в сумі 28 450,23 грн.
Розрахунок річних позивачем завищено з огляду на те, що останнім не враховано положення пункту 5.3. спірного договору. Так, за актами № 1 та № 2 від 08.07.2024 прострочення в оплаті мало місце з 06.08.2024 (20 банківських днів після підписання сторонами акта виконаних робіт).
Крім того, слід зазначити про те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення відсотків річних, інфляційних нарахувань та пені (постанова Верховного суду № 910/2615/18 від 25.02.2020, № 912/2750/18 від 10.12.2019, № 920/200/16 від 14.08.2019). Таким чином, за актом № 2 від 08.07.2024 (заборгованість за яким сплачена 20.09.2024 відповідно до платіжного доручення № 3902) прострочення в оплаті мало місце з 06.08.2024 по 19.09.2024.
Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягають річні за загальний період прострочення з 06.08.2024 по 02.02.2025 в сумі 6 027,41 грн.
Розрахунок інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно вимог діючого законодавства, а отже, вказана у розрахунку сума підлягає до примусового стягнення з відповідача.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов'язку сплатити неустойку.
За порушення строків здійснення остаточного розрахунку з орендодавцем щодо сплати орендної плати за оренду техніки з екіпажем сторонами у пункті 8.3. договору встановлена відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлена пеня за загальний період прострочення з 05.08.2024 по 02.02.2025 в сумі 7 354,12 грн.
Розрахунок пені позивачем також завищено з тих самих підстав, що і розрахунок річних.
Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає пеня за загальний період прострочення з 06.08.2024 по 02.02.2025 в сумі 7 335,62 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає про таке.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу, а саме, 6 000,00 грн. - витрати на правову допомогу та 5% від стягнутої судом суми - гонорар успіху.
На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем до матеріалів справи надано, зокрема: договір про надання правової допомоги № 5 від 03.02.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1439 від 26.09.2005; ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1265318 від 03.02.2025; акт виконаних робіт від 07.02.2025; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 5 від 07.02.2025 на суму 6 000,00 грн.
03.02.2025 Адвокатом Скибою Віталієм Володимировичем (далі - адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Переворською Оленою Ігорівною (далі - клієнт, позивач у даній справі) укладено договір про надання правової допомоги № 5 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору адвокат приймає на себе зобов'язання по наданню правової допомоги клієнту, яке полягає у наступному:
- правова експертиза документів, що надходять з правоохоронних органів, судових та контролюючих органів, з питань визначення їх обсягу повноважень, структури запитуваної інформації та витребуваних документів;
- правова експертиза дій окремих працівників правоохоронних і контролюючих органів з питань визначення їх обсягу повноважень;
- правова експертиза угод з питань виключення можливості застосування штрафних санкцій з боку контролюючих органів і контрагентів. Складання текстів договорів, контрактів, скарг, позовів, довіреностей, умов розкриття акредитивів та інших необхідних документів;
- правова експертиза угод з питань мінімізації комерційних і виробничих ризиків, складання текстів необхідних документів;
- правова експертиза угод з питань мінімізації оподаткування, складання текстів необхідних документів. Юридичні консультації клієнта з будь-яких питань;
- бути представником потерпілого, свідка, захисником по кримінальному провадженню;
- надання правової допомоги по матеріалам про адміністративні правопорушення.
Згідно з пунктом 1.8. договору адвокат Скиба Віталій Володимирович уповноважується вести справи і представляти інтереси клієнта в державних організаціях, підприємствах, правоохоронних органах, органах прокуратури, податкових органах, адміністративних, господарських судах, судах загальної юрисдикції, в судах апеляційної та касаційної інстранцій, органах місцевого самоврядування, в органах Державної виконавчої служби, знайомитись з матеріалами кримінального провадження, виконавчого провадження, у т.ч. у приватних виконавців, у т.ч. у Відділі реєстрації майнових прав управління в сфері реєстрації Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у справах, які виникають з діяльності фізичної особи, в органах нотаріата.
Адвокату представляються всі права, які передбачені законом позивачу, відповідачу, третій особі, законному представнику, у т.ч. право: повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову повністю або частково; зміна предмета вимоги і предмета позову, укладення мирової угоди; оскарження рішень судів, оскарження дій або бездіяльності посадових осіб підприємств, установ, організацій, пред'явлення виконавчих документів до виконання, проведення від імені клієнта переговорів і попереднього узгодження всіх процедурних питань, подача і підписання всіх документів, які необхідні для виконання повноважень, включаючи позовні та інші заяви, скарги, клопотання, дозволи, свідоцтва, ліцензії, а також інших документів, які стосуються прав і законних інтересів клієнта, сплачувати за нього платежі, а також підписувати від його імені цивільно-правові договори.
Для реалізації вказаних повноважень адвокату надається право надавати і підписувати від імені клієнта заяви, позови, скарги, заперечення, клопотання, а також виконувати всі дії і формальності, які пов'язані з виконанням цього договору, звертатися адвокатськими запитами відповідно до ст.ст. 20,24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
У пункті 3.1. договору встановлена вартість послуг з надання правової допомоги клієнту, яка становить 1 000 грн./год.
За правову допомогу, пов'язану з вирішенням питань по реальному стягненню заборгованості або інших сум, або відстоюванні інтересів клієнта при пред'явленні йому позовів і претензій з боку фізичних осіб, державних, контролюючих і правоохоронних органів (виняток або мінімізація стягуваної суми), виконавець підлягає преміюванню в розмірі 5% від зазначеної суми (пункт 3.4. договору).
Відповідно до пункту 6.1. цей договір вступає в силу з 03.02.2025 та діє до 03.02.2028.
Як вбачається із залученого до матеріалів справи акта виконаних робіт від 07.02.2025, адвокатом у лютому 2025 надано послуги з правової допомоги клієнту щодо стягнення в Господарському суді Дніпропетровської області грошових коштів з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на користь Переворської Олени Ігорівни, а саме:
- вивчення документів, узгодження правової позиції та надання усних консультацій;
- підготовка письмової позовної заяви від 07.02.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ "Відродження" на користь ОСОБА_1 : основного боргу в розмірі 642 689,50 грн., 3% річних за період з 05.08.2024 по 02.02.2025 в розмірі 6 044,48 грн. та інфляційних за період з 08.08.2024 по 31.12.2024 в розмірі 28 450,23 грн., пені в розмірі 7 354,12 грн. та судових витрат;
- виготовлення та завіряння додатків до позовної заяви від 07.02.2025;
- надсилання копії позовної заяви від 07.02.2025 з додатками засобами поштового зв'язку (з описом та рекомендованим повідомленням) відповідачу;
- подача позовної заяви від 07.02.2025 з додатками в канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області.
Вартість послуг за договором № 5 про надання правової допомоги від 03.02.2025 становить 1 000,00 грн. за годину. Всього затрачено адвокатом на виконання послуг 6 годин. Розмір витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, становить 6 000,00 грн.
Переворською Оленою Ігорівною за надання правової допомоги за договором № 5 від 03.02.2025 сплачено адвокату Скибі Віталію Володимировичу 6 000,00 грн. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 5 від 07.02.2025.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення заявлених витрат, у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.
Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді.
За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, чинне законодавство не містить визначення такого виду гонорару як гонорар успіху. Зокрема, Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. При цьому норми зазначених Закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.
Наразі Велика Палата Верховного Суду, на яку посилається позивач у свої заяві, у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху", як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
При цьому, господарський суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в цій постанові вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Також слід зазначити, що "гонорар успіху", погоджений сторонами у договорі під відкладальною умовою (у разі досягнення результату) є складовою частиною гонорару адвоката і належить до судових витрат, а відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і гонорар успіху за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23.01.2014, "Горковлюк та Кагановський проти України" від 04.10.2018).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом.
Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але і враховуючи також те, чи були вони розумними(§55).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Разом з тим суд зазначає, що у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, однак, частина п'ята наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення заявлених витрат у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.
Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. є необґрунтованою та завищеною, на підставі наступного.
Як вже було зазначено вище та вбачається з акта виконаних робіт від 07.02.2025 , до складу витрат на правничу допомогу позивачем включено, зокрема:
- вивчення документів, узгодження правової позиції та надання усних консультацій;
- підготовка письмової позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області;
- виготовлення та завіряння додатків до позовної заяви від 07.02.2025;
- надсилання копії позовної заяви від 07.02.2025 з додатками засобами поштового зв'язку (з описом та рекомендованим повідомленням) відповідачу;
- подача позовної заяви від 07.02.2025 з додатками в канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області.
Проаналізувавши зазначений вище акт, а також документи, що містяться матеріалах справи, господарський суд вважає, що відображена в ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності, необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, цей спір відноситься до категорії справ незначної складності. Правовідносини з оренди між сторонами є постійними, спори цієї категорії типовими.
Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося, доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано.
Здійснення арифметичних розрахунків суми боргу, що складався із вартості послуг з оренди за трьома актами, не є складним.
Витрати, зазначені в акті на вивчення документів, узгодження правової позиції та надання усних консультацій (пункти 1 акта від 07.02.2025), не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки позовної заяви (пункт 2 акта).
Крім того, слід зазначити про те, що такі види послуг як виготовлення та надсилання документів не потребують спеціальних знань у галузі права та не можуть бути віднесенні до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені у статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаних робіт не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу.
Суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Заявлена позивачем до стягнення з відповідача на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги сума як "гонорар успіху" не є безумовною підставою для відшкодування її в зазначеному розмірі за рахунок відповідача, адже цей розмір не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
За таких обставин, враховуючи те, що витрати на правничу допомогу у вигляді "гонорару успіху" не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, відповідно суд доходить висновку про відсутність підстав для відшкодування "гонорару успіху" за рахунок відповідача.
При викладених обставинах, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на правничу допомогу є обґрунтованою, та такою, що підлягає покладенню на відповідача, складає 3 000,00 грн.
Проте, з урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог до стягнення з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу в сумі 2 999,84 грн.
Решту витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача.
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 165, 221, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (53600, Дніпропетровська область, Синельниківський р-н, смт Покровське, вул. Центральна, 17-А; код ЄДРПОУ 30699186) на користь Фізичної особи-підприємця Переворської Олени Ігорівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 642 689,50 грн. - основного боргу, 7 335,62 грн. - пені, 6 027,41 грн. - річних, 28 450,23 грн. - інфляції грошових коштів, 2 999,84 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 10 267,54 грн. - судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 697 770,14 грн.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 21.04.2025.
Суддя І.Ф. Мельниченко