вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2025 р. Cправа № 902/369/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.
за участю представників
позивача Цепляєв Сергій Вікторович, ордер серії АВ №1115227 від 07.02.24
відповідача Богословський Сергій Вікторович, посвідчення №49 від 15.10.2015
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Фермерського господарства "Молодіжне-Д" (вул. Садова, 6, с. Молодіжне, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22114)
до: Фермерського господарства "Вацлавівське" (вул. Б.Хмельницького, 3, м. Погребище, Вінницька обл., 22200)
про відшкодування збитків в сумі 386961,00 грн
Фермерське господарство "Молодіжне-Д" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Фермерського господарства "Вацлавівське" про стягнення матеріальних збитків завданих внаслідок ДТП у сумі 263 941,00 грн.
Ухвалою суду від 03.04.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків: 10 днів з дня отримання даної ухвали.
08.04.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.04.2024 відкрито провадження у справі № 902/369/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
03.05.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з підстав у ньому викладених.
03.05.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової авто-технічної та авто-товарознавчої експертизи та клопотання про перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи.
Ухвалою від 07.05.2024 суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжити строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та підготовче засідання у справі призначив на 03.06.2024 о 10:00 год.
30.05.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
На визначену судом дату, 30.06.2024, з'явились представники сторін.
За наслідками судового засідання ухвалою суду від 03.06.2024 клопотання відповідача б/н від 03.05.2024 про призначення судової авто-технічної та авто-товарознавчої експертиз задоволено частково, призначено у справі судову авто-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
17.09.2024 до суду від експерта Володимира Базалицького надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів №2094/24-21 від 30.08.2024 та матеріали справи №902/369/24.
Ухвалою суду від 19.09.2024 пунктом 2 зобов'язано позивача надати на огляд автомобіль «Toyota Land Cruiser» днз. НОМЕР_1 .
14.10.2024 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказу та направлення його експерту.
28.01.2025 на адресу суду надійшов супровідний лист Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №277/2652-4-24/21 від 23.01.2025, яким до суду повернуто матеріали справи №902/369/24 та направлено висновок експерта.
Ухвалою суду від 29.01.2025 призначено судове засідання для розгляду висновку експерта та вирішення питання щодо поновлення провадження у справі на 03.03.2025 о 14:30 год.
24.02.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме просить стягнути: 386961,00 грн та понесені судові витрати у сумі 23459,11 грн, які складаються з судового збору 3959,11 грн, витрат на проведення експертизи 4500,00 грн та послуг адвоката 15000,00 грн.
03.03.2025 на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача №б/н від 03.03.2025 про відкладення судового засідання у зв'язку з хворобою останнього.
На визначену судом дату 03.03.2025 в судове засідання з'явився представник позивача, який просив в судовому засіданні прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог від 24.02.2025.
За наслідками слухання справи суд протокольною ухвалою залишив дану заяву без розгляду у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору, поновив провадження у справі, продовжив строк підготовчого засідання на 30 днів та оголосив про відкладення підготовчого засідання до 24.03.2025 на 14:30 год.
Враховуючи неявку у судове засідання 03.03.2025 відповідача, суд повідомив останнього ухвалою від 04.03.2025 про дату наступного судового засідання.
05.04.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява №б/н від 05.03.2025 про збільшення позовних вимог.
24.03.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 24.03.2025 про виклик в судове засідання експерта.
На визначену судом дату 24.03.2025 в судове засідання з'явились представники сторін.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.04.2025 об 11:00 год.
08.04.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання №б/н від 08.04.2025 про долучення до матеріалів справи документів.
На визначену судом дату 09.04.2025 в судове засідання з'явились представники сторін.
Суд ухвалив повернутися до стадії підготовчого засідання з метою вирішення питання щодо можливості розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог (Протокольна ухвала).
Суд долучив до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та зазначив, що розгляд справи здійснюється з урахуванням цієї заяви.
Суд ухвалив повторно закрити підготовче засідання (Протокольна ухвала).
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Після переходу суду до стадії ухвалення та проголошення судового рішення, відповідно до ст. 219 ГПК України та з урахуванням складності справи, суд дійшов висновку про необхідність відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів до 21.04.2025 о 15:00 год., про що повідомлено учасників процесу в судовому засіданні під звукозапис.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.
В позовній заяві позивачем зазначено, що 29.12.2023 року о 16:17 год. в м. Вінниці по вул. Пирогова,45, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки "Toyota Land Cruiser" днз. НОМЕР_2 , виїжджаючи з другорядної дороги не був уважним та обережним та не надав перевагу у русі автомобілю "Toyota Land Cruiser" днз. НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення, автомобіля отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріального збитку. Водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3б, 16.11 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. На водія ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду від 24.01.2024року - справа №127/705/24, що набрало законної сили, водій - ОСОБА_1 , якій одночасно є директором та засновником ФГ «Вацлавівське» (відповідача по справі) було визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Цивільно-правова відповідальність забезпеченого транспортного засобу відповідача "Toyota Land Cruiser" днз. НОМЕР_3 , належить ФГ «Вацлавівське», під керуванням ОСОБА_1 застрахована ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Іншуранс груп».
Відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №217226501. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, складає 160 000 грн. Страхова компанія своєчасно повідомлена про настання ДТП та визнала його страховим випадком. Власнику автомобіля марки "Toyota Land Cruiser" днз. НОМЕР_1 , ФГ «Молодіжне -Д» ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» сплачено 155000 грн.
Водночас відповідно до звіту № 24/123 від 22.02.2024 року проведеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Занюк О.В. про оцінку КТЗ "Toyota Land Cruiser-200" днз. НОМЕР_1 . Сума збитку заподіяний власнику КТЗ "Toyota Land Cruiser-200" днз. НОМЕР_1 в результаті пошкодження при ДТП, станом на дату дослідження, складає 418 941 грн 43 коп.
За проведення оцінки пошкодженого автомобіля було сплачено 4500 грн.
Власником зазначеного транспортного засобу є ФГ «Молодіжне-Д» (позивач по справі). Оскільки страховою компанією сплачено 155 000 грн, з Відповідача підлягає стягненню різниця 418 941 грн. - 155 000 грн. в сумі 263 941 грн.
Дані обставини стали підставою звернення позивача до суду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що сума у розмірі 418941,00 грн не відповідає фактичному розміру завданих збитків, спричинених внаслідок ДТП. Вказану суму матеріальних збитків, заподіяних внаслідок ДТП, позивач обґрунтовує одним єдиним документом, а саме звітом про оцінку КТЗ №24/123 від 22.04.2024, виконавцем якого є ФОП Занюк О.В., який, на переконання відповідача, є необ'єктивним, у ньому суттєво завищена ринкова вартість КТЗ без пошкоджень, що виникли внаслідок ДТП 1757479,50 грн. Зазначена ринкова вартість не відповідає дійсності. В звіті зазначена вартість запчастин та ремонтних робіт згідно даних лише спеціалізованої СТО ТОВ «Преміум Мотор», про те, що оцінювачем використовувались інші джерела вартості запчастин та ремонтних робіт в звіті не зазначено. А тому звіт носить інформаційний характер та є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що може бути витрачена на відновлення транспортного засобу. Позивачем не подано в якості додатку до позовної заяви жодного із станції технічного обслуговування, який би підтверджував факт понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля марки «Land Cruiser» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який , як відомо відповідачу, на день звернення з позовом до суду відремонтовано. Однак позивачем до суду не надано жодного доказу (рахунки на вартість запчастин, квитанцій про оплату запчастин, квитанцій про оплату послуг СТО, наряди на роботи, акти виконаних робіт тощо), який би засвідчив факт понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля, що складає реальний та об'єктивний розмір матеріального збитку. А тому дана обставина у справі унеможливлює встановлення факту понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля, відповідно і понесених збитків в сумі 263941,00 грн.
Відповідач також акцентує увагу на тому, що в матеріалах звіту містяться розділи, які виготовлені 22.02.2024, майже через два місяці після ДТП, що теж може впливати на вірність відомостей, а це ремонтна калькуляція, що у свою чергу впливає як на вартість відновлюваного ремонту, так і на вартість оригінальних запчасних частин, оскільки вартість останніх напряму залежить від курсу іноземної валюти, у даному випадку від курсу Євро та долара США. У матеріалах справи немає належних та допустимих доказів відносно того, де автомобіль всі ці дні з часу події ДТП до часу огляду знаходився і у кого перебував, де здійснювався ремонт, та яка сума коштів сплачена позивачем за запчастини та вартість ремонтних робіт. Крім того, автомобіль експлуатувався після ДТП, оскільки після самого ДТП з місця ДТП рухався своїм ходом, а тому міг отримати інші ушкодження, які не були пов'язані з ДТП, яке сталось 29.12.2024 за участі автомобіля, який належить відповідачу.
Згідно зі звітом №24/123 від 22.02.2024 про оцінку КТЗ TOYOTA LAND CRUISER 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Занюком О.В. на замовлення позивача, розмір матеріального збитку, завданого позивачу як власнику автомобіля, в результаті пошкодження при ДТП, станом на дату дослідження складає 418941,43 грн.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 2094/24-21/2021 від 22.01.2025, проведення якої постановив здійснити суд у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача на її проведення, складеного судовим експертом Базалицьким В. С., розмір матеріального збитку, завданого Фермерському господарству «Молодіжне-Д» як власнику автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП, що мало місце 29.12.2024 по вул. Пирогова в м. Вінниця станом на 29.12.2023 складала величину 541967,70 грн.
У зв'язку з вищенаведеним на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме просить стягнути: 386961,00 грн та понесені судові витрати у сумі 23459,11 грн, які складаються з судового збору 3959,11 грн, витрат на проведення експертизи 4500,00 грн та послуг адвоката 15000,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР217226501.
Згідно даного Полісу на авто відповідача, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 160 000,00 грн.
Згідно вказаного Полісу, Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» взяла на себе обов'язок, при настанні страхового випадку, відповідно до встановленого ліміту відповідальності, відшкодувати у встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну та моральну шкоду третім особам.
Отже на момент вчинення ДТП страховиком відповідача з страховим лімітом 160 000,00 грн. було Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»
Як вже зазначалось, позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у розмірі 155000,00 грн.
Таким чином, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю, до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Страховиком відповідача - Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 155000,00 грн.
Предметом спору є стягнення 386961,00 грн, що є різницею між фактичним розміром понесених позивачем витрат (шкоди) і страховим відшкодуванням, сплаченим позивачу страховиком відповідача з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові від 04.07.2018 р. Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц.
Відшкодування шкоди Відповідачем, відповідальність якого застрахована у Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за договором, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика - Приватного акціонерного товариства ««УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Як встановлено судом, згідно зі звітом №24/123 від 22.02.2024 про оцінку КТЗ TOYOTA LAND CRUISER 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Занюком О.В. на замовлення позивача, розмір матеріального збитку, завданого позивачу як власнику автомобіля, в результаті пошкодження при ДТП, станом на дату дослідження складає 418941,43 грн.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 2094/24-21/2021 від 22.01.2025, проведення якої постановив здійснити суд у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача на її проведення, складеного судовим експертом Базалицьким В. С., розмір матеріального збитку, завданого Фермерському господарству «Молодіжне-Д» як власнику автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП, що мало місце 29.12.2024 по вул. Пирогова в м. Вінниця станом на 29.12.2023 складала величину 541967,70 грн.
У зв'язку з вищенаведеним на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме просить стягнути: 386961,00 грн та понесені судові витрати у сумі 23459,11 грн, які складаються з судового збору 3959,11 грн, витрат на проведення експертизи 4500,00 грн та послуг адвоката 15000,00 грн.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На переконання суду, доказом, що підтверджує наявність збитків, однак не підтверджує суму понесених витрат позивачем на ремонт автомобіля, який на момент проведення огляду оцінювачем не був відремонтований, є Звіт про оцінку КТЗ №24/123 від 22.02.2024.
На момент подачі позовної заяви позивач фактично сформував розмір збитків, який підтверджувався сумою виплати страховиком та Звітом про оцінку КТЗ №24/123 від 22.02.2024. При подачі позову позивач розраховував виключно на ту суму, яку він поніс на відновлення даного транспортного засобу, та обрав такий спосіб захисту як стягнення понесених збитків, визначивши їх розмір саме у сумі 263941,00 грн
Висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 2094/24-21/2021 від 22.01.2025 судом до уваги не береться у зв'язку з тим, що на момент проведення вказаної експертизи автомобіль уже було відремонтовано позивачем, що унеможливлює дійсне встановлення матеріальних збитків, понесених власником автомобіля. Висновок експерта в частині встановлення саме розміру збитків було б доцільно застосовувати у тому випадку, коли автомобіль ще не було відремонтовано і для визначення розміру збитків необхідно було б проведення експертизи.
У даному випадку заяву про збільшення позовних вимог суд розцінює як намагання позивача отримати невиправданий додатковий дохід, і тому суд вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження сплаченої суми на ремонт автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в частині відшкодування 263941,00 грн.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд наголошує щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приймаючи до уваги наведені вище положення законів, враховуючи встановлені судом обставини, зміст позовних вимог та те, що на день розгляду справи неможливо встановити дійсний (фактичний) розмір завданих автомобілю позивача в ДТП збитків, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Вацлавівське" (вул. Б.Хмельницького, 3, м. Погребище, Вінницька обл., 22200, код ЄДРПОУ 39004180) на користь Фермерського господарства "Молодіжне-Д" (вул. Садова, 6, с. Молодіжне, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22114, код ЄДРПОУ 35469833) 263941,00 грн -відшкодування збитків, 2700,12 грн витрат зі сплати судового збору, 3069,00 грн - витрат на проведення експертизи (оцінку до подачі позову), 10230,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 123020,00 грн відшкодування збитків.
4. Витрати зі сплати судового збору в сумі 1258,99 грн, витрати на проведення експертизи (оцінку до подачі позову) в сумі 1431,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4770,00 грн - залишити за позивачем.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, позивачу в зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 21 квітня 2025 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Б.Хмельницького, 3, м. Погребище, Вінницька обл., 22200)