16 квітня 2025 року м. Харків Справа № 905/1435/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.
та представників сторін:
позивача - К.К. Мулик;
відповідача - К.О. Чайкіна (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (вх.№631Д/1-43) на рішення ухвалене Господарським судом Донецької області у складі судді Лейби М.О. 26.02.2025 (повний текст складений 26.02.2025) у справі №905/1435/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма", м. Харків;
до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", м.Покровськ, Донецька область;
про стягнення заборгованості,
ТОВ "Компані Плазма" звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" борг з оплати товару (ресурсів) у розмірі 1792400,00грн, інфляційних втрат у розмірі 540633,59грн, 3% річних у розмірі 139426,79грн та пені у розмірі 679139,20грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.02.2025 у справі №905/1435/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані Плазма" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про стягнення заборгованості в сумі 3151599,58грн, з яких: 1792400,00грн. - основний борг, 540633,59грн. - інфляційні нарахування, 139426,79грн. - 3% річних, 679139,20грн. - пеня, задоволено частково.
Ухвалено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (Україна, 85300, Донецька обл., Покровський р-н, місто Покровськ, вулиця Торгівельна, будинок, 106А, кабінет, 107; код ЄДРПОУ 00191075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані Плазма" (Україна, 61108, Харківська обл., місто Харків, проспект Академіка Курчатова, будинок, 12, квартира, 132; код ЄДРПОУ 36226451) заборгованість в сумі 1792400,00грн., інфляційні нарахування в сумі 304299,01грн, 3% річних в сумі 89812,92грн, пеню в сумі 135899,04грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 27868,94грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 36840,28грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
18.03.2025 до Східного апеляційного господарського суду в системі "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", в якій просить суд:
1. Скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 26.02.2025 у справі №905/1435/24 в частині задоволення позовних вимог.
2. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
3. Судові витрати покласти на позивача.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення помилково та необґрунтовано визнав установленими обставини здійснення поставки спірних ресурсів та, відповідно, безпідставно частково задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості у загальній сумі 1792400,00грн, та похідних вимог про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 304299,01грн, 3% річних в сумі 89812,92грн, пені в сумі 135899,04грн та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 36840,28грн.
Крім того, апелянт стверджує, що в порушення вимог процесуального права, суд першої інстанції розглянув справу на підставі неналежних та недопустимих доказів.
Апелянт зауважує, що незважаючи на задоволення судом клопотання про витребування доказів на підтвердження заявлених вимог, позивачем витребувані документи надані лише частково.
Апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, керувався лише фактом реєстрації позивачем податкових накладних. При цьому, апелянт стверджує, що місцевий господарський суд залишив поза увагою той факт, що не всі податкові накладні були зареєстровані. На думку апелянта це додатково свідчить про відсутність здійснення спірних поставок.
Крім того, апелянт вважає, що надані позивачем докази є недостовірними та містять очевидні ознаки підробки.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 справу №905/1435/24 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1435/24.
Відкладено вирішення питання щодо руху апеляційної скарги ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" до надходження матеріалів справи.
24.03.2025 справа №905/1435/24 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025,зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на рішення Господарського суду Донецької області від 26.02.2025 року у справі №905/1435/24. Установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Установлено строк до 14.04.2025 для подання заяв та клопотань. Призначено справу до розгляду на "16" квітня 2025 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Явку представників сторін до судового засідання визнно не обов'язковою. Попереджено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
До Східного апеляційного господарського суду від ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" надійшла заява, в якій просить суд забезпечити проведення судових засідань в даному апеляційному провадженні за участю його представника адвоката Чайкіної Катерини Олегівни в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2025 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про участь його представника адвоката Чайкіної Катерини Олегівни у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/1435/24.
15.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані Плазма" через підсистему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4706), в якому воно просить суд апеляційну скаргу ПрАТ "АКХЗ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 26.02.2025 року у справі №905/1435/24 залишити без змін.
Просить також звернути увагу колегії суддів на той факт, що при розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем не було реалізоване право на надання відзиву на позовну заяву. Зазначає, що в жодному з поданих відповідачем документів відсутнє а ні заперечення того, що товар було отримано, а ні визнання. Вся незгода, висловлена в документах наданих до матеріалів справи зводилась до відшукування недоліків в поданих документах. При цьому, жодних доказів на спростування вимог позивача надано не було.
В судове засідання 16.04.2025 з'явився представник відповідача (в режимі відеоконференції), який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити.
Присутній також в судовому засіданні в залі суду представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні уповноважених представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2021 між Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Плазма» (постачальник, позивач у справі) укладений договір №44/21К (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити ресурси (далі - Ресурси), на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з пунктом 1.1. договору кількість, номенклатура Ресурсів вказуються в специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємною частиною (далі - «Специфікації»).
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору поставка Ресурсів здійснюється видами транспорту зазначеними в Специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити Ресурси на умовах поставки, зазначених в Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року. Строки поставки ресурсів вказуються в Специфікаціях. У разі поставки Ресурсів відповідно до графіка - графік оформлюється як додаток до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Постачальник має право здійснити поставку Ресурсів в інші строки виключно на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі. Право власності на Ресурси і ризик випадкового знищення або пошкодження Ресурсів переходить від постачальника до покупця з дати поставки Ресурсів.
Пунктами 4.1., 4.3. договору поставка Ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказаних в Специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов'язані з постачанням Ресурсів. Загальна сума договору визначається як сумарна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється відповідно до доданих до нього Специфікацій.
Пунктами 5.1., 5.2. договору визначено, що оплата покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі. Оплата за поставлені Ресурси буде проводитися на підставі виставленого рахунку за фактично поставлені Ресурси і податкових накладних та протягом строку, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту виставлення рахунку за фактично поставлені Ресурси.
Датою оплати Ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Покупець має право здійснити оплату Ресурсів до настання строку оплати. За згодою сторін можливі інші форми оплати, що не суперечать чинному законодавству (пункти 5.3., 5.4., 5.5. договору).
Згідно з пунктом 6.4. договору постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання Ресурсів оригінали наступних документів: - рахунок на оплату Ресурсів, - транспорті або супровідні документи, - пакувальні документи (за наявності), - сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (в разі, якщо постачальник не є виробником); - сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); - акт прийому-передачі Ресурсів (в 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника, у випадках поставки на умовах DAР, DAT, DDP відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.
Зобов'язання постачальника щодо поставки обладнання не вважаються виконаними до надання документів, зазначених в п.6.4. цього договору.
Постачальник зобов'язаний з дотриманням вимог чинного законодавства здійснити реєстрацію в ЄРПН: податкової накладної на всю суму виниклих у постачальника податкових зобов'язань з ПДВ - з дотриманням термінів, передбачених чинним законодавством, але не пізніше 5-го числа календарного місяця, що настає за місяцем виникнення податкових зобов'язань з ПДВ (п.6.4. договору).
Відповідно до пункту 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
У разі порушення більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів строку оплати Ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді (пункт 7.2. договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог). З моменту підписання цього договору всі попередні переговори, листування та угоди, пов'язані з предметом цього договору, втрачають силу (пункт 10.4. договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за цим договором (пункт 10.5. договору).
Договір підписаний представниками покупця ПрАТ «АКХЗ» та постачальника ТОВ «Компані Плаза», підписи скріплені печатками юридичних осіб. Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано. Отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Сторонами були складені та підписані специфікації до договору №44/21К від 26.01.2021 на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів.
У специфікації №2 від 27.09.2021 (додаток до договору №44/21К від 26.01.2021) сторони погодили, зокрема, найменування ТМЦ, кількість, ціну за одиницю Ресурсів, вартість Ресурсів без ПДВ, вартість з ПДВ. Загальна вартість Ресурсів за цією специфікацією без ПДВ становить 1560000,00грн, з ПДВ - 1872000,00грн. Ціна Ресурсів вказана з урахуванням транспортних витрат. Транспортні витрати несе постачальник. Ресурси поставляються автомобільним транспортом.
Крім того, у специфікації погоджено:
Ресурси поставляються на умовах поставки СРТ м.Авдіївка склад ПрАТ «АХКЗ» відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року (пункт 2 специфікації).
Термін поставки - 01.01.2022 по 20.01.2022 (пункт 4 специфікації).
Термін оплати Ресурсів: 100% відстрочка платежу 180 календарних днів з дати виставлення рахунку за фактично поставлені Ресурси (пункт 5 специфікації).
Датою поставки вважається дата витратної накладної (пункт 8 специфікації).
У специфікації №3 від 04.10.2021 (додаток до договору №44/21К від 26.01.2021) сторони погодили, зокрема, найменування ТМЦ, кількість, ціну за одиницю Ресурсів, вартість Ресурсів без ПДВ, вартість з ПДВ. Загальна вартість Ресурсів за цією специфікацією без ПДВ становить 195000,00грн, з ПДВ - 234000,00грн. Ціна Ресурсів вказана з урахуванням транспортних витрат. Транспортні витрати несе постачальник. Ресурси поставляються автомобільним транспортом.
Крім того, у специфікації погоджено:
Ресурси поставляються на умовах поставки СРТ м.Авдіївка склад ПрАТ «АХКЗ» відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року (пункт 2 специфікації).
Термін поставки - 01.03.2022 по 20.03.2022 (пункт 4 специфікації).
Термін оплати Ресурсів: 100% відстрочка платежу 180 календарних днів з дати виставлення рахунку за фактично поставлені Ресурси (пункт 5 специфікації).
Датою поставки вважається дата витратної накладної (пункт 8 специфікації).
Специфікації підписані представниками ПрАТ «АКХЗ» та постачальника ТОВ «Компані Плаза», підписи скріплені печатками юридичних осіб.
За твердженнями позивача, на виконання умов договору та специфікацій до нього позивачем поставлено відповідачу Ресурси на загальну суму 2106000,00грн., що підтверджується видатковими накладними №8 від 13.01.2022 на суму 936000,00грн, №21 від 17.01.2022 на суму 936000,00грн, №86 від 14.02.2022 на суму 234000,00грн, товарно-транспортними накладними №Р8 від 13.01.2022, №Р21 від 17.01.2022, №Р86 від 14.02.2022 та актами приймання-передачі товару №1 від 13.01.2022 на суму 936000,00грн, №2 від 17.01.2022 на суму 936000,00грн, №3 від 14.02.2022 на суму 234000,00грн. та виставлені рахунки на оплату №2585 від 06.10.2021 на суму 1872000,00грн, №76 від 26.01.2022 на суму 234000,00грн.
Також позивач зазначив, що на підтвердження здійснених господарських операцій, ним були складені та направлені на реєстрацію податкові накладні:
1) податкова накладна №12 від 13.01.2022 (реєстрація була зупинена, пояснення для її розблокування були подані, з порушенням термінів та не прийняті контролюючим органом, що підтверджується квитанцією №2);
2) податкова накладна №31 від 17.01.2022 (реєстрація була зупинена, пояснення для її розблокування були подані, з порушенням термінів та не прийняті контролюючим органом, що підтверджується квитанцією №2).
У зв'язку з викладеним, ці дві податкові накладні так і залишились незареєстрованими, а відповідач втратив за ними право на включення сум ПДВ до податкового кредиту.
3) податкова накладна №7 від 14.02.2022 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем до матеріалів справи наданий лист ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» №01/03/222 від 31.10.2024 за підписом генерального директора Ю.С.Кциненко, адресований керівнику ТОВ «Компані Плаза», за змістом якого відповідач просив відшкодувати збитки, спричинені порушенням ТОВ «Компані Плаза» при виконанні договору №44/21К від 26.01.2021 з поставки товару згідно видаткових накладних №8 від 13.01.2022 на суму 936000,00грн та №21 від 17.01.2022 на суму 936000,00грн,обов'язку щодо реєстрації податкових накладних на загальну суму з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 312000,00грн, у зв'язку з чим ПрАТ «АКХЗ» позбавлене права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Позивач наголошує, що вказаний лист є свідченням того, що відповідач визнає факт отримання товару та свої зобов'язання щодо його оплати.
В порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати товару у повному обсязі. Так, відповідач 08.08.2022 частково оплатив товар на суму 313600,00грн по договору №44/21К від 26.01.2021 згідно з рахунком №2585 від 06.10.2021, на підтвердження чого позивачем наданий Реєстр операцій за період з 08.08.2022 по 08.08.2022, сформований в інтернет-банкінгу АТ «ПУМБ».
Позивач зазначає, що вартість неоплаченого товару по рахунку №2585 від 06.10.2021 становить 1558400,00грн та по рахунку №76 від 26.01.2022 - 234000,00грн. Загальна вартість неоплаченого товару - 1792400,00грн.
У зв'язку із не виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару (ресурсів) за договором у повному обсязі та наявністю несплаченої заборгованості за вказаним договором, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) про стягнення з відповідача боргу з оплати товару (ресурсів) у розмірі 1792400,00грн, інфляційних втрат у розмірі 540633,59грн, 3% річних у розмірі 139426,79грн та пені у розмірі 679139,20грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Протягом розгляду справи висловив пояснення, доводи та міркування щодо позовних вимог, в яких заперечив доведеність факту поставки товару та отримання його представником відповідача. Відповідач не погоджується з тим, що надані позивачем видаткові накладні та акти приймання-передачі є належними доказами факту та обсягу поставленого товару (ресурсів), його вартості, та відповідно прийняття відповідачем товару (ресурсів) згідно з цими видатковими накладними та актами приймання-передачі. Також відповідач вказав про ненадання рахунків на оплату та заперечив проти нарахування штрафних санкцій.
Відповідач наголошує, що через загальновідомі обставини окупації м.Авдіївки та території підприємства відповідача, а до окупації постійних штурмів, бомбардувань та обстрілів військами російської федерації території ПРАТ "АКХЗ" він не має доступу до оригіналів документації що міститься на території підприємства. В тому числі відсутня будь-яка можливість отримати доступ до оригіналів документів, які укладені чи укладалися з позивачем.
А отже, представник відповідача вимушений обґрунтовувати свою правову позицію в цій справі виключно на підставі копій документів, поданих позивачем.
Відповідач заперечив проти долучення до матеріалів справи листа №01/03/222 від 31.10.2024 та наданих позивачем із заявою від 14.01.2025 документів, з посиланням на те, що передбачений частиною 2 статтею 80 ГПК строк сплив, позивач не зазначив причини, з яких доказ не подано у зазначений строк. У зв'язку із цим відповідач просить суд не розглядати вказаний лист та інші документи, надані позивачем у підготовчому засіданні, як докази у справі.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по сплаті за отримані ресурси в розмірі 1792400,00грн. Суд зазначив, що за встановлених обставин, аргументи відповідача не можна визнати достатніми для звільнення відповідача від оплати поставлених ресурсів. Відтак заперечення відповідача не спростовують висновків суду покладених в основу даного судового рішення в цій частині.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1792400,00грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені, інфляційних та річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині, у зв'язку з не вірно визначеними періодами нарахування.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Спірні правовідносини між сторонами виникли в зв'язку з укладенням та виконанням договору поставки.
Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У ч.1 ст. 662 ЦК України вказано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У статті 664 ЦК України вказано, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно зі статтею 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Судами встановлено, що сторонами було укладено договір №44/21К від 26.01.2021 на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів до якого складені та підписані специфікації №2 та №3.
Специфікацією №2 від 27.09.2021 погоджено найменування ТМЦ, кількість та ціну товару на загальну суму 1872000,00грн (з ПДВ) та узгоджено графік поставки з 01.01.2022 по 20.01.2022.
Умовами пункту 5 специфікації сторони дійшли згоди, що оплата здійснюється шляхом 100% відстрочка платежу 180 календарних днів з дати виставлення рахунку за фактично поставлені Ресурси.
Специфікацією №3 від 04.10.2021 погоджено найменування ТМЦ, кількість та ціну товару на загальну суму 234000,00грн (з ПДВ) та узгоджено графік поставки з 01.03.2022 по 20.03.2022.
Умовами пункту 5 специфікації сторони дійшли згоди, що оплата здійснюється шляхом 100% відстрочка платежу 180 календарних днів з дати виставлення рахунку за фактично поставлені Ресурси.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази факту поставки ресурсів за специфікацією №2 від 27.09.2021 та за специфікацією №3 від 26.01.2022, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача в цій частині з огляду на таке.
Позивач зазначає, що передача позивачем та приймання відповідачем ресурсів за специфікацією №2 від 27.09.2021 оформлено видатковими накладними №8 від 13.01.2022, №21 від 17.01.2022 та актами приймання-передачі товару від 13.01.2022, від 17.01.2022.
Згідно з видатковою накладною №8 від 13.01.2022 та актом приймання-передачі товару №1 від 13.01.2022 постачальником поставлено товар на суму 936000,00грн, а представником покупця, згідно з довіреністю №00030 від 05.01.2022, прийнято обумовлений специфікацією товар, про що свідчить підпис представника отримувача (покупця).
Позивачем надано до матеріалів справи оригінали вищевказаних документів (видаткова накладна №8 від 13.01.2022, акт приймання-передачі товару №1 від 13.01.2022, довіреність №00030 від 05.01.2022) наявні в матеріалах справи та у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що містять відомості про здійснені господарські операції.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги відповідача, що оскаржуване рішення мотивоване лише фактом реєстрації позивачем податкових накладних.
В матеріалах справи містяться пояснення позивача від 27.01.2025, в яких він зазначив, що в результаті ворожого обстрілу приміщення в якому зберігались оригінали витребуваних судом первинних документів за спірними поставками, доступ до вказаного приміщення у позивача відсутній.
З наведених підстав позивачем надано суду оригінали: договору №44/21К від 26.01.2021 на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів; специфікації №2 від 27.09.2021 та №3 від 26.01.2022; видаткова накладна №8 від 13.01.2022; акт приймання-передачі товару №1 від 13.01.2022, довіреність №00030 від 05.01.2022; ТТН №Р8 від 13.01.2022. Оригінали інших документів суду не надані.
За таких обставин, місцевим судом враховано пояснення позивача та відповідача та прийнято до уваги, що у зв'язку з дією воєнного стану на території України та проведенням бойових дій, ворожих обстрілів та окупації м.Авдіївки та території підприємства відповідача, подані сторонами докази мають певну дефективність.
В свої постановах суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).
Отже, з урахуванням вказаних обставин судами обох інстанцій досліджені інші докази надані позивачем в підтвердження факту поставки ресурсів за договором №44/21К від 26.01.2021.
Так, листом ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» №01/03/222 від 31.10.2024 за підписом генерального директора Ю.С.Кциненко, адресованим керівнику ТОВ “Компані Плаза», відповідач просив відшкодувати збитки, спричинені порушенням ТОВ “Компані Плаза» при виконанні договору №44/21К від 26.01.2021 з поставки товару згідно видаткових накладних №8 від 13.01.2022 на суму 936000,00грн та №21 від 17.01.2022 на суму 936000,00грн, обов'язку щодо реєстрації податкових накладних на загальну суму з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 312000,00грн, у зв'язку з чим ПрАТ “АКХЗ» позбавлене права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Відповідач заперечував проти долучення до матеріалів справи листа №01/03/222 від 31.10.2024 та наданих позивачем із заявою від 14.01.2025 документів, з посиланням на те, що передбачений частиною 2 статтею 80 ГПК строк сплив, позивач не зазначив причини, з яких доказ не подано у зазначений строк. У зв'язку із цим відповідач просить суд не розглядати вказаний лист та інші документи, надані позивачем у підготовчому засіданні, як докази у справі.
Проте, колегія суддів зазначає, що лист ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» №01/03/222 від 31.10.2024 проти приєднання якого та прийняття як доказу заперечував представник відповідача, поданий представником позивача 17.12.2024, тобто в межах встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а відтак без порушення строку на вчинення відповідної процесуальної дії.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Таким чином, з урахуванням п.6.4. договору №44/21К від 26.01.2021 яким визначено обов'язок постачальника здійснити реєстрацію в ЄРПН податкової накладної на кожне постачання товарів та положень п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, факт поставки ресурсів за видатковою накладною №8 від 13.01.2022 на суму 936000,00грн та видатковою накладною №21 від 17.01.2022 на суму 936000,00грн підтверджується вищенаведеним листом №01/03/222 від 31.10.2024, що підписаний генеральним директором відповідача.
Судами враховано, що у пункті 6.4 договору №44/21К від 26.01.2021 передбачено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали документів, в тому числі і оригінал рахунку на оплату ресурсів.
Колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач 08.08.2022 частково оплатив ресурси на суму 313600,00грн з призначення платежу: «по договору №44/21К від 26.01.2021 та рахунок №2585 від 06.10.2021».
Звернень до позивача щодо повернення помилково перерахованих коштів до матеріалів справи не надано, також відповідачем не надано доказів звернення з відповідними позовами про повернення помилково сплачених позивачу коштів, або коштів за непоставлений товар.
Вказане свідчить, що відповідач отримав оригінал рахунку разом з товаром та іншими товаросупровідними документами. Доказів іншого суду не надано.
Суд першої інстанції вірно вказав, що часткова оплата товару за накладними, які за доводами відповідача, ним не підписувались, в будь-якому випадку свідчить про його обізнаність щодо поставки йому позивачем товару (Ресурсів) та схвалення дій щодо його прийняття.
Наведене також спростовує доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведення факту поставки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності є належними та підтверджують факт поставки позивачем ресурсів за специфікацією №2 від 27.09.2021 по договору №44/21К від 26.01.2021.
Щодо інших доказів поставки ресурсів за специфікацією №3 від 26.01.2022 на суму 234000,00грн., суд першої інстанції вказав, що в матеріалах справи наявна зареєстрована в ЄРПН податкова накладна №7 від 14.02.2022 на суму 234000,00грн.
Відповідно до п. 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний скласти податкову накладну на дату виникнення додаткових зобов'язань в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Податкова накладна може оцінюватися судом як доказ у сукупності з іншими доказами у справі, на підставі яких суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.
Відповідачем не надано до матеріалів справи жодних листів, претензій, заперечень направлених на адресу позивача щодо реєстрації останнім в ЄРПН податкової накладної №7 від 14.02.2022 на суму 234000,00грн., а отже реєстрація вказаної податкової накладної в ЄРПН схвалена відповідачем.
Таким чином, податкова накладна №7 від 14.02.2022 яка містить найменування ТМЦ на суму 234000,00грн. у сукупності із специфікацією №3 від 26.01.2022 яка містить ідентичне з податковою накладною найменування ТМЦ та суму 234000,00грн. правомірно прийнята судом першої інстанції як належний доказ факту поставки позивачем ресурсів за специфікацією №3 від 26.01.2022 по договору №44/21К від 26.01.2021.
Відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано наведеного.
Доказів наявності інших договорів та специфікацій за якими могла бути здійснена позивачем поставка відповідачу ТМЦ на суму 234000,00грн. матеріали справи не містять.
Крім того, судами враховано пункт 6.4 договору яким передбачено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів; транспортні або супровідні документи; пакувальні документи (за наявності); сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (в разі, якщо постачальник не є виробником); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); акт прийому-передачі ресурсів (в 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника, у випадках поставки на умовах DAP, DAT, DDP відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів “Інкотермс» в редакції 2010 року.
Пунктами 6.1-6.2 договору погоджено застосування норм Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 №П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6.
Відповідно до п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Згідно з п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Оскільки в матеріалах справи відсутні: докази складання відповідачем акту про фактичну наявність, якість і комплектність продукції (ресурсів); докази звернення з претензіями до позивача щодо відсутності документів, передбачених пунктом 6.4 договору; докази відмови від прийняття ресурсів, колегія суддів вважає, що зобов'язання позивача щодо надання товаросупровідних документів разом з ресурсами виконані належним чином.
Отже, відповідач отримав оригінали рахунків на оплату разом з товаром та іншими товаросупровідними документами, що також спростовує доводи його апеляційної скарги.
Проте, оплата ресурсів по рахунку на суму 234000,00грн відповідачем не здійснювалась, такі докази оплати до матеріалів справи не надано.
Таким чином, загальна вартість неоплачених ресурсів по договору №44/21К від 26.01.2021 становить 1792400,00грн.
З огляду на умови специфікацій №2 та №3 до договору та норми частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, строк оплати товару за поставкою від 13.01.2022 є таким, що настав 12.07.2022 (прострочення з 13.07.2022), за поставкою від 17.01.2022 - 18.07.2022 (прострочення з 19.07.2022), за поставкою від 14.02.2022 - 15.08.2022 (прострочення з 16.08.2022).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по сплаті за отримані ресурси в розмірі 1792400,00грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню, інфляційні та річні.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
За змістом частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі порушення більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів оплати Ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.
Колегія зазначає, що у пункті 7.2 договору сторони погодили, що розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Тобто, дана умова договору не містить певного терміну, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості тощо), до якої позивач може здійснювати нарахування пені за несвоєчасну оплату отриманого товару.
Отже, в даному випадку підлягають застосуванню положення частини 6 статті 232 ГК України щодо обмеження періоду нарахування пені шістьма місяцями.
Позивачем нараховано пеню на суму боргу в розмірі 1872000,00грн за період з 05.04.2022 до 07.08.2022, на суму боргу 1558400,00грн за період з 08.08.2022 до 30.10.2024, на суму боргу 234000,00грн за період з 26.07.2022 до 30.10.2024.
Загальний розмір пені за розрахунком позивача 679139,20грн.
Судами здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що позивачем не вірно визначені періоди нарахування пені.
За розрахунком судів, із врахуванням вірно визначених періодів нарахування, протягом яких мало місце невиконання зобов'язань, здійснено розрахунок пені та встановлено, що розмір пені становить 135899,04грн, з яких:
за поставкою від 13.01.2022 за період з 13.07.2022 по 07.08.2022 на суму 936000,00грн розмір пені - 9734,40грн,
за поставкою від 13.01.2022 за період з 08.08.2022 по 13.01.2023 на суму 622400,00грн пені - 39584,64грн,
за поставкою від 17.01.2022 за період 19.07.2022 по 19.01.2023 на суму 936000,00грн розмір пені - 69264,00грн.
за поставкою від 14.02.2022 за період з 16.08.2022 по 16.02.2023 на суму 234000,00грн розмір пені - 17316,00 грн.
Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 135899,04грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Позивачем нараховано 3% річних на суму боргу 1872000,00грн за період з 05.04.2022 по 07.08.2022, на суму боргу 155840,00грн за період з 08.08.2022 по 30.10.2024, на суму боргу 234000,00грн за період з 26.07.2022 по 30.10.2024. Загальний розмір нарахованих позивачем 3% річних - 139426,79грн.
Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, перевірено господарським судом та встановлено, що позивачем не вірно визначені періоди таких нарахувань, оскільки прострочення суми боргу в загальному розмірі 1872000,00грн мало місце разом лише з 19.07.2022 (в сумі 936000,00грн з 13.07.2022 та в сумі 936000,00грн з 19.07.2022), прострочення суми боргу в розмірі 234000,00грн мало місце з 16.08.2022.
Судами, із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, здійснено розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних становить 89812,92грн, з яких:
за поставкою від 13.01.2022 за період з 13.07.2022 по 07.08.2022 на суму 936000,00грн розмір 3% річних - 2000,22грн,
за поставкою від 13.01.2022 за період з 08.08.2022 по 13.01.2023 на суму 622400,00грн 3% річних - 8133,83грн,
за поставкою від 17.01.2022 за період 19.07.2022 по 30.10.2024 на суму 936000,00грн розмір 3% річних - 64173,91грн,
за поставкою від 14.02.2022 за період з 16.08.2022 по 30.10.2024 на суму 234000,00грн розмір 3% річних - 15504,96грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 89812,92грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у розмірі 540633,59грн, нараховану на заборгованість за відповідними видатковими накладними.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №916/1883/16, від 08.05.2019р. у справі №904/2156/18, від 20.09.2019р. у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020р. у справі №910/1193/19, від 18.06.2020р. у справі №904/3491/19, від 01.10.2020р. у справі №910/11820/18, від 10.02.2021р. у справі №910/14257/19.
Позивачем нараховано інфляційні втрати на суму боргу 1872000,00грн за період квітень 2022 року - липень 2022 року, на суму боргу 1558400,00грн за період серпень 2022 року - вересень 2024 року, на суму боргу 234000,00грн за період серпень 2022 року - вересень 2024 року. Загальний розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат - 540633,59грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат, судом встановлено, що позивачем не вірно визначені періоди початку таких нарахувань, оскільки прострочення суми боргу в загальному розмірі 1872000,00грн мало місце разом лише з 19.07.2022 (в сумі 936000,00грн з 13.07.2022 та в сумі 936000,00грн з 19.07.2022).
За перерахунком судів загальний розмір інфляційних витрат становить 304299,01грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 304299,01грн.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача фактично дублюють його письмові пояснення, які подавались до матеріалів справи під час розгляду справи в суді першої інстанції, та яким надана відповідна оцінка судом першої інстанції.
Відтак, доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.
Здійснивши розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачу у справі надав адвокат Бондарчук А.М. на підставі договору від 01.11.2024 №01\11 про надання правової (правничої) допомоги та додаток №1 до вказаного договору та ордеру на надання правничої допомоги серія АТ №1084229 від 01.11.2024.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 50000,00грн. Докази понесення таких витрат будуть надані на виконання частини 8 статті 129 ГПК України до закінчення судових дебатів.
Проте, на думку суду першої інстанції, приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, вимога ТОВ “Компані Плаза» про стягнення на його користь з відповідача витрат на професійну правничу допомогу по справі №905/1435/24 підлягає частковому задоволенню в розмірі 36840,28 грн.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в повному обсязі, відповідач не навів аргумнтів в чому саме полягає незаконність рішення суду першої інстанції в частині покладених на нього адвокатських витрат.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 26.02.2025 у справі №905/1435/24 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 26.02.2025 у справі №905/1435/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 21.04.2025.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя М.М. Слободін