ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 квітня 2025 року Справа № 924/175/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
прокурор: Немкович І.І.
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 р. у справі №924/175/25, ухвалену суддею Димбовським В.В., повний текст ухвали складено 20.02.2025 р.
за позовом Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум 2014", м. Хмельницький
про стягнення коштів у сумі 549 175,94 грн., з яких 350 282,88 грн., безпідставно збережені кошти пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 167 365,16 грн. інфляційні витрати, 31 527,90 грн. 3%річних
До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Міленіум 2014'' коштів у сумі 549175,94 грн., з яких 350282,88 грн. - безпідставно збережені кошти пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 167365,16 грн. - інфляційні втрати, 31527,90 грн. - 3% річних.
Також, від керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої заявник просить: накласти арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю ''Міленіум 2014'', як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 549 175,94 грн. та накласти арешт на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю ''Міленіум 2014'' у межах суми позову 549175,94 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 р. - у задоволенні заяви керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 у справі №924/175/25 про відмову у задоволенні заяви керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову - скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі. Про дату слухання справи повідомити Доброславську окружну прокуратуру.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував матеріали оскарження ухвали господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 р. у Господарського суду Хмельницької області.
10.03.2025 від керівника Доброславської окружної прокуратури надійшла заява до якої було додано платіжну інструкцію №482 від 05.03.2025р. на суму 3028,00 грн.
11.03.2025 матеріали оскарження ухвали господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 р. надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 березня 2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 р., розгляд справи призначено на 10 квітня 2025 р. на 10:00 год.
04.04.2025 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум 2014" через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову у справі 924/175/25.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Маціщук А.В. судове засідання у справі №924/175/25 10 квітня 2025 р. не відбулося.
Враховуючи те, що відпала обставина, яка унеможливила проведення судового засідання, суд апеляційної інстанції ухвалою від 11.04.2025 р. у справі №924/175/25 призначив апеляційної скарги на "17" квітня 2025 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 17.04.2025 прокурор підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі. Просить ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 у справі №924/175/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Представники Фонтанської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум 2014" в судове засідання 17.04.2025 не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомленні належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали до електронного кабінету.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст ухвали суду першої інстанції.
Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором не наведено достатніх підстав та не надано доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разу задоволення позову чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В апеляційній скарзі Керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишилося, що заходи забезпечення позову спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже його незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективного захисту порушених інтересів держави.
Забезпечення позову в даному випадку, виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь прокурора, а тому вважаю, що вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам.
У випадку звернення особи до суду з позовними вимогами обов'язковому дослідженню підлягає питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Водночас, беззаперечно вбачається, що у разі виведення грошових коштів та активів відповідача та припинення його подальшої активної економічної діяльності, в подальшому у разі задоволення позову, виконання рішення суду, постановленого за позовом Одеської обласної прокуратури, яка діє на захист інтересів держави, буде неможливим.
Будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
На підставі зазначеного вище, прокурор вбачає наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти. Відмова у задоволенні заяви про забезпечення позовної заяви у даному випадку може унеможливити у подальшому виконання рішення за результатами розгляду позовної заяви, оскільки Відповідач обізнаний про наявність судового спору з вказаного предмету, а отже без належного забезпечення може вчиняти будь-які дії, що у майбутньому призведуть до невиконання рішення суду.
Також прокурор наголошує на тому, що суд першої не прийняв до уваги, посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 03.03.2023р. у справі №905/448/22. Однак, у даній постанові Верховний Суд наголосив на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. (п. 23 постанови).
Таким чином, беззаперечна можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності і є тим обґрунтованим припущенням, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись на момент виконання рішення.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Міленіум 2014" у відзиві зазначає, що подані прокурором докази свідчать про те, що відповідач здійснює господарську діяльність, в цей же час, як зазначалось, прокурором не подано суду жодного доказу наявності обставин, з яких можна обґрунтовано припустити, що виконання судового рішення, у разі задоволення/часткового задоволення позову прокурора, може бути утруднено чи унеможливлено внаслідок дій або бездіяльності відповідача після подання позову прокурора або внаслідок дій інших учасників у правовідносинах з відповідачем.
При цьому відповідач наголошує, що спірні правовідносини виникли внаслідок не укладення між сторонами договору, а майнова вимога прокурора є вимогою про стягнення цих коштів, а не суми боргу. В цей же час, обставина правомірності укладення спірних правочинів буде встановлена судом за результатом вирішення спору після дослідження всіх доказів та доводів сторін.
З урахуванням вищевикладеного відповідач стверджує, що прокурором не подано належних доказів, з якими діюче законодавство пов'язує необхідність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду або ефективного захисту чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся, в разі невжиття таких заходів.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, с.Фонтанка, Одеська область про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Міленіум 2014'', м. Хмельницький коштів у сумі 549175,94 грн., з яких 350282,88 грн. - безпідставно збережені кошти пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 167365,16 грн. - інфляційні втрати, 31527,90 грн. - 3% річних.
20.02.2025р. від керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої просить:
- накласти арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю ''Міленіум 2014'', як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 549175,94 грн.
- накласти арешт на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю ''Міленіум 2014'' у межах суми позову 549175,94 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
На переконання прокурора, необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору, невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, оскільки відповідач в будь-який момент може як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності.
В обґрунтування своєї позиції прокурор посилався на постанову Верховного Суду України у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22, згідно якої зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Також зауважує, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
При цьому вважає, що арешт коштів та майна відповідача в межах заявленої суми позовних вимог не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно (грошові кошти) фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, у разі задоволення позовних вимог, відповідач матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 р. - у задоволенні заяви керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову відмовлено.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у Справі "Пантелеєнко проти України" (заява №11901/02) наголошує, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у Справі "Доран проти Ірландії" (заява №2214/04), було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
За змістом рішення Європейського Суду з прав людини від 17 липня 2008 року у Справі "Каіч та інші проти Хорватії" (заява №50389/99) вбачається висновок, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. 3. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. 4. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали оскарження ухвали, предмет та підстави поданого позову, зміст заяви про застосування забезпечувальних заходів, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює відповідне процесуальне питання, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, зазначаючи при цьому наступне.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п.8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Отже, вищенаведене свідчить, що в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 13.01.2020 по справі №922/2163/17, від 03.04.2020 у справі №904/4511/19.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача коштів у сумі 549 175,94 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідач в будь-який момент може розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, а також відчужити майно, яке знаходиться у його власності, тому відсутня необхідність подання доказів щодо очевидних речей.
При цьому, посилається на практику Верховного Суду України відображену у постанові від 03.03.2023р. у справі №905/448/22.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, остання містить лише посилання на правові норми, які регулюють інститут забезпечення позову, а також припущення прокурора щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Проте, обґрунтування фактичними даними та відповідними доказами ймовірного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду відсутнє.
Позивачем не обґрунтовано та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідачем вчиняються будь-які дії, спрямовані на зменшення грошових коштів, наявних у нього на рахунках, перерахунок грошових коштів на інші рахунки, закриття рахунків, продаж належного відповідачеві нерухомого майна. Відсутні також будь-які відомості про наявність у відповідача нерухомого майна, на яке може бути накладено арешт.
Саме лише посилання на те, що відповідач в будь-який момент може розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, а також відчужити майно, яке знаходиться у його власності, не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, матеріали заяви не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам держави до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів держави без вжиття таких заходів забезпечення позову.
Також, колегія суддів не приймається до уваги посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 03.03.2023р. у справі №905/448/22, оскільки у справі №905/448/22 відсутність подання доказів обґрунтовано місцезнаходженням відповідача, а саме в зоні активних бойових дій.
Окрім того, відмічається, що арешт грошових коштів та нерухомого майна відповідача у розмірі ціни позову у даній справі, не означає, що позивач буде мати пріоритетне право перед іншими можливими кредиторами на стягнення заборгованості з останнього.
Суд звертає увагу, що жодних інших обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову, крім описаних вище, які визнаються не обґрунтованими та не підтвердженими, заявником не наведено.
Відтак, подана прокурором заява про забезпечення позову не містить переконливих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов підставного висновку, що заява прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає до задоволення.
При цьому відмова у забезпеченні позову не позбавляє позивача права у разі виникнення підстав повторно подати заяву про забезпечення позову, з наданням переконливих доказів на підтвердження своїх доводів.
Доводи цієї апеляційної скарги в межах заявлених вимог підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на правильній оцінці фактичних обставин та прийнята відповідно до норм господарського процесуального законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду
Таким чином, у апеляційній скарзі Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 р. у справі №924/175/25 не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши в ухвалі суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування ухвали, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування ухвали суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст. ст.271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 р. у справі №924/175/25 - залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 р. у справі №924/175/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.1 ст.287 ГПК України.
Матеріали оскарження ухвали від 20.02.2025 р. у справі №924/175/25 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "18" квітня 2025 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.