вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" квітня 2025 р. Справа№ 911/657/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Скрипки І.М.
Козир Т.П.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного закладу вищої освіти «Київський міжнародний Університет»
на рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2024
у справі № 911/657/24 (суддя О.В. Конюх)
за позовом Приватного закладу вищої освіти «Київський міжнародний Університет»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Комунального підприємства «Борщагівка» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області
про скасування рішення про державну реєстрацію права, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Приватний заклад вищої освіти «Київський міжнародний Університет» (далі також - Університет) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» (далі також - Товариство), в якому, враховуючи заяву від 10.10.2024, просить суд:
1) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45683313 від 25.02.2019, прийняте державним реєстратором Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Трітиніченко Юлією Василівною;
2) Витребувати на користь Приватного закладу вищої освіти «Київський міжнародний університет» з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» об'єкт будівництва (нерухомості) - каналізаційну насосну станцію, площею 20,2 кв.м., розташовану за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Гагаріна, (38Б);
3) Визнати за Приватним закладом вищої освіти «Київський міжнародний університет» (ЄДРПОУ 21595240, 03179, м. Київ вул. Львівська 49) право власності на об'єкт будівництва (нерухомості) - ) каналізаційну насосну станцію, площею 20,2 кв.м., розташовану за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Гагаріна, (38Б).
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2024 у справі №911/657/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту на нерухоме майно - каналізаційну насосну станцію, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Гагаріна, буд. 38-Б, площею 20,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1772908832224, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2024 у даній справі.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано нормами статей 181, 190, 331, 376, 657, 692 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), статей 34, 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», застосувавши які та врахувавши правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, дійшов висновку, що Університетом неправильно обрано спосіб захисту порушеного права.
Судом першої інстанції також зауважено, що Університет просить суд витребувати від покупця не майнові права, які були предметом договору купівлі-продажу, а безпосередньо - об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 17772908832224 - Каналізаційну насосну станцію (далі -КНС), що не відповідає змісту спірних правовідносин. При цьому, судом наголошено на тому, що договір від 06.06.2012 купівлі-продажу майнових прав станом на дату надіслання повідомлення про його розірвання (20.09.2023) припинений виконанням, а предмет договору припинив існування, оскільки відповідач 19.02.2019 реалізував отримане за договором «право очікування», здійснивши державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості КНС.
Також, за висновками суду першої інстанції, позивач не довів факту реєстрації спірної каналізаційної насосної станції «за неіснуючою адресою», у зв'язку з чим посилання позивача на позицію постанову Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №925/366/18 є безпідставним.
Суд першої інстанції погодився з тим, що подана Товариством для реєстрації права власності на спірну КНС Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована Інспекцією ДАБК 10.12.2012 за №КС14312244048, не свідчить про введення в експлуатацію спірної КНС, оскільки стосується введення позивачем в експлуатацію іншого об'єкта, який має назву «Реконструкція офісно-лабораторного корпусу під офісно-лабораторний корпус з гуртожитком» у с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова 18-А Києво-Святошинського району Київської області, у складі якого будь-яка згадка про спірну КНС відсутня, як і з тим, що із поданих суду матеріалів вбачається порушення порядку державної реєстрації об'єкту нерухомості КНС.
Однак, за висновком суду першої інстанції, вказана обставина не є підставою для скасування рішення державного реєстратора від 25.02.2019 №4563313 про державну реєстрацію права власності на спірну КНС за ТОВ «Петропавлівське» за позовом Університету, з причини відсутності у позивача прав на об'єкт нерухомого майна, а отже відсутності факту порушення вказаним рішенням прав позивача.
Суд залишив без задоволення заяву відповідача про застосування строку позовної давності, з огляду на встановлені судом обставини відсутності порушення прав та законних інтересів позивача у справі.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Приватний заклад вищої освіти «Київський міжнародний Університет» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Університет вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, ст.ст. 651, 653, 692 ЦК України. Судом неправильно визначено перебіг строку позовної давності щодо вимог про скасування державної реєстрації.
Безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що договір купівлі-продажу від 06.06.2012 є припиненим, а майнові права трансформувались у об'єкт нерухомого майна. Судом не надано належної оцінки передбаченому договором праву продавця відмовитись від договору у випадку прострочення покупцем строку оплати.
Скориставшись правом на відмову від договору шляхом направлення листа Товариству, Університет у передбаченому договором порядку припинив дію договору, а також зобов'язань за ним як в частині необхідності оплати з боку покупця, так і щодо обов'язку передати обумовлену договором річ (майнові права на об'єкт нерухомості) з боку продавця.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 апеляційну скаргу Приватного закладу вищої освіти «Київський міжнародний Університет» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного закладу вищої освіти «Київський міжнародний Університет» на рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2024 у справі № 911/657/24 та призначено розгляд апеляційної скарги на 19.03.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 26.02.2025. Також, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/657/24.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» та Комунальне підприємство «Борщагівка» не скористались правом, наданим ст. 263 ГПК України та не надали відзивів на апеляційну скаргу.
17.03.2025 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача Андрієвського О.Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання через службове відрядження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги на 02.04.2025 у зв'язку з неявкою відповідача та третьої особи.
02.04.2025 відповідач, третя особа своїх уповноважених представників у судове засідання не направили, про місце, день та час розгляду справи були належним чином повідомлені.
Вислухавши думку учасників справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та третьої особи, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується доставкою ухвали апеляційного господарського суду від 19.03.2025 до електронного кабінету та поштовим рекомендованим повідомленням третій особі ухвали про відкриття апеляційного провадження від 05.02.2025, яку останній отримав 26.02.2025, а також ухвали про відкладення розгляду справи від 19.03.2025.
Так, відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
За приписами ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Водночас, пунктом 2 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали повністю, просили скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати, постановивши у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.
02.04.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Приватного закладу вищої освіти «Київський міжнародний Університет» на рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2024 підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем як замовником будівництва 26.10.2012 було зареєстровано Декларацію про початок будівельних робіт КС 08312200583 об'єкту «Реконструкція офісно-лабораторного корпусу під офісно-лабораторний корпус з гуртожитком» в с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 18-А Києво-Святошинського району Київської області.
Як вбачається з Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Київській області 10.12.2012 за №КС14312244048, вказаний об'єкт визнаний таким, що закінчений будівництвом та готовий до експлуатації. У пункті 13 вказаної Декларації наведено основні показники об'єкту: загальна площа 14 302,2 кв.м., з них площа офісних приміщень 467,6 кв.м., площа учбових лабораторій 467,6 кв.м., площа приміщень гуртожитку 7014,0 кв.м., площа підземного паркінгу 5963,1 кв.м., площа ТП 52,34 кв.м., площа магазину-кафе 348,9 кв.м.
02.06.2014 позивач отримав Свідоцтво серії САК №074410 про право власності на нерухоме майно індексний номер 22464615, а саме на офісно-лабораторний корпус з гуртожитком, адреса Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка вул. Оксамитова, буд. 18-А.
Водночас, до початку будівництва об'єкту «Реконструкція офісно-лабораторного корпусу під офісно-лабораторний корпус з гуртожитком» перед Університетом як замовником будівництва постало питання підключення цього об?єкту до існуючої каналізаційної мережі.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що за актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 15.03.2007 на підставі Рішення сільської ради від 15.03.2007 №2 від ДП «Дніпровський круг» у комунальну власність прийнято каналізаційну насосну станцію (далі також - КНС) у с. Петропавлівська Борщагівка та передано станцію на баланс Комунального підприємства «Борщагівка».
28.04.2010 комісією у складі представників Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, КП «Борщагівка» та Університету складено Акт за результатами обстеження технічного стану існуючої КНС на підставі звернення Університету про скид в каналізаційну мережу КП «Борщагівка» стоків в об'ємі 410 куб.м./добу офісно-лабораторного корпусу університету. За висновком комісії приміщення існуючої КНС побудовано у поймі річки Нивка, внаслідок чого підземна частина будівлі - резервуар заливається ґрунтовими водами та просідає, що порушило подаючий трубопровід. Через просідання руйнуються стіни, у приміщенні відсутня вентиляція. Також встановлено, що ведеться робота по каналізуванню прилеглих вулиць, що збільшить кількість стоків.
Комісією рекомендовано КП «Борщагівка» видати технічні умови на проектні роботи по приєднанню офісно-лабораторного корпусу університету до каналізаційної мережі при умові реконструкції КНС з урахуванням перспективи розвитку населеного пункту.
КП «Борщагівка» видало позивачу Технічні умови від 28.04.2010 №235 на підключення об'єкта «Офісно-лабораторний корпус Київського міжнародного Університету по вул. Оксамитова 18-А в с. П.Борщагівка» при умові проведення реконструкції КНС.
Матеріали справи не містять доказів проведення Університетом реконструкції будівлі КНС. Натомість, матеріалами справи підтверджується, що Університет прийняв рішення про будівництво нової КНС на земельній ділянці, поруч із існуючою.
Так, між ПВНЗ «Київський міжнародний Університет» (замовник) та ТОВ «Градобуд-К» (підрядник) було укладено договір підряду №3 від 15.03.2011 на роботи по будівництву інженерної будівлі Каналізаційної насосної станції до Офісно-лабораторного корпусу Київського міжнародного університету по вул. Оксамитовій 18-А у с. Петропавлівська Борщагівка.
До матеріалів справи додано копію Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за 08.04.2011, за яким підрядник ТОВ «Градобуд» передав, а замовник ПЗВО «КМУ» прийняв роботи з будівництва інженерної будівлі каналізаційної насосної станції вартістю 859 330 грн.
Матеріали справи не містять доказів введення цього об?єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку.
У подальшому між продавцем - ПВНЗ «КМУ» та покупцем - ТОВ «Петропавлівське» 06.06.2012 було укладено Договір №001/12/кнс купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує майнові права на Об'єкт нерухомості нежитлову будівлю Каналізаційно насосну станцію (КНС) в Об'єкті капітального будівництва (реконструкції) «Офісно-лабораторного комплексу з гуртожитком», площею 20,2 кв.м., яка фактично знаходиться по вул. Гагаріна у с. Петропавлівська Борщагівка та відноситься до інженерних будівель об'єкту капітальної реконструкції «Офісно-лабораторного комплексу з гуртожитком» (розділ 1).
Майнові права на Об'єкт нерухомості передаються шляхом підписання Акту. Акт підписується сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, введення об'єкту капітального будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків (2.2).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором, якщо він не буде припинений раніше (11.1).
Продавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, наслідком чого є його припинення, у випадках: відмови перерахунку покупцем коштів; порушення покупцем строків оплати більш ніж на 30 календарних днів; в разі, якщо після отримання повідомлення про необхідність з'явитися для оформлення акту, покупець не з'являється або не підписує акт (11.3).
Одностороннє рішення продавця про розірвання договору оформлюється у формі письмового повідомлення про припинення договору, яке направляється покупцю. Договір є розірваний на десятий день з моменту відправлення повідомлення. Після розірвання договору в односторонньому порядку продавець вважатиметься вільним від зобов'язань щодо відчуження майнових прав на Об'єкт нерухомості і має право розпоряджатися майновими правами на свій розсуд (11.4).
Також 06.06.2012 продавець - ПВНЗ «КМУ» та покупець - ТОВ «Петропавлівське» підписали Акт прийому-передачі за Договором купівлі-продажу майнових прав №001/12/кнс від 06.06.2012, відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає майнові права на об'єкт нерухомості: одноповерхова нежитлова будівля КНС загальною площею 20,2 кв.м., яка фактично знаходиться по вул. Гагаріна у с. Петропавлівська Борщагівка та відноситься до інженерних будівель об'єкту капітальної реконструкції «Офісно-лабораторного комплексу з гуртожитком» (пункт 1 Акту).
Сторони, підписуючи цей акт, стверджують, що продавець належним чином виконав свої зобов'язання відповідно до умов договору купівлі-продажу майнових прав, а покупець прийняв об'єкт нерухомості без будь-яких майнових та немайнових претензій щодо якості збудованого об'єкту нерухомості та термінів введення його в експлуатацію (пункт 2 Акту).
Право власності на об'єкт нерухомості, яке підлягає державній реєстрації, покупець набуває в день підписання цього Акту прийому-передачі майнових прав (пункт 3 Акту).
Продавець надає перелік документів, необхідних для оформлення на покупця права власності на Об'єкт нерухомості, згідно з Договором купівлі-продажу майнових прав та у порядку, встановленому чинним законодавством.
Судом першої інстанції також встановлено, що рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 20.08.2013 №12 надано ТОВ «Петропавлівське» повноваження замовника з проектування, будівництва та експлуатації мереж водопостачання, водовідведення та інших мереж від імені Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.03.2024 №369655118, 19.02.2019 державним реєстратором Трітиніченко Ю.В. внесено до державного реєстру речових прав запис №30439175 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Петропавлівське» (код ЄДРПОУ 36712851) на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1772908832224 нежитлову будівлю Каналізаційна наносна станція, загальною площею 20,2 кв.м. за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Гагаріна, буд. 38-Б.
Рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 23.11.2020 №4 за ТОВ «Петропавлівське» закріплено на праві господарського відання існуючі водопровідно-каналізаційні мережі, об'єкти та споруди на них.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Борщагівська об'єднана територіальна громада включила в себе Петропавлівсько-Борщагівську та Софіївсько-Борщагівську сільські ради.
Матеріалами справи також підтверджується, що 20.09.2023 позивач рекомендованим листом з повідомленням №0303714720450 направив відповідачу ТОВ «Петропавлівське» Повідомлення від 19.09.2023 №163, у якому повідомив останнього про розірвання договору №001/12/кнс купівлі-продажу майнових прав від 06.06.2012 шляхом його припинення із посиланням на пункти 11.1, 11.3 договору. Вказане повідомлення було отримане адресатом 22.09.2023.
Предметом спору у справі, що переглядається є вимога Університету про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на спірну КНС, витребування КНС з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача, та визнання за Університетом права власності на спірний об'єкт нерухомого майна КНС.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення всіх позовних вимог.
Переглядаючи справу в апеляційному провадженні, колегія суддів вважає, що є юридичні та фактичні підстави для часткового задоволення вимог Університету, з огляду на нижченаведене.
Так, на момент проектування капітального будівництва (реконструкції гуртожитку) та здійснення у зв'язку з цим будівництва КНС у 2011 році, набув чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до ст. 26 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
За змістом ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки.
Фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою.
Технічні умови повинні відповідати законодавству, містити достовірну інформацію та обґрунтовані вимоги до об'єктів будівництва, а також відповідати намірам заявника щодо забудови земельної ділянки.
У технічних умовах враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж розташовується на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території такої земельної ділянки.
Якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.
У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Як встановлено під час апеляційного провадження, Університет здійснював реконструкцію належного йому нерухомого майна на орендованій ним земельній ділянці за адресою: с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова 18-А . Під час погодження умов будівництва, КП «Борщагівка» видало Університету Технічні умови від 28.04.2010 №235 на підключення об'єкта «Офісно-лабораторний корпус Київського міжнародного Університету по вул. Оксамитова 18-А в с. П.Борщагівка» до існуючої каналізаційної мережі.
При цьому, умовою підключення було визначено проведення реконструкції існуючої КНС.
Матеріалами справи підтверджується, що Університетом було прийнято рішення про будівництво нової Каналізаційної насосної станції поруч з тією, що перебуває у комунальній власності. Такі дії не були узгоджені з власником земельної ділянки. Також, матеріали справи не містять доказів проведення будівельних робіт у встановленому ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядку, з отриманням вихідних умов, дозволу на проведення підготовчих робіт, будівництво тощо. Університетом було лише виготовлено проект об'єкта будівництва.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджується замовником.
Обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва об'єктів, які належать до IV і V категорій складності, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності.
Проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.
Згідно зі ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.
Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.
Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.
Матеріалами справи, а саме, Проектом «Каналізаційна насосна станція по вул. Гагаріна. Архітектурно-будівельні рішення» (т. 1 арк. 32-43) встановлено вид проектування - індивідуальна, категорія складності будівництва - V (т. 1 арк. 35).
Також, матеріалами справи, а саме, договором підряду №3 від 15.03.2011 на роботи по будівництву інженерної будівлі Каналізаційної насосної станції (т. 1 арк. 20-22), актом №1 приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 арк. 15-18), договором поставки №Б-01-02-2011 від 01.02.2011 та специфікацією №1 до цього договору (т. 1 арк. 28-30) підтверджується, що Університет придбав необхідне обладнання, а саме, комплектну насосну станцію, насос стічної води, пульт керування, а також здійснив будівництво споруди, у якій було це обладнання встановлено.
Колегія суддів враховує, що сторонами не заперечувалось у поданих заявах по суті, що саме Університетом було здійснено будівництво КНС.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.
Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Як встановлено судом першої інстанції та підтвердилось під час апеляційного перегляду спору, матеріали справи не містять доказів введення об'єкту будівництва - «Каналізаційна насосна станція по вул. Гагаріна» в експлуатацію.
За таких обставин, оскільки відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів є завершальною стадією будівництва, яка засвідчує факт створення нового об'єкту нерухомого майна, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність доказів прийняття об'єкту в експлуатацію вказує на те, що об'єкт нерухомості так і не було створено. Відповідно, з огляду на вимоги ч. 3 ст. 331 ЦК України, станом на момент розгляду спору у суді, Університет вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва КНС по вул. Гагаріна, а не окремого об?єкта нерухомого майна.
За змістом ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Статтею 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Університетом та Товариством 06.06.2012 було укладено Договір №001/12/кнс купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує майнові права на Об'єкт нерухомості нежитлову будівлю Каналізаційно насосну станцію (КНС) в Об'єкті капітального будівництва (реконструкції) «Офісно-лабораторного комплексу з гуртожитком», площею 20,2 кв.м., яка фактично знаходиться по вул. Гагаріна у с. Петропавлівська Борщагівка та відноситься до інженерних будівель об'єкту капітальної реконструкції «Офісно-лабораторного комплексу з гуртожитком» (розділ 1).
Майнові права на Об'єкт нерухомості передаються шляхом підписання Акту. Акт підписується сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, введення об'єкту капітального будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків (2.2).
Суд першої інстанції, надаючи оцінку умовам договору, дійшов мотивованого висновку про те, що предметом договору є саме майнові права, а не окремий об?єкт нерухомого майна.
Стаття 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
За нормою ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.
Надаючи оцінку умовам укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав, колегія суддів зауважує, що сторони пов'язали момент виникнення у покупця прав на предмет договору з настанням сукупності обставин, а не виключно з підписанням акту прийому-передачі прав.
Так, п. 2.2 договору сторони погодили, що майнові права на Об'єкт нерухомості передаються шляхом підписання Акту.
Водночас, цим же пунктом сторони визначили, що Акт підписується сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, введення об'єкту капітального будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків.
Тобто сторони визначили, що покупець набуває майнових прав лише у випадку настання сукупності цих подій.
На момент підписання акту від 06.06.2012 жодна з подій не мала місце. Матеріали справи не містять доказів здійснення покупцем оплати 100% договірної ціни, а введення в експлуатацію об'єкта капітального будівництва (тобто Офісно-лабораторного комплексу з гуртожитком), про яке йде мова у п. 1.1. Договору, відбулось лише 10.12.2012. Сторонами не було проведено остаточні розрахунки за договором, передбачені пунктами 3.3-3.5 Договору, а саме, за результатами БТІ при оформленні паспорту на об'єкт нерухомості (тобто власне КНС).
Сторони встановили, що продавець закріплює за покупцем об'єкт нерухомості за умови оплати не менше 100% договірної ціни (п. 3.6 Договору).
Станом на дату розгляду справи апеляційним судом, матеріали справи не містять доказів здійснення покупцем оплати договірної ціни та проведення щодо об?єкту нерухомості (КНС) обмірів БТІ з оформленням технічного паспорта на об'єкт нерухомості.
Отже, з огляду на норму ч.1 ст. 697 ЦК України відсутні підстави стверджувати, що Товариство набуло майнових прав на об?єкт нерухомості - нежитлову будівлю Каналізаційно-насосну станцію (КНС).
У сукупності із встановленими під час апеляційного провадження обставинами про відсутність доказів введення об'єкту будівництва в експлуатацію, висновки суду першої інстанції про те, що Товариство є власником не тільки майнових прав, а й об'єкту нерухомості (КНС) суперечать встановленим під час апеляційного провадження обставинам справи та доказам, які були подані сторонами.
Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується: 1) будівництво Університетом інженерної споруди - каналізаційно-насосної станції (КНС) за відсутності доказів про здійснення будівництва у встановленому законом порядку; 2) новозбудована будівля КНС не введена в експлуатацію у встановленому законом порядку; 3) укладення між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав на інженерну будівлі - КНС; 4) Товариство не здійснило оплату майнових прав у встановленому договором порядку та розмірі; 5) Товариством проведена реєстрація права власності на інженерну споруду - КНС без введення об'єкту будівництва в експлуатацію у встановленому законом порядку та за відсутності будь-яких прав на це майно.
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45683313 від 25.02.2019, прийняте державним реєстратором Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Трітиніченко Юлією Василівною, витребування цього майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» та визнання за Приватним закладом вищої освіти «Київський міжнародний університет» права приватної власності на об'єкт будівництва (нерухомості) - каналізаційну насосну станцію.
Враховуючи, що під час апеляційного перегляду спору встановлено, що об'єкт нерухомого майна, а саме, нежитлова будівля Каналізаційної насосної станції (КНС) не була введена в експлуатацію у встановленому законом порядку, що свідчить про відсутність об'єкту у цивільному обороті, то такий об'єкт нерухомого майна не може бути витребуваний у відповідача. Встановлене у сукупності та з огляду на предмет та підстави позовних вимог, а також те, що відповідачем є Товариство, а не власник земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво КНС, виключає можливість визнання права приватної власності на об'єкт будівництва (нерухомості) - каналізаційну насосну станцію за Університетом, оскільки незважаючи на здійснення будівництва, тобто створення нової речі, відсутність доказів прийняття об'єкта в експлуатацію вказує на те, що Університет є власником матеріалів, а не новоствореного об'єкту нерухомості.
Щодо вимог про скасування державної реєстрації, то колегія суддів вважає такі вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).
Отже, державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за Товариством - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності на таке майно за Товариством. Внаслідок цього, право позивача було порушено та між сторонами виник спір про право цивільне.
Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів вважає, що скасування державної реєстрації є належним та ефективним способом захисту.
Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
У статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.
Якщо позивач вважає порушеними свої права на об'єкт будівництва (внаслідок передчасної реєстрації прав на нерухоме майно, а не майнових прав на об'єкт будівництва), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що державна реєстрація прав відбулась всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.
Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
Зокрема, як встановлено під час розгляду справи, 19.02.2019 державним реєстратором Трітиніченко Ю.В. внесено до державного реєстру речових прав запис №30439175 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Петропавлівське» (код ЄДРПОУ 36712851) на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1772908832224 нежитлову будівлю Каналізаційна наносна станція, загальною площею 20,2 кв.м. за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Гагаріна, буд. 38-Б.
Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 45683313 від 25.02.2019 ухвалено державним реєстратором на підставі: довідки №1-12/213 від 25.09.2019 Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, Акт прийому-передачі від 06.06.2012 між ТОВ «Петропавлівське» та ПВНЗ «Київський міжнародний університет», договору купівлі-продажу майнових прав №001/12/кнс від 06.06.2012, декларації про готовність об'єкта до експлуатації КС 14312244048 від 10.12.2012 Інспекції ДАБК у Київській області.
До матеріалів справи додано копію вказаної Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а також Довідки від 25.02.2019 №1-12/213 Виконкому Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, у якій вказано, що нежитлова будівля КНС ТОВ «Петропавлівське» розташована в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області за адресою: вул. Гагаріна №38-Б.
За змістом п.1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Матеріалами справи підтверджується, що предметом договору купівлі-продажу від 06.06.2012 були майнові права на нерухоме майно, а не власне нерухоме майно.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
Надаючи оцінку відомостям Декларації про готовність об'єкта до експлуатації КС 14312244048 від 10.12.2012 Інспекції ДАБК у Київській області, колегія суддів зауважує, що декларація видана за наслідками введення в експлуатацію реконструйованого офісно-лабораторного корпусу з гуртожитком за адресою: с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова 18-А і не є документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію об'єкта КНС.
Так, у Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Київській області 10.12.2012 за №КС14312244048, об'єкт - «Реконструкція офісно-лабораторного корпусу під офісно-лабораторний корпус з гуртожитком» в с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова 18-А Києво-Святошинського району Київської області» визнаний таким, що закінчений будівництвом та готовий до експлуатації. У пункті 13 вказаної Декларації наведено основні показники об'єкту: загальна площа 14 302,2 кв.м., з них площа офісних приміщень 467,6 кв.м., площа учбових лабораторій 467,6 кв.м., площа приміщень гуртожитку 7014,0 кв.м., площа підземного паркінгу 5963,1 кв.м., площа ТП 52,34 кв.м., площа магазину-кафе 348,9 кв.м.
Декларація не містить жодної інформації про будівництво та можливість експлуатації новозбудованої каналізаційної насосної станції, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Гагаріна, буд. 38-Б, площею 20.2 кв.м.
Отже, реєструючи новостворений об'єкт нерухомого майна, державний реєстратор не перевірив обставину введення цього об'єкту в експлуатацію, що суперечить ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також не надав належної оцінки тому факту, що предметом договору купівлі-продажу від 06.06.2012 були майнові права, а не нерухоме майно. Такі дії державного реєстратора безумовно не відповідають нормам ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та порушують права Університету як особи, що здійснювала будівництво КНС та є, на сьогодні, з огляду на норму ч. 3 ст. 331 ЦК України власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва КНС по вул. Гагаріна.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Отже, враховуючи обставини справи, встановлені під час апеляційного перегляду спору, зокрема те, що право власності на об'єкт нерухомого майна - КНС, з огляду на відсутність доказів прийняття цього об'єкту в експлуатацію, не належить ані позивачу, ані відповідачу, і матеріали справи не містять доказів набуття Товариством майнових прав, що є предметом договору від 06.06.2012, натомість, Університет володіє правами, передбаченими ч. 3 ст. 331 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є належним способом захисту прав позивача. Задоволення такого позову призведе до вилучення державним реєстратором з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей як про об'єкт нерухомого майна, який не було створено у встановленому законом порядку, так і відомостей щодо особи, яка не володіє ні майновими, ні речовими правами на інженерну будівлю КНС.
Отже, відновить становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Тобто, правовідносини сторін повертаються до врегулювання умовами укладеного між ними договору купівлі-продажу майнових прав від 06.06.2012. Повернення сторін у становище, яке існувало до здійснення спірної державної реєстрації надасть можливість Університету прийняти в експлуатацію спірну будівлю КНС, а сторонам - виконати зобов'язання за договором, а також скористатись правами та обов'язками, визначеними цим договором.
Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20).
Щодо заяви відповідача про застосування до вимог позивача позовної давності, колегія суддів зазначає таке.
Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верхового Суду від 22.08.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 73), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (пункт 80), від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 61), №522/2201/15-ц (пункт 62) та №522/2110/15-ц (пункт 61), від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12 (пункт 71), від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 (пункт 134), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (пункт 51), від 07.07.2020 у справі N 712/8916/17-ц (пункт 28), 29.06.2021 у справі №904/3405/19 (пункт 57), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).
Розглядаючи спір, колегія суддів дійшла висновку про порушення прав Університету проведеною 25.02.2019 державною реєстрацією відповідних прав за Товариством.
Цивільним кодексом не встановлено спеціального строку позовної давності до вимог про скасування державної реєстрації прав.
Оскільки спірна державна реєстрація відбулась 25.02.2019, то строк позовної давності мав би спливти 26.02.2022. Разом з цим, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020. з 12.03.2020 в Україні встановлено карантин. І лише Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 відмінено карантин з 30.06.2023. Також п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Станом на дату подання позову, воєнний стан триває.
Отже, підстави для задоволення поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності - відсутні.
Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог не підтвердились під час апеляційного перегляду спору, а тому дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Одночасно, відмовляючи у задоволенні вимог про витребування об'єкту нерухомого майна - каналізаційної насосної станції, розташованої за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Гагаріна 38-Б із чужого незаконного володіння та визнання за Приватним закладом вищої освіти «Київський міжнародний Університет» права власності на об'єкт нерухомого майна - каналізаційну насосну станцію суд керувався іншими висновками та правовими нормами, ніж суд першої інстанції. Отже, рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2024 у справі № 911/657/24 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та за апеляційний перегляд спору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» та пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного закладу вищої освіти «Київський міжнародний Університет» на рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2024 у справі №911/657/24 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2024 у справі №911/657/24 - скасувати.
3. Ухвалити нове рішення.
Позов Приватного закладу вищої освіти «Київський міжнародний Університет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» задовольнити частково.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45683313 від 25.02.2019, прийнятого державним реєстратором Трітиніченко Юлією Василівною Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
У задоволенні вимог про витребування об'єкту нерухомого майна - каналізаційної насосної станції, розташованої за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Гагаріна 38-Б із чужого незаконного володіння та визнання за Приватним закладом вищої освіти «Київський міжнародний Університет» права власності на об'єкт нерухомого майна - каналізаційну насосну станцію, розташовану за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Гагаріна 38-Б - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» (08130, Київська обл., Бучанський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка, буд. Авіаторів, буд. 41-А; ідентифікаційний код юридичної особи - 36712851) на користь Приватного закладу вищої освіти «Київський міжнародний Університет» (03179, м. Київ, вул. Львівська, буд. 49; ідентифікаційний код юридичної особи - 21595240) 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок судового збору за подання позову.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» (08130, Київська обл., Бучанський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка, буд. Авіаторів, буд. 41-А; ідентифікаційний код юридичної особи - 36712851) на користь Приватного закладу вищої освіти «Київський міжнародний Університет» (03179, м. Київ, вул. Львівська, буд. 49; ідентифікаційний код юридичної особи - 21595240) 4542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) гривні 00 (нуль) копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання цієї постанови.
6. Матеріали справи №911/657/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 18.04.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді І.М. Скрипка
Т.П. Козир