Справа № 758/989/23
01 квітня 2025 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Оболонській Ю.С.,
за участю: представника позивача - адвоката Рури Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в
м. Києві матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про відшкодування шкоди в порядку захисту прав споживача, -
В січні 2023 р. позивач звернувся до районного суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.01.2020 року в розмірі 113 089,72 грн.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 01.02.2023 р. з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В березні 2023 р. ОСОБА_1 було подано зустрічний позов в якому просив стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом матеріальну шкоду в розмірі 44 329,94 грн., моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
В березні 2023 р. представником відповідача за первісним позовом - адвокатом Покотилом В.М. був поданий відзив, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів того, що між банком і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, а надана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 27.01.2020 та витяги із тарифів та умов, та правил надання банківських послуг не свідчить про укладання договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки надані позивачем документи не підтверджують те, що відбулася фіксація волі сторін договору та фіксація змісту договору, правових підстав для задоволення позову немає.
В березні 2023 р. представником відповідача за первісним позовом - адвокатом Покотилом В.М. була подана зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банки «ПриватБанк» про відшкодування шкоди в порядку захисту в розмірі 50 000,00 грн та клопотання про витребування оригіналів електронних документів, а саме: анкети-заяви клієнта фізичної особи про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 27.01.2020 р., заяви про приєднання до умов та правил надання послуг від 27.01.2020 р., паспорту споживчого кредиту від 27.01.2020 р., витягу із тарифів обслуговування преміальних кредитних карток.
В квітні 2023 р. представником позивача за первісним позовом подано відповідь на відзив, в якому сторона позивача, позовні вимоги підтримає та зазначає, що зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, умовах та правилах надання банківських послуг та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладання кредитного договору таким чином чинному законодавству не суперечить. Між сторонами були здійсненні всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, за змістом ч. 1 ст. 202 ЦКУ вказує на вчинення двостороннього кредитного договору двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заява, умови та правила надання банківських послуг та тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві. Банк забезпечив позичальнику доступ до карткового рахунка. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до умов та правил надання банківських послуг. Заява разом з умови та правила надання банківських послуг є договором про надання банківських послуг. Як вбачається з виписки з карткового рахунку, відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримав кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже отримав картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.
В квітні 2023 р. представником відповідача за зустрічним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву в якому сторона відповідача за зустрічним позовом, вимоги зустрічного позову не визнає та просить відмовити в його задоволенні.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24.04.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Покотила В.М. про витребування доказів.
Протокольною ухвалою від 24.04.2023 р. здійснено перехід до підготовчого провадження.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Покотила В.М. про призначення інженерно-технічної (комп'ютерно-технічної) експертизи у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про відшкодування шкоди в порядку захисту прав споживача.
Представник позивача - адвокат Рури Н.В. в судовому засіданні просив залишити зустрічний позов без розгляду у зв'язку з повнотою неявкою позивача за зустрічним позовом.
Відповідач, який є позивачем за зустрічним позовом, та його представник, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяву про розгляд справи без їх участі не подавали.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, в призначені на 18.02.2025 р. та 01.04.2025 р. судові засідання позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та/або його представник, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду справи, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали.
Отже, позивач, будучи у встановленому законом порядку належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 01.04.2025 р. не з'явився, що є повторністю (тобто двічі поспіль), із заявами про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.
Частинами першою, другою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Тим самим, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.
Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №465/205/17, від 28 жовтня 2021 року у справі №465/6555/16-ц.
Системний аналіз п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України та положень ст.223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явилися в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч.2 ст.257 ЦПК України).
Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №558/9/18.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Відтак, суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №757/23967/13-ц.
Як вбачається з матеріалів, справа тривалий час перебуває в провадженні суду, але після призначення експертизи сторона позивача за зустрічним відповідача не з'являлась в підготовчі засідання та не цікавилась рухом справи, а після закриття підготовчого провадження не з'являлась в жодне з судових засідань.
Крім того, сторона позивача за зустрічним позовом мала достеменну можливість бути обізнаними про час та місце розгляду справи, оскільки дана інформація є відкритою для учасників справи і міститься на сайті «Судова влада України» в мережі Інтернет.
Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом було допущено повторність (другої підряд) неявки в судове засідання, а заява про розгляд справи за відсутності позивачем за зустрічним позовом не подана і неявка позивача перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність залишення вищевказаного позову без розгляду на підставі ст.257 ч.1 п.3 ЦПК України в зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.
Залишення первісного позову без розгляду не позбавляє ОСОБА_1 права звернутись з аналогічними вимогами в установленому законом порядку в порядку самостійного провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.257 ч.1 п.3, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, -
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про відшкодування шкоди в порядку захисту прав споживача - залишити без розгляду.
Продовжити судовий розгляд в частині первісного позову Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяН. М. Ларіонова